"День сурка"
Вторник, 22 февраля 2005, 15:50
23 февраля в Верховной Раде пройдут слушания о кино. Вообще ситуация с национальным кино в Украине напоминает "день сурка". Десятилетие демагогии и абсолютная невозможность изменить положение вещей. В сознании среднестатистического украинского гражданина украинское кино давно отсутствует. Так произошло по совокупности объективных и субъективных факторов.
С одной стороны, это расцвет пиратского рынка и развал кинотеатров в начале 90-х, но технологическое отставание началось еще во времена СССР, и кинотеатры были уже на тот момент устаревшими. Устарела и сама база производства. Эволюция технологий в кино происходит стремительно и фильмы во всем мире производят уже не в той технологии, что было в 80-е. Кино - индустрия капиталоемкая. И финансировать эту область в ситуации правого и социального хаоса, у новых капиталистов желания не было.
Государство тоже обходило вниманием эту область. Многолетние усилия экс-главы Департамента по кино Анны Чмиль создать законодательно-правовую базу, которая стала бы эффективным инструментом для вывода национального кино из кризиса, власть предержащие не оценили.
Союз кинематографистов – общественная организация, которая собственно должна лоббировать интересы, с этой задачей никогда не справлялась, потому что ее члены уже большей частью пожилые люди, существующие вне координат общемирового кинопроцесса и не вписавшиеся в новую капиталистическую реальность. Их требования сводятся к одному: дайте денег, и мы вам снимем "духовные" украинские фильмы. К этому кругу можно отнести и парламентскую комиссию по вопросам культуры и духовности.
Думаю, что этим людям выступать на широкую аудиторию просто опасно – и дело не в том даже, что это демагогия, а в том, что они говорят настолько нудно, что лишают надежды даже самых завзятых оптимистов.
Что происходит, когда кто-то из этой публики получает от власти необходимый финансовый ресурс? "Богдан Хмельницкий" и "Мазепа" - дорогие костюмные постановки, которые не способны ни привлечь внимание зрителей в кинотеатрах, ни представлять Украину в международном фестивальном движении.
С другой стороны, подобные замечания являются аргументами для противоположного "духовным митцям" клана "прагматиков", претендующего на управление студией Довженко. И тут мы сталкиваемся с достаточно эффективным типом демагогии, потому эта публика хорошо подбирает аргументацию в борьбе за бизнес и админресурс.
Пока идет "битва титанов", скрытая от общества, правомерен вопрос, а нужен ли стране вообще национальный кинематограф, если он оказался таким нежизнеспособным. Вне сомнений нужен. Только современный, который был бы востребован украинским обществом. И роль государства в том и заключается, чтобы создать новые правила игры. Сдвинуть ситуацию с мертвой точки.
Скажем, успехи южно-корейского кино - это следствие взвешенной и обдуманной государственной политики. И успехи, заметим не только фестивальные, но коммерческие. Корейские фильмы выходят в лидеры национального кинопроката, и даже в соседней Японии конкурируют с американскими блокбастерами.
Есть позитивные примеры национального кино Польши, Германии. У нас часто оборачиваются на Россию и Францию. Но думаю, что это не правомерно. В России кино – инструмент имперской политики, это - прежде всего идеология, а не искусство и бизнес. А Франция - страна самых активных в Европе кинозрителей, и опыт государственного протекционизма невозможно вот так взять и пересадить на нашу почву.
Следующий вопрос - кто будет создавать это кино? Ведь молодежь уходит в зону конкурентного окружения кино – это телесериалы и реклама. Но при минимальной возможности снимать кино, молодые прагматичные люди уже знакомые с новыми технологиями производства вернутся, многие из них этого отчаянно хотят.
Именно поэтому Инициативная группа Ассоциации молодых кинематографистов Украины обращается к руководству страны с открытым письмом. Накануне парламентских выборов мы хотим привлечь внимание к проблеме и выступаем за радикальное реформирование украинского кино.
Президенту України Віктору Ющенку
Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко
Віце-прем'єр міністру з гуманітарних питань Миколі Томенку
Віце-прем'єр міністру з євроінтеграції Олегу Рибачуку
Віце-прем'єр міністру з адміністративної реформи Роману Безсмертному
Зараз - або ніколи
Ініціативна група Асоціації молодих кінематографістів виступає за радикальне реформування українського кіно.
Процеси, пов'язані з реформуванням українського кіно, і далі приховані від уваги громадськості. При цьому старі гасла про необхідність державної підтримки національного кіно дискредитують саму ідею народження НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО КІНО.
Сучасний український кінематограф мусить бути конкурентноздатним та різноманітним. Це кіно, насамперед, жанрове (комерційне) – захоплююче видовище, яке відповідає очікуванням українських глядачів та здатне консолідувати суспільство. Це авторське кіно (арт-хаус) – фільми, що здатні представляти Україну на міжнародних кінофестивалях.
Виходячи з прагматичних засад, ми даємо собі звіт у тому, що поява в Україні принципово нових фільмів можлива лише на базі сучасної кіноіндустрії.
Демагогією з приводу "відродження духовності" проблему не вирішити. Кіно – мистецтво індустріальне, його подальший успішний розвиток вимагає не лише творчих ресурсів, але насамперед технологічних, та сучасної законодавчої бази. Тому роль держави полягає в тому, щоб створити умови, за яких кіно здатне існувати та розвиватися і в якості бізнесу, і як мистецтво.
До уваги старшого покоління українських кінематографістів: держава повинна допомогти національному кінематографу вижити в кризовий період, але це зовсім не означає, що держава повинна бути безвідмовним фінансовим донором для задовільнення будь-яких творчих фантазій.
Життєздатне національне кіно є необхідністю для країни, в якій живе 48 млн. людей. У тому числі й необхідністю економічною – сьогодні Україна є ринком збуту для продукції виключно іноземних кінокомпаній.
1. Ми вимагаємо від влади публічності та відкритості у всіх питаннях, пов'язаних з реформуванням кіноіндустрії.
2. Ми вважаємо головним завданням комплексний маркетинговий аналіз галузі, із залученням в якості експертів незалежних іноземних консультантів.
3. На підставі висновків повинна бути створена концепція української кіноіндустрії, як прогнозованої та самоокупної галузі. Далі конче потрібен проект послідовного запровадження цієї концепції.
Проте вже очевидно, що настав час на cтворення Державного комітету з кіно, який би існував поза структурою Міністерства культури та мистецтв України, ухвалення закону про держпідтримку кіноіндустрії України, інших нормативних та правових актів в галузі кінематографії: виробництві, дистрибуції, кіно- та відео- показу.
Необхідно подбати про розвиток інфраструктури кінематографії та створення повного технологічного циклу кіновиробництва в Україні, розробку та затвердження юридичного визначення "національний фільм", державне сприяння суб'єктам підприємницької діяльності різних форм власності у національному кіновиробництві.
Ми виступаємо за створення громадської спостережної ради з питань державної підтримки кіно, розвиток міжнародних зв'язків в галузі кінематографу, вступ України в міжнародні організації, створення нових експертних комісій для надання державних грантів українським кінематографістам, скасування цензури. Висновки експертної комісії з класифікації фільмів для кінопрокату повинні мати рекомендаційний характер.
Вважаємо важливим розробку та запровадження системи пропаганди національного кіно, тобто просування фільмів до глядача. Включно з державним фінансуванням участі національних фільмів у програмі міжнародних кінофестивалів класу "А", а також реформування державної кіноосвіти у відповідності до вимог сучасної кіноіндустрії.
Лариса Артюгіна, Аксінья Куріна, Тетяна Кієнко, Костянтин Денисюк, Костянтин Шафоренко, Олександр Шапіро, Дмитро Тяжлов, Тарас Ткаченко, Тарас Томенко, Ганна Яровенко, Віталій Тименко, Ганна Шкарупа
Автор: Аксинья Курина – кинокритик, кинорежиссер
С одной стороны, это расцвет пиратского рынка и развал кинотеатров в начале 90-х, но технологическое отставание началось еще во времена СССР, и кинотеатры были уже на тот момент устаревшими. Устарела и сама база производства. Эволюция технологий в кино происходит стремительно и фильмы во всем мире производят уже не в той технологии, что было в 80-е. Кино - индустрия капиталоемкая. И финансировать эту область в ситуации правого и социального хаоса, у новых капиталистов желания не было.
Государство тоже обходило вниманием эту область. Многолетние усилия экс-главы Департамента по кино Анны Чмиль создать законодательно-правовую базу, которая стала бы эффективным инструментом для вывода национального кино из кризиса, власть предержащие не оценили.
Союз кинематографистов – общественная организация, которая собственно должна лоббировать интересы, с этой задачей никогда не справлялась, потому что ее члены уже большей частью пожилые люди, существующие вне координат общемирового кинопроцесса и не вписавшиеся в новую капиталистическую реальность. Их требования сводятся к одному: дайте денег, и мы вам снимем "духовные" украинские фильмы. К этому кругу можно отнести и парламентскую комиссию по вопросам культуры и духовности.
Думаю, что этим людям выступать на широкую аудиторию просто опасно – и дело не в том даже, что это демагогия, а в том, что они говорят настолько нудно, что лишают надежды даже самых завзятых оптимистов.
Что происходит, когда кто-то из этой публики получает от власти необходимый финансовый ресурс? "Богдан Хмельницкий" и "Мазепа" - дорогие костюмные постановки, которые не способны ни привлечь внимание зрителей в кинотеатрах, ни представлять Украину в международном фестивальном движении.
С другой стороны, подобные замечания являются аргументами для противоположного "духовным митцям" клана "прагматиков", претендующего на управление студией Довженко. И тут мы сталкиваемся с достаточно эффективным типом демагогии, потому эта публика хорошо подбирает аргументацию в борьбе за бизнес и админресурс.
Пока идет "битва титанов", скрытая от общества, правомерен вопрос, а нужен ли стране вообще национальный кинематограф, если он оказался таким нежизнеспособным. Вне сомнений нужен. Только современный, который был бы востребован украинским обществом. И роль государства в том и заключается, чтобы создать новые правила игры. Сдвинуть ситуацию с мертвой точки.
Скажем, успехи южно-корейского кино - это следствие взвешенной и обдуманной государственной политики. И успехи, заметим не только фестивальные, но коммерческие. Корейские фильмы выходят в лидеры национального кинопроката, и даже в соседней Японии конкурируют с американскими блокбастерами.
Есть позитивные примеры национального кино Польши, Германии. У нас часто оборачиваются на Россию и Францию. Но думаю, что это не правомерно. В России кино – инструмент имперской политики, это - прежде всего идеология, а не искусство и бизнес. А Франция - страна самых активных в Европе кинозрителей, и опыт государственного протекционизма невозможно вот так взять и пересадить на нашу почву.
Следующий вопрос - кто будет создавать это кино? Ведь молодежь уходит в зону конкурентного окружения кино – это телесериалы и реклама. Но при минимальной возможности снимать кино, молодые прагматичные люди уже знакомые с новыми технологиями производства вернутся, многие из них этого отчаянно хотят.
Именно поэтому Инициативная группа Ассоциации молодых кинематографистов Украины обращается к руководству страны с открытым письмом. Накануне парламентских выборов мы хотим привлечь внимание к проблеме и выступаем за радикальное реформирование украинского кино.
Президенту України Віктору Ющенку
Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко
Віце-прем'єр міністру з гуманітарних питань Миколі Томенку
Віце-прем'єр міністру з євроінтеграції Олегу Рибачуку
Віце-прем'єр міністру з адміністративної реформи Роману Безсмертному
Зараз - або ніколи
Ініціативна група Асоціації молодих кінематографістів виступає за радикальне реформування українського кіно.
Процеси, пов'язані з реформуванням українського кіно, і далі приховані від уваги громадськості. При цьому старі гасла про необхідність державної підтримки національного кіно дискредитують саму ідею народження НОВОГО УКРАЇНСЬКОГО КІНО.
Сучасний український кінематограф мусить бути конкурентноздатним та різноманітним. Це кіно, насамперед, жанрове (комерційне) – захоплююче видовище, яке відповідає очікуванням українських глядачів та здатне консолідувати суспільство. Це авторське кіно (арт-хаус) – фільми, що здатні представляти Україну на міжнародних кінофестивалях.
Виходячи з прагматичних засад, ми даємо собі звіт у тому, що поява в Україні принципово нових фільмів можлива лише на базі сучасної кіноіндустрії.
Демагогією з приводу "відродження духовності" проблему не вирішити. Кіно – мистецтво індустріальне, його подальший успішний розвиток вимагає не лише творчих ресурсів, але насамперед технологічних, та сучасної законодавчої бази. Тому роль держави полягає в тому, щоб створити умови, за яких кіно здатне існувати та розвиватися і в якості бізнесу, і як мистецтво.
До уваги старшого покоління українських кінематографістів: держава повинна допомогти національному кінематографу вижити в кризовий період, але це зовсім не означає, що держава повинна бути безвідмовним фінансовим донором для задовільнення будь-яких творчих фантазій.
Життєздатне національне кіно є необхідністю для країни, в якій живе 48 млн. людей. У тому числі й необхідністю економічною – сьогодні Україна є ринком збуту для продукції виключно іноземних кінокомпаній.
1. Ми вимагаємо від влади публічності та відкритості у всіх питаннях, пов'язаних з реформуванням кіноіндустрії.
2. Ми вважаємо головним завданням комплексний маркетинговий аналіз галузі, із залученням в якості експертів незалежних іноземних консультантів.
3. На підставі висновків повинна бути створена концепція української кіноіндустрії, як прогнозованої та самоокупної галузі. Далі конче потрібен проект послідовного запровадження цієї концепції.
Проте вже очевидно, що настав час на cтворення Державного комітету з кіно, який би існував поза структурою Міністерства культури та мистецтв України, ухвалення закону про держпідтримку кіноіндустрії України, інших нормативних та правових актів в галузі кінематографії: виробництві, дистрибуції, кіно- та відео- показу.
Необхідно подбати про розвиток інфраструктури кінематографії та створення повного технологічного циклу кіновиробництва в Україні, розробку та затвердження юридичного визначення "національний фільм", державне сприяння суб'єктам підприємницької діяльності різних форм власності у національному кіновиробництві.
Ми виступаємо за створення громадської спостережної ради з питань державної підтримки кіно, розвиток міжнародних зв'язків в галузі кінематографу, вступ України в міжнародні організації, створення нових експертних комісій для надання державних грантів українським кінематографістам, скасування цензури. Висновки експертної комісії з класифікації фільмів для кінопрокату повинні мати рекомендаційний характер.
Вважаємо важливим розробку та запровадження системи пропаганди національного кіно, тобто просування фільмів до глядача. Включно з державним фінансуванням участі національних фільмів у програмі міжнародних кінофестивалів класу "А", а також реформування державної кіноосвіти у відповідності до вимог сучасної кіноіндустрії.
Лариса Артюгіна, Аксінья Куріна, Тетяна Кієнко, Костянтин Денисюк, Костянтин Шафоренко, Олександр Шапіро, Дмитро Тяжлов, Тарас Ткаченко, Тарас Томенко, Ганна Яровенко, Віталій Тименко, Ганна Шкарупа
Автор: Аксинья Курина – кинокритик, кинорежиссер
