Рибачук: Практично нічого не змінилося в структурі секретаріату президента за часів Медведчука
У день свого призначення на посаду державного секретаря Олег Рибачук в ексклюзивному інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі розповів про найближчі плани на посаді, а також сказав, що в четвер президент Ющенко може оголосити серйозні кадрові перестановки.
Бі-Бі-Сі: Вас вітати чи вам співчувати?
Рибачук: Ну, оскільки я вже десь чотири дні не виходжу з атмосфери роботи з президентом, у мене вже таке враження, що я тут мільйон років, у такій ситуації. Для мене це було несподіванкою. Я не кокетую...
У прогнозах автоматично моє прізвище називалося, але для себе я це не прогнозував. Я зрозумів, коли з ініціативи президента пішли наради у близькому колі, що він вибирав людей, з якими потрібно було проговорювати рішення, і у нас відбулася розмова. Пам'ятаю, що я подивився на годинник – підписання було в 12-35. Це перший документ, який Віктор Андрійович сьогодні підписав.
Бі-Бі-Сі: А що тепер станеться з вашою посадою віце-прем'єра з питань європейської інтеграції?
Рибачук: Він запитав мою думку – у мене є з цього приводу думка. Є кілька варіантів: нам дуже подобається польський варіант. Це як уряд: прем'єр, потім практично весь склад кабінету, а далі під ними стоїть те, що українською мовою називається "комітет з євроінтеграції".
Досвід показав, що просто введення посади віце-прем'єра, у якого є декілька радників і референтів і який просто координує діяльність декількох профільних департаментів... Тут складна структура, яка просто не дає важелів.
Моніторинг плану дій, який ми підписали, значно ефективніше виконувати з цієї посади, бо це така глобальна координуюча посада, яка зараз є у мене. Чого колосально не вистачає – це щоб після виборів 2006 року ми мали якийсь консенсус політичних сил, які б визначилися, що наш шлях – виключно в Європу, і тоді цей механізм починає працювати зовсім інакше.
Бі-Бі-Сі: Але чи означає ваше нове призначення, що тепер державний секретар опікуватиметься євроінтеграцією? Чи буде призначено нового віце-прем'єра?
Рибачук: Це питання структурне... Я можу сказати, що я як держсекретар буду опікуватись євроінтеграцією, то у вас не може бути жодного сумніву, бо курс євроінтеграції – це стратегічний курс президента.
Це настільки природній і логічний крок, що інструментом виконання такого кроку президента має бути уряд і в тому числі його структури – його секретаріат, Рада нацбезпеки, тобто структури, якими він може керувати як президент. Тому євроінтеграцією логічно займатися з цієї посади.
Тепер друге питання, чи буде призначення на посаду віце-прем'єра з євроінтеграції, чи ми можемо мати щось схоже, як у Польщі – це вже питання технічне. Можливо, навіть питання політичних консультацій, залежно від того, як будуть іти переговори.
Бі-Бі-Сі: Ваша нова посада – це як канцелярія; ви – керівник канцелярії президента. Це така трошки бюрократична посада, а ви з таким захопленням говорите про справу, яку ви любите, - просування України до європейських структур. Ви не боїтеся, що ця ваша любов загубиться поміж тоннами паперів, які треба носити на підпис президенту?
Рибачук: Я не буду носити папери тоннами на підпис, це не входить до моїх функціональних обов'язків. Тут не зовсім точна картина: у секретаріаті є канцелярія, яка займається цими паперами. Тобто мені зараз потрібно зробити секретаріат президента згідно зі стандартами країн, які мають сильну президентську владу.
Таких країн небагато в Європі. Ще до виборів служба, яку я очолював тоді у кандидата в президенти Віктора Ющенка, робила аналіз, як це працює у поляків, французів, інших країн, де є подібна модель.
Нам потрібно буде проаналізувати все це, проте я вірю в делегування повноважень. Я не та людина, яка буде забирати собі все, починаючи від того, що кожен папірець я особисто підписую в президента і кожен указ – цим буде займатися інша людина.
Моя справа – організувати аналітичну та інформаційну службу, розкрити секретаріат, тому що він зберіг репутацію закритої структури. Щоб не було таких речей, як конфіденційні укази, щоб не було розмов про те, що два місяці не виходять документи – ті ж укази, щоб було регулярне спілкування з пресою, щоб люди розуміли, що структура президента відповідає його підходам.
Насправді я почув про те, що практично нічого не змінилося в структурі за часів Медведчука за 9 місяців, навіть кадрово мало що змінилося. Цьому можуть бути різні причини, але це факт.
Бі-Бі-Сі: Чи можна це розцінювати як критику на адресу Олександра Зінченка?
Рибачук: Ні, я не мав ще розмови з паном Зінченком... Олександр Зінченко кожен день говорив публічно про те, що він кожен день займався змінами, але йому не вдалося цього зробити. Він підтверджує, що принципової зміни структури не відбулося.
Тому – станьте на моє місце – я був на Банковій один раз у своєму житті, коли був Литвин головою адміністрації, один раз, коли був Медведчук, і може три рази заходив до президента Ющенка. Я плутаюсь тут у коридорах, не знаю, як працює ця машина... Що мені абсолютно незрозуміло – що мати шістсот людей у секретаріаті, по три аналітичних управління – це нонсенс, це неефективно діюча машина, це я розумію.
Але зараз в мене немає жодних уяв про те, яке господарство я отримав, поскільки це призначення для мене є новиною. Тому я не хочу робити якихось упереджувальних заяв.
Бі-Бі-Сі: Наостанок: відставка уряду, про яку так багато говорять і так багато чуток і припущень – не в останню чергу через брак інформації про зміст переговорів і засідань керівництва України на оцих зустрічах, у яких ви брали участь. Наскільки реальною є відставка кабінету, на вашу думку?
Рибачук: Тут мова не йде про недоліки інформації тощо. Мова йде про те, що президент – я думаю, завтра (у четвер) він має оголосити про свої фундаментальні речі.
Що мені зрозуміло, що буде цілий ряд принципових кадрових змін на всіх рівнях, про це він говорив раніше, попереджаючи, що так, шість-сім місяців пройшло, і цей момент прийшов, коли він вимушений буде приймати кадрові рішення, і, наскільки я бачу, такі рішення будуть прийняті. Але, я думаю, ви це все почуєте завтра...
Тобто зараз ідуть консультації, і я просто кажу про свої відчуття. Я кажу про те, що неминучі принципові рішення по цілому ряду кадрових питань різного рівня.