Переформатування, або Конституційна яма
Відлунали перші "залпи" конституційної війни, спровоковані надмірною дитячою радістю депутатів з приводу набрання чинності закону 2222.
Парламент відправив уряд у відставку. Президент розірвав меморандум з Януковичем та пообіцяв конституційний референдум. Як і передбачалося.
Один-один...і справа знов повернула на торги з приводу майбутньої коаліції.
Ось уже й керівник виборчої кампанії блоку Ющенка Безсмертний пообіцяв разом з проектом нової конституційної реформи – низку законопроектів про Кабмін, президента тощо. Вірна прикмета – домовлятимуться...
Прибрати зухвальців
Ще в п'ятницю, 13 січня, спікер Литвин і чути не хотів, ба навіть глузував з листа Ющенка щодо потреби скасувати постанову ВР про відставку уряду. А вже в суботу 14-го в Житомирській області погодився з тим, що повернути урядові офіційний статус можна.
Щоправда, за однієї умови: якщо президент піде на переговори про ситуацію в країні та погодиться повиганяти з Кабміну кількох особливо зухвалих міністрів.
Зрозуміло, що першим "з пляжу" попросять Головатого – мовляв, забагато собі дозволяє. І хоча саме Головатий, попри всі свої радикальні вислови, пообіцяв утримати президента від неконституційних дій щодо порадженого йому спочатку Катеринчуком, а вже потім Безсмертним розгону ВР, - але ж "наїхав" міністр юстиції на самого Литвина та саму Тимошенко...
Далі "під ніж" збираються пустити Тарасюка з Гриценком. Перший винен вже в тому, що під час історичного засідання ВР, коли і відбулась відставка, "зневажив" парламент, надавши перевагу зустрічі з міністром закордонних справ Польщі. Та й нині послухати, що каже про маяки, - так це ж, хоч і чиста правда, але чергове "псування стосунків" з братнім сусідом...
Другий – просто прихильник євроатлантичної інтеграції. Він, щоправда, до газових угод не причетний, та й про маяки мовчить, - бо це парафія міністра транспорту...Втім, його ще може врятувати заступництво БЮТ – врешті, свого часу разом "по лісах" намагалися врятувати уряд Тимошенко.
Натомість "хлопчиська" цього – транспортно-зв'язкового міністра Бондаря, який, за твердженням пана Шкіля, повернув залізницю не перевихованим кучмістам, - можна й прибрати...
Ну і, звісно ж, підлягають негайній чистці представники енергетичного блоку уряду, зокрема міністр Плачков. І хай не намагається втриматись на посаді, прикрившись намірами закріпити на п'ять років в наступній міжурядовій угоді з Росією досягнуту в "соглашенії" ціну газу в $95. Це за нього зробить якийсь новий міністр, - якщо його, звісно, погодять з президентом в парламенті...
Втім, наведений перелік – це лише посади й імена, що гуляють публічно і просто випливають з формального приводу "відставки" уряду.
Але якщо президент дослухається до закликів про зміну складу Кабміну, що почали лунати з боку опозиції одразу по голосуванню про відставку уряду Єханурова, - пропозицій буде чимало.
Щоправда, і без погодження з президентом та прем'єром до порядку денного ВР, яка – всупереч своїй звичці не втрачати жодного канікулярного дня для відпочинку – продовжила на тиждень роботу поточної сесії, вже внесено питання про звільнення з посади міністра юстиції С.Головатого. Підстава – 12 пункт ст. 85 зміненої Конституції, що дозволяє персонально звільняти всіх членів уряду без жодної домовленості будь з ким.
Не погодиш – не призначиш
Але – на підставі тієї ж статті і того ж таки пункту, - призначити нових членів Кабміну поодинці без подання президента чи прем'єра - не вийде.
А, судячи з тих-таки заяв Литвина і рішення про продовження сесії – наміру свого взяти виконавчу владу в руки ще до виборів антиурядова і антипрезидентська коаліція не полишила.
Хіба що заявляє про це не так голосно, як першого дня, і після непевних поспішних висловлювань – вже не висуває на прем'єрську посаду ані Януковича, ані Тимошенко... І то лише ніби тому, що ці лідери перегонів не бажають брати на себе відповідальність за поточну ситуацію...
Насправді ж без Ющенка вони між собою просто не зможуть домовитись – кому віддати прем'єрську посаду. Хіба що – лідерові КПУ Симоненку, який так вчасно, одразу по набранні чинності конституційною реформою, а ще під впливом російського тиску на Україну, проголосив Литвина главою держави.
Але якщо Ющенко на переговори піде – от тоді справжня конкуренція і почнеться...
Отже, питання полягає в одному – з якої причини президент міг би піти на такі переговори, якщо навіть Євросоюз, а не лише Путін, визнають Єханурова легітимним главою уряду, навіть попри ухвалену з порушеннями відставку уряду?
Тим більше, що безглузду урядову кризу Ющенко так вдало використовує для агітації вже за нову конституційну реформу, текст якої Безсмертний ще не написав, але задля котрої вже анонсовано референдум?
Насправді причини є, і це – закони про все той же СОТ, задля ухвалення яких Ющенко звелів урядові, навіть попри всі скандали з парламентом, співпрацювати з ним.
Якщо вірити Ющенкові, він не бажає втрачати рік виборів та формування нової коаліції, а хоче, щоб економіка все ж якось рухалась вперед.
А оскільки після виборів парламент дійсно, як вирахував Єхануров, зможе приступити до схвалення законів в кращому випадку – коли не буде розпуску – лише в жовтні, то треба вичавити максимум з теперішнього складу.
Це – пояснення найпростіше і... найнепереконливіше.
Інше, більш раціональне – загроза залишитись взагалі без уряду, якого поодинці таки може "відстріляти" Верховна Рада, в якій практично нема чим зупинити запеклу опозицію.
Натомість є потреба таки потренуватись формувати нову коаліцію. Власне, те, про що так багато всі говорять, але ніхто не поспішає декларувати хоч би "чернетку" такої коаліції.
Зокрема, відновити переговори з президентом з цього приводу вже зажадала – якщо не рахувати дражливих закидів в бік "оточення президента" – Тимошенко.
Одночасно використання своєї "золотої акції" серед помаранчевих на тлі кризи прагне Мороз.
Коаліція для Литвина
Ну, і, як завжди, В.Литвин – не втомлюється запрошувати гаранта до перемовин.
Відставка уряду в його виконанні стала демонстрацією сили – мовляв, не треба нехтувати тими, хто для уряду "гарячі каштани з вогню тягав", ухвалюючи бюджет тощо...
Інша річ, що, на відміну від Тимошенко, Мороза та навіть того ж Януковича, - в Литвина є особисті причини поспішати заручитися гарантіями на поствиборчу ситуацію, або й просто натиснути на владу загрозою стабільності країни до виборів.
І такою причиною для Литвина не може бути ніщо інше, як суд в справі Гонгадзе. На якому - якщо Мирослава та адвокати потерпілих триматимуться взятого курсу, - таки дійде й до прізвищ замовників...І який, натомість, відвівши увагу ЗМІ та додатково стимулювавши гарантованим депутатством члена списку блоку Литвина Маляренка – можна тихим штибом прикрити швидко й надійно.
Отже, бажаючих скласти попередню урядову коаліцію ще до парламентських виборів, - є багато, практично всі. Але ж якою угодою до виборів це зафіксувати і як, головне, гарантувати?
Не черговим же меморандумом про чесні вибори, що знову пропонує Ющенко...
Тому "чернеткою" майбутньої коаліції і намагатимуться зробити через персональні призначення склад передвиборчого "тимчасового уряду"...
Пакет і ще раз пакет посад, - під гаслом "виходу з політичної кризи"....А народ хай ще помучиться підозрами – чи не "розвели" його і на цей раз.
А що тут мучитись. Розведуть, обов'язково, на те й була реформа...
Процедурно ж, мабуть, постанова про відновлення легітимності "уряду Єханурова" має виглядати як перелік новопризначених за погодженням з Ющенком міністрів... В пакеті з постановами про звільнення з посад теперішніх, за версією ВР, виконувачів обов'язки.
Втім, чому лише за версією ВР? Адже, вимагаючи скасування, за його словами, неконституційної постанови про відставку уряду, Ющенко фактично визнав цю відставку – хоч би як заперечував приставку "в.о."... А відтак – заздалегідь погодився на торги?
Тепер найпростіше питання – на чиїх людей може змінити Ющенко частину уряду, якщо, як і під час бюджетного процесу, до пропрезидентської меншості достатньо додати 60 голосів фракцій Литвина – і мінімум 226 буде в кишені? Правильно, це й мають бути люди Литвина.
Один закордонний спостерігач вже зазначав: з Тимошенко Ющенко в коаліції вже був, з Януковичем – також. З ким ще формально не був? Ну, от і відповідь...
Блискуча утвориться "передвиборча коаліція", з якої за будь-яких обставин, аби не втрачати ресурси, не вийде Мороз – всі фігуранти справи Гонгадзе в одному "флаконі".
А вже як розквітнуть на цьому тлі ніби-то радикально знецінені акції Тимошенко! А як забуяє в своїй вірності синьо-білому електоратові Янукович!
Втім, зараз не про це...
Всі, окрім гаранта
Читаючи листування Литвина з Ющенком, можна припустити, що за поступки гарантові будуть надані якісь зустрічні послуги. Наприклад – Конституційний суд. Він тим більше потрібен вже самій Верховній Раді, якщо вона не погодиться на новий конституційний референдум і прагнутиме, як от 2000 року, якось його підкорегувати.
З іншого боку – якщо ВР піде вже зараз на приведення до присяги суддів КС, - далі можливий звичайний "кидок": поки там до референдуму справа дійде – а теперішню конституційну реформу може бути переглянуто. А також скасовано всі січневі рішення парламенту...
За таких міркувань, якщо ними перейматимуться депутати, - немає що запропонувати президентові задля компромісу. Так, дивишся, і пакет урядовий не складеться, і міністрів скидати – може голосів не вистачити. А якщо вистачить – дійсно ВР вже зовсім повним дестабілізатором виявиться...
Тоді навіщо сесію продовжували? Дійсно – просто для піару?
Чи з переляку, що президент таки розжене парламент? Хоча яка вже за таких неконституційних дій різниця – чи він на канікулах, чи на сесії...І так і так задля проголошення зустрічного імпічменту доведеться збиратись таким же депутатам-виконувачам обов'язки, як і керувати країною напівлегітимним міністрам...
А який же імпічмент може ухвалити нелегітимна Верховна Рада?
Маячня. Суцільна маячня...
Натомість президент як був, так і залишається єдиним не лише легітимним, але й повноважним керманичем держави, - бо за відсутності Конституційного суду як гарант дотримання Конституції просто таки вимушений брати на себе тлумачення її норм.
Десь днями трапилось прочитати, що президенту таки доведеться рахуватись з чинною вже конституційною реформою, - бо інакше... Далі нерозбірливо. Точніше – дуже яскраві епітети, але зовсім нерозбірливі аргументи.
Насправді чинна нині конституційна реформа "підставила" всіх, хто намагається перебрати повноваження президента, а тим більше – його легітимність.
Міф про імпічмент – такий самий порожній, ні, ще порожніший, ніж колишні обіцянки президентського оточення, особливо запущені у вигляді страшної таємниці поміж його прихованими чи дійсними опонентами – ніби реформу цю колись легко скасують...
Наші професійні "борці з авторитаризмом" обрали свого часу хибний, бо надто простий шлях. Погано писали текст змін до Конституції. Не для країни і держави, а для себе особисто, кожен. Тому і б'є він перш за все по них самих.
Коли, роблячи "рішучі кроки" в розширених межах нової свободи і особливо повноважень, вони загрузають у власній безвідповідальності, відтак - безпорадності, а згодом – і все нижчому рівні легітимності.
Своєї – не президента, обраного на прямих виборах.
Причина всієї цієї халепи очевидна: підміна цілей. Адже не з авторитаризмом вони боролися, а особисто проти Ющенка, а ще – за монопольну, аж ніяк не "роззосереджену" - владу для себе, коханих, "народних прем'єрів". Ну, і наразилися...
Як то кажуть – не рий іншому яму, особливо – конституційну.
Ірина Погорєлова, "Політичні хроніки", спеціально для "УП"
