Лазаренко: Кучма давно зруйнував мій бізнес, а те, що залишалося, забрав його зять Пінчук

Читайте також першу частину інтерв’ю Павло Лазаренко: "Мене, тодішнього прем'єр-міністра, Кучма "поставив на лічильник"


Чи можна нині вести мову про вас, як про багату людину? Чи багато коштів довелося витратити на процес? Хто сплачував за послуги адвокатів. Чи є у вас, або у вашої родини бізнес-інтереси в Україні?

- Багато років офіційна пропаганда ліпила з мене образ найбагатшого олігарха України, нав'язуючи людям сентенцію, мовляв, відберемо в Лазаренка його бізнес і майно, й уся держава нараз розбагатіє.

Знайте ж, Кучма давно зруйнував бізнес усіх підприємців, які мене підтримували, а те, що залишалося, забрав його зять Пінчук. І життя українських громадян кращим від того не стало! Навпаки, воно значно погіршилося на тлі стрімкого зростання в Україні багатств трьох родин, одна з яких президентська!

(До речі, за даними адвоката Лазаренка Даніеля Горовіца, на Антигуа є лише шість мільйонів доларів, назвав "маячнею" інформацію Генпрокуратури про 230 мільйонів доларів Лазаренка.)

Як ви, перебуваючи так далеко від України, сприйняли "помаранчеву" революцію. Що вас найбільше вразило?

- Найбільшим відкриттям для мене стало те, що в Україні з'явилася справжня політична нація, що у мене на Батьківщині таки є громадянське суспільство, є мільйони людей, здатних стати на захист правди, свободи і свого вибору. Коли 22 листопада провідні телекомпанії світу показали як ледь не увесь Київ, а за ним Львів, Харків і навіть мій рідний Дніпропетровськ вийшли на майдани захищати право на вільне волевиявлення я зрозумів: жодні фальсифікації не спроможні змінити вибір народу. І цій владі волю людей до свободи уже не здолати!

"Помаранчева" революція змінила ставлення провідних держав світу до України. Навіть тут, у Каліфорнії, київський Майдан змусив аполітичних американців взятися за вивчення політичної географії, котру на Заході називають геополітикою. Люди в Сполучених Штатах нарешті зрозуміли, що кордони Європи не закінчуються на березі Західного Бугу, що у Старому світі є потужна нація, яка вже стукає у двері європейського співтовариства. А хіба не показовим є опитування, проведене офіційним виданням Європейського Союзу, згідно з яким майже 73 відсотки респондентів воліли б бачити не Туреччину, яка вже розпочала переговори про приєднання до ЄС, а саме Україну серед держав спільноти.

Щасливий я і від того, що українська революція отримала масову підтримку у всіх регіональних організаціях партії "Громада". Мої однопартійці, племінники, друзі були на майданах Києва і Дніпропетровська, надавали матеріальну підтримку учасникам акцій протесту. І це був стихійний вияв їхніх почуттів, їх політичної позиції.

Які надії ви пов'язуєте з новою владою?

- У розмові з журналістами інших видань уже заявляв, що не вів, не веду і не маю наміру вести будь-яких переговорів з новою владою. У мене нині немає найменшого сумніву, що український народ, який вже обрав своїм президентом Віктора Ющенка, 26 грудня підтвердить свій вибір, а разом з цим засвідчить своє бажання жити в державі, де править закон, а не воля авторитарного керівника та його оточення.

Я готовий якнайшвидше повернутися у вільну демократичну Україну, не очікуючи лояльності від нової влади. Бо я знаю, що в такій Україні свою невинуватість перед державою і законом я завжди зможу довести у незалежному, об'єктивному та неупередженому суді.

Впевнений, що Віктор Ющенко за жодних обставин не стане повторювати хибних кроків свого попередника, який звик бачити у політиках або інструмент зміцнення свого авторитарного правління, або ж ворогів. Віктор Андрійович, як людина, котра відчула на собі весь тиск кучмівського режиму, зазнала переслідувань та пережила замах на власне життя за жодних обставин не стане диктатором, бо це шлях у нікуди.

Зрештою, той же Майдан довів, що в сучасному світі справжня міць не у силі карального апарату влади, а у її демократичності, відкритості та близькості до людей. І щирість, доброта та любов здатні зруйнувати будь-які мури.

Якось ви вимовили таку фразу: "Я не ангел, і, на жаль, це правда…" Що ви мали на увазі?

- Не помиляється той, хто нічого не робить. Я належу до тієї категорії людей, які звикли діяти, ухвалювати рішення, які десь у чомусь могли бути ризикованими.

Коли обвалювалася стара комуністична система я спробував реалізувати своє вміння у приватному бізнесі. У 1991 – 1994 роках ми з діловими партнерами заснували не одне підприємство як у сфері торгівлі, так і матеріального виробництва. Одні з цих бізнес-структур діють ефективно і донині, інші з різних причин, а найперше – під тиском влади, припинили своє існування.

Але хочу категорично заявити: весь започаткований мною бізнес був легальним, прозорим, відкритим, у межах чинних на той час економічних законів. Може у чомусь він і не відповідає вимогам чинного нині законодавства, але ж у жодній країні світу закон не має зворотної дії. Не можна судити про події десятирічної давнини мірками дня сьогоднішнього!

З іншого боку мушу констатувати, що значна частина моїх нинішніх проблем виникла й через прорахунки у виборі партнерів у бізнесі та політиці. Дуже часто траплялося так, що людині довіряєш, сподіваєшся, що робиш з нею спільну справу, а пізніше виявляється, що в цій спільній справі вона шукала лише тимчасової особистої вигоди.

Так трапилося і з Петром Кириченком, котрий, як ви знаєте, виступив у американському суді головним свідком обвинувачення. Я ніколи б не подумав, що людина, котра кілька років тому вважала тебе своїм названим братом, заради власного порятунку та збереження статків готова буде виконувати будь-які забаганки режиму Кучми та підконтрольної йому Генеральної прокуратури.

Але я не прагну помсти. Нехай суддею зрадникам і наклепникам буде Господь Бог!

Газеті "Сегодня" ви дали досить лояльне інтерв'ю стосовно кандидата в президенти Віктора Януковича. Чим це було викликано і що ви думаєте з цього приводу нині?

- Ви не перше видання, котре звертається до мене з подібним запитанням. У мене на нього є одна відповідь: оцінка Януковича як людини – це одне, а підтримка кандидата на пост глави держави – це зовсім інше. У газеті "Сегодня" я давав оцінку Януковичеві як людині, до кар'єрного росту якої був свого часу особисто причетний.

Гадаю, ви погодитися з тим, що Віктор Янукович таки зумів себе проявити не тільки у якості регіонального лідера, а й публічного політика. Інша справа – планка його політичних претензій щодо крісла президента України виявилася занадто високою!

З ким з українських політиків ви підтримуєте стосунки? Як ви ставитеся до Ющенка? Януковича? До Тимошенко як до колишньої соратниці?

- Про Віктора Ющенка та Віктора Януковича я говорив уже не раз й повторюватися не хочу. А що стосується мого ставлення до Юлії Тимошенко, то воно залишилося виключно позитивним.

Я ще з Дніпропетровська знав Юлію Володимирівну як прекрасного професіонала, здатного справлятися з найскладнішими завданнями. Коли в 1994 – 1995 роках розрахунки за імпортований природний газ повністю було покладено на державу – заборгованість перед РАТ "Газпром" склала 1,4 мільярда американських доларів. Кучма у цій ситуації не знайшов нічого кращого, ніж перевести цей борг у облігації зовнішньої державної позики й погашати з шаленими відсотками за рахунок українського платника податків.

Напередодні 1996 року під моїм безпосереднім як першого віце-прем'єр-міністра, що опікувався енергетичним комплексом, керівництвом було здійснено реформування системи газозабезпечення України. Обов'язки щодо розрахунків за імпортований природний газ було покладено на кілька компаній, однією з яких була й корпорація "ЄЕСУ". І що б там хто нині не говорив, але за весь 1996 рік та першу половину 1997-го Україна не заборгувала за спожитий російський газ жодного цента.

Будучи задіяною у системі розрахунків за газ, корпорація "ЄЕСУ" створила 20 тисяч нових робочих місць. До роботи з контрактними замовленнями "Єдиних енергосистем" у тій чи іншій мірі було залучено тисячі підприємств, на яких працювало майже 2 мільйони людей!

То ж хіба така діяльність корпорації не вигідна для держави? Інша справа – вона була невигідною для самого Кучми, бо не давала йому ніяких особистих дивідендів.

Кучма улітку 1997 року уже серйозно переймався фінансовим забезпеченням своєї майбутньої президентської кампанії і для цього йому потрібне було надійне джерело. Він знав, що найлегші гроші на кампанію можна заробити на продажі в Україні російського природного газу навіть, якщо при цьому з'явиться борг перед Росією.

Для реалізації афери Леоніда Кучми весь газовий ринок було монополізовано Державною акціонерною компанією "Нафтогаз України", керівником якого президент призначив Ігоря Бакая. Того самого Бакая, котрий в 1994 році вже встиг "прославитися" на ниві розрахунків, очолюваної ним, корпорації "Республіка" за туркменський природний газ. Тоді, як ви пам'ятаєте, Бакай встиг взути всіх туркменів в українські гумові калоші, не погасивши при цьому жодного цента газового боргу перед Туркменистаном. Справа закінчилася гучним скандалом на міждержавному рівні.

Однак, це не завадило Леонідові Кучмі призначити на одну з найвідповідальніших посад у державі людину з сумнівною репутацією. І що ми отримали в результаті? А те, що з вересня 1997 по листопад 1999 року у нас з'явився борг перед РАТ "Газпром" у сумі $1,8 млрд., за який і досі розраховуються українські платники податків.

Чому Кучма не покарав Бакая, а призначив його завгоспом всієї країни – керівником Державного управління справами? А тому, що Ігор Бакай справно фінансував передвиборчу кампанію "гаранта" у 1999 році. Щоправда, не забув і про себе. Пам'ятаєте, як на записах майора Мельниченка колишній керівник Державної податкової адміністрації Микола Азаров скаржиться Кучмі, мовляв Бакай, фінансуючи вибори, так із сотку мільйонів приховав?..

От я й запитую: хто у нас головний злочинець у державі? Кучма? Бакай? Чи Юлія Тимошенко, котра наважилася відкрито виступити проти нинішнього режиму не тільки словом, а й ділом? Згадайте, як у 2000 році, обіймаючи посаду віце-прем'єра з питань паливно-енергетичного комплексу, Юлія Володимирівна вибила з рук Суркіса вексельні схеми розрахунків за електроенергію, змусивши розраховуватися грошима. Саме після цього кроку пані Тимошенко уряд Ющенка зміг розрахуватися з більшою частиною заборгованості з соціальних виплат.

І після цього фактично подвигу, вчиненого в інтересах держави, режим Кучми руками Генпрокурора Михайла Потебенька та вірного виконавця політичних замовлень Миколи Обіхода спочатку кидає за грати всю родину Юлії Володимирівни, її друзів та соратників, а потім і саму пані Тимошенко!

Нині той самий Потебенько знову заявляє про свої претензії на пост Генпрокурора й каже, що "справа Тимошенко" має політичний характер. Люди добрі! А хіба чотири роки тому не видно було, що "справа Тимошенко", "справа Лазаренка", "справа банку "Слов'янський" - це політичні проекти режиму Кучми? Хіба нині не видно, що цей режим переступив усі межі й повинен понести відповідальність перед українським народом як того вимагає кримінальний кодекс?

Скажіть, будь-ласка, кілька слів про себе, де проживаєте, як проходить ваш день?

- Ви знаєте, що у червні минулого року суд, звільнивши мене з-під варти, надав мені можливість вибрати відповідне помешкання для ефективної підготовки до судового процесу. Було запропоновано 4 варіанти помешкань, з яких найприйнятнішим виявилася невелика квартира у Сан-Франциско неподалік від окружного суду.

Нині я проживаю у цій квартирі, активно працюю над документами. Готуюся до судового процесу, призначеного на середину січня 2005 року. Почав працювати над книгою, в котрій описую події 1995 – 1997 років. Хочу оприлюднити в ній багато невідомих широкому колу матеріалів та документів, що стосуються діяльності української владної верхівки. Гадаю, наш народ має право знати усю правду про своїх правителів.

Коли ви маєте намір повернутися в Україну? Чим плануєте займатися після того, як вирішите усі проблеми з американським законом? Чи маєте намір повернутися у політику?

- Якби на те моя воля, я б з радістю зустрів Новий 2005-й рік та Різдво в Україні. Однак, до завершення судового процесу це неможливо. Я дуже сподіваюся, що після приходу в Україні нової влади припиниться тиск на американський уряд з боку нашої Генеральної прокуратури, суд нарешті отримає усі необхідні матеріали, що стосуються моєї справи, й зможе ухвалити об'єктивне рішення. Я впевнений у своїй кінцевій перемозі, скільки б зусиль вона не потребувала.

А що стосується моїх особистих перспектив? Знаєте, багато часу минуло з того дня, як я змушений був покинути Україну. Мені треба психологічно відпочити від нинішніх проблем, переоцінити деякі підходи до внутрішніх українських проблем, розставити правильні акценти.

Адже з тих питань, котрі у 1998 – 1999 роках підіймала "Громада", деякі уже втілені у законодавчих актах, у т.ч. й конституційного характеру, інші втратили актуальність, треті потребують більш активних методів реалізації. Аби все це детально зрозуміти – замало відстежувати внутрішню ситуацію в Україні з-за океану, треба безпосередньо бути у політикумі, відчувати його атмосферу.

У попередньому інтерв'ю ви обіцяли сенсаційні викриття влади. Те ж саме ви обіцяли і взимку 1999 року. Що ви хотіли повідомити і чому не зробили цього досі?

- Потрапивши до США, я на довгий час опинився в жорсткій ізоляції, коли не було нормальної можливості навіть для спілкування з адвокатами і родиною. Більш того в середині серпня 2000 року каналами Федерального бюро розшуку надійшла інформація про підготовку чинним в Україні режимом фізичної розправи зі мною. Українська влада для цього найняла і профінансувала відповідного кілера. І тільки оперативне втручання американської прокуратури врятувало моє життя. Щоправда, задля цього довелося провести більше півтора місяця у абсолютній ізоляції від спілкування з будь-ким.

Коли ж навесні 2004-го почалися судові слухання, я сподівався оприлюднити інформацію про діяльність Кучми та його режиму у суді. Але ж ви самі бачили: за наполяганням сторони обвинувачення суд відмовився розглядати політичний бік "справи Лазаренка" (а саме під час його розгляду можна було б дати свідчення проти режиму Кучми), обмежившись лише дослідженням доказів, наданих прокуратурою.

Але я не втрачаю надію, що вже у січні суд по-іншому дивитиметься на мої аргументи й таки погодиться прийняти від мене докази злочинної діяльності Кучми та його оточення.

Павле Івановичу, чи будуть у вас якісь побажання читачам "Української правди"?

- Я бажаю всім нам одного: аби Новий 2005-й рік та Різдво Христове ми зустрічали з новою демократичною владою. Владою з цивілізованим європейським обличчям!