Азов – щоденник українського сержанта. Робота на полігоні

Усе, чому сержант вчить свого солдата, він до того має тричі зробити сам.

Провчившись більше місяця у Школі сержантів, прослухавши курс теоретичних лекцій, майбутніх сержантів чекало випробування практикою - навчаннями на полігоні.

"Мета на полігоні, яку ми повинні були досягнути – це вогнева підготовка, щоб крсанти могли володіти штатною зброєю, яка у них є. Доки не довели навики до досконалості, були на полігоні, навчали хлопців" - пояснив начальник Військової школи Георгій.

Чотири дні запланованих навчань перетворились у 10, замість полігону під Києвом, курсанти вирушили за 800 кілометрів, неприлаштований до навчань полігон облаштували самі, але натомість отримали безцінний досвід правильної побудови місця для вогневої підготовки.

"Є категорія людей, яка ставила школі палки в колеса, є категорія людей, яка не вірила у цих хлопців, категорія людей, які не хотіли, щоб ці хлопці пройшли або закінчили ці курси, – зізнається Георгій, – не буває худо без добра. Нам довелось пояснювати хлопцам як будується полігон, які вимоги мають бути при полігоні, як інструктор повинен себе поводити, як формувати ті навчальні точки, де будуть проходити солдати чи курсанти. Це було їм на користь".

Один із курсантів з позивним Масло прийшов захищати свою країну на фронт ще у 2014 році. Будучи студентом, він зрозумів, що в той момент був потрібен своїй країні, а потім, через два роки, зрозумів, що його країні потрібні спеціалісти, саме тому і вирішив піти на сержанські курси. Він, разом із іншими курсантами, пройшов усі етапи навчань та облаштування полігону.

"Полігон був не дуже підготовлений до нашого приїзду, ну взагалі він в принципі він не підготовлений. Просто поле, в кому стоять мішені, - розповів Масло, – поняття про те, як організувати полігон, коли у тебе нічого немає, є намет і червоно-біла стрічка, умудритись зробити дуже все просто, але дуже все зрозуміло".

Крім підготовки простору для навчань, у перші дні курсанти пройшли курс навчання зі стрільби з Пістолета макарова.
"З ранку до вечора, до пізна, майже цілодобово, не виходячи з полігону, просто кожен постріл відпрацьовувався, їм не давали просто розтратити ті патрони", – розповів Георгій, – за кожей сантиметр попадань, доводилось реально відпрацьовувати. Я їм вдячний, вони витримали і подивились як готується особистий склад, це не так легко".

"Так, було важко, ми цілодобово знаходились на пекучому сонці, спали по 5-6 годин",– зізнаються курсанти, – але це потрібно розуміти, це для нас знання на майбутнє".