Нечесна нація без справедливої еліти
Якщо взяти морально-ділові якості народу в цілому, то за своїми чеснотами ми, напевно, не поступимся добрій половині європейських народів. З іншої сторони, такої нахабної, безвідповідальної, безталанної і зажерливої еліти в Європі, а може і в світі, більше немає. Ми сподівалися, що Майдан приведе до влади керівників типу "людина чесна та справедлива", а не нових самозакоханих сам-богів. На жаль, ці очікування виявились марними.
Центрифуга корупції та узаконених деформацій закидає найбільш підступних та цинічних до полюса багатства та вседозволеності. Як раніше за комунізму ми потерпали від гонки озброєнь, тепер страждаєм від гонки збагачення. Якщо метою діяльності індивіда є досягнення брутальної переваги над оточуючими, то мова про справедливість та спільність громадян виглядає пережитком недоумків. Всі потрясіння посткомуністичної епохи були влаштовані в країні лише заради того, щоб від зрівнялівки та ідеологічного колективізму перейти до надбагатства кучки егоїстичних сам-богів та бідності і безправ”я всього іншого населення.
Всі ми на перший погляд люди демократичні та європейські. Та досить комусь з нас відчути присмак великих грошей та влади, з підсвідомості активізується сам-бог з домінантою золотого тільця і самозакоханого егоїста. За винятком незначної частки громадян, ми всі інфіковані геном зажерливості, жадобою досягнення переваги над ближніми. Така наша національна риса від заходу до сходу.
Боротьба з корупцією провалилась, тому що нова влада діє по тому самому алгоритму обману і привласнення, що і влада попередня. Хоча певні відмінності корупційності влади минулої і сьогоднішньої є. Раніше ми мали помірковану корупційну систему, в минулому році - авральну, а в цьому році одержуєм форсажну корупційну систему! Але ми маємо чітко усвідомити: корупція – це наслідок збочень в системі цінностей нашого суспільства, а не причина його проблем.
Владні мужі серйозно займаються лише обслуговуванням власних політичних та економічних інтересів. Очікувати від таких діячів програми реформування життєдіяльності суспільства на макро- та мікрорівні було б наївно. Здебільшого маємо щастя спостерігати спонтанні акції політичних авантюристів. Владні мужі не мають ані бажання, ані вміння ретельно займатись реформаторською державотворчою діяльністю. Вони ведуть себе як доісторичні істоти: збирають і ділять готові плоди, привласнені їхніми попередниками, гризуться за них і влаштовують ритуальні сцени самоутвердження для себе, своїх сімей та своїх зграй.
Ми плекали надію, що знайдеться конструктивна частина еліти, яка при владі зможе відкрити народові нові можливості та нові перспективи. І промахнулись. Знову одержали ту саму зажерливість, те саме усамітнення влади від народу.
Що таке успішна національна ідея? Це усвідомлення широкими верствами суспільства головної проблеми і правильно обраного шляху її вирішення. Наша споконвічна суспільна проблема - дуже високий рівень ворожнечі, недовіри між людьми як в горизонтальних (верхи-верхи, низи-низи), так і в вертикальних (верхи-низи) соціальних стосунках.
Ця ворожнеча провокує домінантні для нашої історії явища - підлість, зраду, продажність, підступність, подвійні стандарти поведінки. Для нашого суспільства не існує ані авторитетів, ані законів, ані моралі. Це – є головною проблемою української нації.
Якою має бути українська національна ідея? Ми приречені прийняти ідею "побудови системи довірливого співробітництва між усіма членами суспільства". Тільки в режимі довірливого співробітництва між членами суспільства можуть домінувати цінності рівності, справедливості, соціальної ефективності.
Неможливо побудувати повноцінне суспільство, коли верхи керують низами шляхом обману та насильства. Один з елементів цієї національної ідеї є приведення до влади справжньої національної еліти, тобто діячів з тіста "людина чесна та справедлива". Еліти чесної, скромної та поміркованої в особистому матеріальному споживанні. Еліти, вихованої на цінностях патріотизму та національної гордості, а не зажерливості та марнославства. Нами повинні керувати команда з людей справедливих, а не команда сам-богів.
Якщо владна еліта відмовиться від гонитви за розкішшю та марнославством, то і мотив для корупції щезне. Натомість у владних мужів з”явиляться час та сили для державотворення на благо нації. Але проблема в тому, що скромність більшість українців традиційно сприймають як слабкість, а серйозність і чесність - як риси підозрілі.
Успіх на виборах завжди мають найбільш відчайдушні брехуни та маніпулятори. Щоб очистити народ від хибних звичок та уподобань, прищепити йому цивілізовані норми поведінки, влада повинна стати сильною, навіть вдатися до елементів примусу у вихованні несумлінних громадян.
Звісно, таку політику може дозволити собі лише чесна влада, яка має моральний авторитет і відчуває правоту своєї політики. Ми маємо піднести до культу скромність в побуті та вклонятися високим моральним цінностям.
Заміна команди сам-богів на команду людей справедливих не може відбуватись поступово, а лише раптово. Ці команди антагоністичні за своєю метою та методами роботи. Відставки, які ми зараз спостерігаєм, - це зачистка владного поля від "романтиків" та не в міру порядних фігур. Епоха сентиментів закінчується...