ГЕЛЬМАН ЗІЗНАВСЯ, ЩО ВІН ПРИДУМАВ "ТЕМНИКИ"
Четвер, 24 лютого 2005, 18:49
Гельман зізнався, що він є творцем технології "темників", і що вперше вони з'явилися в Україні.
Про це російський галерист і політтехнолог Марат Гельман сказав у коментарі "Новой газете".
На думку Гельмана, "темники" не є цензурою. "Офіційна цензура - це прямі заборони. Все інше - редакційна політика", - стверджує він.
Остання, на думку політтехнолога, може вестися кількома способами.
"Перший спосіб - звільняти - виникає тоді, коли журналіст постійно видає те, чого керівництво не хоче", - каже Гельман, наводячи для прикладу звільнення з НТВ телеведучого Леоніда Парфьонова.
На думку політтехнолога, "взагалі прагнення редакції, керівництва, щоб передача в прямому ефірі була прогнозована, контрольована, природнє, як і бажання журналіста ні від кого не залежати". Він також додає, що "це стосується будь-якої країни й будь-якого телебачення".
"Друга технологія управління ЗМІ - вирізати, третя - планерки керівництва", - продовжує Гельман.
І, нарешті, четвертою технологією політтехнолог називає "темники". "Вона (технологія темників) російська, якщо вважати, що той, хто її розробляв, Марат Гельман, - російський громадянин. Однак уперше вона з'явилася в Україні, а потім у нас (у Росії)", - підкреслює Гельман.
Політтехнолог вважає не дуже ефективною технологію заборон на показ тієї чи іншої особи, тому що "відстежувати, через яку з редакцій це (показ неугодного) відбулося, - складно, простіше просто викреслити".
Темники ж, на його думку, "зручніша, внутрішня технологія контролю, яка допомагає формувати позицію каналу".
"Це осмислення порядку денного. Зазвичай у ньому (темнику) три блоки. Інформативний, де журналістові пропонується розібратися в темі, де є додаткова інформація з неї. У рекомендаційному блоці - деякий список ньюсмейкеров з теми. І третій блок - позиція каналу", - розповів Гельман, додавши, що зазвичай темники одержують керівники підрозділів, а не журналісти.
Гельман погодився, що в такий спосіб нівелюється професія журналіста. "Але технологія темників не нівелює (професію журналіста), 90% темника - бекграунд проблеми для журналіста, професійного дилетанта", - виправдовує Гельман "темники".
А деградація журналістики як творчої професії, на його думку, зараз у Росії пов'язана з тим, що "побудована вертикаль за фактом не передбачає творчих людей".
"У нас одна творча людина - нагорі, всі інші - виконавці, це - якась військова структура", - заявив Гельман, додавши, що "журналістика не піддається вертикалі, вона з-під вертикалі тікає".
На думку Гельмана, "проблема зовсім не в технологіях управління медіа, не в ЗМІ", а в ситуації в державі. "Медіа не здатні змінити ситуацію, вони - частина країни", - сказав політтехнолог, додавши, що медіа зміняться зі змінами в країні.
Майже дослівно тезу Гельмана про існування редакційної політику, а не цензури, повторював під час перебування керівником головного управління адміністрації президента Кучми Сергій Васильєв.
Також Віктор Медведчук заявляв кореспондентові "УП": "Те, що ти називаєш цензурою - це державна політика ".
"Українська правда"
Про це російський галерист і політтехнолог Марат Гельман сказав у коментарі "Новой газете".
На думку Гельмана, "темники" не є цензурою. "Офіційна цензура - це прямі заборони. Все інше - редакційна політика", - стверджує він.
Остання, на думку політтехнолога, може вестися кількома способами.
"Перший спосіб - звільняти - виникає тоді, коли журналіст постійно видає те, чого керівництво не хоче", - каже Гельман, наводячи для прикладу звільнення з НТВ телеведучого Леоніда Парфьонова.
На думку політтехнолога, "взагалі прагнення редакції, керівництва, щоб передача в прямому ефірі була прогнозована, контрольована, природнє, як і бажання журналіста ні від кого не залежати". Він також додає, що "це стосується будь-якої країни й будь-якого телебачення".
"Друга технологія управління ЗМІ - вирізати, третя - планерки керівництва", - продовжує Гельман.
І, нарешті, четвертою технологією політтехнолог називає "темники". "Вона (технологія темників) російська, якщо вважати, що той, хто її розробляв, Марат Гельман, - російський громадянин. Однак уперше вона з'явилася в Україні, а потім у нас (у Росії)", - підкреслює Гельман.
Політтехнолог вважає не дуже ефективною технологію заборон на показ тієї чи іншої особи, тому що "відстежувати, через яку з редакцій це (показ неугодного) відбулося, - складно, простіше просто викреслити".
Темники ж, на його думку, "зручніша, внутрішня технологія контролю, яка допомагає формувати позицію каналу".
"Це осмислення порядку денного. Зазвичай у ньому (темнику) три блоки. Інформативний, де журналістові пропонується розібратися в темі, де є додаткова інформація з неї. У рекомендаційному блоці - деякий список ньюсмейкеров з теми. І третій блок - позиція каналу", - розповів Гельман, додавши, що зазвичай темники одержують керівники підрозділів, а не журналісти.
Гельман погодився, що в такий спосіб нівелюється професія журналіста. "Але технологія темників не нівелює (професію журналіста), 90% темника - бекграунд проблеми для журналіста, професійного дилетанта", - виправдовує Гельман "темники".
А деградація журналістики як творчої професії, на його думку, зараз у Росії пов'язана з тим, що "побудована вертикаль за фактом не передбачає творчих людей".
"У нас одна творча людина - нагорі, всі інші - виконавці, це - якась військова структура", - заявив Гельман, додавши, що "журналістика не піддається вертикалі, вона з-під вертикалі тікає".
На думку Гельмана, "проблема зовсім не в технологіях управління медіа, не в ЗМІ", а в ситуації в державі. "Медіа не здатні змінити ситуацію, вони - частина країни", - сказав політтехнолог, додавши, що медіа зміняться зі змінами в країні.
Майже дослівно тезу Гельмана про існування редакційної політику, а не цензури, повторював під час перебування керівником головного управління адміністрації президента Кучми Сергій Васильєв.
Також Віктор Медведчук заявляв кореспондентові "УП": "Те, що ти називаєш цензурою - це державна політика ".
"Українська правда"
