"Всі брехуни", або Позиція соціолога Яременка
Суббота, 20 ноября 2004, 20:55
Вступати в дискусії із соціологами - справа невдячна.
Це ми зрозуміли ще влітку, коли намагалися з'ясувати, чому у всіх начебто шанованих організацій результати різні, а найбільш "правильні" у Фонду суспільної думки. Дискусія виходила нескінченною, і ми її вольовим рішенням закрили.
Однак скандал, що вибухнув відразу після першого туру виборів, здається, не витримує ніякого порівняння з попередніми суперечками - справа дійшла до публічних розглядів із істериками й обопільними обвинуваченнями.
Більше того, одна із груп соціологів після публічної акції "розбитих горщиків" так само привселюдно з'являється на засіданнях круглих столів, де збираються прихильники Януковича.
І справа не в цьому - соціологи теж мають різну думку про майбутнє України й людини, що гідна їх представляти. Справа в тім, як проводився підрахунок, про що ми вже неодноразово писали.
Ми одержали листа від глави Українського інституту соціальних досліджень Олександра Яременка, що разом з Ольгою Балакірєвої "Соціальний моніторинг" становили одну із частин Консорціуму по проведенню екзит-полу.
Лист дуже емоційний, Яременко обізвав всіх "брехунами". При цьому, він так і не пояснив, як і чому відбулася помилка при підрахунку голосів.
У листі Яременко стверджує, що очолюваний ним центр є громадською організацією й не має ніякого стосунку до міністерства родини й молоді (нагадаємо, що це міністерство очолює лідер організації "Жинки України" Валентина Довженко).
Але чому ж тоді на сайті цього міністерства у віконці в структурі Державного інституту проблем родини й молоді стоїть прямий лінк на Український Інститут Соціальних досліджень? А сам Яременко, до речі, фігурує там як директор Державного інституту проблем родини й молоді?
Звертаємо увагу пана Яременка на його ж "брехню номер 2" - його інститут нібито створений в 1994 році ( а не в 1991, як говориться в статті Тарана й Сюмар), і тому до міністерства ніякого стосунку мати не може. Однак на самому сайті УІСД у розділі "Загальні відомості" говориться, що інститут був створений в 1991 році. Дріб'язок, але для такого незаангажованого професіонала, як Яременко - річ непростима.
А в цілому, здавалося, Яременко просто хотів сказати "сам дурень". Точніше, сам "козел". Можете в цьому переконатися самі.
***
Не знаю, не впевнений, що Ви опублікуєте мій лист. Бачу, як цілеспрямовано та масовано на електронних шпальтах Вашої газети організована кампанія цькування українських соціологів.
Таке враження, що хтось дав команду гурту на чолі з Кучерівим, Бєкєшкіною, Тараном "ату їх, вони не наші!" Дійсно, я не їхній. Я завжди дистанціювався від непорядних та нечесних.
Спочатку я вважав, що нема сенсу спростовувати звинувачення, що не мають під собою ніяких підстав. Нема часу, думав я, краще витрачу час на щось важливе, в тому числі і на підготовку другого етапу "Українського екзит-полу".
Може Ви і не знаєте, але то є для мене вкрай важливе дослідження. Ми довго до нього готувалися, ми по копійці економили свої кошти, бо не хотіли залежати ні від кого.
Це дослідження, для організації якого ми об'єднали зусилля дев'яти організацій. Я і гадки не мав, що у деяких пройдисвітів від соціології та журналістики наша робота викличе таку негативну, непорядну, незважену реакцію.
Але останньою краплею, що перервала моє терпіння, стала стаття "Екзит-пол в тіні "тіньової" соціології, написана Тараном та Сюмар. Ці двоє є дійсно яскравими представниками другої найдревнішої професії. Але й не це зачіпило.
Вразили коментарі науковців. Єдиний зважений та об'єктивний коментар – Ірини Марківни Попової. Шана моя Вам, Ірина Марківно, та вдячність. Але Вишняк, Полохало, Макєєв викликають тільки здивування: ну, хіба так можна? Ну, хіба так дозволено в інтелігентному товаристві? Але про це потім.
Якщо мій лист був би статтею, і Ви запитали б мене, як я хочу назвати свою статтю, я б назвав: "Ну, дістали!" або "Сімнадцять миттєвостей брехні".
Отже:
- брехня перша – фінансування Українського інституту соціальних досліджень не має ніякого відношення до схеми фінансування (конвертація бюджетних коштів у "благодійні"), яка народилась завдяки хворобливій фантазії Тарана та Сюмар;
- брехня друга - Український інститут соціальних досліджень був створений в 1994 році і до Міністерства сім'ї та молоді не мав ніякого відношення (більше того, в 1991-1996 роках такого міністерства загалом не було);
- брехня третя – Український інститут соціальних досліджень не є державною установою, тому що він є громадською організацією;
- брехня четверта – Український інститут соціальних досліджень та Центр "Соціальний моніторинг" не є однією структурою.
Це дві окремі незалежні громадські організації із своїми директорами, бухгалтеріями, трудовими колективами, рахунками, планами та програмами. Але ці дві організації є постійними партнерами і багато проектів реалізують спільними зусиллями;
- брехня п'ята – ніколи Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді та Міністр Довженко не робили замовлень громадській організації "Український інститут соціальних досліджень" (це не важко перевірити, ми можемо показати всі фінансові документи);
- брехня шоста – натяк на "відкати" для міністерства. Це просто абсурд. Автори, правда, можуть думати в міру своєї зіпсованості. А для мене особисто це неможливо.
Я нікому ніколи ніде не збирався і не збираюсь це доводити. Є елементарні поняття порядності. Про що і заявляю. Загалом, маю нагадати пану Тарану, що за такі погані натяки або б'ють по пиці, або подають в суд.
В суд подавати в мене нема часу і бажання, а дати по пиці Тарану – то для нього занадто велика честь. Хай живе, якщо може жити без совісті;
- брехня сьома – ніколи Юрій Шайгородський "не опікувався обома структурами". Голослівне ствердження. Але маю поінформувати, що з Юрієм ми особисто знайомі вже 24 роки, і зберігаємо добрі стосунки ("старый друг лучше новых двух"), а Таран і Сюмар мають знати, що в цьому житті гроші – то важливо, але не головне.
І саме через добрі стосунки, взаємну довіру та повагу до професійної діяльності ми допомагаємо один одному і співпрацюємо;
- брехня восьма – Шайгородський ніколи особисто не займався соціологією, він психолог, і психолог непоганий. Тому в нього не було і потреби спільно з нами розробляти опитувальники;
- брехня дев'ята – ніколи УІСД та ЦСМ не завищували рейтинги ВО "Жінки за майбутнє". Ніколи УІСД та ЦСМ не працювали на "ВО "Жінки за майбутнє" та не були членами цього об'єднання;
- брехня десята – ніколи УІСД та ЦСМ не занижували рейтинги соціалістів та БЮТ. Підтвердження того на таблиці, що в 2002 році підготував доктор соціологічних наук Вішняк, якого важко запідозрити у симпатіях до УІСД та ЦСМ (додаток до листа – таблицю, відтворити в тому вигляді, як вона була надіслана, ми не змогли -УП );
- брехня одинадцята – хворобливі фантазії стосовно схем фінансування. То є вкрай непорядно казати речі, на які немає і не може бути доказів, тому що їх в природі не було;
- брехня дванадцята – не можна сумніватися в компетентності студентів, якщо вони добре підготовлені. Не можна інтерв'юера заставити дати некоректні дані або заставити скорегувати дані. Це не роблять професіонали, які працюють в соціології десятки років і ще довго збираються працювати;
- брехня тринадцята – натяк на діяльність ректора Східно-Українського університету. Врешті решт, дивись пункт з брехнею шостою. Знову ж таки маю відмітити тільки непорядність авторів та їх брудні натяки без жодних доказів.
До речі, з яких пір оцінки громадської кампанії ПОРА можуть служити підставою для оцінки діяльності поважних професорів?
- брехня чотирнадцята. Неправда, що основною проблемою соціологічних служб в Україні є непрозорість у справі фінансування та замовників. Проблеми зовсім в іншому і це окрема розмова, якщо вона вас зацікавить.
А одна з проблем сьогодні полягає в тому, що оцінку діяльності соціологів роблять такі заангажовані непрофесіонали як Таран;
- брехня п'ятнадцята – неправда, що українські соціологи корумповані. Саме такі як Таран та Сюмар кидають тінь на соціологів, безпідставно звинувачуючи їх у корумпованості:
- брехня шістнадцята – вже з авторством Вишняка, неправда, що екзит-поли СОЦІС, ЦСМ та УІСД були куплені і заздалегідь підтасовані під запланований результат.
Пане Вишняк, ти безсовісний брехун! Переконайся в тому, що ти брешеш, подивись масив "Українського екзит-полу", який ми передали експертам від консорціуму, подивись звіти експертів, які перевіряли нашу роботу, в тому числі і в день виборів;
- брехня сімнадцята – вже з авторством пана Макєєва. Неправда, що за УІСД стоїть Український центр політичного менеджменту та народно-демократична партія.
Пану Макєєву маю сказати дві речі: по-перше, мої стосунки з Шайгородським базуються на багаторічних товариських стосунках і не треба їх паплюжити натяками на політичні інтереси, я не мав і не маю ніякого відношення до НДП; по-друге, ми відкриті до зовнішнього аудиту, ми були відкриті до перевірок, організованих консорціумом і ми не приховуємо своїх джерел фінансування.
Це є наші власні кошти (мабуть, комусь важко зрозуміти, що є дослідження, на які можна використати і свої зекономлені кошти), це кошти УЦПМ, це внески шести університетів і, нарешті, це благодійні внески колективних та індивідуальних членів САУ - на сьогодні ми отримали вже більше 19000 гривень з 18 міст України. Якщо буде цікаво, ми готові опублікувати списки благодійників, які допомогли нам.
Так багато брехні. Так багато причин, щоб подати в суд на Тарана, Сюмар, Вишняка за розповсюдження неправдивої інформації. Це люди, які живуть брехнею і від брехні.
Але закінчаться вибори, і будемо жити далі. А про те, що Таран, Сюмар, Вишняк є брехунами будуть знати не тільки я і мої колеги, про це будуть знати і їх колеги, і їх знайомі, і ті, хто зараз робить їм замовлення.
І ставлення до них таке і буде – як до непорядних людей. Бог їм суддя. Хай з цим і живуть, якщо цього хочуть.
Досить про брехню, хоча "ну, дістали!".
Тепер ще трошки про правду.
Український інститут соціальних досліджень завжди чесно дає інформацію про ті результати, які він отримує.
Український інститут соціальних досліджень працює за принципами: актуальність, чесність, конструктивність, об'єктивність.
Український інститут, одна з небагатьох соціологічних фірм України, яка проводить системний щомісячний моніторинг громадською думки (тобто всі наші результати можна подивитись в динаміці і порівняти. Це те ж запорука об'єктивності).
Український інститут соціальних досліджень провів 16 загальнонаціональних досліджень електоральних настроїв протягом останніх п'ятнадцяти місяців. І дані екзит-полу повністю відповідають тенденціям, зафіксованим в цих дослідженнях.
А ще правда є в тому, що є люди, які не розуміють, що інші можуть працювати чесно і вкладають свої кошти для отримання наукових результатів. Самостійність та незалежність тих, хто не співає під чужу дудку, викликають в них роздратування.
Правда ще й в тому, що для окремих журналістів та діячів від соціології принцип "всі методи добрі для досягнення своєї мети" – є принципом життя, а совість і мораль для них – категорії другого рівня. А може і зовсім не категорії, якими треба керуватися в житті.
Моє ж розуміння демократії передбачає наявність та відстоювання різних точок зору та толерантне ставлення до цього.
І на останнє. Ті люди, які обливають мене і моїх колег брудом, просто мене не знають. Вони переслідують якусь свою мету (і я не думаю, що ця мета благородна). Відчуваю, що своєю діяльністю я їм заважаю. Але я займаюся праведною справою. Я вірю в ту справу, якою я займаюся.
Ніхто не приліпить мене ні до правих, ні до лівих, ні до влади, ні до опозиції. В мене є тільки одна партія – Україна і я громадянин її. Я пишаюсь цим, я пишаюсь своїм інститутом, я пишаюсь своїми колегами.
Хай всі знають: мене ніхто не зупинить, я зроблю свою справу, зроблю чесно і якісно, подобається це комусь чи ні.
Бувайте здорові.
Олександр Яременко, голова правління Українського інституту соціальних досліджень
Читайте також
Екзит-пол у тіні "тіньової" соціології
"Треба відділити: мухи окремо, соціологи окремо
Кінець останнього романтика
Це ми зрозуміли ще влітку, коли намагалися з'ясувати, чому у всіх начебто шанованих організацій результати різні, а найбільш "правильні" у Фонду суспільної думки. Дискусія виходила нескінченною, і ми її вольовим рішенням закрили.
Однак скандал, що вибухнув відразу після першого туру виборів, здається, не витримує ніякого порівняння з попередніми суперечками - справа дійшла до публічних розглядів із істериками й обопільними обвинуваченнями.
Більше того, одна із груп соціологів після публічної акції "розбитих горщиків" так само привселюдно з'являється на засіданнях круглих столів, де збираються прихильники Януковича.
І справа не в цьому - соціологи теж мають різну думку про майбутнє України й людини, що гідна їх представляти. Справа в тім, як проводився підрахунок, про що ми вже неодноразово писали.
Ми одержали листа від глави Українського інституту соціальних досліджень Олександра Яременка, що разом з Ольгою Балакірєвої "Соціальний моніторинг" становили одну із частин Консорціуму по проведенню екзит-полу.
Лист дуже емоційний, Яременко обізвав всіх "брехунами". При цьому, він так і не пояснив, як і чому відбулася помилка при підрахунку голосів.
У листі Яременко стверджує, що очолюваний ним центр є громадською організацією й не має ніякого стосунку до міністерства родини й молоді (нагадаємо, що це міністерство очолює лідер організації "Жинки України" Валентина Довженко).
Але чому ж тоді на сайті цього міністерства у віконці в структурі Державного інституту проблем родини й молоді стоїть прямий лінк на Український Інститут Соціальних досліджень? А сам Яременко, до речі, фігурує там як директор Державного інституту проблем родини й молоді?
Звертаємо увагу пана Яременка на його ж "брехню номер 2" - його інститут нібито створений в 1994 році ( а не в 1991, як говориться в статті Тарана й Сюмар), і тому до міністерства ніякого стосунку мати не може. Однак на самому сайті УІСД у розділі "Загальні відомості" говориться, що інститут був створений в 1991 році. Дріб'язок, але для такого незаангажованого професіонала, як Яременко - річ непростима.
А в цілому, здавалося, Яременко просто хотів сказати "сам дурень". Точніше, сам "козел". Можете в цьому переконатися самі.
***
Не знаю, не впевнений, що Ви опублікуєте мій лист. Бачу, як цілеспрямовано та масовано на електронних шпальтах Вашої газети організована кампанія цькування українських соціологів.
Таке враження, що хтось дав команду гурту на чолі з Кучерівим, Бєкєшкіною, Тараном "ату їх, вони не наші!" Дійсно, я не їхній. Я завжди дистанціювався від непорядних та нечесних.
Спочатку я вважав, що нема сенсу спростовувати звинувачення, що не мають під собою ніяких підстав. Нема часу, думав я, краще витрачу час на щось важливе, в тому числі і на підготовку другого етапу "Українського екзит-полу".
Може Ви і не знаєте, але то є для мене вкрай важливе дослідження. Ми довго до нього готувалися, ми по копійці економили свої кошти, бо не хотіли залежати ні від кого.
Це дослідження, для організації якого ми об'єднали зусилля дев'яти організацій. Я і гадки не мав, що у деяких пройдисвітів від соціології та журналістики наша робота викличе таку негативну, непорядну, незважену реакцію.
Але останньою краплею, що перервала моє терпіння, стала стаття "Екзит-пол в тіні "тіньової" соціології, написана Тараном та Сюмар. Ці двоє є дійсно яскравими представниками другої найдревнішої професії. Але й не це зачіпило.
Вразили коментарі науковців. Єдиний зважений та об'єктивний коментар – Ірини Марківни Попової. Шана моя Вам, Ірина Марківно, та вдячність. Але Вишняк, Полохало, Макєєв викликають тільки здивування: ну, хіба так можна? Ну, хіба так дозволено в інтелігентному товаристві? Але про це потім.
Якщо мій лист був би статтею, і Ви запитали б мене, як я хочу назвати свою статтю, я б назвав: "Ну, дістали!" або "Сімнадцять миттєвостей брехні".
Отже:
- брехня перша – фінансування Українського інституту соціальних досліджень не має ніякого відношення до схеми фінансування (конвертація бюджетних коштів у "благодійні"), яка народилась завдяки хворобливій фантазії Тарана та Сюмар;
- брехня друга - Український інститут соціальних досліджень був створений в 1994 році і до Міністерства сім'ї та молоді не мав ніякого відношення (більше того, в 1991-1996 роках такого міністерства загалом не було);
- брехня третя – Український інститут соціальних досліджень не є державною установою, тому що він є громадською організацією;
- брехня четверта – Український інститут соціальних досліджень та Центр "Соціальний моніторинг" не є однією структурою.
Це дві окремі незалежні громадські організації із своїми директорами, бухгалтеріями, трудовими колективами, рахунками, планами та програмами. Але ці дві організації є постійними партнерами і багато проектів реалізують спільними зусиллями;
- брехня п'ята – ніколи Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді та Міністр Довженко не робили замовлень громадській організації "Український інститут соціальних досліджень" (це не важко перевірити, ми можемо показати всі фінансові документи);
- брехня шоста – натяк на "відкати" для міністерства. Це просто абсурд. Автори, правда, можуть думати в міру своєї зіпсованості. А для мене особисто це неможливо.
Я нікому ніколи ніде не збирався і не збираюсь це доводити. Є елементарні поняття порядності. Про що і заявляю. Загалом, маю нагадати пану Тарану, що за такі погані натяки або б'ють по пиці, або подають в суд.
В суд подавати в мене нема часу і бажання, а дати по пиці Тарану – то для нього занадто велика честь. Хай живе, якщо може жити без совісті;
- брехня сьома – ніколи Юрій Шайгородський "не опікувався обома структурами". Голослівне ствердження. Але маю поінформувати, що з Юрієм ми особисто знайомі вже 24 роки, і зберігаємо добрі стосунки ("старый друг лучше новых двух"), а Таран і Сюмар мають знати, що в цьому житті гроші – то важливо, але не головне.
І саме через добрі стосунки, взаємну довіру та повагу до професійної діяльності ми допомагаємо один одному і співпрацюємо;
- брехня восьма – Шайгородський ніколи особисто не займався соціологією, він психолог, і психолог непоганий. Тому в нього не було і потреби спільно з нами розробляти опитувальники;
- брехня дев'ята – ніколи УІСД та ЦСМ не завищували рейтинги ВО "Жінки за майбутнє". Ніколи УІСД та ЦСМ не працювали на "ВО "Жінки за майбутнє" та не були членами цього об'єднання;
- брехня десята – ніколи УІСД та ЦСМ не занижували рейтинги соціалістів та БЮТ. Підтвердження того на таблиці, що в 2002 році підготував доктор соціологічних наук Вішняк, якого важко запідозрити у симпатіях до УІСД та ЦСМ (додаток до листа – таблицю, відтворити в тому вигляді, як вона була надіслана, ми не змогли -УП );
- брехня одинадцята – хворобливі фантазії стосовно схем фінансування. То є вкрай непорядно казати речі, на які немає і не може бути доказів, тому що їх в природі не було;
- брехня дванадцята – не можна сумніватися в компетентності студентів, якщо вони добре підготовлені. Не можна інтерв'юера заставити дати некоректні дані або заставити скорегувати дані. Це не роблять професіонали, які працюють в соціології десятки років і ще довго збираються працювати;
- брехня тринадцята – натяк на діяльність ректора Східно-Українського університету. Врешті решт, дивись пункт з брехнею шостою. Знову ж таки маю відмітити тільки непорядність авторів та їх брудні натяки без жодних доказів.
До речі, з яких пір оцінки громадської кампанії ПОРА можуть служити підставою для оцінки діяльності поважних професорів?
- брехня чотирнадцята. Неправда, що основною проблемою соціологічних служб в Україні є непрозорість у справі фінансування та замовників. Проблеми зовсім в іншому і це окрема розмова, якщо вона вас зацікавить.
А одна з проблем сьогодні полягає в тому, що оцінку діяльності соціологів роблять такі заангажовані непрофесіонали як Таран;
- брехня п'ятнадцята – неправда, що українські соціологи корумповані. Саме такі як Таран та Сюмар кидають тінь на соціологів, безпідставно звинувачуючи їх у корумпованості:
- брехня шістнадцята – вже з авторством Вишняка, неправда, що екзит-поли СОЦІС, ЦСМ та УІСД були куплені і заздалегідь підтасовані під запланований результат.
Пане Вишняк, ти безсовісний брехун! Переконайся в тому, що ти брешеш, подивись масив "Українського екзит-полу", який ми передали експертам від консорціуму, подивись звіти експертів, які перевіряли нашу роботу, в тому числі і в день виборів;
- брехня сімнадцята – вже з авторством пана Макєєва. Неправда, що за УІСД стоїть Український центр політичного менеджменту та народно-демократична партія.
Пану Макєєву маю сказати дві речі: по-перше, мої стосунки з Шайгородським базуються на багаторічних товариських стосунках і не треба їх паплюжити натяками на політичні інтереси, я не мав і не маю ніякого відношення до НДП; по-друге, ми відкриті до зовнішнього аудиту, ми були відкриті до перевірок, організованих консорціумом і ми не приховуємо своїх джерел фінансування.
Це є наші власні кошти (мабуть, комусь важко зрозуміти, що є дослідження, на які можна використати і свої зекономлені кошти), це кошти УЦПМ, це внески шести університетів і, нарешті, це благодійні внески колективних та індивідуальних членів САУ - на сьогодні ми отримали вже більше 19000 гривень з 18 міст України. Якщо буде цікаво, ми готові опублікувати списки благодійників, які допомогли нам.
Так багато брехні. Так багато причин, щоб подати в суд на Тарана, Сюмар, Вишняка за розповсюдження неправдивої інформації. Це люди, які живуть брехнею і від брехні.
Але закінчаться вибори, і будемо жити далі. А про те, що Таран, Сюмар, Вишняк є брехунами будуть знати не тільки я і мої колеги, про це будуть знати і їх колеги, і їх знайомі, і ті, хто зараз робить їм замовлення.
І ставлення до них таке і буде – як до непорядних людей. Бог їм суддя. Хай з цим і живуть, якщо цього хочуть.
Досить про брехню, хоча "ну, дістали!".
Тепер ще трошки про правду.
Український інститут соціальних досліджень завжди чесно дає інформацію про ті результати, які він отримує.
Український інститут соціальних досліджень працює за принципами: актуальність, чесність, конструктивність, об'єктивність.
Український інститут, одна з небагатьох соціологічних фірм України, яка проводить системний щомісячний моніторинг громадською думки (тобто всі наші результати можна подивитись в динаміці і порівняти. Це те ж запорука об'єктивності).
Український інститут соціальних досліджень провів 16 загальнонаціональних досліджень електоральних настроїв протягом останніх п'ятнадцяти місяців. І дані екзит-полу повністю відповідають тенденціям, зафіксованим в цих дослідженнях.
А ще правда є в тому, що є люди, які не розуміють, що інші можуть працювати чесно і вкладають свої кошти для отримання наукових результатів. Самостійність та незалежність тих, хто не співає під чужу дудку, викликають в них роздратування.
Правда ще й в тому, що для окремих журналістів та діячів від соціології принцип "всі методи добрі для досягнення своєї мети" – є принципом життя, а совість і мораль для них – категорії другого рівня. А може і зовсім не категорії, якими треба керуватися в житті.
Моє ж розуміння демократії передбачає наявність та відстоювання різних точок зору та толерантне ставлення до цього.
І на останнє. Ті люди, які обливають мене і моїх колег брудом, просто мене не знають. Вони переслідують якусь свою мету (і я не думаю, що ця мета благородна). Відчуваю, що своєю діяльністю я їм заважаю. Але я займаюся праведною справою. Я вірю в ту справу, якою я займаюся.
Ніхто не приліпить мене ні до правих, ні до лівих, ні до влади, ні до опозиції. В мене є тільки одна партія – Україна і я громадянин її. Я пишаюсь цим, я пишаюсь своїм інститутом, я пишаюсь своїми колегами.
Хай всі знають: мене ніхто не зупинить, я зроблю свою справу, зроблю чесно і якісно, подобається це комусь чи ні.
Бувайте здорові.
Олександр Яременко, голова правління Українського інституту соціальних досліджень
Читайте також
Екзит-пол у тіні "тіньової" соціології
"Треба відділити: мухи окремо, соціологи окремо
Кінець останнього романтика
