Повернутись до публікації

Вдови АТО. Про біль втрати і бажання жити

Четвер, 12 березня 2015, 14:47
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення
IP: 78.111.187.---lola13.03.2015 11:49
Я втратила батька у 12 років.Що відчувала тоді-душевне спустошення та страх за життя мами.Пройшло вже багато десятиліть,але батька мені бракувало та бракує завжди.Тому дівчаточка,як би не було боляче за втратою кохоного.Тримайтеся.Ви потрібні своім дітям.
Реклама:
Гречана каша зі смаком смерті. Як кудлатий пес Кузя пережив окупацію Ірпеня. Аудіоверсія
Режисер Євген Афінеєвський: Важливо не дати світу звикнути до війни в Україні, як звикли до війни в Сирії
Тиждень мобілізації в РФ, псевдореферендум на окупованих територіях, Лиман – головне про війну за тиждень
"Документалістика посіла головне місце в українській кіноіндустрії": організатори фестивалю Kharkiv MeetDocs
Усі публікації