Народ визнав Ющенка вождем, Тимошенко організатором, а Мороза – мудрим політиком
Суббота, 26 марта 2005, 12:36
Революція змінила принцип формування політичних сил. Тепер вирішальну роль грає фактор окремої особистості, лідера – його імідж та рівень довіри до нього.
"На парламентських виборах це буде не боротьба ідеологій, не боротьба політтехнологій, а боротьба особистостей", - вважає політолог Віктор Небоженко.
Під його керівництвом з 16 по 28 лютого 2005 року соціологічною службою "Український барометр" під було проведене опитування щодо визначення рейтингів політичних та блоків, довіри до політиків та сприйняття їх іміджу під час "помаранчевої революції".
Було опитано 1800 респондентів за квотною національною вибіркою, що за статтю, віком, освітою, типом поселення та областями репрезентують населення України віком понад 18 років. Опитування проводилося у всіх областях України, Криму, Києві та Севастополі (загалом у 84 містах та селах). Статистична похибка не перевищує 2,5%.
Влада, якій довіряють
Рейтинги довіри особисто до ключових персонажів "помаранчевої революції" викликали здивування навіть у політологів.
"Очікування були високими, вони були пов'язані з революцією. Але таких високих показників довіри я й сам не очікував. Рейтинги зашкалюють", - прокоментував результати дослідження Небоженко.
Опитування свідчить, що більше половини українців довіряють не тільки новообраному президенту, але й голові Верховної Ради та прем'єр-міністру.
Респондентам пропонувалося визначити свій ступінь довіри до політика за п'ятьма категоріями: "повністю довіряю", "в основному довіряю", "в основному не довіряю", "зовсім не довіряю" і "ще не визначився".
Так, Віктору Ющенку "повністю" довіряють 33,4% співгромадян, а "в основному" довіряють – 29,5% (тобто загальний рівень довіри становить 62,9%). "Зовсім не довіряють" новому президенту 11,6%, а "в основному" не довіряють 11,9%. 13,5% відповіли, що поки не визначилися.
При цьому згідно з аналогічним опитуванням, проведеним соціологічною службою НІСД у жовтні 2004 року, Ющенку "повністю" довіряли 16,5%, "в основному" – 19,2% (загалом 35,7%), а не довіряли "повністю" чи "в основному" 39,6%. Тобто загальний рівень довіри до президента з моменту його обрання зріс на 27%.
Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко довіряють 50,4% українців (з них 26,3% "повністю", а 24,1% - "в основному"). "Зовсім" не довіряють їй 21,3%, а "в основному" не довіряють – 12,8%. Не визначилися з відповіддю 15,6%. Цей показник на 39% вищий, ніж у жовтні минулого року. Тоді їй "повністю" чи "в основному" довіряли 12,7%, а не довіряли – 51%.
Спікеру парламенту Володимиру Литвину довіряють 59,3% виборців (17,7% "повністю", 41,6% "в основному"). Не довіряють голові Верховної Ради "зовсім" 7,9%, а "в основному" не довіряють - 10,3%. 22,5% не змогли відповісти на запитання. В той же час, у жовтні йому довіряли лише 16,8%, а не довіряли 36,8%. Тобто за цей період рейтинг спікера зріс на 42,5%. Щоправда, на відміну від Ющенка, у Литвина переважає довіра "в основному", а не "повністю".
На цьому фоні дуже виділяються рейтинги довіри до другого кандидата в президенти – Віктора Януковича. Зараз йому довіряють "повністю" 12,7%, "в основному" довіряють 16,2%. Зате "зовсім не довіряють" 43,5% українців, а "в основному" не довіряють 9,7%. 17,9% зі ставленням до Януковича не визначилися. У жовтні йому "повністю" довіряли 14,2%, а "в основному" – 22,3%).
Такі результати, вважають фахівці, ставлять перед політиками нові завдання. На думку політолога Володимира Фесенка, основна проблема Ющенка й Литвина зараз у тому, щоб якимось чином "конвертувати" рівень особистої довіри в рівень підтримки близьких до них політичних партій.
Вірити не значить поважати
Окремо від рейтингу довіри складалися рейтинги поваги до політиків. Причому, що цікаво, рівень цієї поваги в більшості випадків виявився нижчим за рівень довіри.
Респондентам у різних регіонах України пропонувалося відповісти на питання "Які політичні діячі у Вас користуються найбільшою повагою?". При цьому можна було вказувати декількох політиків.
Найбільшою повагою в наших громадян користується президент Ющенко. В цілому по Україні таку відповідь щодо нього дали 48,6% опитаних. При цьому на Заході Ющенка поважають 77,2%, у центральних регіонах – 62,2%, на Півночі – 54,7, на Сході – 42,1. Окремо на Донбасі його поважають 15,9%, а на Півдні та в Криму – 27,4%.
Януковича поважають 25,3% українців. На Заході цей процент менший – 7,2. Найвищий показник на Донбасі – 66,1%. На Сході в цілому – 38,4%. У Центрі Янукович користується повагою лише 6,5% опитаних, на Півночі – 10,4%, на Півдні та в Криму – 30,8%.
Тимошенко викликає повагу у 32,8% опитаних по всій Україні. Найвищий цей показник на Заході – там Юлію Володимирівну поважає 66,1% респондентів. У Центрі й на Півночі відповідно 44,3% і 40,6%, на Сході – 23,9%. Мало поважають прем'єра на Донбасі (9,2%), а також на Півдні та в Криму (9,1%).
Спікеру Литвину висловили повагу 23,9% українців. На Заході та в Центрі це відповідно 21,1% та 27,1%. На Півночі його поважають 30,7%, на Сході – 25,8%, на Півдні та в Криму – 31,9%. Лише на Донбасі цей показник значно нижчий – 7,4%.
Також досить велику повагу має Олександр Мороз (19,3% по Україні) та… Наталя Вітренко (12,9% - в основному за рахунок Східних регіонів і Донбасу). Петра Симоненка поважає 10,3% українців, Анатолія Кінаха – 10,9%. Держсекретарю Олександру Зінченку висловили повагу 5,0% опитаних, першому президенту Леоніду Кравчуку 5,4%, Петру Порошенку – 4,5%. При цьому 4,4% опитаних відповіли, що не поважають нікого з нинішніх політиків. Особливо така відповідь була популярна на Півдні та в Криму – 11,4%.
Ющенко – вождь, Тимошенко – організатор
Нововведенням у соціологічних опитуваннях стало дослідження іміджу політиків. Нашим співгромадянам пропонувалося відповісти на питання "Яку роль під час помаранчевої революції в Україні відіграли вказані політики?".
Варіанти "ролей": вождя, миротворця, мудрого політика, організатора мас, радикального борця, улюбленця народу, лідера нації, реформатора, злодія, зрадника, голого короля, перевертня (хамелеона), узурпатора влади, ставленика закордонних сил, консерватора.
Ця експериментальна методика, на думку організаторів дослідження, дала можливість виявити досить чіткі іміджі політиків під час зміни влади, а також пояснити зміну довіри до них.
Віктора Ющенка більшість опитаних (26%) назвали "вождем". 21,4% дали йому характеристику "організатора мас", 20,8% - "лідера нації". Ще 17,0% назвали Ющенка "мудрим політиком", 13,7% - "улюбленцем народу". Досить багато (14,7%) дали президенту визначення "ставленика закордонних сил", проте така думка була поширена в основному в південно-східних регіонах.
Тимошенко 42% українців сприйняли як "організатора мас". 15,6% дали їй визначення "мудрого політика", 12,3% - "радикального борця", а 11,6% - "улюбленця народу".
Литвин, на думку 29,2% опитаних, зіграв у революції роль "миротворця". Ще 28,5% вважають його "мудрим політиком".
Мороз у свідомості українців має схожий імідж – 27,7% опитаних дали йому визначення "мудрого політика". А ще 11,2% вважають Мороза "миротворцем".
В основному негативні визначення давали Януковичу та Медведчуку. Більшість опитаних (20,3%) вважають Януковича "злодієм", 11,6% - "перевертнем, хамелеоном". Щоправда, 12,6% присвоїли йому роль "мудрого політика".
Віктор Медведчук, також виявився "злодієм" (15,6% опитаних) та "хамелеоном" (9,4%). 8,1% назвали його "зрадником", 6,6% - "узурпатором влади". 13,9% відповіли, що Медведчук не виконував жодної з перерахованих ролей. Щодо нього також найбільше опитаних не визначилися з відповіддю (42,1%).
На вибори - блоками
Зокрема, дослідження стосувалося динаміки та усталеності потенційних електоратів провідних партій та блоків від парламентських виборів 2002 року до теперішнього часу.
Судячи з результатів опитування, помаранчева революція суттєво змінила розвиток політичних партій.
Так, якщо рейтинг блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" з січня 2002 по грудень 2003 коливався від 17,7% до 23,3%, то в лютому 2005-го він склав 37,5%.
Тобто, відзначають соціологи, якби блок Ющенка у старому складі брав участь у виборах, він зміг би набрати у 1,5 рази більше голосів, ніж в 2002 році та отримати близько 40% місць у новій Верховній Раді. Проте після створення "Народного Союзу Наша Україна" блок у старому форматі фактично розпався, а перспективи нового у майбутньому парламенті невизначені.
Блок партій Юлії Тимошенко також набрав популярності після революції – 7,7%, хоча з січня 2002 по грудень 2003 його рейтинг коливався від 2,1 до 6,5%. На думку авторів дослідження, у новій Верховній Раді Тимошенко може набрати 8%, а за умови вдалого блокування – до 15-20%, що означатиме друге місце на виборах після пропрезидентської партії або блоку.
Суттєво зріз завдяки виборам і рейтинг Партії Регіонів Віктора Януковича. Якщо у квітні 2003 року він становив всього 0,6%, а в грудні 2003 - 6,9%, то у грудні 2004 за партію віддали б голоси 24% потенційних виборців. Щоправда, за останні місяці після перемоги Ющенка рейтинг партії скоротився на 10% - до 14,8% у лютому 2005.
З партій, чиї представники не брали участі в президентських виборах, суттєво зріс тільки рейтинг Народної партії Володимира Литвина. У грудні 2003 він становив лише 0,3%, а після революції – 3,6%. А оскільки ще більше зріс рейтинг особисто Литвина, соціологи прогнозують Народній партії 7% голосів на майбутніх виборах.
В той же час, рейтинги Соціалістичної партії на чолі з Олександром Морозом революцією практично не змінилися. Якщо за 2002 рік він зріс з 1,7% до 6,0% і весь 2003 рік тримався на рівні 4,1-5,8%, то у лютому 2005 рейтинг партії становить 5,7%. За прогнозами соціологів, СПУ може розраховувати на 7-8% голосів, так само як і в 1998, і в 2002 роках.
А електорат Комуністичної партії дуже суттєво скоротився після останніх президентських виборів. У 2002-2003 роках рейтинг партії коливався від 13,8% до 17,7%. А в лютому 2005 він становить лише 6,3%. Тому, прогнозують фахівці, хоча КПУ і потрапить до нової Верховної Ради у 2006 році, однак суттєвої ролі в ній не відіграватиме.
Серед інших постраждалих в результаті помаранчевої революції – СДПУ(о) та "Трудова Україна".
З березня 2002 по грудень 2003 партія Віктора Медведчука трималася на рівні 5,3-7,3% голосів. Однак у лютому 2005 її рейтинг становить лише 1,7%. Це означає, що навіть подолати 3% бар'єр для проходження до нового парламенту СДПУ(о) не зможе, якщо не об'єднається з іншими політичними силами.
А партія керівника виборчого штабу Януковича у першому турі виборів Сергія Тігіпка втратила підтримку виборців із 2,0% у березні і 1,3% в грудні 2003 року до 0,4% у лютому 2005-го.
Що стосується парламентських виборів 2006 року, політолог Володимир Фесенко відзначає, що блок Ющенка й Тимошенко разом навряд зможуть набрати більше 50% місць у майбутній Верховній Раді.
Тому, на думку політолога, більш доцільним буде блокування з партією Мороза чи Литвина.
Також, на його думку, можливий варіант блоку між БЮТ і Народною партією. В такому випадку, цей об'єднаний блок разом з "Народним Союзом Наша Україна" матиме більше половини місць у парламенті.
Взагалі, Литвин і Мороз, за словами Фесенка, мають досить схожі іміджі та рівень підтримки своїх партій. Тому вони можуть стати на майбутніх виборах конкурентами.
Ще один політолог, Андрій Єрмолаєв, упевнений, що "революційна влада проіснує 1 рік". На його думку, після виборів 2006 року характер владних взаємовідносин зміниться від "революційного братства" до "прагматичного партнерства".
Вирішальними ж факторами на самих виборах, на думку політолога, стануть особистісний та ресурсний (тобто наявність регіональних політичних організацій, здатних реалізувати кампанію). Лише на третє місце політолог ставить матеріальний та інформаційний фактори.
Говорячи про майбутню опозицію, Єрмолаєв поділив її на три категорії. Перша, на його думку, це "реваншна" опозиція. Її базою стануть "Регіони України", які програли президентські вибори, та, можливо, СДПУ(о).
Ядром "ідеологічної" опозиції, на думку політолога, стануть комуністи. "Вони єдині, хто не голосував ні за програму Тимошенко, ні за саму Тимошенко. Я б не скидав їх з рахунку. Вони навряд наберуть 25%, але до 10% можуть набрати", - сказав він.
І останній "вид" опозиції, вважає Єрмолаєв, - ситуативна. У цю групу увійдуть дрібні партії, "що знаходяться на грані соціологічної похибки". Вони будуть орієнтуватися на колишній електорат Януковича, певні консервативні настрої. "Тому можлива поява декількох партій чи блоків, які будуть бар'єрними", - спрогнозував політолог.
"На парламентських виборах це буде не боротьба ідеологій, не боротьба політтехнологій, а боротьба особистостей", - вважає політолог Віктор Небоженко.
Під його керівництвом з 16 по 28 лютого 2005 року соціологічною службою "Український барометр" під було проведене опитування щодо визначення рейтингів політичних та блоків, довіри до політиків та сприйняття їх іміджу під час "помаранчевої революції".
Було опитано 1800 респондентів за квотною національною вибіркою, що за статтю, віком, освітою, типом поселення та областями репрезентують населення України віком понад 18 років. Опитування проводилося у всіх областях України, Криму, Києві та Севастополі (загалом у 84 містах та селах). Статистична похибка не перевищує 2,5%.
Влада, якій довіряють
Рейтинги довіри особисто до ключових персонажів "помаранчевої революції" викликали здивування навіть у політологів.
"Очікування були високими, вони були пов'язані з революцією. Але таких високих показників довіри я й сам не очікував. Рейтинги зашкалюють", - прокоментував результати дослідження Небоженко.
Опитування свідчить, що більше половини українців довіряють не тільки новообраному президенту, але й голові Верховної Ради та прем'єр-міністру.
Респондентам пропонувалося визначити свій ступінь довіри до політика за п'ятьма категоріями: "повністю довіряю", "в основному довіряю", "в основному не довіряю", "зовсім не довіряю" і "ще не визначився".
Так, Віктору Ющенку "повністю" довіряють 33,4% співгромадян, а "в основному" довіряють – 29,5% (тобто загальний рівень довіри становить 62,9%). "Зовсім не довіряють" новому президенту 11,6%, а "в основному" не довіряють 11,9%. 13,5% відповіли, що поки не визначилися.
При цьому згідно з аналогічним опитуванням, проведеним соціологічною службою НІСД у жовтні 2004 року, Ющенку "повністю" довіряли 16,5%, "в основному" – 19,2% (загалом 35,7%), а не довіряли "повністю" чи "в основному" 39,6%. Тобто загальний рівень довіри до президента з моменту його обрання зріс на 27%.
Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко довіряють 50,4% українців (з них 26,3% "повністю", а 24,1% - "в основному"). "Зовсім" не довіряють їй 21,3%, а "в основному" не довіряють – 12,8%. Не визначилися з відповіддю 15,6%. Цей показник на 39% вищий, ніж у жовтні минулого року. Тоді їй "повністю" чи "в основному" довіряли 12,7%, а не довіряли – 51%.
Спікеру парламенту Володимиру Литвину довіряють 59,3% виборців (17,7% "повністю", 41,6% "в основному"). Не довіряють голові Верховної Ради "зовсім" 7,9%, а "в основному" не довіряють - 10,3%. 22,5% не змогли відповісти на запитання. В той же час, у жовтні йому довіряли лише 16,8%, а не довіряли 36,8%. Тобто за цей період рейтинг спікера зріс на 42,5%. Щоправда, на відміну від Ющенка, у Литвина переважає довіра "в основному", а не "повністю".
На цьому фоні дуже виділяються рейтинги довіри до другого кандидата в президенти – Віктора Януковича. Зараз йому довіряють "повністю" 12,7%, "в основному" довіряють 16,2%. Зате "зовсім не довіряють" 43,5% українців, а "в основному" не довіряють 9,7%. 17,9% зі ставленням до Януковича не визначилися. У жовтні йому "повністю" довіряли 14,2%, а "в основному" – 22,3%).
Такі результати, вважають фахівці, ставлять перед політиками нові завдання. На думку політолога Володимира Фесенка, основна проблема Ющенка й Литвина зараз у тому, щоб якимось чином "конвертувати" рівень особистої довіри в рівень підтримки близьких до них політичних партій.
Вірити не значить поважати
Окремо від рейтингу довіри складалися рейтинги поваги до політиків. Причому, що цікаво, рівень цієї поваги в більшості випадків виявився нижчим за рівень довіри.
Респондентам у різних регіонах України пропонувалося відповісти на питання "Які політичні діячі у Вас користуються найбільшою повагою?". При цьому можна було вказувати декількох політиків.
Найбільшою повагою в наших громадян користується президент Ющенко. В цілому по Україні таку відповідь щодо нього дали 48,6% опитаних. При цьому на Заході Ющенка поважають 77,2%, у центральних регіонах – 62,2%, на Півночі – 54,7, на Сході – 42,1. Окремо на Донбасі його поважають 15,9%, а на Півдні та в Криму – 27,4%.
Януковича поважають 25,3% українців. На Заході цей процент менший – 7,2. Найвищий показник на Донбасі – 66,1%. На Сході в цілому – 38,4%. У Центрі Янукович користується повагою лише 6,5% опитаних, на Півночі – 10,4%, на Півдні та в Криму – 30,8%.
Тимошенко викликає повагу у 32,8% опитаних по всій Україні. Найвищий цей показник на Заході – там Юлію Володимирівну поважає 66,1% респондентів. У Центрі й на Півночі відповідно 44,3% і 40,6%, на Сході – 23,9%. Мало поважають прем'єра на Донбасі (9,2%), а також на Півдні та в Криму (9,1%).
Спікеру Литвину висловили повагу 23,9% українців. На Заході та в Центрі це відповідно 21,1% та 27,1%. На Півночі його поважають 30,7%, на Сході – 25,8%, на Півдні та в Криму – 31,9%. Лише на Донбасі цей показник значно нижчий – 7,4%.
Також досить велику повагу має Олександр Мороз (19,3% по Україні) та… Наталя Вітренко (12,9% - в основному за рахунок Східних регіонів і Донбасу). Петра Симоненка поважає 10,3% українців, Анатолія Кінаха – 10,9%. Держсекретарю Олександру Зінченку висловили повагу 5,0% опитаних, першому президенту Леоніду Кравчуку 5,4%, Петру Порошенку – 4,5%. При цьому 4,4% опитаних відповіли, що не поважають нікого з нинішніх політиків. Особливо така відповідь була популярна на Півдні та в Криму – 11,4%.
Ющенко – вождь, Тимошенко – організатор
Нововведенням у соціологічних опитуваннях стало дослідження іміджу політиків. Нашим співгромадянам пропонувалося відповісти на питання "Яку роль під час помаранчевої революції в Україні відіграли вказані політики?".
Варіанти "ролей": вождя, миротворця, мудрого політика, організатора мас, радикального борця, улюбленця народу, лідера нації, реформатора, злодія, зрадника, голого короля, перевертня (хамелеона), узурпатора влади, ставленика закордонних сил, консерватора.
Ця експериментальна методика, на думку організаторів дослідження, дала можливість виявити досить чіткі іміджі політиків під час зміни влади, а також пояснити зміну довіри до них.
Віктора Ющенка більшість опитаних (26%) назвали "вождем". 21,4% дали йому характеристику "організатора мас", 20,8% - "лідера нації". Ще 17,0% назвали Ющенка "мудрим політиком", 13,7% - "улюбленцем народу". Досить багато (14,7%) дали президенту визначення "ставленика закордонних сил", проте така думка була поширена в основному в південно-східних регіонах.
Тимошенко 42% українців сприйняли як "організатора мас". 15,6% дали їй визначення "мудрого політика", 12,3% - "радикального борця", а 11,6% - "улюбленця народу".
Литвин, на думку 29,2% опитаних, зіграв у революції роль "миротворця". Ще 28,5% вважають його "мудрим політиком".
Мороз у свідомості українців має схожий імідж – 27,7% опитаних дали йому визначення "мудрого політика". А ще 11,2% вважають Мороза "миротворцем".
В основному негативні визначення давали Януковичу та Медведчуку. Більшість опитаних (20,3%) вважають Януковича "злодієм", 11,6% - "перевертнем, хамелеоном". Щоправда, 12,6% присвоїли йому роль "мудрого політика".
Віктор Медведчук, також виявився "злодієм" (15,6% опитаних) та "хамелеоном" (9,4%). 8,1% назвали його "зрадником", 6,6% - "узурпатором влади". 13,9% відповіли, що Медведчук не виконував жодної з перерахованих ролей. Щодо нього також найбільше опитаних не визначилися з відповіддю (42,1%).
На вибори - блоками
Зокрема, дослідження стосувалося динаміки та усталеності потенційних електоратів провідних партій та блоків від парламентських виборів 2002 року до теперішнього часу.
Судячи з результатів опитування, помаранчева революція суттєво змінила розвиток політичних партій.
Так, якщо рейтинг блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" з січня 2002 по грудень 2003 коливався від 17,7% до 23,3%, то в лютому 2005-го він склав 37,5%.
Тобто, відзначають соціологи, якби блок Ющенка у старому складі брав участь у виборах, він зміг би набрати у 1,5 рази більше голосів, ніж в 2002 році та отримати близько 40% місць у новій Верховній Раді. Проте після створення "Народного Союзу Наша Україна" блок у старому форматі фактично розпався, а перспективи нового у майбутньому парламенті невизначені.
Блок партій Юлії Тимошенко також набрав популярності після революції – 7,7%, хоча з січня 2002 по грудень 2003 його рейтинг коливався від 2,1 до 6,5%. На думку авторів дослідження, у новій Верховній Раді Тимошенко може набрати 8%, а за умови вдалого блокування – до 15-20%, що означатиме друге місце на виборах після пропрезидентської партії або блоку.
Суттєво зріз завдяки виборам і рейтинг Партії Регіонів Віктора Януковича. Якщо у квітні 2003 року він становив всього 0,6%, а в грудні 2003 - 6,9%, то у грудні 2004 за партію віддали б голоси 24% потенційних виборців. Щоправда, за останні місяці після перемоги Ющенка рейтинг партії скоротився на 10% - до 14,8% у лютому 2005.
З партій, чиї представники не брали участі в президентських виборах, суттєво зріс тільки рейтинг Народної партії Володимира Литвина. У грудні 2003 він становив лише 0,3%, а після революції – 3,6%. А оскільки ще більше зріс рейтинг особисто Литвина, соціологи прогнозують Народній партії 7% голосів на майбутніх виборах.
В той же час, рейтинги Соціалістичної партії на чолі з Олександром Морозом революцією практично не змінилися. Якщо за 2002 рік він зріс з 1,7% до 6,0% і весь 2003 рік тримався на рівні 4,1-5,8%, то у лютому 2005 рейтинг партії становить 5,7%. За прогнозами соціологів, СПУ може розраховувати на 7-8% голосів, так само як і в 1998, і в 2002 роках.
А електорат Комуністичної партії дуже суттєво скоротився після останніх президентських виборів. У 2002-2003 роках рейтинг партії коливався від 13,8% до 17,7%. А в лютому 2005 він становить лише 6,3%. Тому, прогнозують фахівці, хоча КПУ і потрапить до нової Верховної Ради у 2006 році, однак суттєвої ролі в ній не відіграватиме.
Серед інших постраждалих в результаті помаранчевої революції – СДПУ(о) та "Трудова Україна".
З березня 2002 по грудень 2003 партія Віктора Медведчука трималася на рівні 5,3-7,3% голосів. Однак у лютому 2005 її рейтинг становить лише 1,7%. Це означає, що навіть подолати 3% бар'єр для проходження до нового парламенту СДПУ(о) не зможе, якщо не об'єднається з іншими політичними силами.
А партія керівника виборчого штабу Януковича у першому турі виборів Сергія Тігіпка втратила підтримку виборців із 2,0% у березні і 1,3% в грудні 2003 року до 0,4% у лютому 2005-го.
Що стосується парламентських виборів 2006 року, політолог Володимир Фесенко відзначає, що блок Ющенка й Тимошенко разом навряд зможуть набрати більше 50% місць у майбутній Верховній Раді.
Тому, на думку політолога, більш доцільним буде блокування з партією Мороза чи Литвина.
Також, на його думку, можливий варіант блоку між БЮТ і Народною партією. В такому випадку, цей об'єднаний блок разом з "Народним Союзом Наша Україна" матиме більше половини місць у парламенті.
Взагалі, Литвин і Мороз, за словами Фесенка, мають досить схожі іміджі та рівень підтримки своїх партій. Тому вони можуть стати на майбутніх виборах конкурентами.
Ще один політолог, Андрій Єрмолаєв, упевнений, що "революційна влада проіснує 1 рік". На його думку, після виборів 2006 року характер владних взаємовідносин зміниться від "революційного братства" до "прагматичного партнерства".
Вирішальними ж факторами на самих виборах, на думку політолога, стануть особистісний та ресурсний (тобто наявність регіональних політичних організацій, здатних реалізувати кампанію). Лише на третє місце політолог ставить матеріальний та інформаційний фактори.
Говорячи про майбутню опозицію, Єрмолаєв поділив її на три категорії. Перша, на його думку, це "реваншна" опозиція. Її базою стануть "Регіони України", які програли президентські вибори, та, можливо, СДПУ(о).
Ядром "ідеологічної" опозиції, на думку політолога, стануть комуністи. "Вони єдині, хто не голосував ні за програму Тимошенко, ні за саму Тимошенко. Я б не скидав їх з рахунку. Вони навряд наберуть 25%, але до 10% можуть набрати", - сказав він.
І останній "вид" опозиції, вважає Єрмолаєв, - ситуативна. У цю групу увійдуть дрібні партії, "що знаходяться на грані соціологічної похибки". Вони будуть орієнтуватися на колишній електорат Януковича, певні консервативні настрої. "Тому можлива поява декількох партій чи блоків, які будуть бар'єрними", - спрогнозував політолог.
