Гра! Заговори зі мною. Українською
Среда, 8 июня 2005, 13:20
До написання цього матеріалу підштовхнуло нереалізоване бажання – купити своїм дітям україномовну комп'ютерну гру. Власне, навіть не гру, а хоча б абетку. Та у процесі пошуку знайшов лише карту Києва. І абетки на інших мовах. Навіть самовчитель японської. А української не знайшов.
У мене троє дітей. Старшій дівчині за рік йти до школи. Зрозуміло, що ми активно готуємося до цієї визначної події в її, та і нашому, житті. Три роки тому я з тремтячими руками купував дитині абетку від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", настільки вона мені сподобалася. По ній вчила літери старша - Яна. По ній вчать і малі – Юля і Антон.
"Абетки немає. Візьміть Abecedario"
Зваживши на те, що світ живе у час бурхливого розвитку інформаційних технологій, ми з дружиною вирішили потроху привчати дітей і до останніх досягнень цивілізації: комп'ютера та комп'ютерних ігор. Ми хотіли не тільки знайомити дітей з іграми, вчити читати, рахувати. Ми хотіли робити це саме українською (державною!) мовою.
У пошуках дисків з іграми я "облазив" пів-Інтернету, об'їздив пів-Києва: шукав в магазинах і переходах, на вуличних розкладках і ринку біля метро Петрівка. Продавці, як правило, дуже дивувалися моєму бажанню.
Мені пропонували вивчати разом з дитиною російську "Азбуку" чи англійську "Alphabet", німецьку "Abc-Buch" чи іспанську "Abecedario". Я бачив самовчитель по в'язанню, тантричному сексу, приготуванню суші тощо. За допомогою комп'ютера можна вивчати будь-що. Крім рідної мови.
Така ж ситуація і з комп'ютерними іграми. Знайшлася лише одна людина серед продавців, з якими я спілкувався, яка згадала, що один раз бачила якусь україномовну гру (та й ту, як сказав продавець, "голіму").
На думку моїх співрозмовників, на такі ігри просто немає попиту. Проте, практично кожен мені казав, що час від часу питання про україномовні програми та ігри їм ставлять.
Козаки як символ українських ігор
А взагалі, чи багато ви знаєте ігор, написаних українськими програмістами? На думку спадають лише дві: дуже вдалі "Козаки", які у найпершому варіанті були україномовні і яких згодом через попит випустили російською, та довгоочікуваний (вже котрий рік!) S.T.A.L.K.E.R.
Розробником їх є українська компанія "GSC Game World". А от видавцем, зокрема "Козаків", у СНД була російська компанія "Руссобит-М", у інших країнах - німецька "CDV Software Entertainment AG".
Треба сказати, що "GSC Game World" є визнаним лідером виробництва ігор в Україні. Хоча б тому, що жодна інша гра, крім їхніх "Козаків", не асоціюється з нашою країною. Жоден спеціаліст не може сказати, скільки взагалі ігор було розроблено в Україні, або до розробки яких мали стосунок вітчизняні програмісти.
Про ринок розробки "геймплея" в Україні відомо не багато: вважається, що є від 100 до 500 груп програмістів, які, як правило, нелегально чи напівлегально заробляють собі на життя розробкою ігор. Навіть не так: скоріше, це групи ентузіастів, які займаються улюбленою справою і мають надію, що колись їх продукт купить іноземний видавець і вони стануть, як мінімум, багатими, а можливою, ще й відомими на весь світ. Тим більше приклад "Козаків" дає на це надію.
Але насправді все відбувається трохи інакше. Головний прибуток від продажу ігор має не розробник, а видавець. І саме він вирішує, яким має бути остаточний вигляд продукту.
Ті ж перші "Козаки" ніколи не позиціонувалися як український продукт. У кращому разі – як розробка спеціалістів з колишнього СРСР. В український доменній зоні у них навіть немає сайта. А от у російській – є.
Позиції є. Позиціювання немає
Власне це проблема не тільки ігор українського виробництва, це проблема інтелектуальної власності в Україні взагалі. За кордоном є міф про геніальних і дешевих "руських" програмістів. До речі, Росія як країна і потужні об'єднання виробників програмного забезпечення як можуть, підтримують цей міф.
Українських виробників за кордоном практично не знають. І це при тому, що перший в континентальній Європі комп'ютер було змонтовано саме в Києві. А у наукових колах високий рівень багатьох українських вчених не викликає заперечення.
Помаранчева революція, звичайно, покращила знання світу про Україну. Точніше, про її існування в Європі. Розповідали навіть, що один з віце-президентів відомої європейської корпорації погодився на ділову зустріч лише після того, як почув, що людина, яка до нього хоче потрапити, – з України.
Та навряд чи це допоможе у розвитку українським ІТ. Сектору, яки вже котрий рік демонструє фантастичне зростання. Мабуть, як жартують експерти, завдячуючи невтручанню держави. Бо щорічне покращення показників на 50% це добре, але у абсолютних числах – це всього до сотні мільйонів доларів на рік. Тоді як потенціал є і дуже потужній.
Для розвитку вітчизняного виробника софту має бути проведена системна зміна відносин із державою: починаючи від ставлення, закінчуючи оподаткуванням. Мають розвиватися комунікації, готуватися спеціалісти, які потрібні ринку, надаватися допомога по виходу на інші ринки, зокрема, європейській та північноамериканський.
Держава має стимулювати не тільки виробництво програмного забезпечення, ігор взагалі, а й україномовного зокрема. От цікаво, якою мовою говорить з користувачами те програмне забезпечення, яке легально закупав наш уряд? А те, що стоїть в урядовців вдома?
Відповідь дуже легко знайти в Інтернеті. Просто порахуйте, який відсоток українських сайтів має україномовну версію. І на скількох з них вона є головною.
P.S. Якщо хтось має диск з Абеткою, поділіться, будь ласка. Ну дуже потрібно!
У мене троє дітей. Старшій дівчині за рік йти до школи. Зрозуміло, що ми активно готуємося до цієї визначної події в її, та і нашому, житті. Три роки тому я з тремтячими руками купував дитині абетку від "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", настільки вона мені сподобалася. По ній вчила літери старша - Яна. По ній вчать і малі – Юля і Антон.
"Абетки немає. Візьміть Abecedario"
Зваживши на те, що світ живе у час бурхливого розвитку інформаційних технологій, ми з дружиною вирішили потроху привчати дітей і до останніх досягнень цивілізації: комп'ютера та комп'ютерних ігор. Ми хотіли не тільки знайомити дітей з іграми, вчити читати, рахувати. Ми хотіли робити це саме українською (державною!) мовою.
У пошуках дисків з іграми я "облазив" пів-Інтернету, об'їздив пів-Києва: шукав в магазинах і переходах, на вуличних розкладках і ринку біля метро Петрівка. Продавці, як правило, дуже дивувалися моєму бажанню.
Мені пропонували вивчати разом з дитиною російську "Азбуку" чи англійську "Alphabet", німецьку "Abc-Buch" чи іспанську "Abecedario". Я бачив самовчитель по в'язанню, тантричному сексу, приготуванню суші тощо. За допомогою комп'ютера можна вивчати будь-що. Крім рідної мови.
Така ж ситуація і з комп'ютерними іграми. Знайшлася лише одна людина серед продавців, з якими я спілкувався, яка згадала, що один раз бачила якусь україномовну гру (та й ту, як сказав продавець, "голіму").
На думку моїх співрозмовників, на такі ігри просто немає попиту. Проте, практично кожен мені казав, що час від часу питання про україномовні програми та ігри їм ставлять.
Козаки як символ українських ігор
А взагалі, чи багато ви знаєте ігор, написаних українськими програмістами? На думку спадають лише дві: дуже вдалі "Козаки", які у найпершому варіанті були україномовні і яких згодом через попит випустили російською, та довгоочікуваний (вже котрий рік!) S.T.A.L.K.E.R.
Розробником їх є українська компанія "GSC Game World". А от видавцем, зокрема "Козаків", у СНД була російська компанія "Руссобит-М", у інших країнах - німецька "CDV Software Entertainment AG".
Треба сказати, що "GSC Game World" є визнаним лідером виробництва ігор в Україні. Хоча б тому, що жодна інша гра, крім їхніх "Козаків", не асоціюється з нашою країною. Жоден спеціаліст не може сказати, скільки взагалі ігор було розроблено в Україні, або до розробки яких мали стосунок вітчизняні програмісти.
Про ринок розробки "геймплея" в Україні відомо не багато: вважається, що є від 100 до 500 груп програмістів, які, як правило, нелегально чи напівлегально заробляють собі на життя розробкою ігор. Навіть не так: скоріше, це групи ентузіастів, які займаються улюбленою справою і мають надію, що колись їх продукт купить іноземний видавець і вони стануть, як мінімум, багатими, а можливою, ще й відомими на весь світ. Тим більше приклад "Козаків" дає на це надію.
Але насправді все відбувається трохи інакше. Головний прибуток від продажу ігор має не розробник, а видавець. І саме він вирішує, яким має бути остаточний вигляд продукту.
Ті ж перші "Козаки" ніколи не позиціонувалися як український продукт. У кращому разі – як розробка спеціалістів з колишнього СРСР. В український доменній зоні у них навіть немає сайта. А от у російській – є.
Позиції є. Позиціювання немає
Власне це проблема не тільки ігор українського виробництва, це проблема інтелектуальної власності в Україні взагалі. За кордоном є міф про геніальних і дешевих "руських" програмістів. До речі, Росія як країна і потужні об'єднання виробників програмного забезпечення як можуть, підтримують цей міф.
Українських виробників за кордоном практично не знають. І це при тому, що перший в континентальній Європі комп'ютер було змонтовано саме в Києві. А у наукових колах високий рівень багатьох українських вчених не викликає заперечення.
Помаранчева революція, звичайно, покращила знання світу про Україну. Точніше, про її існування в Європі. Розповідали навіть, що один з віце-президентів відомої європейської корпорації погодився на ділову зустріч лише після того, як почув, що людина, яка до нього хоче потрапити, – з України.
Та навряд чи це допоможе у розвитку українським ІТ. Сектору, яки вже котрий рік демонструє фантастичне зростання. Мабуть, як жартують експерти, завдячуючи невтручанню держави. Бо щорічне покращення показників на 50% це добре, але у абсолютних числах – це всього до сотні мільйонів доларів на рік. Тоді як потенціал є і дуже потужній.
Для розвитку вітчизняного виробника софту має бути проведена системна зміна відносин із державою: починаючи від ставлення, закінчуючи оподаткуванням. Мають розвиватися комунікації, готуватися спеціалісти, які потрібні ринку, надаватися допомога по виходу на інші ринки, зокрема, європейській та північноамериканський.
Держава має стимулювати не тільки виробництво програмного забезпечення, ігор взагалі, а й україномовного зокрема. От цікаво, якою мовою говорить з користувачами те програмне забезпечення, яке легально закупав наш уряд? А те, що стоїть в урядовців вдома?
Відповідь дуже легко знайти в Інтернеті. Просто порахуйте, який відсоток українських сайтів має україномовну версію. І на скількох з них вона є головною.
P.S. Якщо хтось має диск з Абеткою, поділіться, будь ласка. Ну дуже потрібно!
