2 жовтня 2022, 16:58 — Ірина Лопатіна
Повернутись до публікації
Усі публікації
Небесна сотня. Герої не вмирають!
Субота, 22 лютого 2014, 22:11
Реклама:
2 жовтня 2022, 05:30 — Анастасія Рінгіс
1 жовтня 2022, 17:44 — Федір Попадюк, Євген Будерацький
"УП.Життя" поспілкувалася із засновницею фестивалю Євгенією Крігсхайм та програмним координатором Денисом Будановим про нові виклики, тенденції у документальному кіно, документалістику як інструмент у боротьбі з фейками, а також перспективи ігрового кіно.
2 жовтня 2022, 10:56 — Ірина Голіздра
Піде з неба рясний дощик на лани тихенько,
Змиє сльози, змиє тугу - будете радіти.
У щасливім вільнім краї зростуть наші діти.
Підуть в луг, де край ставочка червона калина
Й посміхнеться Тато з неба, дивлячись на сина,
Вітром тихим доторкнеться до лиця дитини
І тоді вже Сотня Біла аж у Рай полине.
Піде з неба рясний дощик на лани тихенько,
Змиє сльози, змиє тугу - будете радіти.
У щасливім вільнім краї зростуть наші діти.
Підуть в луг, де край ставочка червона калина
Й посміхнеться Тато з неба, дивлячись на сина,
Вітром тихим доторкнеться до лиця дитини
І тоді вже Сотня Біла аж у Рай полине.
Піде з неба рясний дощик на лани тихенько,
Змиє сльози, змиє тугу - будете радіти.
У щасливім вільнім краї зростуть наші діти.
Підуть в луг, де край ставочка червона калина
Й посміхнеться Тато з неба, дивлячись на сина,
Вітром тихим доторкнеться до лиця дитини
І тоді вже Сотня Біла аж у Рай полине.
Мы Все Воистину Помним, Скорбим, Любим Всех Вас НаВсегда…!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Це було колись недавно в одній чудовій країні. Жили там добрі й сміливі люди. Багато поколінь працювали вони на своїй землі. Вдень робили, вночі відпочивали.
Як ось одного разу земля їхня почала хворіти. Все менше виходило сонечко. Все більше було темряви навколо. Ніч була чим далі, тим довшою. Чим далі, тим темнішою. Темрява почала наступати з усіх боків, лізти в усі щілини, заповзати в людські душі і робити їх чорними та жорстокими. Все складніше людям було оборонятися від темряви навколо. Люди з селищ та містечок почали сходитися в найбільше місто- місто на пагорбах. З усіх сторін тягнулися тисячі людей. Але темрява почала проникати і до міста. Тоді зібралися люди на найбільшій площі, але темрява почала знову кружляти навколо них. Організували вони оборону і розділили військо своє на сотні. Почало військо зводити високі мури-барикади аби не пускати темряву до душ своїх, бо чисті душі є найкраще, що маємо від народження. Але і мури почали ламатися...
Евгений Харламов:
Опять провокатор