Контрреволюція на Банковій
Пятница, 8 апреля 2005, 11:30
Непомітно ми готуємося втратити перший здобуток помаранчевої революції – право вільно пересуватися вулицею Банковою. Нещодавно там з'явилася нова огорожа.
Минулого тижня відрізок Банкової вздовж білого будинку секретаріату президента уже був перекритий. Але це були такі пластикові "піраміди" зі світовідбиваючою фарбою сантиметрів сорок заввишки, якими огороджують місця ДТП або дорожних робіт. Ці "піраміди" стояли поперек проїжджої частини Банкової. Тобто машини заїхати не могли – тільки якщо відсунути кілька пірамід – але пройти пішки можна було вільно, просто обійшовши ці перепони.
Цього ж тижня там з'явився новий вид бар'єрів – тепер вхід на Банкову з боку вулиці Інститутської перегороджено двома рядами металевих загород плюс канатом, на який натягнута тканина благородного бордового – улюбленого кольору Ющенка.
З боку вулиці Лютеранської поперек Банкової теж висить бордовий шнурок діаметром 10 сантиметрів. І з того, і з іншого боку також стоїть табличка дивного змісту. "Шановні громадяни! Прохід та проїзд тимчасово обмежено у зв'язку із проведенням охоронних заходів (відповідно до закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" від 4.3.1998 № 160/98-В). Перепрошуємо за тимчасові незручності".
Тобто від якогось моменту прохід або проїзд по вулиці Банковій вздовж секретаріату президента знову заборонили. Бо щоб потрапити на проїжджу частину, треба перелазити через залізні огорожі і бордові канати, що вам не дозволять зробити міліціонери, які постійно чергують біля цих конструкцій. І тепер пересуватися Банковою можна тільки вузьким огородженим парканом-коридорчиком – так, як це завжди було при Кучмі.
Все це є нічим іншим як повзучою антиреволюційною діяльністю. Як відомо, при Кучмі на в'їздах на Банкову були залізні ворота, які при потребі розсувалися, а з боку Лютеранської ще була будка для міліції. На другий тиждень свого президентства Ющенка видав розпорядження про демонтаж огорожі й інших малих архітектурних форм.
"Відтепер вулиця відкрита для пішоходних прогулянок", - радісно повідомила тоді прес-служба президента.
"Віктор Ющенко переконаний, що "обличчя європейського міста не асоціюється з парканами, загорожами і шлагбаумами". "У минулому залишилися часи, коли урядові будівлі були загороджені від народу і біля кожної з них стояли міліціонери", – відзначив він. Віктор Ющенко переконаний, що "загороджуватися парканами від народу – це традиція старої влади, від якої час відмовитися".
Тривало це свято менше двох місяців. Що відбулося тепер, "Українська правда" спробувала з'ясувати у численних міліціонерів, які тепер охороняють бордовий канат.
Один із них сказав, що поставити загорожу – це розпорядження "комендатури секретаріату президента", а коли її знімуть – невідомо. "Може, через два роки? Можливо...". Інший охоронець сказав, що ці перешкоди більше "не приберуть ніколи".
Ще один факт: у оголошенні повідомлялося, що ходити по Банковій не можна "у зв'язку із проведенням охоронних заходів". Але насправді на цьому тижні секретаріат президента пустий – всередині немає жодної особи, яким надано державну охорону: ні Ющенка, ні Порошенка, ні Зінченка, бо всі вони були в Америці. То ж кого охороняли цими бордовими канатами – не зрозуміло.
"Українська правда" звернулася до прес-служби президента, але і її керівництво було в США. Єдиний, хто міг хоч щось сказати, це заступник держсекретаря Маркіян Лубківський: "Ближчим часом з цього приводу буде оприлюднене відповідне повідомлення секретаріату президента. Ми сподіваємося, що викладені в ньому пояснення знайдуть розуміння в громадськості".
У всій цій історії є ще один поганий наслідок. Як повідомив один із охоронців бордового канату, тепер він не пускає на Банкову пікетувальників, а тримає їх біля цієї товстої мотузки. В принципі, з таким же успіхом можна мітингувати і на стадіоні "Чайка", як пропонували опозиції при Кучмі.
Насправді те, що охорону Банкової послабили, зіграло велику роль у долі багатьох людей. Щодня під секретаріатом президента збиралися пікети – як організовані, так і доведених до відчаю людей. Ющенко перед і після роботи з ними спілкувався, а потім говорив, що заряджається від них натхненням. І ті, хто хотів на власні очі побачити президента або навіть попросити його про допомогу, знав – треба бути біля секретаріату о 9 годині ранку.
Це дещо бентежило охорону, але і вони призвичаїлися. Як зізнався керівник Управління державної охорони Плюта, "наші люди непомітно працюють серед тих, хто приходить на такі зустрічі".
"Можете бути абсолютно певні, що ми гарантуємо безпеку президента", - додав тоді він, при чому нічого не сказавши про відміну демократичного режиму на Банковій.
Деяких пікетувальників Ющенко уже став упізнавати в обличчя. "Я передав ваші папери Порошенку", - казав Ющенко бабусям, які до пізньої ночі чекали на нього на виході з секретаріату президента. Інший випадок, свідком якого довелося бути – Ющенко забрав у одного із мітингуючих папери про корупцію і тут же наклав резолюцію перевірити факти главі Контрольно-ревізійного управління. Чи для допомоги жінкам з Дніпропетровської області Ющенко при них особисто потелефонував голові комітету парламенту з аграрної політики.
Також відомо, що не в останню чергу завдяки пікетам було знято губернаторів Хмельницької і Дніпропетровської областей. Таких випадків маса – щодня Ющенко особисто давав надію кільком конкретним людям. Чи не буде йому тепер їх не вистачати? А нам – цього завоювання революції?
Минулого тижня відрізок Банкової вздовж білого будинку секретаріату президента уже був перекритий. Але це були такі пластикові "піраміди" зі світовідбиваючою фарбою сантиметрів сорок заввишки, якими огороджують місця ДТП або дорожних робіт. Ці "піраміди" стояли поперек проїжджої частини Банкової. Тобто машини заїхати не могли – тільки якщо відсунути кілька пірамід – але пройти пішки можна було вільно, просто обійшовши ці перепони.
Цього ж тижня там з'явився новий вид бар'єрів – тепер вхід на Банкову з боку вулиці Інститутської перегороджено двома рядами металевих загород плюс канатом, на який натягнута тканина благородного бордового – улюбленого кольору Ющенка.
З боку вулиці Лютеранської поперек Банкової теж висить бордовий шнурок діаметром 10 сантиметрів. І з того, і з іншого боку також стоїть табличка дивного змісту. "Шановні громадяни! Прохід та проїзд тимчасово обмежено у зв'язку із проведенням охоронних заходів (відповідно до закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" від 4.3.1998 № 160/98-В). Перепрошуємо за тимчасові незручності".
 Вхід закрито з вулиці Інститутської |
Все це є нічим іншим як повзучою антиреволюційною діяльністю. Як відомо, при Кучмі на в'їздах на Банкову були залізні ворота, які при потребі розсувалися, а з боку Лютеранської ще була будка для міліції. На другий тиждень свого президентства Ющенка видав розпорядження про демонтаж огорожі й інших малих архітектурних форм.
"Відтепер вулиця відкрита для пішоходних прогулянок", - радісно повідомила тоді прес-служба президента.
"Віктор Ющенко переконаний, що "обличчя європейського міста не асоціюється з парканами, загорожами і шлагбаумами". "У минулому залишилися часи, коли урядові будівлі були загороджені від народу і біля кожної з них стояли міліціонери", – відзначив він. Віктор Ющенко переконаний, що "загороджуватися парканами від народу – це традиція старої влади, від якої час відмовитися".
 Вхід закрито з вулиці Лютеранської |
Один із них сказав, що поставити загорожу – це розпорядження "комендатури секретаріату президента", а коли її знімуть – невідомо. "Може, через два роки? Можливо...". Інший охоронець сказав, що ці перешкоди більше "не приберуть ніколи".
Ще один факт: у оголошенні повідомлялося, що ходити по Банковій не можна "у зв'язку із проведенням охоронних заходів". Але насправді на цьому тижні секретаріат президента пустий – всередині немає жодної особи, яким надано державну охорону: ні Ющенка, ні Порошенка, ні Зінченка, бо всі вони були в Америці. То ж кого охороняли цими бордовими канатами – не зрозуміло.
"Українська правда" звернулася до прес-служби президента, але і її керівництво було в США. Єдиний, хто міг хоч щось сказати, це заступник держсекретаря Маркіян Лубківський: "Ближчим часом з цього приводу буде оприлюднене відповідне повідомлення секретаріату президента. Ми сподіваємося, що викладені в ньому пояснення знайдуть розуміння в громадськості".
У всій цій історії є ще один поганий наслідок. Як повідомив один із охоронців бордового канату, тепер він не пускає на Банкову пікетувальників, а тримає їх біля цієї товстої мотузки. В принципі, з таким же успіхом можна мітингувати і на стадіоні "Чайка", як пропонували опозиції при Кучмі.
Насправді те, що охорону Банкової послабили, зіграло велику роль у долі багатьох людей. Щодня під секретаріатом президента збиралися пікети – як організовані, так і доведених до відчаю людей. Ющенко перед і після роботи з ними спілкувався, а потім говорив, що заряджається від них натхненням. І ті, хто хотів на власні очі побачити президента або навіть попросити його про допомогу, знав – треба бути біля секретаріату о 9 годині ранку.
Це дещо бентежило охорону, але і вони призвичаїлися. Як зізнався керівник Управління державної охорони Плюта, "наші люди непомітно працюють серед тих, хто приходить на такі зустрічі".
"Можете бути абсолютно певні, що ми гарантуємо безпеку президента", - додав тоді він, при чому нічого не сказавши про відміну демократичного режиму на Банковій.
Деяких пікетувальників Ющенко уже став упізнавати в обличчя. "Я передав ваші папери Порошенку", - казав Ющенко бабусям, які до пізньої ночі чекали на нього на виході з секретаріату президента. Інший випадок, свідком якого довелося бути – Ющенко забрав у одного із мітингуючих папери про корупцію і тут же наклав резолюцію перевірити факти главі Контрольно-ревізійного управління. Чи для допомоги жінкам з Дніпропетровської області Ющенко при них особисто потелефонував голові комітету парламенту з аграрної політики.
Також відомо, що не в останню чергу завдяки пікетам було знято губернаторів Хмельницької і Дніпропетровської областей. Таких випадків маса – щодня Ющенко особисто давав надію кільком конкретним людям. Чи не буде йому тепер їх не вистачати? А нам – цього завоювання революції?
