"Бєспрєдєл" на фабриці "Київ": чи причетне оточення Ющенка?
Пятница, 8 июля 2005, 16:42
"Українська правда", здається, уперше звертається до суперечок навколо приватної власності в Києві. Читачі інтернету напевно бачили величезну кількість банерів "Афера біля стін Києво-Печерської Лаври", що ведуть на проплачені статті на різних сайтах про скандал з київською взуттєвою фабрикою.
Нинішні власники вирішили діяти старим перевіреним методом, з кількох причин. По-перше, оскільки усе ще не вірять, що в новій Україні ЗМІ реагують на НОВИНИ. По-друге, не упевнені, що довідавшись про те, хто саме стоїть за конфліктом, хтось насмілиться про це написати. А шкода, тому що проплачені заголовки довіри не додають. І найголовніше – не переконані, що при новій владі можна щось довести по-чесному, без організованих статей.
Нас ця тема зацікавила новими провладними фігурантами, які майстерно адаптували старі кучмівські методи по захопленню власності. За участю судів, "Беркута", з обманом працівників. І все це відбувається через ласий шматочок землі в самому центрі Києва, біля Печерської Лаври.
За даними УП, у даному конфлікті фігурує не тільки глава Печерської адміністрації Анатолій Коваленко, відомий своїми розпорядженнями про підвіз Камазів з піском до будинку ЦВК під час виборів. Усі, хто вникав у цю справу, називають прізвища Миколи Мартиненка, що вже почуває себе мером столиці, і міністра надзвичайних ситуацій Давида Жванії. Утім, представники Мартиненка досить оперативно виступили зі спростуванням після оприлюдення цієї версії.
Ми спробували розібратися, що відбулося і хто дійсно зацікавлений у конфлікті, у якому вже постраждали люди.
Дана стаття не є проплаченою жодною зі сторін конфлікту.
Фабрика взуття "Київ", розташована біля Печерської Лаври, нині нічого не виробляє. Її приміщення покриті уламками шибок, на стіні – кров, працівники – у вимушеній оплачуваній відпустці, а охорона – в очікуванні нападу. Від спецпідрозділу "Беркут".
Перший такий напад стався о восьмій вечора 5 липня. Тоді "Беркут" через тильну сторону колективного підпримства, в повному бойовому обладунку, із болгарками в руках, здійснював виконання судового рішення суду Корольовського району міста Житомира.
Це як виявилося пізніше. Бо спочатку причин агресивного нічного візиту ніхто нікому не пояснював. Але внаслідок проведеної операції троє охоронців фабрики були госпіталізовані з травмами голови та ще двадцятеро охоронців постраждали від отруєння застосованого беркутівцями сльозогінного газу.
Очевидці кажуть, запах газу було чутно майже півгодини потому на відстані 50 метрів, а згадані троє серйозно травмовані: одного з них вдарили головою об стіну, в голови інших поцілили кийок і гумова куля з пістолету.
До речі, вдаватись до таких екстренних дій законодавство дозволяє лише у випадку звільнення заручників, а застосовувати кийки та гумовий пістолет для вправляння мізків на місці просто заборонено.
Тим більше, що мова йшла про арешт майна фабрики, а близько опівночі, коли вже операція згорталась, нікого з "фабричан" навіть не було затримано, що свідчить про одне: ніякого опору діям "Беркута" не було. Як і в "Беркута" не було права так чинити.
Щоправда, прес-реліз МВС від 6 червня це твердження заперечує: "При спробі державного виконавця ввійти до адміністративної будівлі підприємства йому було вчинено фізичну перешкоду – охоронці "Альфа-щита" заблокували вхідні двері. Працівники "Беркута" забезпечували безпеку держвиконавця та охороняли громадський порядок на території підприємства".
Чому ж не затримано порушників правопорядку, що робили "фізичну перешкоду"? Щось не сходиться у відомстві Юрія Луценка.
Ось як описує "охорону громадського контролю" "Беркутом" голова спостережної ради фабрики Ігор Тинний: "Вони ["Беркут"] зайшли всередину двору, закрилися і почали штурмувати центральний корпус, в якому забарикадувалася охорона. Ніхто не давав жодних документів, але всі швидко діяли: вибивали двері, використовували спеціальні сходини, спецзасоби. Були чутні постріли, було багато газу".
Правоохоронці приїхали на допомогу лише через 30-40 хвилин (не рахувати ще 15, протягом яких "атаковані" намагались викликати міліцію), 40 хвилин вони збирались виводити "Беркут" з території заводу, не знаючи, що чинити. Після команди начальника київської міліції "Виводити!" ще десь таку ж кількість часу "Беркут" шикувався, аби рівними рядами покинути приміщення фабрики. За цей час гумові кулі від пістолетів були ретельно прибрані з території фабрики, і, за словами очевидців, на сьогодні знайдена лише одна.
Загострення печерського конфлікту
Сама взуттєва фабрика "Київ" вже давно не є прибутковим підприємством. Її потужності по пошиттю взуття для армії та військових не користуються попитом: за словами Ігора Тинного, фабрика може виготовляти до 100 тисяч пар взуття "традиційного гатунку, тобто для армії, для міліції" на день, але українській армії стільки не треба.
Але не взуттям єдиним славна фабрика. Головне, що вона знаходиться на шести гектарах землі на Печерську, якраз навпроти Києво-Печерської Лаври.
І саме ці 6 га призвели до того, що за словами її керівництва, голова Печерської адміністрації Анатолій Коваленко не дає "Києву" спокійно жити: "У нашого підприємства довгий конфлікт з сім’єю голови Печерського району Коваленком і, зокрема, його сином, керівником юридичної компанії "Кравченко і Коваленко". Ця юридична компанія за рік мала низку позовів проти фабрики "Київ", і сьогодні вся власність заводу тричі арештована цією фірмою. Це заважає нам працювати, - стверджує Тинний, - Нанесені фабриці збитки наразі вже становлять порядка 250 тисяч гривень".
Комбінація доволі проста: постійно порушувати проти фабрики судові справи за будь-яких умов. Навіть тоді, коли позивач давно проживає в Штатах і не має ніяких претензій до фабрики (за словами Тинного, за річний судовий досвід є навіть такі випадки).
Але наразі справа вже не в завданих збитках – конфлікт довкола фабрики сильно загострився протягом останнього місяця. Великі власники Фурсін і Тинний (їм належить 40,5% та 58% паїв фабрики відповідно) можуть втратити вже всі інвестовані у фабрику 50 млн. гривень, бо за рішенням зборів колективного підприємства від 25 червня вони вже не є керівниками фабрики.
Але є ще 4 рішення Київських судів, що підтверджують керівний статус Тинного та Форсіна (Солом’янський, Шевченківський, Оболонський та Дніпровський районний суд міста Києва прийняли відповідну ухвалу) та забороняють проводити будь-які збори колективу без їх участі. Не допомогло...
Ефект Расемона
23 червня членам заводу перетелефонували якісь підставні особи з проханням з’явитись 25-го у печерському Палаці піонерів, бо нібито власники хочуть доплатити гроші за куплені паї.
Передувала цим подіям активна піар-кампанія: членам колективного підприємства у поштові ящики підкидали матеріали, в яких зазначалось, що нинішнє керівництво фабрики – негідники, шахраї тощо. Але ніякої доплати у Палаці піонерів не було. Членам кооперативу запропонували продати вже продані паї. Все це відбувалося під наглядом "Титану" та охоронців фірми "Бастіон".
Водночас Тинного, Фурсіна та виконавця судового рішення Шевченківського райсуду до приміщення "піонерів" не пустили. Вивіска на будівлі зазначала, що відбувається "Конференція працівників взуттєвої промисловості Києва". І відбувалась вона до четвертої ранку.
Як виявилось пізніше, саме на цих зборах було "обрано" ("виборці" кажуть, що ніхто не голосував; їм просто видавали гроші) нового голову правління кооперативу фабрики - Телегіна Геннадія, з яким "колишні" власники вперше познайомились аж під час штурму.
А наступного дня пан Телегін, який, очевидно, багато років навчався у Франції, бо постійно звертався до журналістів "мадемуазелі", повернувся до фабрики і неохоче відповівів на низку запитань "УП".
- Загальні збори провели зібрання, на якому було більше 550 людей, що складає близько 61% уставного фонду колективного підприємства. І ці люди одноголосно вибрали мене головою правління, - вважає пан Геннадій.
- Але ж є постанова Шевченківського райсуду, згідно з якою збори 25 червня не можуть бути дійсні?
- У мене немає такого рішення, а є інше, де є рішення, що я є повновладним головою правлінням.
- Ви не бачили рішення Шевченківського суду?
- У мене також є рішення іншого суду (але не скажу якого, ви можете звернутися з письмовим запитом для виявлення цього), є цілий пакет документів, але я їх з собою не ношу, щоб не привертати увагу преси – в основному через те, що дії 5 липня держорганів були неправильно зрозумілі агентством НТН. Все було показано навпаки. Але є оперативна зйомка "Беркута", де показані дії, як вони були.
(До речі, пізніше з’ясувалося, що рішення іншого суду – це рішення районного суду в Корольовському районі Житомирської області.)
- Що відмінного від уже відомого на тих зйомках?
- Я вважаю, що такі коментарі даються тільки під час показу цих плівок. Але я бачив пораненого бійця "Беркута" і людину, яка кидала в бійців трилітрові банки з водою. До речі, на цій плівці видно, як судовий виконавець показував рішення суду, згідно з яким велись вчорашні дії.
- Він показував їх до того, як увірвався "Беркут"?
- Так.
- Поясність, як Ви купили паї, які були вже колись продані, і чому є підтвердження?
- Вас ввели в оману. Паї не були продані, вони були передані в управління. У нас є всі документи, нотаріально засвідчені. Нотаріус ніколи не піде на протиправні дії.
- І печатка у Вас тепер своя? Тобто їх наразі вже дві: одна у Вас, а інша – у Тинного?
- Печатка мною отримана згідно з нормативними документами МВС України декілька днів тому відповідно до законодавства.
Ситуація насправді досить курйозна. Через кілька днів після "переобрання" керівництва фабрики, за словами юристів "Києва", у одному з столичних видань у розділі оголошень з’явилось повідомлення: загублено печатку КВ ТВП "Київ".
І вже за декілька днів був зареєстрований новий власник фабрики, хоча, як відомо, менеджери підприємств в Україні в середньому витрачають 10% свого робочого часу на боротьбу з бюрократією. А тут, попри свята до дня Конституції, все було зроблено у рекордний період часу.
"Протягом останніх п’яти днів в органах статистики зареєстрований новий директор заводу – Телегін. Коли ми звернулися до них [до Державного комітету статистики], нам відповіли, що з Печерської райдержадміністрації було надано пакет документів, ідентичний нашому, тільки з вписаними іншими людьми – тобто ще один статут, ще одна печатка.
Як зрозуміти пана Коваленка, який знає нашого директора, але за невеликий час зареєстрував у адміністрації якихось людей в якості керівників великого заводу?! При цьому він демонструє повне незнання справи. І це не дивлячись на те, що є судова заборона реєструвати якісь зміни до статуту", - каже Тинний.
І як зрозуміти Телегіна, який провів збори членів колективу 25 червня, а членів правління та судового виконавця у приміщення не впустив? При цьому він стверджує, що нічого про постанову Шевченківського суду не знає, що Фурсін і Тинний ніколи не були власниками, ніколи нічого не купували у людей, і взагалі невідомо хто.
Як могло так статись, що "Беркут" просто прийшов виконувати якесь рішення о восьмій вечора, і чому він перепилював замки і бив людей?
"В колективному підприємстві реєстр власності ведеться в бухгалтерії. Якщо фізично захопити завод, поставити тут свого директора, спалити старі документи, то можна намалювати інші документи. Це і є методика. Земля належить місту, тому той, хто контролює завод, зможе її викупити і щось тут зробити. Простий план", - пояснює Тинний.
І все стає на свої місця: подібні схеми перерозподілу власності діяли свого часу в Сумах – так місцевий губернатор часто перебирав керівництво заводами. А ще можна згадати, як відбирали обленерго у Костянтина Григоришина: фіктивні збори власників, які нібито вибирають нового голову правління, це реєструється в суді, і дуже швидко силові органи захоплюють фізично підприємство для того, щоби внести відповідні зміни в документацію.
Але щоб реалізувати таку схему, простого рішення Корольовського суду Житомира недостатньо: законодавство передбачає поступові дії під час арешту майна, як мінімум, треба скласти акт про те, що власників фабрики на місці не було, про те, що у приміщення пройти не вдалось, а вже потім отримати дозвіл на залучення спецпідрозділів.
А тут чомусь "Беркут" пішов вперед, перед судовим виконавцем, якого потім випадково знайшли серед "загарбників". Отже, кому вигідно на цей раз?
Один в Печерську не воїн
"Ці дії самому Коваленку не по зубам, - каже Тинний, - і я впевнений, що є більш високі покровителі, які представляють нову владу... В прокуратуру було більше 10 звернень з нашого питання, з проханням про допомогу, в тому числі від народних депутатів, до президента писали, до міліції, але ніхто не реагує. Це означає одне – гра йде на найвищому рівні".
Не виключає Тинний, що, можливо, хтось з силових міністерств безпосередньо до цього причетний.
Зрозуміло, що має бути хтось, хто видав дозвіл "Беркуту" штурмувати фабрику. Керівник "Беркуту", якого виявили пізніше, заявив Тинному, що він є виконавцем, йому дана команда. "Ким дана команда – він не зізнався. Але сьогодні я чув по телебаченню, що команду дав перший заступник голови МВС Геннадій Москаль. Це сказала прес-служба МВС", – каже Тинний.
Інформацію про команду, яку віддав Москаль, прес-служба МВС не підтвердила, однак зазначила, що "Беркут діяв при виконанні законного рішення суду".
Зі ЗМІ дізнались Фурсін та Тинний і про нових "власників" фабрики. Після зборів 25 червня в інтернеті з’явився прес-реліз від фірми "Стабілбудсервіс" за підписом Геннадія Телегіна щодо того, що він вважає себе новим директором заводу, але згодом прізвище Телегіна з прес-релізу прибрали, залишивши "Нове керівництво".
"Фірма "Стабілбудсервіс" знаходиться за фіктивною адресою, зареєстрована в Печерському районі і має засновника – Елошвілі Георгія Гієвіча. Ця людина недавно призначена начальником відділу капітального будівництва у Міністерстві надзвичайних ситуацій, тобто він суміщає посаду держслужбовця і засновника та директора приватної компанії, яка скупає незаконно, повторно паї нашого підприємства і з фіктивним рішенням суду (якого ми не бачили), але з чудовою підтримкою всіх органів влади захоплює завод", - Ігор Тинний.
Як підтвердила прес-служба МНС, Елошвілі дійсно є начальником управління капітального будівництва, інвестицій та реалізації Чорнобильських програм МНС. І призначений він був 10 червня 2005 року.
Не виключена ймовірність причетності до подій на фабриці і керівника фракції НСНУ Миколи Мартиненка: всі рахунки фірми "Стабілбудсервіс", за словами Тинного, відкриті у банку "Діамант", до Палацу піонерів гроші за перепродані паї привозила броньована машина "Діамантбанку".
Виявляється, цей банк надає допомогу не лише у перерахунках грошей на потреби Майдану, але й супроводжує операції покупки вже проданих паїв? За свідченням екпертів, цей банк близький до Миколи Мартиненка, керівника фракції НСНУ.
Можна також згадати, що Мартиненко і Жванія не тільки належать до однієї провладної коаліції, а колись разом були близькими до компанії "Брінкфорд", яка заробила гроші на оборудках з російськими ТВЕЛами.
"Жванія сказав, що все одно це підприємство буде його", – стверджує депутат-комуніст Володимир Пузаков, що приїхав до "Києва" подивитись, як нова влада "займається дерибаном".
Досвід взяття фабрики вже є у його однофракційця Олександра Бондарчука, який 5 липня намагався разом з радником президента Каськівим та депутатом від Народної партії Єремеєвим потрапити до приміщень фабрики, але яких "Беркут" відмовлявся впускати. Втім, зрозуміти беркутівців тут, може, й можна: здоров’ю депутатів у приміщеннях фабрики таки загрожувала небезпека.
Прес-секретар Мартиненка вже заявляв про непричетність голови фракції НСНУ до подій навколо фабрики. Саме тому йому б треба було втрутитися, щоб переконати в особистій непричетності до скандалу. Поки що ж джерела кажуть, що на питання, навіщо він втягнувся в конфлікт, Мартиненко рекомендує не перейматися, тому що це, як він каже, справа його бізнесу.
Другий дубль
Повторний штурм фабрики мав відбутись 6 липня. Судовий виконавець Філончук разом з Телегіним та охороною впевнено підходять до жовтих від наліпок "Пори" дверей фабрики.
Торсають ручку дверей і починають складати акт про те, що попрапити на територію фабрики їм не вдалось. Підтягуються "Кодзахист. Служба безпеки", а до вже відомої тильної сторони – кілька вантажівок.
Приїзжають депутати-комуністи і Генадій Телегін починає пояснювати їм, як він захищає трудовий колектив фабрики. А між судовим виконавцем та юристами фабрики починається довга бюрократична перепалка на кшталт того, що "я повідомив, склав акт, ви підписали, яка ваша офіційна відповідь, я записую, підписуюсь, знову зачитую".
Філончук нервово зауважує: "давайте я буду визначати, будуть поняті чи ні" і вирішує, що свідків подій не треба — "я вважаю, що понятих не буде". Всі наполягають на зворотньому, і офіційними свідками подій стають народні депутати Пузаков та Бондарчук.
Бюрократична частина тривала більше трьох годин. Оскільки рішення Житомирського суду (про те, що власником фабрики є Телегін, і він має право зайти на територію фабрики) протирічить рішенню Дніпровського районного міста Києва (про заборону "Телегіну вчиняти будь-які дії від імені КВ ТВП "Київ" ) від 6 червня, то вирішувати конфлікт будуть далі суди.
— Чому рішення приймав районний суд Житомирської області, а не Київський, - питаю Телегіна.
— Розумієте, у мене там дача.
Цього разу все закінчилось мирно. Але звернення Тинного до правоохоронців та вищих чиновників залишається в силі: "Перестаньте робити вигляд, що нічого не відбувається. Відбувається злочин, це чистий бандитизм!"
Тим часом сам Микола Мартиненко в коментарі "Українській правді" відкинув припущення про причетність до конфлікту навколо фабрики "Київ". "Я нічого стосовно цієї фабрики не знаю. Мені навіть не відомо, де вона знаходиться. Я цілий тиждень працював у парламенті", - сказав він.
На питання щодо відносин з головою Печерської райадміністрації Коваленком, Мартиненко сказав: "Своє відношення до нього ми написали в листі до президента стосовно кадрових змін, яких вимагаємо в районних адміністраціях Києва, в нас є постанова президії НСНУ з цього питання".
На уточнення, чи вимагають вони відставки Коваленка, Мартиненко сказав: "по частині керівників районів іде вимога заміни, по частині – ні. Щодо Коваленка, я не пам’ятаю".
Також УП звернулася до МінНС за коментарем Давида Жванії, який згадується у конфлікті, і готова його оприлюднити.
Нинішні власники вирішили діяти старим перевіреним методом, з кількох причин. По-перше, оскільки усе ще не вірять, що в новій Україні ЗМІ реагують на НОВИНИ. По-друге, не упевнені, що довідавшись про те, хто саме стоїть за конфліктом, хтось насмілиться про це написати. А шкода, тому що проплачені заголовки довіри не додають. І найголовніше – не переконані, що при новій владі можна щось довести по-чесному, без організованих статей.
Нас ця тема зацікавила новими провладними фігурантами, які майстерно адаптували старі кучмівські методи по захопленню власності. За участю судів, "Беркута", з обманом працівників. І все це відбувається через ласий шматочок землі в самому центрі Києва, біля Печерської Лаври.
За даними УП, у даному конфлікті фігурує не тільки глава Печерської адміністрації Анатолій Коваленко, відомий своїми розпорядженнями про підвіз Камазів з піском до будинку ЦВК під час виборів. Усі, хто вникав у цю справу, називають прізвища Миколи Мартиненка, що вже почуває себе мером столиці, і міністра надзвичайних ситуацій Давида Жванії. Утім, представники Мартиненка досить оперативно виступили зі спростуванням після оприлюдення цієї версії.
Ми спробували розібратися, що відбулося і хто дійсно зацікавлений у конфлікті, у якому вже постраждали люди.
Дана стаття не є проплаченою жодною зі сторін конфлікту.
Фабрика взуття "Київ", розташована біля Печерської Лаври, нині нічого не виробляє. Її приміщення покриті уламками шибок, на стіні – кров, працівники – у вимушеній оплачуваній відпустці, а охорона – в очікуванні нападу. Від спецпідрозділу "Беркут".
Перший такий напад стався о восьмій вечора 5 липня. Тоді "Беркут" через тильну сторону колективного підпримства, в повному бойовому обладунку, із болгарками в руках, здійснював виконання судового рішення суду Корольовського району міста Житомира.
Це як виявилося пізніше. Бо спочатку причин агресивного нічного візиту ніхто нікому не пояснював. Але внаслідок проведеної операції троє охоронців фабрики були госпіталізовані з травмами голови та ще двадцятеро охоронців постраждали від отруєння застосованого беркутівцями сльозогінного газу.
Очевидці кажуть, запах газу було чутно майже півгодини потому на відстані 50 метрів, а згадані троє серйозно травмовані: одного з них вдарили головою об стіну, в голови інших поцілили кийок і гумова куля з пістолету.
До речі, вдаватись до таких екстренних дій законодавство дозволяє лише у випадку звільнення заручників, а застосовувати кийки та гумовий пістолет для вправляння мізків на місці просто заборонено.
Тим більше, що мова йшла про арешт майна фабрики, а близько опівночі, коли вже операція згорталась, нікого з "фабричан" навіть не було затримано, що свідчить про одне: ніякого опору діям "Беркута" не було. Як і в "Беркута" не було права так чинити.
Щоправда, прес-реліз МВС від 6 червня це твердження заперечує: "При спробі державного виконавця ввійти до адміністративної будівлі підприємства йому було вчинено фізичну перешкоду – охоронці "Альфа-щита" заблокували вхідні двері. Працівники "Беркута" забезпечували безпеку держвиконавця та охороняли громадський порядок на території підприємства".
Чому ж не затримано порушників правопорядку, що робили "фізичну перешкоду"? Щось не сходиться у відомстві Юрія Луценка.
Ось як описує "охорону громадського контролю" "Беркутом" голова спостережної ради фабрики Ігор Тинний: "Вони ["Беркут"] зайшли всередину двору, закрилися і почали штурмувати центральний корпус, в якому забарикадувалася охорона. Ніхто не давав жодних документів, але всі швидко діяли: вибивали двері, використовували спеціальні сходини, спецзасоби. Були чутні постріли, було багато газу".
Правоохоронці приїхали на допомогу лише через 30-40 хвилин (не рахувати ще 15, протягом яких "атаковані" намагались викликати міліцію), 40 хвилин вони збирались виводити "Беркут" з території заводу, не знаючи, що чинити. Після команди начальника київської міліції "Виводити!" ще десь таку ж кількість часу "Беркут" шикувався, аби рівними рядами покинути приміщення фабрики. За цей час гумові кулі від пістолетів були ретельно прибрані з території фабрики, і, за словами очевидців, на сьогодні знайдена лише одна.
Загострення печерського конфлікту
Сама взуттєва фабрика "Київ" вже давно не є прибутковим підприємством. Її потужності по пошиттю взуття для армії та військових не користуються попитом: за словами Ігора Тинного, фабрика може виготовляти до 100 тисяч пар взуття "традиційного гатунку, тобто для армії, для міліції" на день, але українській армії стільки не треба.
Але не взуттям єдиним славна фабрика. Головне, що вона знаходиться на шести гектарах землі на Печерську, якраз навпроти Києво-Печерської Лаври.
І саме ці 6 га призвели до того, що за словами її керівництва, голова Печерської адміністрації Анатолій Коваленко не дає "Києву" спокійно жити: "У нашого підприємства довгий конфлікт з сім’єю голови Печерського району Коваленком і, зокрема, його сином, керівником юридичної компанії "Кравченко і Коваленко". Ця юридична компанія за рік мала низку позовів проти фабрики "Київ", і сьогодні вся власність заводу тричі арештована цією фірмою. Це заважає нам працювати, - стверджує Тинний, - Нанесені фабриці збитки наразі вже становлять порядка 250 тисяч гривень".
Комбінація доволі проста: постійно порушувати проти фабрики судові справи за будь-яких умов. Навіть тоді, коли позивач давно проживає в Штатах і не має ніяких претензій до фабрики (за словами Тинного, за річний судовий досвід є навіть такі випадки).
Але наразі справа вже не в завданих збитках – конфлікт довкола фабрики сильно загострився протягом останнього місяця. Великі власники Фурсін і Тинний (їм належить 40,5% та 58% паїв фабрики відповідно) можуть втратити вже всі інвестовані у фабрику 50 млн. гривень, бо за рішенням зборів колективного підприємства від 25 червня вони вже не є керівниками фабрики.
Але є ще 4 рішення Київських судів, що підтверджують керівний статус Тинного та Форсіна (Солом’янський, Шевченківський, Оболонський та Дніпровський районний суд міста Києва прийняли відповідну ухвалу) та забороняють проводити будь-які збори колективу без їх участі. Не допомогло...
Ефект Расемона
23 червня членам заводу перетелефонували якісь підставні особи з проханням з’явитись 25-го у печерському Палаці піонерів, бо нібито власники хочуть доплатити гроші за куплені паї.
Передувала цим подіям активна піар-кампанія: членам колективного підприємства у поштові ящики підкидали матеріали, в яких зазначалось, що нинішнє керівництво фабрики – негідники, шахраї тощо. Але ніякої доплати у Палаці піонерів не було. Членам кооперативу запропонували продати вже продані паї. Все це відбувалося під наглядом "Титану" та охоронців фірми "Бастіон".
Водночас Тинного, Фурсіна та виконавця судового рішення Шевченківського райсуду до приміщення "піонерів" не пустили. Вивіска на будівлі зазначала, що відбувається "Конференція працівників взуттєвої промисловості Києва". І відбувалась вона до четвертої ранку.
Як виявилось пізніше, саме на цих зборах було "обрано" ("виборці" кажуть, що ніхто не голосував; їм просто видавали гроші) нового голову правління кооперативу фабрики - Телегіна Геннадія, з яким "колишні" власники вперше познайомились аж під час штурму.
А наступного дня пан Телегін, який, очевидно, багато років навчався у Франції, бо постійно звертався до журналістів "мадемуазелі", повернувся до фабрики і неохоче відповівів на низку запитань "УП".
- Загальні збори провели зібрання, на якому було більше 550 людей, що складає близько 61% уставного фонду колективного підприємства. І ці люди одноголосно вибрали мене головою правління, - вважає пан Геннадій.
- Але ж є постанова Шевченківського райсуду, згідно з якою збори 25 червня не можуть бути дійсні?
- У мене немає такого рішення, а є інше, де є рішення, що я є повновладним головою правлінням.
- Ви не бачили рішення Шевченківського суду?
- У мене також є рішення іншого суду (але не скажу якого, ви можете звернутися з письмовим запитом для виявлення цього), є цілий пакет документів, але я їх з собою не ношу, щоб не привертати увагу преси – в основному через те, що дії 5 липня держорганів були неправильно зрозумілі агентством НТН. Все було показано навпаки. Але є оперативна зйомка "Беркута", де показані дії, як вони були.
(До речі, пізніше з’ясувалося, що рішення іншого суду – це рішення районного суду в Корольовському районі Житомирської області.)
- Що відмінного від уже відомого на тих зйомках?
- Я вважаю, що такі коментарі даються тільки під час показу цих плівок. Але я бачив пораненого бійця "Беркута" і людину, яка кидала в бійців трилітрові банки з водою. До речі, на цій плівці видно, як судовий виконавець показував рішення суду, згідно з яким велись вчорашні дії.
- Він показував їх до того, як увірвався "Беркут"?
- Так.
- Поясність, як Ви купили паї, які були вже колись продані, і чому є підтвердження?
- Вас ввели в оману. Паї не були продані, вони були передані в управління. У нас є всі документи, нотаріально засвідчені. Нотаріус ніколи не піде на протиправні дії.
- І печатка у Вас тепер своя? Тобто їх наразі вже дві: одна у Вас, а інша – у Тинного?
- Печатка мною отримана згідно з нормативними документами МВС України декілька днів тому відповідно до законодавства.
Ситуація насправді досить курйозна. Через кілька днів після "переобрання" керівництва фабрики, за словами юристів "Києва", у одному з столичних видань у розділі оголошень з’явилось повідомлення: загублено печатку КВ ТВП "Київ".
І вже за декілька днів був зареєстрований новий власник фабрики, хоча, як відомо, менеджери підприємств в Україні в середньому витрачають 10% свого робочого часу на боротьбу з бюрократією. А тут, попри свята до дня Конституції, все було зроблено у рекордний період часу.
"Протягом останніх п’яти днів в органах статистики зареєстрований новий директор заводу – Телегін. Коли ми звернулися до них [до Державного комітету статистики], нам відповіли, що з Печерської райдержадміністрації було надано пакет документів, ідентичний нашому, тільки з вписаними іншими людьми – тобто ще один статут, ще одна печатка.
Як зрозуміти пана Коваленка, який знає нашого директора, але за невеликий час зареєстрував у адміністрації якихось людей в якості керівників великого заводу?! При цьому він демонструє повне незнання справи. І це не дивлячись на те, що є судова заборона реєструвати якісь зміни до статуту", - каже Тинний.
І як зрозуміти Телегіна, який провів збори членів колективу 25 червня, а членів правління та судового виконавця у приміщення не впустив? При цьому він стверджує, що нічого про постанову Шевченківського суду не знає, що Фурсін і Тинний ніколи не були власниками, ніколи нічого не купували у людей, і взагалі невідомо хто.
Як могло так статись, що "Беркут" просто прийшов виконувати якесь рішення о восьмій вечора, і чому він перепилював замки і бив людей?
"В колективному підприємстві реєстр власності ведеться в бухгалтерії. Якщо фізично захопити завод, поставити тут свого директора, спалити старі документи, то можна намалювати інші документи. Це і є методика. Земля належить місту, тому той, хто контролює завод, зможе її викупити і щось тут зробити. Простий план", - пояснює Тинний.
І все стає на свої місця: подібні схеми перерозподілу власності діяли свого часу в Сумах – так місцевий губернатор часто перебирав керівництво заводами. А ще можна згадати, як відбирали обленерго у Костянтина Григоришина: фіктивні збори власників, які нібито вибирають нового голову правління, це реєструється в суді, і дуже швидко силові органи захоплюють фізично підприємство для того, щоби внести відповідні зміни в документацію.
Але щоб реалізувати таку схему, простого рішення Корольовського суду Житомира недостатньо: законодавство передбачає поступові дії під час арешту майна, як мінімум, треба скласти акт про те, що власників фабрики на місці не було, про те, що у приміщення пройти не вдалось, а вже потім отримати дозвіл на залучення спецпідрозділів.
А тут чомусь "Беркут" пішов вперед, перед судовим виконавцем, якого потім випадково знайшли серед "загарбників". Отже, кому вигідно на цей раз?
Один в Печерську не воїн
"Ці дії самому Коваленку не по зубам, - каже Тинний, - і я впевнений, що є більш високі покровителі, які представляють нову владу... В прокуратуру було більше 10 звернень з нашого питання, з проханням про допомогу, в тому числі від народних депутатів, до президента писали, до міліції, але ніхто не реагує. Це означає одне – гра йде на найвищому рівні".
Не виключає Тинний, що, можливо, хтось з силових міністерств безпосередньо до цього причетний.
Зрозуміло, що має бути хтось, хто видав дозвіл "Беркуту" штурмувати фабрику. Керівник "Беркуту", якого виявили пізніше, заявив Тинному, що він є виконавцем, йому дана команда. "Ким дана команда – він не зізнався. Але сьогодні я чув по телебаченню, що команду дав перший заступник голови МВС Геннадій Москаль. Це сказала прес-служба МВС", – каже Тинний.
Інформацію про команду, яку віддав Москаль, прес-служба МВС не підтвердила, однак зазначила, що "Беркут діяв при виконанні законного рішення суду".
Зі ЗМІ дізнались Фурсін та Тинний і про нових "власників" фабрики. Після зборів 25 червня в інтернеті з’явився прес-реліз від фірми "Стабілбудсервіс" за підписом Геннадія Телегіна щодо того, що він вважає себе новим директором заводу, але згодом прізвище Телегіна з прес-релізу прибрали, залишивши "Нове керівництво".
"Фірма "Стабілбудсервіс" знаходиться за фіктивною адресою, зареєстрована в Печерському районі і має засновника – Елошвілі Георгія Гієвіча. Ця людина недавно призначена начальником відділу капітального будівництва у Міністерстві надзвичайних ситуацій, тобто він суміщає посаду держслужбовця і засновника та директора приватної компанії, яка скупає незаконно, повторно паї нашого підприємства і з фіктивним рішенням суду (якого ми не бачили), але з чудовою підтримкою всіх органів влади захоплює завод", - Ігор Тинний.
Як підтвердила прес-служба МНС, Елошвілі дійсно є начальником управління капітального будівництва, інвестицій та реалізації Чорнобильських програм МНС. І призначений він був 10 червня 2005 року.
Не виключена ймовірність причетності до подій на фабриці і керівника фракції НСНУ Миколи Мартиненка: всі рахунки фірми "Стабілбудсервіс", за словами Тинного, відкриті у банку "Діамант", до Палацу піонерів гроші за перепродані паї привозила броньована машина "Діамантбанку".
Виявляється, цей банк надає допомогу не лише у перерахунках грошей на потреби Майдану, але й супроводжує операції покупки вже проданих паїв? За свідченням екпертів, цей банк близький до Миколи Мартиненка, керівника фракції НСНУ.
Можна також згадати, що Мартиненко і Жванія не тільки належать до однієї провладної коаліції, а колись разом були близькими до компанії "Брінкфорд", яка заробила гроші на оборудках з російськими ТВЕЛами.
"Жванія сказав, що все одно це підприємство буде його", – стверджує депутат-комуніст Володимир Пузаков, що приїхав до "Києва" подивитись, як нова влада "займається дерибаном".
Досвід взяття фабрики вже є у його однофракційця Олександра Бондарчука, який 5 липня намагався разом з радником президента Каськівим та депутатом від Народної партії Єремеєвим потрапити до приміщень фабрики, але яких "Беркут" відмовлявся впускати. Втім, зрозуміти беркутівців тут, може, й можна: здоров’ю депутатів у приміщеннях фабрики таки загрожувала небезпека.
Прес-секретар Мартиненка вже заявляв про непричетність голови фракції НСНУ до подій навколо фабрики. Саме тому йому б треба було втрутитися, щоб переконати в особистій непричетності до скандалу. Поки що ж джерела кажуть, що на питання, навіщо він втягнувся в конфлікт, Мартиненко рекомендує не перейматися, тому що це, як він каже, справа його бізнесу.
Другий дубль
Повторний штурм фабрики мав відбутись 6 липня. Судовий виконавець Філончук разом з Телегіним та охороною впевнено підходять до жовтих від наліпок "Пори" дверей фабрики.
Торсають ручку дверей і починають складати акт про те, що попрапити на територію фабрики їм не вдалось. Підтягуються "Кодзахист. Служба безпеки", а до вже відомої тильної сторони – кілька вантажівок.
Приїзжають депутати-комуністи і Генадій Телегін починає пояснювати їм, як він захищає трудовий колектив фабрики. А між судовим виконавцем та юристами фабрики починається довга бюрократична перепалка на кшталт того, що "я повідомив, склав акт, ви підписали, яка ваша офіційна відповідь, я записую, підписуюсь, знову зачитую".
Філончук нервово зауважує: "давайте я буду визначати, будуть поняті чи ні" і вирішує, що свідків подій не треба — "я вважаю, що понятих не буде". Всі наполягають на зворотньому, і офіційними свідками подій стають народні депутати Пузаков та Бондарчук.
Бюрократична частина тривала більше трьох годин. Оскільки рішення Житомирського суду (про те, що власником фабрики є Телегін, і він має право зайти на територію фабрики) протирічить рішенню Дніпровського районного міста Києва (про заборону "Телегіну вчиняти будь-які дії від імені КВ ТВП "Київ" ) від 6 червня, то вирішувати конфлікт будуть далі суди.
— Чому рішення приймав районний суд Житомирської області, а не Київський, - питаю Телегіна.
— Розумієте, у мене там дача.
Цього разу все закінчилось мирно. Але звернення Тинного до правоохоронців та вищих чиновників залишається в силі: "Перестаньте робити вигляд, що нічого не відбувається. Відбувається злочин, це чистий бандитизм!"
Тим часом сам Микола Мартиненко в коментарі "Українській правді" відкинув припущення про причетність до конфлікту навколо фабрики "Київ". "Я нічого стосовно цієї фабрики не знаю. Мені навіть не відомо, де вона знаходиться. Я цілий тиждень працював у парламенті", - сказав він.
На питання щодо відносин з головою Печерської райадміністрації Коваленком, Мартиненко сказав: "Своє відношення до нього ми написали в листі до президента стосовно кадрових змін, яких вимагаємо в районних адміністраціях Києва, в нас є постанова президії НСНУ з цього питання".
На уточнення, чи вимагають вони відставки Коваленка, Мартиненко сказав: "по частині керівників районів іде вимога заміни, по частині – ні. Щодо Коваленка, я не пам’ятаю".
Також УП звернулася до МінНС за коментарем Давида Жванії, який згадується у конфлікті, і готова його оприлюднити.