ПроФФесіонали

10 січня 2006 року справді був історичний день.

У перший же пленарний день після набуття чинності конституційними нормами про істотне розширення повноважень парламенту, Верховна Рада України відправила уряд Юрія Єханурова у відставку.

Подивимося ж, якими мотивами при цьому керувалася найпотужніша сила, яка підтримала цю відставку.

Фракція "Регіони України" – аж 59 голосів (комуністи дали 55, "народники" – 40, інші – ще менше). Від імені цієї фракції в обговоренні проблем, пов'язаних із "газовою війною" та діяльністю уряду виступав депутат Володимир Бронніков, отже, його позиція є позицією всіх "регіоналів".

По-перше, Бронніков звинуватив керівництво України в наявності "особистих зобов'язань перед США" та у "русофобстві". Підставою для цього, очевидно, стали непослідовні і не надто професійні, але ж реальні спроби частини урядовців обстоювати перед Кремлем українську гідність.

По-друге, речник "регіоналів" заявив, що нинішня газова домовленість з Росією злочинна тому, що "промисловість втрачає шанс провести структурну перебудову з впровадженням енергоекономних технологій, отже, на черзі скорочення робочих місць, ріст безробіття і злидні мас".

В усьому світі було навпаки – саме зростання цін на енергоносії спонукало до структурної перебудови економіки, до енергозбереження; втім, за логікою пана Броннікова, структурна перебудова промисловості України повинна була відбутися за минулі 15 років, коли газ був дешевим.

По-третє, угода, виявляється, злочинна тому, що "веде до різкого погіршення екології, оскільки перехід на альтернативні види палива пов'язаний з ростом викидів у навколишнє середовище". Екологія, між іншим – це наука; а перехід до використання біогазу, підземної газифікації вугілля, вітроенергетики тощо повсюдно зменшує забруднення довкілля.

По-четверте, "угода злочинна, оскільки закріплює васальне становище України перед Сполученими Штатами і НАТО" (очевидно, саме Вашингтон і Брюссель диктують нам несусвітне підвищення цін на газ).

І, головне, ця угода – "зрада стратегічних інтересів України", оскільки, виявляється, США вогнем і мечем, а Європа – "хитрою політикою" відключають Україну від Росії, "в якій зосереджені 50% світових енергетичних ресурсів".

Зупинимося і поаплодуємо всесвітньо-історичному відкриттю депутата Броннікова. Досі вважалося, що Росія має приблизно 18% світових ресурсів газу - і це справді дуже багато, хоча, з іншого боку, Україна теж не бідна сирота – 5% світового обсягу корисних копалин, серед яких п'ята частина запасу залізної руди на Землі; Україна – на другому місці у світі за покладами марганцю та ртуті.

Досі світовим лідером за покладами і видобутком кам'яного вугілля вважався Китай, чемпіонами за запасами нафти були країни Перської затоки. Але – відтепер все це чарівним чином перемістилося в Росію, чи, може, за час новорічно-різдвяних свят, поки планета відпочивала, російські вояки таки омили чоботи в Індійському океані і приєднали до себе півсвіту?.

А якщо серйозно, то вся "аргументація" речника фракції "Регіони України" Володимира Броннікова виглядає гримучою сумішшю відвертої демагогії, алогічних нісенітниць та брутального невігластва.

Реальні обсяги ресурсів енергоносіїв Росії знає кожен школяр десятого класу, який кинув бодай побіжний погляд на наведені у підручнику та атласі відповідні схеми.

Не треба навіть на цифри дивитися – досить графічного зображення, щоб уявити собі загальні співвідношення запасів енергоносіїв. Але хіба шкільні підручники писані для АпОзиційних проФФесорів?

Нагадаємо, 59 депутатів "Регіонів України" і на загал 250 парламентаріїв з різних фракцій дружно солідаризувалися з "аргументами" депутата Броннікова, до речі, високопоставленого енергетика-ядерника (бідна ядерна енергетика!) котрий закінчив виступ закликом "поповнити Кабмін професіоналами, патріотами України".

Очевидно, і фракція академіка Литвина, і переповнена патріотами фракція БЮТ, і "міжкрапельковий" Кравчук зі своїми "нетаками" не проти Броніковського розуміння патріотизму, його ледь завуальованих закликів повернутися під омофор Росії та грандіозних "наукових" відкриттів.

"Верховна Рада фактично зробила те, що почав вимагати народ на вулицях", - наголосив Герой України Левко Лук'яненко.

Невже ж народ вимагав стати на позицію тих політичних діячів, яких на основі цілком реальних підстав можна назвати "справжніми проФФесіоналами"?

Сергій Грабовський, заступник головного редактора журналу "Сучасність"