Верховна Рада може все?
Ого! Ого! Ого! Як все запущено...
Після чергової безрезультатної погоджувальної ради у ВР 19 січня лідер соціалістів Мороз порадив Ющенкові змиритися з тим, що оновлена Конституція набрала чинності, і заявити про це визнання по телебаченню.
А крім того – визнати відставку уряду. Просто тому, що хоч вона й безглузда, але рішення ухвалено.
Плюс Мороз заявив про відсутність потреби в Конституційному судові. Мовляв, довіри до нього немає через колишнє визнання третього терміну Кучми, і взагалі – хіба він потрібен простим людям – газу ж не дає...
Що з ним сталося?
Це питання мені довелося чути не раз під час знаменитих конституційних колізій 2004 року. Після 8 грудня його ніхто більше не ставить...
Тим не менше, такого правового нігілізму і зухвалості від пана Мороза вже тепер я не очікувала.
Мені здавалося, що з його статусом і минулим, з його віком та реноме (хоч би в тому ж Соцінтерні) – зараз, коли саме ним народжене друге конституційне дітище демонструє свої монструозні "принади", йому принаймні залишається тихо мовчати.
Ну, нехай кон'юнктура й спонукає СПУ до дивних голосувань. Ну, хай виступають Вінський та Рудьковський...
Але щоб сам!
І щоб так!
Тож хоч і з соромом, але доводиться нагадати колишньому голові Верховної Ради, що Конституційний суд є не лише в "старому", ним же тріумфально проведеному всупереч Кучмі тексті Конституції, а й в цьому, останньому, проведеному разом із Кучмою.
Заперечуючи потребу в Конституційному суді як такому – Мороз ставить під питання конституційну норму про розподіл влад, заперечує судову гілку влади і обов'язок парламенту сприяти його формуванню. Це – цінності Соцінтерну?
Ставлячи ж під питання незалежність вже нового складу Конституційного суду – оскільки йдеться саме про новий склад, в якому навіть раніше призначена нині чинна п'ятірка втратила прямий зв'язок із Кучмою, - Мороз ображає особисто суддів.
Серед яких, нагадаю, є й його давній соратник по боротьбі – Шишкін.
Ну, а вже щодо вислову про "рішення, яке хоч і безглузде, але схвалене", а тому не має переглядатись – то це жах навіть для найцинічнішого політика.
Так, колись, в ті жорстокі часи до 1998 року, коли Мороз був головою ВР і кожного дня стикався зі свавіллям президентської влади – він полюбляв вислів: "Верховна Рада може все".
І вона тоді дійсно багато чого змогла. Головним чином – з нічого в буквальному сенсі створити правове поле для діяльності владних гілок, та й країни в цілому.
Але нині подібні вислови – щось гірше за сам кучмізм.
Адже врешті-решт, і рішення про вбивство Гонгадзе було схвалене, і, як твердив сам Мороз – посадовою особою не нижчого за парламент рангу. То це означає – що?!
В усякому разі саме такі висловлювання Мороза нині пояснюють мені особисто якщо не причини деяких його останніх альянсів, то хоч би стиль їхнього "обґрунтування".
А з іншого боку ці вислови лідера СПУ – принаймні частково виправдовують...Ющенка. Якщо той дійсно має Мороза за свого реального політичного партнера, та ще й певний час поконтактував з ним – то не треба дивуватися президентському правовому невігластву.
Не збираюся далі читати мораль колишньому найморальнішому політику, хоча питання – на що саме можна так беззастережно змінювати залишки репутації – залишається...
Принаймні, назвати нову позицію прагматичною – не виходить. Адже, повертаючись до поточної ситуації, треба нагадати панові Морозу, що він же збирався і надалі провадити конституційну реформу. А без Конституційного суду це не вийде. То які тоді будуть пояснення? І чи тоді не повернуть йому опоненти його теперішні аргументи?
І який сенс зараз пручатися створенню КС, щоб не скасував реформу, якщо сам спротив підтверджує – підстави для скасування є, і це зробиться в будь-який час?
Невже йдеться не про КС як такий, а про те, чи встигне Ющенко зробити конституційне подання?...
Мороз-1 і "Мороз-2"
Вони схожі ззовні, особливо коли дивишся з ложі преси на президію ВР.
Схожі статусом, стосунками з наявними на цей момент президентами і ситуацією, та навіть планами на повернення в це ж крісло. Навіть тим, у що у Мороза свого часу, як тепер у Литвина, теж під рукою було аж дві фракції.
Вони однаково майстерно маніпулюють залом і "миротворять".
Врешті, не випадково, що в них близький електорат, вони пов'язані однією карною справою і є запеклими конкурентами.
Але перманентна зміна позицій, в тім числі і щодо КС та відставки уряду, нинішнього спікера Литвина нікого не дивує апріорі.
До нього морально-етичних претензій немає також апріорі – через відому справу, причетність до якої щойно підтвердив, вигравши суд "про честь і гідність" в Мельниченка.
Цікаво лишень, як саме йому пояснив член його списку пан Маляренко: це рішення суду є індульгенцією лише для виборів, чи дозволяє уникнути притягнення і до карного слідства також?
Але сумніву в тім, що правосвідомість в теперішнього спікера має суто прагматичний характер – не має ніхто.
Зокрема це якнайкраще демонструє ставлення до проблеми приведення до присяги вже призначеної частини Конституційного суду. Виявляється, пан Литвин передбачає навіть таку можливість, коли це робиться в парламенті в присутності лише одного спікера, президента, голови Верховного Суду та тих, кого приводять до присяги.
Що цікаво – формально він таки правий. Адже йдеться про засідання ВР, яке не передбачає кворуму. Як відомо, з'ясував це на захист парламенту від розгону його Кучмою ще той, "поганий" Конституційний суд.
Але в політичному сенсі ця ідея Литвина не набагато краща за пораду Катеринчука прийняти присягу суддів КС перед телебаченням.
А за уважнішого розгляду вона набагато зухваліша випаду. Бо Литвин просто ставить себе над власними колегами: типу "Парламент – це я".
І робить це виключно заради чергової тіньової змови з щойно спровокованим на конфлікт президентом...
Але як буквально напередодні аргументував Литвин відмову парламентської опозиції приводити до присяги суддів КС?
Він нагадував ніби-то "дзеркальну" ситуацію річної давнини: коли "помаранчеві" не пустили до присяги двох суддів, призначених Кучмою, та одного від з'їзду суддів.
Так, це була також ганьба і неправові дії.
Але дрібничка: тоді всі решта конституційних суддів ще були правочинними. І Суд працював, в тім числі і вирішуючи питання про голосування тисяч інвалідів та старих, що їх тепер недораховується ЦВК...
Нині ж Конституційного суду взагалі немає, а антипрезидентська більшість, як дитя, покладається в "аргументації" на спікера, який за добу вже змінює її докорінно, виставляючи нові вигідні собі "аргументи" і одночасно "кидаючи" використаних кнопкодавів на чергову аферу.
Йдеться про голосування щодо постанови, якою вдруге звільнено міністрів юстиції та палива і енергетики, а ще ніби-то планувалося "денонсувати" газове "соглашеніє"...
Правда, жодною "денонсацією" ця постанова не є. Втім, це вже, мабуть, справа передвиборчого піару Тимошенко.
А от звільнення виконувачів обов'язків міністрів, зокрема – паливного, тобто того, якому належить підписувати рекомендовані тією ж постановою міждержавні угоди, які підлягають ратифікації – це є. Причому – як би це не було парадоксально – має набагато більшу юридичну силу, ніж попередня відставка всього уряду. На жаль.
І не тому, що шкода Плачкова. А тому, що призначити іншого міністра – після відмови скасувати незаконну відставку уряду – тепер дійсно нема кому. Адже за новою Конституцією і вже нав'язлою на зубах ст.85 п.12 – зробити це Верховна Рада може виключно за поданням прем'єр-міністра, а аж ніяк не виконувача обов'язки...
Що врешті маємо?
Верховна Рада, нічого не денонсувавши, тупо зриває переговори по газу, просто "відстрілявши" ключову фігуру цих перемовин, яка тепер навіть не є виконувачем обов'язки...
А Литвин в цей час вже купався в ополонці, щоб за піаром не відстати від Ющенка...
Хтось коїть злочин, відверто підриваючи інтереси держави, а хтось умиває руки?
І це рішення теж не підлягає перегляду, бо ухвалене Верховною Радою?
І це нікому нічого не нагадує? За стилем?
Що змогла Верховна Рада?
Поза тим, протягом всього часу, що вже діє нова Конституція з розширеними правами парламенту, зокрема – правом на керування урядом в ручному режимі постанов, - Верховна Рада так і не схвалила жодної керівної постанови. Окрім кадрових.
В тому ж таки газовому питанні – жодних корисних настанов урядові. Ну, звісно, якщо не рахувати мораторій на підвищення комунальних послуг, від якого уряд і сам відмовився.
Більше того – якщо не так давно мені довелось писати про тіньову парламентську структуру, як от погоджувальна рада, - то 19 січня нам було продемонстровано і її неспроможність виробляти якісь рішення.
І в уже накатаному стилі пан Литвин повідомив, що його проект "дорожньої карти" (о, ще один Ющенко) не сприймається "глухарями".
Цікаво, їй Богу, що про це думають самі лідери фракцій – "глухарі". І якщо нічого не думають – то чому їм так не сподобалося запрошення їх Головатим до "стійла"?
А так взагалі парламент зовсім не є недієздатним, - хоч би тому, що аж 313 голосами схвалив довгоочікуваний закон про слідчі та спеціальні комісії, необхідний і для процедури імпічменту президента.
Що цікаво – голосували за нього і провладні фракції. Демонстрували, що імпічменту Ющенка не буде не через відсутність цього закону. Браво! Не дали порівняти себе з тими, хто блокує КС.
А Литвина при цьому святі демократії не було... Теж зберігав "чисті руки" – на майбутнє?
Чи залишав за собою "моральне право" знов то викликати, то відмовляти Ющенка від візиту до ВР, аби запропонувати йому свої умови капітуляції?
Адже так відверто питання ніколи не стояло: або коаліція на його умовах – або...
Ну, чого ж там!
Ющенко про розгін ВР сам жодного разу не прохопився, а з Безсмертного, який навмисне дражнить "глухарів" – що візьмеш: він у Ющенка навіть не міністр, а Ющенко в нього навіть не в списку.
Так що не розігнав президент парламент. І вже, треба сподіватися, навіть не спробує.
Тож "вдячні" 226 голосів для початку процедури імпічменту з утворенням відповідної слідчої комісії - це якраз і є питання шантажу Ющенка "золотою акцією" Литвина.
Чи – Мороза? Заплутаєшся тут.
В усякому разі за "кишенькового" голови ВС – проблем із формулюванням "звинувачення", мабуть, теж не передбачається. Навіть попри те, що нині опозиція таки не наважилась записати "державну зраду" в "газову" постанову.
Але от проблема – для імпічменту потрібен... Конституційний суд. А не лише 300 и 337 голосів.
Тому якщо починати процедуру виключно для передвиборчих цілей лише 226 голосами і без КС – це вірний програш опозицій.
А створювати КС саме під імпічмент – це вже просто тріумф пропрезидентської більшості в майбутньому парламенті...
Принаймні якраз саме те, про що, схоже, просто мріють нездарі виборчі технологи "Нашої України", починаючи потроху щось шепотіти про "другу помаранчеву" як засіб проти реваншу...
Ні, це не прогноз. Це – констатація того незаперечного факту, що теперішню Верховну Раду, як колись казали "на ізльоті" – тільки й залишилось, що використати в передвиборчих цілях комусь одному.
Двох цей Болівар вже точно не витримає.
Не кажучи про решту, кому доведеться діставатись наступного скликання "пішки".
Це зручніше, взагалі-то, робити в рівному правовому полі. Але вже як вийде...
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"
