"Рівне/Ровно"
Четверг, 18 ноября 2004, 17:26
Читайте в "Правді":
- Чому ліберал не може голосувати за Януковича
- Проти Ющенка - отже, за Януковича
- 35 запитань Януковичу
- Професійне шулерство, або чому було б шкідливим, якби Княжицький голосував за Ющенка
- Вибори без вибору або чому я буду голосувати ПРОТИ ВСІХ
- Не за Ющенка, але проти Януковича
- "Чому я не хочу жити в Україні Януковича
- Тому що... Ющенко
- Чому твій голос вирішальний
- Не за Януковича, але проти Ющенка
"Рівне/Ровно" – антиутопія,
події котрої можуть зробитися
реальністю за кілька років"
Анотація до видання 2002 року
До другого туру виборів залишився тиждень, до оголошення результатів – від восьми до вісімнадцяти днів (як вчить нас гаспадін Ківалав, найімовірнішою є остання цифра). Вже кілька місяців в мені вирує одне бажання – говорити.
"Я так довго мовчав..." Це, до речі, Грицько Чубай.
Я так довго мовчав, бо говорити таким, як я, ніде. На кухні ще не настільки актуально, з сусідами – банально і навіть шкідливо (можна заразитися олігофредебілізмом), перед людьми на зупинці – смішно, а більше ніде. А сказати є що. Ось тому я й вирішив скористатися найдемократичнішим – навіть поки що у нас – видом ЗМІ.
Я живу в одному з тих обласних центрів, які підтримали ЄК – єдиного кандидата (особисто я називаю його просто ДС – дважды судимый). Можливо, це дає мені право більше й правдивіше оцінювати ситуацію перед другим туром на рівні пересічного індивідуума. Оскільки про Західну Україну зараз не йдеться – там все в порядку. Північ, Центр – теж майже наш.
Тому (без "що"; і взагалі, після інавгурації президента Ющенка пропоную внести зміни до граматики української мови, викресливши звідти конструкцію "тому що" – занадто вже вона дискредитована та зґвалтована, тхне від неї добряче) говоримо виключно про схід. Я не помилився, написавши це слово з маленької букви. На велику воно не тягне. Отже, схід...
Переглядаючи свіжі публікації на "Українській правді", регулярно натрапляю на дуже смішні речі. Ні, мова не про статті типу "За Януковича" чи "Против Ющенко". Таке генетичне сміття на серйозну дискусію не розкрутить нікого, окрім таких же писак, як автори тих посланій.
До речі, відразу поясню досить різкий тон моїх слів. В моєму місті плакатів "Тому що", "10:0", "Новій державі – новий президент" та інших набагато більше, ніж "Так!". Раз.
Певна частина моєї сім'ї регулярно дивиться новини на так званому телебаченні ("Інтер", УТ-1, "1+1"). Оскільки телевізор знаходиться в тій же кімнаті, що й комп'ютер, то доводиться слухати. Два.
Сусідка зверху іноді заходить до бабусі й починає розмірковувати на тему "Другий шлюб – не другий строк" (на її думку, друга дружина – це просто жах, чому про це ніде не говорять?!). Три.
Можу додати ще декілька цифр, але, думаю, й цього досить, аби зрозуміти, як нормальній людині доводиться в цій хворій країні. Тому – вибачте, але я буду злий.
Отже, зустрічаю якось (зовсім, до речі, недавно) фразу про те, що мова йде не про бінарну опозицію "народ – бандити/влада". Мовляв, навіть за найкращими для Ющенка екзит-полами у Януковича 38 відсотків, тому треба говорити про протистояння "одна частина народу – інша частина народу".
Принципово не цитую, оскільки смисл виразу я не змінював, а від абсолютної точності цитації нічого не зміниться. Так от – прочитав я цю фразу і дуже довго сміявся. Так довго, що навіть забув, за чим в Інтернет зайшов. Це ж треба було таке вигадати – "народ проти народу".
Через дві секунди сміху мені прийшло в голову, що автор цих рядків далі Києва на схід не їздив, а якщо й їздив, то з авта не виходив. Де ви бачили народ? Я вже який рік намагаюся побачити – й ніяк знайти не можу, а тут, бачте, раз і є.
Будь ласка, покажіть мені цей народ, і я куплю вам п'ять пляшок найдорожчого українського пива "Еталон".
Знаєте, я зараз майже не жартую. Мені сумно від того, що я живу в цьому місті, і що мене оточують такі люди. Люди, яких народом назвати аж ніяк не можна. Бо буде неправда.
Мабуть, наступні мої слова видадуться дуже жорсткими, навіть жорстокими, але їх потрібно сказати. Це як щеплення, як ліки від важкої хвороби, які необхідно вжити, аби організм видужав.
Отже – це не народ, це бидло. Так, бидло, оскільки лише бидло може терпіти таке й мовчати, мовчати й пхатися головою в мишоловку, підставляти шию під ярмо. Тільки бидло. Скотина. Худоба.
Людина тим і відрізняється від тварини, що може і має говорити. Говорити те, що думає, а не те, що накажуть. Повірте, я знаю. Я живу серед такого бидла.
Так от – чим відрізняється бидло від людини. Повірте мені, коли гаспадін Ківалав оголосить результати другого туру і офіційно підтвердить перемогу Віктора Ющенка, а так званий телеканал "Інтер" три рази (думаю, вистачить і двох) наголосить на чесності й прозорості виборів – читай, легітимності президента Ющенка, і за ним це саме повторять інші так звані телеканали – всі "східняки" вмить забудуть, що ще кілька годин тому голосували за Януковича.
Так буде. Тому що...
Люди (хай вже буде так) тут, на сході, відучилися думати. Зовсім. За них думають директори підприємств, керівники організацій, ректори університетів (останнє малоймовірно, оскільки навіть в Дніпропетровському національному студенти проголосували за Ющенка).
Люди ж зомбуються щохвилини, вдень і вночі, зомбуються, самі цього не помічаючи. Зомбуються, зомбуючи інших. Такий собі різновид вампіризму.
Тільки-но прийшло в голову, що українська влада вивела нову породу істот – зомпір (від "зомбі" і "вампір"). Вони не досить агресивні, оскільки на людей вони не діють (мене, наприклад, не зомбували, як не намагалися), а потенційні зомпіри легнко піддаються сторонньому впливові.
Наслідком такого зомпіризму є різноманітні галюцинації. Моя колега якось почула в трамваї таке, від чого навіть мене, досвідченого мисливця за зомпірами, шокувало. Виявляється, Ющенко – корєш Януковича, а всі ці вибори – подстава і развод. Це ж до якого первісно-неандертальського стану треба дійти, щоб таке говорити! Причому з досить розумним – зовні – виглядом.
В моєму рідному селі за Ющенка проголосувало 63 людини (чесно кажучи, я був шокований такою цифрою – мені здавалося, що крім моїх батьків нормальних людей не залишилося). Триста з гаком – за ДС.
Арґументація у одного з індивідуумів голосування проти Ющенка був такий: "Хіба ж то чоловік, він же оно депутатів роздіває". Для тих, хто, на їх щастя, зовсім не дивиться так званого телебачення – це про пана Шуфрича, який збив людину і зупинився за 700 метрів від місця наїзду. Це так, між іншим.
Ви уявляєте, до якої міри людям нудить від біг-морд та й просто морд, коли мій товариш, для якого Україна починається й закінчується словосполученням "Брати Гадюкіни", який українською розмовляв останній раз ніколи, йде голосувати за Ющенка, ще й мене аґітує.
А його друг, що працює на одному з індустріальних гігантів нашого міста, у відповідь на "Ющенко" говорить – "давай, давай, вот придет Ющенко, всех Америке продадуть". А в одному з міліцейських відділків начальство зібрало всіх підлеглих в актовому залі й показувало документальний фільм про те, як Ющенко з депутатами по-звірячому бив беззахисних охоронців правопорядку.
А одна жінка постбальзаківського віку прийшла на дільницю та абсолютно серйозно чекала, коли до неї підійдуть і будуть пропонувати гроші за Януковича. Ніхто, на жаль, не підійшов, і розчарована жінка пішла голосувати по зову сердца.
А один дід ходив до штабу ДС просити гроші на приватизування квартири, обіцяючи проголосувати за Виктора Фёдоровича. Ще?...
І ви називаєте усе це народом! Здається, ви дуже перебільшуєте.
До гордого ймення "народ" ця сіра маса ще не доросла. Фраза одного з моїх друзів: "Налить любому работяге нашего города – да и всей Украины – сто пятдесят, поговорить по душам, и он тебе скажет – на хрена мне эта независимость, эта Украина, этот Ющенко, дайте мне триста баксов зарплату – и называйте, как хотите, руководите, кто хотите". Не погоджуєтесь. Приїздіть, проведіть експеримент.
Ще одне з так званого телебачення – фраза про те, що президента обирає схід. Дорогенькі мої, запитайте поки-що-президента Кучму, хто його в 99-му обрав – схід чи Захід? Сидів би він зараз в своєму Дніпропетровську і не пискнув, якби Захід дружно не пішов на вибори, або проголосував проти всіх (я, хоч і на сході, так і зробив).
І після цього говорити про схід (повторюю, принципово не напишу з великої літери – хоч і сам східняк до кінчиків волосся) як про "виборців"...
Найсмішніше те, що народ тут таки є. Всі мої знайомі, друзі, приятелі – абсолютно російськомовні, до речі – голосують за Ющенка. І їх чомусь не лякає потенційне знищення російської мови та вступ до НАТО. Мій далекий родич, який і за цієї влади заробляє стільки, що мені лише сниться, голосує за Ющенка. Хоча вся його фірма – за ДС. Чому?
На вихідних, останніх перед другим туром, пив пиво з другом. Тема розмови – звичайно, вибори. Серед багатьох безумовно розумних та просто мудрих фраз запам'яталася одна, якогось юнака, спостерігача від СПУ (якщо я все правильно зрозумів після пляшки пива): "Разделить Украину по Днепру, и пусть там что хотят, то делают, а мы переедем на Запад и будем державу строить".
Десь рік тому я прочитав нібито роман Олександра Ірванця "Рівне/Ровно". Тоді текст сприймався як утопія. Тепер мені здається, що іншого виходу немає.
Скільки Україна буде стояти на місці через це східняцьке бидло? Скільки ще ми, люди європейці, будемо змушені вмовляти цих зомпірів вилізти зі своєї дірки та стати цивілізованим світом?
На зупинці я зі злістю зірвав плакат "Янукович – Ющенко 10:0". Дружина зауважила, що треба бути толерантним, оскільки агресія викличе зворотню агресію.
Досить. Чому я, ми, половина України, 16 областей і столиця країни, будемо залежати від нещасних, забитих десяти регіонів? Чому "аби не було гірше" ставиться вище, ніж "треба, щоб стало краще"? Чому?!
Шкода тільки, що 176 гектарів землі, на яких працює мій батько, на правий берег Дніпра перенести не можна...
- Чому ліберал не може голосувати за Януковича
- Проти Ющенка - отже, за Януковича
- 35 запитань Януковичу
- Професійне шулерство, або чому було б шкідливим, якби Княжицький голосував за Ющенка
- Вибори без вибору або чому я буду голосувати ПРОТИ ВСІХ
- Не за Ющенка, але проти Януковича
- "Чому я не хочу жити в Україні Януковича
- Тому що... Ющенко
- Чому твій голос вирішальний
- Не за Януковича, але проти Ющенка
"Рівне/Ровно" – антиутопія,
події котрої можуть зробитися
реальністю за кілька років"
Анотація до видання 2002 року
До другого туру виборів залишився тиждень, до оголошення результатів – від восьми до вісімнадцяти днів (як вчить нас гаспадін Ківалав, найімовірнішою є остання цифра). Вже кілька місяців в мені вирує одне бажання – говорити.
"Я так довго мовчав..." Це, до речі, Грицько Чубай.
Я так довго мовчав, бо говорити таким, як я, ніде. На кухні ще не настільки актуально, з сусідами – банально і навіть шкідливо (можна заразитися олігофредебілізмом), перед людьми на зупинці – смішно, а більше ніде. А сказати є що. Ось тому я й вирішив скористатися найдемократичнішим – навіть поки що у нас – видом ЗМІ.
Я живу в одному з тих обласних центрів, які підтримали ЄК – єдиного кандидата (особисто я називаю його просто ДС – дважды судимый). Можливо, це дає мені право більше й правдивіше оцінювати ситуацію перед другим туром на рівні пересічного індивідуума. Оскільки про Західну Україну зараз не йдеться – там все в порядку. Північ, Центр – теж майже наш.
Тому (без "що"; і взагалі, після інавгурації президента Ющенка пропоную внести зміни до граматики української мови, викресливши звідти конструкцію "тому що" – занадто вже вона дискредитована та зґвалтована, тхне від неї добряче) говоримо виключно про схід. Я не помилився, написавши це слово з маленької букви. На велику воно не тягне. Отже, схід...
Переглядаючи свіжі публікації на "Українській правді", регулярно натрапляю на дуже смішні речі. Ні, мова не про статті типу "За Януковича" чи "Против Ющенко". Таке генетичне сміття на серйозну дискусію не розкрутить нікого, окрім таких же писак, як автори тих посланій.
До речі, відразу поясню досить різкий тон моїх слів. В моєму місті плакатів "Тому що", "10:0", "Новій державі – новий президент" та інших набагато більше, ніж "Так!". Раз.
Певна частина моєї сім'ї регулярно дивиться новини на так званому телебаченні ("Інтер", УТ-1, "1+1"). Оскільки телевізор знаходиться в тій же кімнаті, що й комп'ютер, то доводиться слухати. Два.
Сусідка зверху іноді заходить до бабусі й починає розмірковувати на тему "Другий шлюб – не другий строк" (на її думку, друга дружина – це просто жах, чому про це ніде не говорять?!). Три.
Можу додати ще декілька цифр, але, думаю, й цього досить, аби зрозуміти, як нормальній людині доводиться в цій хворій країні. Тому – вибачте, але я буду злий.
Отже, зустрічаю якось (зовсім, до речі, недавно) фразу про те, що мова йде не про бінарну опозицію "народ – бандити/влада". Мовляв, навіть за найкращими для Ющенка екзит-полами у Януковича 38 відсотків, тому треба говорити про протистояння "одна частина народу – інша частина народу".
Принципово не цитую, оскільки смисл виразу я не змінював, а від абсолютної точності цитації нічого не зміниться. Так от – прочитав я цю фразу і дуже довго сміявся. Так довго, що навіть забув, за чим в Інтернет зайшов. Це ж треба було таке вигадати – "народ проти народу".
Через дві секунди сміху мені прийшло в голову, що автор цих рядків далі Києва на схід не їздив, а якщо й їздив, то з авта не виходив. Де ви бачили народ? Я вже який рік намагаюся побачити – й ніяк знайти не можу, а тут, бачте, раз і є.
Будь ласка, покажіть мені цей народ, і я куплю вам п'ять пляшок найдорожчого українського пива "Еталон".
Знаєте, я зараз майже не жартую. Мені сумно від того, що я живу в цьому місті, і що мене оточують такі люди. Люди, яких народом назвати аж ніяк не можна. Бо буде неправда.
Мабуть, наступні мої слова видадуться дуже жорсткими, навіть жорстокими, але їх потрібно сказати. Це як щеплення, як ліки від важкої хвороби, які необхідно вжити, аби організм видужав.
Отже – це не народ, це бидло. Так, бидло, оскільки лише бидло може терпіти таке й мовчати, мовчати й пхатися головою в мишоловку, підставляти шию під ярмо. Тільки бидло. Скотина. Худоба.
Людина тим і відрізняється від тварини, що може і має говорити. Говорити те, що думає, а не те, що накажуть. Повірте, я знаю. Я живу серед такого бидла.
Так от – чим відрізняється бидло від людини. Повірте мені, коли гаспадін Ківалав оголосить результати другого туру і офіційно підтвердить перемогу Віктора Ющенка, а так званий телеканал "Інтер" три рази (думаю, вистачить і двох) наголосить на чесності й прозорості виборів – читай, легітимності президента Ющенка, і за ним це саме повторять інші так звані телеканали – всі "східняки" вмить забудуть, що ще кілька годин тому голосували за Януковича.
Так буде. Тому що...
Люди (хай вже буде так) тут, на сході, відучилися думати. Зовсім. За них думають директори підприємств, керівники організацій, ректори університетів (останнє малоймовірно, оскільки навіть в Дніпропетровському національному студенти проголосували за Ющенка).
Люди ж зомбуються щохвилини, вдень і вночі, зомбуються, самі цього не помічаючи. Зомбуються, зомбуючи інших. Такий собі різновид вампіризму.
Тільки-но прийшло в голову, що українська влада вивела нову породу істот – зомпір (від "зомбі" і "вампір"). Вони не досить агресивні, оскільки на людей вони не діють (мене, наприклад, не зомбували, як не намагалися), а потенційні зомпіри легнко піддаються сторонньому впливові.
Наслідком такого зомпіризму є різноманітні галюцинації. Моя колега якось почула в трамваї таке, від чого навіть мене, досвідченого мисливця за зомпірами, шокувало. Виявляється, Ющенко – корєш Януковича, а всі ці вибори – подстава і развод. Це ж до якого первісно-неандертальського стану треба дійти, щоб таке говорити! Причому з досить розумним – зовні – виглядом.
В моєму рідному селі за Ющенка проголосувало 63 людини (чесно кажучи, я був шокований такою цифрою – мені здавалося, що крім моїх батьків нормальних людей не залишилося). Триста з гаком – за ДС.
Арґументація у одного з індивідуумів голосування проти Ющенка був такий: "Хіба ж то чоловік, він же оно депутатів роздіває". Для тих, хто, на їх щастя, зовсім не дивиться так званого телебачення – це про пана Шуфрича, який збив людину і зупинився за 700 метрів від місця наїзду. Це так, між іншим.
Ви уявляєте, до якої міри людям нудить від біг-морд та й просто морд, коли мій товариш, для якого Україна починається й закінчується словосполученням "Брати Гадюкіни", який українською розмовляв останній раз ніколи, йде голосувати за Ющенка, ще й мене аґітує.
А його друг, що працює на одному з індустріальних гігантів нашого міста, у відповідь на "Ющенко" говорить – "давай, давай, вот придет Ющенко, всех Америке продадуть". А в одному з міліцейських відділків начальство зібрало всіх підлеглих в актовому залі й показувало документальний фільм про те, як Ющенко з депутатами по-звірячому бив беззахисних охоронців правопорядку.
А одна жінка постбальзаківського віку прийшла на дільницю та абсолютно серйозно чекала, коли до неї підійдуть і будуть пропонувати гроші за Януковича. Ніхто, на жаль, не підійшов, і розчарована жінка пішла голосувати по зову сердца.
А один дід ходив до штабу ДС просити гроші на приватизування квартири, обіцяючи проголосувати за Виктора Фёдоровича. Ще?...
І ви називаєте усе це народом! Здається, ви дуже перебільшуєте.
До гордого ймення "народ" ця сіра маса ще не доросла. Фраза одного з моїх друзів: "Налить любому работяге нашего города – да и всей Украины – сто пятдесят, поговорить по душам, и он тебе скажет – на хрена мне эта независимость, эта Украина, этот Ющенко, дайте мне триста баксов зарплату – и называйте, как хотите, руководите, кто хотите". Не погоджуєтесь. Приїздіть, проведіть експеримент.
Ще одне з так званого телебачення – фраза про те, що президента обирає схід. Дорогенькі мої, запитайте поки-що-президента Кучму, хто його в 99-му обрав – схід чи Захід? Сидів би він зараз в своєму Дніпропетровську і не пискнув, якби Захід дружно не пішов на вибори, або проголосував проти всіх (я, хоч і на сході, так і зробив).
І після цього говорити про схід (повторюю, принципово не напишу з великої літери – хоч і сам східняк до кінчиків волосся) як про "виборців"...
Найсмішніше те, що народ тут таки є. Всі мої знайомі, друзі, приятелі – абсолютно російськомовні, до речі – голосують за Ющенка. І їх чомусь не лякає потенційне знищення російської мови та вступ до НАТО. Мій далекий родич, який і за цієї влади заробляє стільки, що мені лише сниться, голосує за Ющенка. Хоча вся його фірма – за ДС. Чому?
На вихідних, останніх перед другим туром, пив пиво з другом. Тема розмови – звичайно, вибори. Серед багатьох безумовно розумних та просто мудрих фраз запам'яталася одна, якогось юнака, спостерігача від СПУ (якщо я все правильно зрозумів після пляшки пива): "Разделить Украину по Днепру, и пусть там что хотят, то делают, а мы переедем на Запад и будем державу строить".
Десь рік тому я прочитав нібито роман Олександра Ірванця "Рівне/Ровно". Тоді текст сприймався як утопія. Тепер мені здається, що іншого виходу немає.
Скільки Україна буде стояти на місці через це східняцьке бидло? Скільки ще ми, люди європейці, будемо змушені вмовляти цих зомпірів вилізти зі своєї дірки та стати цивілізованим світом?
На зупинці я зі злістю зірвав плакат "Янукович – Ющенко 10:0". Дружина зауважила, що треба бути толерантним, оскільки агресія викличе зворотню агресію.
Досить. Чому я, ми, половина України, 16 областей і столиця країни, будемо залежати від нещасних, забитих десяти регіонів? Чому "аби не було гірше" ставиться вище, ніж "треба, щоб стало краще"? Чому?!
Шкода тільки, що 176 гектарів землі, на яких працює мій батько, на правий берег Дніпра перенести не можна...
