Рибачук очікує свого звільнення?

14 жовтня президент підписав низку указів про реформування свого секретаріату. Ці укази мали покласти край перманентним реформам президентської канцелярії. Натомість опублікована структура залишає більше питань, ніж відповідей.

Як відомо, і при Зінченку робота секретаріату президента була дуже далекою від оптимальної і неодноразово серйозно критикувалася Ющенком. Але, схоже на те, що запропонований план реформування структури не підвищить, а навпаки суттєво знизить ефективність роботи цього органу.

Для таких невеселих передбачень є кілька підстав.

"Нова структура" по своїй суті залишилася ще кучмівською. Видається, що змінилися лише назви структурних підрозділів. І весь сенс останніх реформаторських потуг полягає лише в перерозподілі повноважень на користь однієї людини.

Дисбаланс в розподілі повноважень між керівником секретаріату та його першим заступником є очевидним. Дивно, але факт: складається враження, що Олег Рибачук добровільно відмовляється від більшої частини своїх повноважень. Фактично, у своєму відомстві він стає "англійською королевою", у той час як більшість ключових повноважень закріплено за Іваном Васюником.

Усі головні служби, які забезпечують консультативно-дорадчу підтримку президента – соціально-економічна, регіонально-кадрова, оборонна, політичного аналізу, правової і зовнішньої політики – підпорядковано саме першому заступнику. З такою кількістю повноважень, які надано першому заступнику, не зможе впоратися жоден чиновник, навіть Іван Васильович.

За Рибачуком залишилася лише інформаційна служба, попередня діяльність якої аж ніяк не свідчить про її впливовість. Потенційним важелем впливу Рибачука на Ющенка могла б стати служба підготовки виступів президента. Але оскільки матеріали для спічрайтерів готуються згаданими головними службами, у першого заступника є можливість контролювати і цей канал.

Таким чином в активі глави секретаріату залишається лише функція ветування законів, яку забезпечує державно-правова служба. Всі ж інші структури, які перебувають у безпосередньому підпорядкуванні Рибачука, виконують суто технічні функції - служба протоколу і церемоніалу, режимно-секретний відділ, відділ матеріально-технічного забезпечення.

Невідомо, чим викликаний такий "чиновницький альтруїзм" пана Рибачука, але, як свідчать джерела УП, документ на підпис президенту заніс особисто Іван Васюник. У той же час Олег Рибачук до підписання указу президента був ознайомлений із новою структурою лише в найзагальніших рисах. Для багатьох служб секретаріату монополізація усіх владних повноважень першим заступником також стала великим сюрпризом.

Більш того, навіть радники президента, які раніше мали хоча б якусь можливість доносити свою думку до Ющенка, відтепер де-факто перетворюються на радників першого заступника глави секретаріату, оскільки, за новою схемою, функціонально йому підпорядковані.

Чи захочуть такі яскраві особистості, як Володимир Лановий, Ксенія Ляпіна, Володимир Горбулін витрачати додатковий час і зусилля, щоб долати систему бюрократичних фільтрів, яку вже створює Іван Васюник, на шляху до президента? Відповідно, велика частина корисних ініціатив залишиться нереалізованими.

Після приходу на посаду голова секретаріату обіцяв звести існуючі три аналітичні служби в одну, і тим самим, посилити аналітичну складову секретаріату. У той же час, нова структура повторює стару: три окремих аналітичних служби – ситуативного аналізу, зведення і стратегічного планування і політичного аналізу – які до того ж підпорядковані різним керівникам: заступнику і першому заступнику голови секретаріату.

Механізму координації роботи цих служб поки що не розроблено. Наскільки такий поділ буде сприяти якісному аналітичному забезпеченню діяльності президента – велике питання.

Аналогічно, послаблюється і роль провідних галузевих служб.

Так, об’єднано головні служби соціальної і економічної політики. По своїй суті ці служби були антиподами. Головна економічна служба всіляко намагалася полегшити життя вітчизняному бізнесу. Тоді як головна соціальна служба, очолювана радником президента і  колишнім першим заступником міністра праці Світланою Вегерою, навпаки звітувала Ющенку про тяжкий стан із виплатою бізнесом зарплати та необхідність пошуку нових джерел наповнення соціальних програм.

Фактично, в результаті конкуренції цих служб була можливість шукати, якщо не "золоту середину", то принаймні фільтрувати "сирі" рішення із слабко передбачуваними соціально-економічними наслідками.

Тепер чекати на конкуренцію важко: один радник буде вирішувати, що класти на стіл президенту. І, що важливіше на даний момент, – втілення політики підтримки малозабезпечених чи зниження тиску на бізнес.

Відповідно, зменшиться рівень системності, виваженості і прогнозованості рішень президента. Більше того, з’являється загроза, що соціально-економічний радник і перший заступник глави канцелярії будуть на власний смак формувати неадекватне бачення Ющенком соціально-економічної ситуації в державі.

Новий голова соціально-економічної служби буде призначатися за порадою Васюника. Навіть той факт, що він є кандидатом економічних наук та спеціалістом з інформаційному забезпеченні агрокомплексу не викликає оптимізму у експертів, які знаються на ситуації зсередини.

З іншого боку, у новій структурі важко зрозуміти, як новими службами забезпечуватимуться такі важливі і прямі обов’язки президента, як гарантування прав і свобод громадян та виконання функцій у сфері національної безпеки.

Так, службу адміністративно-правової політики, яку очолював радник президента Олександр Іщенко (колишній начальник УБОЗу), буде розділено на служби з оборонної та правової політики. Фактично це формування тіньових "дублікатів" для послаблення силових міністрів, які не влаштовують керівництво секретаріату.

Також, незрозуміло, чим займатиметься головна служба політики інституційного розвитку. Зазвичай, за такими туманними назвами приховують "теплі місця" для своїх людей. Очевидно це будуть люди з найближчого оточення першого заступника.

Лише "своїм" можна довірити таку важливу місію, як зміцнення інституту президента - шляхом конституційної та адміністративно-правової реформ. Звичайно, формувати концепцію цього зміцнення буде перший заступник, про що вже видано і окремий указ.

Парадокс полягає також у тому, що усі згадані "реорганізації" та "ліквідації" врешті решт ведуть до розростання бюрократичного апарату. У той же час рішення будуть ухвалюватися ще повільніше.

Висновок з усього вище зазначеного можна зробити один - така структура ефективно працювати не буде. І хоча більшість повноважень буде у першого заступника голови Секретаріату, навіть його "управлінський геній" навряд чи змінить ситуацію на краще. А особисту відповідальність за неефективну роботу структури буде нести Олег Рибачук.

Утім, у Рибачука є шанс виправити ситуацію. Адже, згідно з указом, саме глава секретаріату має розробити протягом 10 днів положення про секретаріат президента. Якщо Олег Борисович підпише документ не читаючи, йому залишиться лише й надалі розважати журналістів своїми жартами. Очікуючи свого третього, після двох формальних у зв’язку із реорганізацією, і вже остаточного звільнення.