Джу(нг)лія

"Це ж бред сивої кобили, по-іншому я сказати просто не можу. У них просто шарики за ролики зайшли", - сказав президент України Леонід Данилович Кучма 29 червня 2000 року, коментуючи ситуацію з імплементацією референдуму. "Ви повинні раком стояти, щоб працювати на людей, а не для наперсточників!", - заявив президент України Віктор Андрійович Ющенко 15 квітня 2005, звертаючись до дніпропетровських чиновників.

"Я хворих на голову людей не коментую", - сказав Кучма 4 січня 2001 з приводу однієї із заяв Миколи Мельниченка. "Це чуш собача, якщо літературно", - сказав Ющенко 15 вересня 2005, коментуючи слова екс-глави СБУ Турчинова про те, що президент досі не надав аналізи для експертизи у справі свого отруєння.

"Веди себе як журналіст чемний, а не як кілер найнятий", - сказав Ющенко 25 липня 2005 у зв’язку зі скандалом навколо його сину. "Я розумію, що він [голландський журналіст] обслуговує когось і за щось, і не даром обслуговує. Треба мати приклади, а не від фонаря говорити", - сказав Кучма 9 липня 2004 у відповідь на питання кореспондента голландського громадського телебачення про корупцію в його оточенні.

Українська влада – це фабрика з переробки людей. А ще школа поганих манер. Кучма зайшов на Банкову в потертому піджаку, а вийшов передостаннім диктатором Європи. Ющенко прийшов на інавгурацію з білими голубами. За вісім місяців у нього на долоні "чорна мітка" від найближчої соратниці, а президентства трон здригається від скандалів, останній з який ризикує вилитися у серіал політичної кризи.

Перший тиждень відкритого конфлікту показав, що Тимошенко до нього готувалася ретельно, а технологічність усіх цих подій колись стане ілюстрацією в підручниках політичного піару. Вона захопила ініціативу, і сторона Ющенка виявилася у жахливому положенні, коли постійно доводиться відстрілюватися.

Так трапилося, бо для Тимошенко нова реальність війни почалася уже ввечері 8 вересня – у день своєї відставки. Люди ж Ющенка, схоже, все ще тримаються якорями за стару історію "єдиної команди". Вони дивуються і обурюються методами боротьби колишньої соратниці. Президентська баржа досі розвертається у водах політичної кризи, в той час як човен Тимошенко уже давно гребе на "паралельних курсах". Хоча називається він паралельним не тому, що ці шляхи не перетинаються – а тому що деяким ідеологам проголошеної екс-прем'єром війни "глибоко паралельно", які це матиме наслідки для держави.

При цьому удари здійснюються відразу по кількох фронтах, роблять це люди, пов’язані з Тимошенко, але в жодному разі не вона сама. У неї інша, набагато цинічніша роль – з-під кущів розміщених у її робочому кабінеті рослин закликати Ющенка до примирення.

9 вересня, наступний день після відставки, був втраченим Ющенком шансом. Тоді він сам міг вивести електорат з шоку, спричиненого зняттям Тимошенко – запропонувавши радикально реформаторські речі, оголосивши програму "500 днів" і виступивши із теле- чи радіозверненням до нації. Яке, між іншим, було обіцяне ще три місяці тому.

Це був карт-бланш Ющенка і його шанс закріпити імідж сильного президента, який може взяти відповідальність на себе. Фактично в той день він міг усе – йому б пробачили будь-які непопулярні кроки. Ющенко мав почати робити те, чим зловживала Тимошенко – відеообраз лідера, який підтримує надію в багатьох вчорашніх майданівцях.

Більше того, Ющенко обіцяв двом десяткам журналістів, присутнім в момент проголошення відставки Тимошенко, що наступного дня він дасть розлогі відповіді на всі питання, чому так несподівано недобре живе його країна.

Замість цього Ющенко впав у сплячку. Саме він винуватий, що з шоку людей виводила Тимошенко. Її виступ на каналі "Інтер" – суміш правди, брехні, перебільшень і харизми – матиме найвищий коефіцієнт співвідношення між хвилиною ефірного часу та зростанням особистого рейтингу.

Тоді все зламалося. Ющенко ув’язався у війну. Він зробив ще одну помилку – перейшов на особистості з Тимошенко. Історія про 8 мільярдів боргів "ЄЕСУ", озвучена президентом, мала б нагадати громадянам про нечисте минуле їх "рятівниці". Але замість цього Ющенко дав привід штабу Тимошенко запускати інформаційні хвилі про відкриття кримінальної справи проти неї.

Хоча і з того, і з іншого боку в це не вірять. Бо і на Банковій (секретаріат президента), і на площі Лесі Українки (штаб партії "Батьківщина") розуміють, що арешт Тимошенко був би найкращим подарунком від Ющенка на всі її дні народження наперед.

Цей випадок із "ЄЕСУ" показує, що з відходом Зінченка не зникла головна вада Ющенка – він або не слухається, або його взагалі не готують до виступів перед пресою. Це ж підтверджують і експромти, наведені на початку статті.

У Нью-Йорку в коментарі журналістам Ющенко припустився ще однієї помилки. Він почав розповідати, що Тимошенко має бути йому вдячною за те, що він поставив її поруч з собою. Бо це, за словами президента, позитивно впливає на рейтинг будь-кого. А тим більше Тимошенко, через партнерство з якою, як сказав Ющенко, йому довелося чути багато поганих слів.

Ефект від цієї тиради вийшов протилежний тому, на що розраховував Ющенко. Таким чином він просто підняв Тимошенко до свого рівня. Або сам опустився до її.

Ющенко зламав увесь формат протистояння. Якщо раніше він був над бійкою Тимошенко-Порошенко, то тепер він – її учасник. При цьому на боці Порошенка, який за півроку знищив себе сильніше, ніж Медведчук протягом половини президентського терміну Кучми. За внутрішніми дослідженнями секретаріату президента, рішення про зняття Порошенка знайшло підтримку в 70-80% громадян.

Але чим далі, тим глибше Ющенко занурюється у конфлікт. Чим далі, тим сильніше він засідає на гачок Тимошенко. Своїми коментарями він дає імпульс протистоянню і продовжує конфлікт у часі. Цьому будуть несказанно раді у штабі Тимошенко, мета якої – дотягнути на цій темі до парламентських виборів.

Якщо Ющенко ще пару разів виступить на захист Порошенка, Третьякова чи Мартиненка, Тимошенко може на знак вдячності подарувати президенту свою косу. Бо вона впевнена, що компромату в неї достатньо. Коли питаєш про це в оточенні Тимошенко, вони показують руками стопку в півметра заввишки. Починаючи від газових схем "РосУкрЕнерго" і закінчуючи якимись побутовими, але показовими дурничками, підписаними персонально президентом.

Прес-конференція Турчинова у четвер була лише розігрівом публіки і спробою витягнути Ющенка на сварку, що він успішно і зробив. І потім адвокатування президентом свого оточення буде використане проти нього ж. По повній програмі.

Більше того, джерела кажуть готовність Тимошенко боротися за проведення дострокових парламентських виборів уже взимку, щоб нова Верховна Рада могла сформувати новий уряд (на чолі з нею) відповідно до зміненої Конституції.

Тимошенко роздмухує другий Майдан, який має стартувати того ж таки 21 листопада. Навпроти Верховної Ради готуються постати намети. Кулуарами поширюються чутки, що її гонці пропонують по 30 тисяч доларів кожному депутату за провал кандидатури Єханурова на прем’єр-міністра. В хід іде чорний принцип "чим гірше – тим краще". Помножене на ораторський талант лідера БЮТ, це дійсно загрожує дестабілізацією в Україні. Співавтором якої поруч з Тимошенко буде також і Ющенко.

Якщо Тимошенко відчує, що у неї є шанс очолити уряд ще до виборів – нинішня війна компроматів виглядатиме мультфільмом. Про те, якою з цієї м’ясорубки вийде країна, судячи з характеру екс-прем'єра, вона замислиться рівно настільки, щоб ухвалити рішення "мета виправдовує засоби".

Але у цій затяжній війні Ющенко може багато чого змінити. Йому треба просто зробити те, чого не очікує Тимошенко. Зламати запрограмований нею сценарій.

Зрозуміло, що вся артилерія стягується з тим розрахунком, що удар Тимошенко буде по оточенню Ющенка. Варіант поведінки номер один – захищати їх. Варіант поведінки номер два – позбутися цих людей. Перше більше відповідає його моральному світу, і саме в таку поведінку Ющенка вірить Тимошенко. Але другого – ліквідації з оточення Ющенка першопричин для критики – вимагає нормальний розвиток країни.

У цій ситуації уже навіть не важливо, чи визнає прокуратура, СБУ і міліція гідними кримінальної справи документи, надані Зінченком і Турчиновим. Для зображення стосунків Ющенка і його оточення вигадали новий термін - куманізм. Публічна думка уже сформована, і Порошенко, Третьяков та Мартиненко залишаться гирями на ногах Ющенка, навіть якщо слідчі назвуть їх чистими. Їм просто не повірять.

І, крім того, в суспільстві досі зберігається відчуття нерівності обміну – за відставку Тимошенко було заплачено лише зняттям секретаря РНБОУ, при цьому Мартиненко зберіг посаду лідера фракції Ющенка, а Третьяков був лише тимчасово відсторонений від виконання роботи.

За інформацією джерел "Української правди", Ющенко може справді обрати другий варіант. Несподівано для всіх загалом і для Юлії Володимирівни зокрема. Порошенко, Мартиненко і навіть Третьяков дійсно ризикують втратити не тільки свої посади, але і доступ до тіла №1, а відтак – і вплив. Принаймні, на Банковій це обговорюється як дуже реальна перспектива.

Крім того, в межах антикризової терапії, очевидно, будуть зняті зі своїх міністерських посад Давид Жванія та Євген Червоненко. Серед інших ознак майбутнього безробіття є і така – міністр транспорту, який є одним із лідерів єврейства України, не супроводжує Ющенка під час візиту до США. Хоча у перший же день він там зустрівся з багатьма соратниками Червоненка по цьому руху.

Як кажуть джерела, пропонується цю найбільш одіозну п’ятірку прибрати не тільки з крісел та оточення, але і з керівних органів "Народного Союзу Наша Україна". Таким чином з-під удару буде виведено і партійний проект президента. Провал якого на виборах-2006 в комплексі з політреформою перетворить Ющенка на номінального президента з питань вручення вірчих грамот.

Єдине погано – якщо звільнення Тимошенко відбувалося на очах у всієї країни, то ця чистка оточення Ющенка буде відбуватися за зачиненими дверима. І в це можуть не повірити. Бо час втрачено.