Зінченко завербувався
Ще нествореного Блоку Тимошенко прибуло. За місяць до початку виборчої кампанії до нього вирішила приєднатися Партія патріотичних сил України.
З'їзд цієї партії міг не відбутися взагалі або пройти у повному забутті, якби не одна обставина – очолити цю партію вирішив Олександр Зінченко. Вирішив – і зробив.
У суботу з'їзд ППСУ одноголосно ухвалив відповідне рішення.
Місцем своєї партійної "коронації" Зінченко обрав готель "Братислава". Над інтер'єром приміщення солідно попрацювали дизайнери. Стіни затягли світло жовтою тканиною, на синьому тлі поставили букети з білих лілій та еустом, додавши осіннє листя, пофарбоване золотим барвником. Їх доповнили стендами з фотографіями Зінченка та партактиву, а також плакатами з зображенням Зінченка у повний зріст а ля "Ющенко йде в президенти".
Партійці прибули на з'їзд хто на власних авто, хто - на службових. Здебільшого це були відставні військові, ветерани правоохоронних органів, судді. Саме на основі їх організацій було створено у березні 2005 року ППСУ. Очолив її тоді Віктор Палій, у 2001-2003 начальник головного управління розвідки міністерства оборони.
Саме через знайомство з Палієм Зінченко і потрапив до ПСПУ. "Безумовно, я знайомий з багатьма людьми, знайомий ще до 25 березня, коли партія була зареєстрована. Знайомий з Віктором Палієм, частиною активу і на місцях були знайомі", - розповів Зінченко про свої зв'язки з партією.
Він також згадав, що як державний секретар мав відношення контакти по роботі з цими людьми з міністерства оборони, офіцерських організацій, розвідки. Хоча, напевно, були ці контакти і раніше.
Наприклад, рухівець Василь Куйбіда в інтерв'ю "Україні молодій" згадав, що члени ППСУ працювали в охороні порядку на революційному Майдані, а крім того, часто постачали його потрібною інформацією з відповідних спецслужб. Звісно, що тоді вони теж контактували з Зінченком.
"Це не випадковість, що вийшла нагору, а тривалий процес контактів", - сказав Зінченко про своїх нових однопартійців.
| Такий Зінченко прикрашав стіни. Фото Анни Андрієвської |
Кажуть, у партії були різні дискусії щодо нового лідера. Але перемогла теза про те, що партії потрібен лідер з ім'ям. Напередодні виборів, коли ледь чи не кожна партія, намагається в'їхати до парламенту на імені свого лідера, рішення правильне, але й кабальне. Бо ще свіжі випадки в історії, коли люди, які привели лідера в партію, опинялися не тільки далеко від влади, але й за бортом власної партії. А вже першими своїми діями на з'їзді Зінченко показав, що "нова мітла по-новому мете", і швидко вимете все, що їй не подобається.
А нові однопартійці Зінченка люди хоч і солідні, але аж ніяк не політики. Зібравшись на свій з'їзд, вони більш воліли говорити про власні проблеми й семантику слова патріотизм, аніж про світле майбутнє з блоком Тимошенко. Тому жарт про те, що Партія патріотів приречена бути з "Батьківщиною", оскільки патріот в перекладі це той, хто любить батьківщину, хоч і сприйняли, але ентузіазму не вистачило навіть на кволі оплески.
Натомість, новий лідер партії, згадавши старе комсоргівське минуле, коротенько, хвилин так на сорок зарядив лекцію про "загрозу революції від олігархів" і "метастази кучмізму в оточенні Ющенка".
В обов'язковому арсеналі - критика відставки уряду Тимошенко як особистої розправи з екс-прем'єркою, меморандуму з Януковичем, закриття справи проти Порошенка та підписання закону, що дає недоторканність депутатам місцевих рад.
"Біля Ющенка немає тих, хто міг би відкрито в очі говорити правду. Президент переконаний, що корупція – це міф, він відкидає всі звинувачення щодо свого оточення, формула "не хочу чути" стає універсальним засобом уникнути правди".
"Оточення президента нікуди не ділося, воно не розсосалося за Кашпіровським, а міцно тримає президента як свій останній шанс. Президента продовжують отруювати хибною інформацією, закликами очолити список НСНУ. Його відверто штовхають на треті в історії України граблі після НДП та "За єду".
"Ющенко обіцяв повернути награбоване. Насправді революція не досягла в цій частині своєї мети. Найбільш прикро, що активні учасники помаранчевої революції - Жванія, Третяков, Порошенко, Червоненко, Мартиненко - стали діяти методами, які мало чим їх відрізняють від дій їх політичних опонентів".
"Влада все більше і більше виглядає неадекватною, хаотичною, вкрай непослідовною. Завершився етап ілюзій, наступає нова політична ясність: стає зрозуміло, хто за що. Визначаються політики і чітко бачать і розуміють люди. Кучмізм вижив, прилаштувався, відбувається мутація кучмізму".
"Влада не нова. Слова про необхідність зміни системи влади зависли в повітрі. Зміст дій влади мало чим відрізняється від попередньої. Дійсно. Змінили 18 тисяч чиновників, але головне повернулися Кучма, Янукович, Ахметов, Суркіс, Пінчук і десяток інших. І не просто повернулися, а в альянсі з новою владою. Відбувається схрещення старої та нової владних систем. Олігархізація влади продовжується, пішли метастази кучмізму".
"Ющенко і Янукович не просто домовились, а закріпили пакет зради через меморандум. Це не має нічого спільного з національним примиренням, адже суб'єктом примирення має бути народ. А насправді маємо домовленість про розподіл сфер політичного впливу поміж кланами. Співпраця не декларативна, а виглядає після інтерв'ю Ющенка "Файненшнл таймс" стратегічним єднанням"
Це лише головні тези, які озвучив Зінченко перед своїми однопартійцями. При цьому він не забув додати про важливість наступних виборів до Верховної та місцевих рад і що патріотичні сили мають об'єднатися, щоб перемогти. З ким об'єднуватися, здається, було вирішено давно і без участі партії. Тепер їй залишилося лише проковтнути безальтернативний варіант у вигляді Блоку Тимошенко. Заклик Зінченка був однозначним.
Для підтвердження курсу в президію з'їзду було запрошено Олександра Турчинова, який привітав "правильні" кроки ППСУ, "щоб знайти гідне місце серед сотень українських партій", і порадив, що "для цього бути в авангарді боротьби за демократію, за свободу, державу".
Щоправда, у той день, Олександр Валентинович більше боровся з бажанням заснути перед аудиторію, тому всіляко підпирав голову руками. Аудиторія боролася з тією ж проблемою. Не врятував від нудьги навіть телеміст з чотирма містами, який влаштували на з'їзді. Тому всі з радістю зустріли звістку про зупинку на фуршет. Але це так, ліричний відступ.
| Зінченко і Палій. Фото Анни Андрієвської |
Його тон був настільки безкомпромісним, що екс-заступнику голови партії В'ячеславу Негоді лише залишилося поставити рішення на голосування, як бажає бос.
Після цього Зінченко попередив однопартійців, що вони впряглися у важке "ярмо", що далі починається "штабна робота" і попросив не дивуватися викликам до штабу.
Після такої стряски "попсушники" вже не дуже захотіли іти на другий фуршет, а розбрелися по домівках, роздумувати, а чи в ту ріку вони вступили...
Насправді, не всі в ППСУ були гарячими прихильниками блокування з Тимошенко, а той же Негода в інтерв'ю "Україні молодій" зазначив, що "зараз важко визначити, хто ближчий до Майдану, - блок Тимошенко чи партія Ющенка".
Більш того, раніше екс-керівник партії Палій був по різні боки барикад з самою Тимошенко.
В 2003 в розпал скандалу з "Кольчугами", коли Тимошенко тоді заявила, що в Україну в ввезені білоруські "кольчуги", щоб увести міжнародну комісію в оману, Палій робив багато чого, щоб обілити імідж держави, а значить і тодішнього президента Кучми. Саме він, начебто, викликав на допит офіцера, який передав інформацію Тимошенко, накричав, а потім наказав звільнитися.
Крім того, напевно, старі партійні керманичі краще розуміють, що їм навряд чи поживитися на виборчому полі Тимошенко. Партія нова, і не має розгалуженої мережі, тому програватиме осередкам і "Батьківщини", і ПРП, які вже не один пуд солі з'їли у виборчих кампаніях. Крім того, в розрахунок підуть колишні заслуги перед Батьківщиною (хто хоче, може взяти це слово у лапки).
Не випадково й Зінченко дратується, коли його питають про списки.
"Щодо квот, то я, можливо, відношуся до тих політиків-ідеалістів, які вважають, що математикою 1/4, 1/6, 1/10 робити політику неможливо. Виграють особи, які будуть додавати загальній командній справі, і будемо позбуватися осіб, які не будуть додавати нічого", - пояснює він.
"Це винятково важливі вибори – йдеться не про п'ятірку десятку найкращих – а чим партія й блок будуть боротися не лише в Києві на "центральному майданчику", а по всій вертикалі. Отже, за своєю формою, це ніби перші партійні списки, а за своєю суттю вони знову пронизані мажоритарною складовою – треба переконувати людей. Треба перемагати партією, але перемогти можуть виключно люди. Райони, міста будуть орієнтуватися на відомих людей", - додає Зінченко.
Його нова партія - аж ніяк не підпорка блоку Тимошенко, і навряд чи вона зможе стати колись потужною силою, оскільки рано чи пізно вся дрібна політична рибка буде поглинута великими китами політики.
Отож виходить, що ППСУ – це лише спроба Зінченка підняти свою вагу, і невідомо в чиїх очах – оточуючих чи своїх власних.