Про імперативний мандат і права меншості, або чи стане парламент нарадою лідерів фракцій?

Наприкінці року остаточно оформляться контури партійних блоків, які візьмуть участь у майбутніх виборів.

Причому, схоже, цього разу блокові угоди стануть для більшості політичних суб'єктів "старим католицьким шлюбом" – нерівноправним і без права розлучення.

Адже з правами меншості, яка не поділятиме думок фракційної більшості, запитань сьогодні є більше, аніж відповідей.

Нагадаю: закон вiд 8 грудня 2004 року "Про внесення змін до Конституції України" визначає у статті 81 порядок дострокового припинення повноважень народного депутата України в разі:

"6) невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції;..

У разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення".

Відтак, як вважає один з провідних експертів в галузі державного права й місцевого самоврядування Микола Яковина, виникає можливість встановлення диктату більшості. Це особливо актуально у зв'язку із вилученням із Конституції згадування закону про регламент Верховної Ради.

Замість старої редакції - "порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України" набуде чинності нова редакція цієї норми - "порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України".

Отже, можна припустити зміну регламенту парламенту на користь солідарного порядку голосування депутатської фракції, коли всі як один тиснуть на кнопки слідом за лідером. У такому випадку для незгодних залишатиметься лише право виходу з фракції, - що є підставою втрати депутатського мандата.

Певною гарантією для прав депутатів-"інакодумців" залишається хіба стаття 22 Конституції, що визначає: "при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод" (отже, й права депутата голосувати за покликом власного сумління).

А регламент парламенту, навіть переставши бути законом, все одно залишиться правовим актом, "підсудним" Конституційному Судові на предмет конституційності. І, напевно, в разі виникнення такої колізії можна сподіватися на подання від одного з суб'єктів, визначених статтею 150 Конституції: президента; не менш як сорока п'яти народних депутатів; Верховного Суду, уповноваженого Верховної Ради з прав людини; Верховної Ради АР Крим.

Не менше пасток для "міноритарних" суб'єктів виборчого блоку робить і чинний закон "Про вибори народних депутатів України" вiд 25 березня 2004 року (з подальшими змінами).

Як вважає той-таки Микола Яковина, цей закон після фактичної спільної перемоги й аж до кінця парламентської каденції робить менші партії заручниками доброї волі "старшого" партнера - в разі заміщення депутатів, які вибули. Якщо виникає "рух" черги у списку блоку (наприклад, у разі переходу депутатів блоку-переможця на роботу до урядових структур), то діють положення статті 82 закону "Заміщення депутатів, які вибули":

"1. У разі дострокового припинення повноважень народного депутата України на підставах і в порядку, передбачених Конституцією України і законами України, за рішенням Центральної виборчої комісії обраним депутатом визнається наступний за черговістю кандидат у депутати у виборчому списку відповідної партії (блоку).

Якщо черговість для отримання депутатського мандата вичерпана, депутатський мандат залишається вакантним до проведення чергових або позачергових виборів".

Тоді блок (читай - більшість у блоці) користає з права "регулювання" черги у списку:

"3. Партія (блок), яка висувала кандидатів у депутати, включених до її виборчого списку, що взяв участь у розподілі депутатських мандатів, може прийняти рішення про виключення кандидата у депутати, який за підсумками результатів виборів згідно з частиною дев'ятою статті 77 цього закону вважається не обраним, зі свого виборчого списку у будь-який час після дня виборів до реєстрації цієї особи як народного депутата України відповідно до частини першої цієї статті.

Таке рішення приймається відповідно до статуту партії (угоди про утворення блоку) з'їздом (зборами, конференцією) партії чи міжпартійним з'їздом (зборами, конференцією) партій, що входили до блоку на день виборів.

Витяг з протоколу з'їзду (зборів, конференції), підписаний головуючим, та рішення, підписане керівником партії (керівниками партій, що входили до блоку на день виборів) і скріплене печаткою партії (печатками відповідних партій), протягом п'яти днів з дня прийняття рішення передаються до Центральної виборчої комісії.

На підставі цих документів Центральна виборча комісія протягом семи днів приймає рішення про виключення зазначеного у рішенні кандидата у депутати з виборчого списку партії (блоку)".

Можна навести просту ілюстрацію того, як діяло б це положення сьогодні.

Першою у списку на приведення до присяги народного депутата України від БЮТ після розгляду заяви міністра юстиції Сергія Головатого про складання ним повноважень депутата є член УРП "Собор" пані Ольга Кобець.

Сьогодні ситуація в УРП "Собор" є складною, а пані Кобець є прибічником лінії голови партії Анатолія Матвієнка (який, схоже, перебуває в меншості щодо тих, хто вимагає жорсткої і беззастережної прив'язки партії до БЮТ). Тому в керівництва Блоку Юлії Тимошенко могла б виникнути гостра спокуса скликати з'їзд і без жодної участі УРП "Собор" (якій за блоковою угодою відведено лишень 25% делегатів і місць у списку) прийняти рішення про будь-які зміни у списку на користь головної партії блоку – ВО "Батьківщина".

Сьогодні вже зрозуміло: "китами" чотирьох найпотужніших виборчих блоків на майбутніх виборах стануть НСНУ Віктора Ющенка, "Батьківщина" Юлії Тимошенко, Партія регіонів Віктора Януковича та Народна партія Володимира Литвина.

Менші партії, що ввійдуть до названих чотирьох блоків, може бути повсякчасно дискриміновано в питаннях про керівні органи виборчого блоку та умови їх функціонування;

про норми представництва на міжпартійному з'їзді від партій, що входять до блоку;

про порядок проведення міжпартійного з'їзду щодо висування кандидатів;

про порядок прийняття рішень міжпартійним з'їздом;

і, може, найсуттєвіше - про порядок прийняття рішення про виключення особи з виборчого списку кандидатів у депутати від партії (блоку).

Звичайно, "міноритарна" партія може намагатися застерегти для себе при утворенні виборчого блоку гарантії в порядку, передбаченому статтею 43 закону про вибори. Але право, як відомо, ефективно діє в Україні лишень щодо сильних, а не щодо слабких, а відтак ризик перетворення українського парламенту нового скликання на нараду керівників кількох фракцій є дуже суттєвим.

Максим Стріха, керівник наукових програм Інституту відкритої політики