Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина V
Середа, 9 червня 2004, 17:00
Початок матеріалу читайте тут:
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІV
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІІ
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІ
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина І
З Хама в пани
Як вже говорилося на самому початку статті, давати зараз юридичні оцінки судовим рішенням бозна якої давнини неможливо. Але історичні (зокрема історико-правові) оцінки судових документів тієї пори, пов’язаних з минулим Януковича, були б доречними, оскільки певною мірою проливали б світло на біографію одного з кандидатів у Президенти.
Так, наприклад, у багатьох склалося враження, що постанови президії Донецького обласного суду, розрекламовані прес-службою Януковича, були виготовлені зовсім недавно. На користь такого припущення свідчить не тільки відмова прем’єр-міністра надати ті документи представникам ЗМІ для ознайомлення й не тільки явна невідповідність змісту постанов законодавству того часу.
Найголовнішим аргументом слід вважати те, що лише пару місяців тому іміджмейкери Януковича навіть і гадки не мали, що їхній бос був колись реабілітований. Достатньо пригадати недавні теледебати на 5-му каналі за участю тієї ж Ганни Герман (на той момент – керівника київського бюро радіо "Свобода" та професійної викривальниці злочинного режиму) і, вже, на жаль, покійного, помічника прем’єр-міністра Зиновія Кулика.
Коли Герман завела мову про судимості Януковича, Зиновій Володимирович говорив все що завгодно – і про те, яким непростим було в ті роки життя, і про те, що відвідування місць позбавлення волі додало Януковичу певного досвіду та загартувало його характер – але тільки не про те, що вироки були скасовані в порядку нагляду як незаконні.
Тим не менш, є "залізний" аргумент, який доводить, що не пізніше 1980 р. герой нашого дослідження дійсно був реабілітований, а вироки щодо нього – скасовані з закриттям справи. Бо без цього Янукович ні за яких обставин не був би прийнятий наприкінці 1980р. до лав КПРС.
Вступ до Комуністичної партії двічі судимого в минулому громадянина напевно шокував багатьох у славному місті Єнакієвому. За традицією тих часі народ став писати анонімні скарги – аж до Центрального Комітету КПРС.
26 травня 2004 року журналісти зустрілися з колишнім головою парткомісії при Донецькому обкомі КПУ Олександром Медяником, який розбирав численні скарги на Януковича.
Зі слів Олександра Васильовича, десь на початку 1981 р. йому зателефонували з приймальні тодішнього голови Комісії партійного контролю при ЦК КПРС товариша Пельше. На своєму вже історичному брифінгу 13 травня 2004 р. прес-секретар прем’єра запевняла, що Пельше власноручно копирсався в справах Януковича, доки не переконався в в незаконності його засудження.
Але це дуже сумнівно. Арвід Янович Пельше на той момент уже розміняв дев’ятий десяток і не мав часу та натхнення особисто перевіряти чистоту партійних кадрів, а лише освячував своєю присутністю засідання КПК на правах людини, що бачила Леніна. Насправді Медянику зателефонував не Пельше, а його заступник Іван Степанович Густав, який і повідомив про анонімки, що надійшли в ЦК у зв’язку зі вступом до партії якогось там Януковича.
Якби в природі існували виправдовувальні вироки відносно Януковича, де було б сказано, що він не винуватий в скоєнні злочинів, то ніякої перевірки анонімок проводити не було б потреби. Але таких вироків не було й бути не могло (у тім то й уся річ!), оскільки президія обласного суду не направила справи на повторне слухання, а просто закрила їх своєї постановою з явно незаконних підстав.
Очевидно, в Москві не повірили тому, що людину можна спочатку двічі незаконно засудити, а потім – реабілітувати та ще й у такий дивний спосіб. Тому, з огляду на унікальність ситуації, Комітет партконтролю вирішив відрядити з перевіркою до Донецька відповідального контролера КПК Михайла Яковича Люнькова.
Думається, саме тоді в Єнакіївському міському нарсуді раптом пригадали, що вже давно закінчився строк зберігання матеріалів кримінальних справ Януковича. Точніше кажучи, пригадали не в самому суді, а в іншому місці, бо нагляд за зберіганням й знищенням документів у Радянському Союзі належав до компетенції лише одного органу – Комітету держбезпеки.
Після скасування в 1978 вироків сама по собі наявність у архіві справ становила величезну небезпеку для Януковича, оскільки в будь-який момент вищі партійні інстанції могли "докопатися", що реабілітація відбулася, по-суті, незаконно, після чого прокурором УРСР неминуче був би принесений протест у Верховний Суд УРСР з наступним переглядом справ у порядку нагляду та скасуванням постанов президії Донецького обласного суду.
Лише фізична відсутність матеріалів справ могла унеможливити подібну ситуацію за принципом "на "немає" й суду немає".
І дійсно, матеріали самих кримінальних справ професійні революціонери Люньков і Медяник так і не побачили. Але, як розповів журналістам через 24 роки Медяник, висока комісія дійшла висновку, що жодних підстав відмовляти Януковичу в партійному квитку не було, оскільки обласний суд надав довідку про те, що справи були закриті за відсутністю в діяннях Януковича ознак злочину й юридично він вважався невинуватим. "Якщо людина в дитинстві мочилася, то що, її все життя сцикуном дражнити?", - так Медяник резюмував висновки партійної перевірки.
Але листи продовжували надходити – очевидно, судимості Януковича не давали спокою його землякам. Зокрема, аналогічна скарга на надійшла й на адресу XXVI партійного з’їзду. Тоді було прийнято рішення більше на анонімки щодо Януковича не реагувати й ніяких перевірок надалі не проводити.
З такими прес-секретарями й ворогів не треба
Найперше враження, що склалося в підсумку турне по місцях подвигів Януковича – це те, що прем’єр-міністр є жертвою. Жертвою власних піарників.
Взагалі-то Віктор Федорович завжди любив масові заходи з розповідями про те, який він чесний, законослухняний та богобоязнений. Варто пригадати тільки фестивалі "Золотий Скіф", що раніше регулярно проводилися в Донецьку, з оперними змаганнями на честь керівництво області, масовим розвезенням по всій країні копій металевої "пальми Мерцалова" та польотами на повітряних кулях.
Але при всьому цьому кидалося в очі, що іміджмейкери Януковича ставляться до нього як до грошовитого спонсора, з якого можна безкарно витягувати гроші влаштуванням безглуздих піарних акцій.
Доки Янукович був самодержцем у себе в регіоні, задоволення його невибагливого смаку отими пальмами та щотижневими феєрверками якщо й завдавало кому шкоди, то тільки місцевому бюджетові. Але ситуація помінялася, коли персони на кшталт Ганни Герман стали привселюдно "прати" імідж Януковича як кандидата на посаду президента.
Насправді для того, щоби поставити крапку в питанні щодо судимостей Януковича, достатньо було свого часу, ще тоді, коли Віктор Федорович тільки "йшов на прем’єра", лише оприлюднити довідку, аналогічну тій, що була зараз роздана за підписом голови Апеляційного суду Донецької області Кондратьєва.
І навіть після того, як останнім часом стали з’являтися статті з аналізом інформації про минулі гріхи Януковича, можна було, при професійному підході, цю тему загасити. Для цього було б достатньо без шумних брифінгів і влаштування поїздок тільки грамотно подати інформацію про те, що вироки відносно Януковича були скасовані, а справи закриті за реабілітуючими обставинами.
Ну хто став би зараз перевіряти законність постанов президії Донецького обласного суду за 1978 рік чи вимагати зустрічі з людьми, які колись проходили з Януковичем по одній справі?
Натомість оточення Януковича вибрало найгірший варіант, який тільки можна було собі уявити – публічну "помивку" з поїздкою журналістів невідомо заради чого до Донецька, Слов’янська, Єнакієвого.
Треба думати, що після висвітлення цієї подорожі всіма каналами телебачення не тільки читачі опозиційних інтернет-сайтів, але й кожна доярка в самому глухому селі знатиме, що прем’єр-міністр України пройшов тюремні університети по повній програмі й носив на зоні прізвисько "Хам". Не виключено, що після цього членів "самого успішного уряду" в народі величатимуть не інакше як "Хамові діти", а журналісти на наступних брифінгах пані Герман вимагатимуть інформації про тюремні наколки на тілі прем’єр-міністра.
Кампанія по відмиванню Януковича готувалася давно. Принаймні, до того ж судді Хованського в м. Слов’янськ посланці прем’єр-міністра приїздили ще кілька місяців тому з копією постанови президії обласуду та проханням публічно розповісти про те, як був реабілітований Віктор Федорович.
Але якби своєчасно були опубліковані хоча б витяги з тих постанов, користі для Януковича від того було б значно більше, аніж від влаштованого в Єнакієвому спектаклю, тобто зустрічей з Целковським, Мартиненком, старою вчителькою й однокласницею прем’єра.
Ну що могла корисного для Януковича розповісти вчителька? – Принаймні, переконати журналістів у тому, що прізвисько "Хам" на Єнакіївському діалекті означало "хороший аккуратный мальчик", їй було явно не по силах.
А яке враження могло залишитися у виборців від влаштованого по телебаченню шуму навколо судимостей одного з претендентів на президентське крісло? – Тільки одне: чи то Янукович шапку вкрав, чи то в Януковича шапку вкрали, але щось було.
Люди з команди прем’єра не врахували також і таку особливість Януковича, як неймовірну міфологізованість та кримінальну харизматичність його постаті. Все попереднє життя нинішній прем’єр своєю поведінкою, мовою, вчинками доводив, що він – "справжній пацан". Саме таким його сприймають не тільки пересічні донеччани, але й чиновники з апарату Донецької облдержадміністрації та Кабміну.
Найрізноманітніші легенди щодо кримінального минулого Януковича – і відносно судимості за зґвалтування, і про те, як його затримували за підозрою в розкраданні соціалістичної власності, і щодо справжніх причин кар’єрних успіхів – з’явилися не сьогодні й навіть не вчора. Причому, політичні опоненти Януковича до поширення тих чуток відношення не мають.
В президенти з чистою совістю
Після поїздки по місцях буремної молодості Віктора Януковича виникло ще одне запитання, а саме: ну чому донецькі пацани так пишаються своїм прем’єром, якому насправді далеко до таких "зеків" зі стажем, як Степан Хмара чи Левко Лук’яненко?
Ну який приклад можуть брати з Віктора Федоровича його бритоголові земляки, якщо він перебував на тюремній баланді лише 2 роки й 9 місяців і після переїзду до Києва навіть перестав вживати тюремно-табірний жаргон у спілкування з журналістами?
Що ж стосується інших висновків, то їх можна вкласти в наступні 13 пунктів.
1. 15 грудня 1967 році Віктор Янукович був уперше засуджений до 3 років позбавлення волі за участь у пограбуванні за статтею 141 ч.2 КК УРСР. У зв’язку з амністією з нагоди 50-ти річчя Жовтневої революції термін покарання був зменшений судом до 1,5 роки.
Тим не менше, суд не тільки не звільнив Януковича повністю від покарання з огляду на його неповноліття й оголошену амністію, а направив нинішнього прем’єр-міністра до місцю позбавлення волі попри те, що подібне в ті часи не практикувалося відносно осіб, які були вперше засуджені до позбавлення волі на строк не більше 3 років.
Можливо це було пов’язано з тим, що суд врахував участь Януковича в єнакіївському угрупуванні "Пивновка". На користь цієї версії свідчить також те, що запобіжним заходом Януковичу під час попереднього слідства й розгляду справи в суді було обрано тримання під вартою в слідчому ізоляторі м.Артемівськ.
2. Янукович визнав свою вину в скоєнні пограбування й вирок суду він не оскаржував попри те, що мав таку можливість, оскільки йому, як неповнолітньому, за рахунок державу був призначений захисник, який надавав правову допомогу.
3. Покарання Янукович відбував у колонії м. Кременчук впродовж 6-7 місяців і був умовно-достроково звільнений на клопотання адміністрації за взірцеву поведінку. За свідченням мешканця м. Сміла Миколи Московченка, який у той час також перебував у цій колонії, Янукович співпрацював з адміністрацією виправної установи.
4. Вдруге до кримінальної відповідальності Янукович був притягнути за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ст. 102 КК України й засуджений 8 червня 1978 р. до 2 років позбавлення волі. Але при цьому з невідомих зараз причин досудове слідство й розгляд справи в суді тягнулися 9 місяців.
За свідченням Олександра Мартиненка, запрошеного прес-службою прем’єр-міністра на зустріч з журналістами, під час інциденту була присутня якась дівчина, яку Янукович начебто захистив під п’яних залицянь. Але ця дівчина, яка могла підтвердити невинуватість Януковича, судом не допитувалася, Янукович її також не вказав на суді як людину, що може підтвердити його алібі, вирок щодо себе Янукович не оскаржував.
Побутує легенда, що начебто справа насправді порушувалася за зґвалтування (точніше – за "задоволення статевої пристрасті неприроднім способом" відповідно до ст. 118 КК УРСР), але завдяки співпраці Януковича з "органами" буцімто зникла заява потерпілої, а справа була перекваліфікована на "середній телесняк". Перевірити цю версію наразі неможливо, оскільки матеріали кримінальних справ відсутні, а вирок і постанову президії Донецького облсуду, які, напевно, зберігаються в Януковича, журналістам для ознайомлення не надали.
5. Де відбував покарання Янукович удруге достеменно невідомо, але мешканці м. Єнакієвого вважають, що повага до закону прищеплювалася нинішньому керівникові "самого успішного уряду" у виправно-трудовій установі №52, яка розташована поблизу цього міста.
6. 18 липня 1973 р., через рік після відбуття другого покарання, ухвалою народного суду м. Єнакієвого "на клопотання трудового колективу" з Януковича були достроково зняті обидві судимості, термін погашення яких закінчувався в липні 1975 р. Тим не менш, вироки Януковича в порядку нагляду переглянути не були. Можливо, Янукович звертався з відповідними клопотаннями, але вони були відхилені як безпідставні.
7. У 1974 р. Янукович виїхав за кордон для участі в авторалі в Монте-Карло. Цей факт свідчить про особливі взаємини, які на той момент склалися в двічі засудженого Януковича з Комітетом державної безпеки.
8. У липні 1974 року Янукович, попри велику перерву в навчанні, викликану двома "ходками на зону", з першого ж разу поступає на заочне відділення Донецького політехнічного інституту.
9. У 1976 році студент 2-го курсу Янукович попри темне минуле призначається директором автобази виробничого об’єднання "Ордженікідзевугілля"
10. 14 жовтня 1978 р. до голови Донецького обласного суду Віталія Бойка звернувся депутат Верховної Ради СРСР від Єнакієвого льотчик-космонавт СРСР Георгій Береговий з проханням "повернутися до вивчення законності засудження Януковича і за наявності до того підстав вирішити питання про його реабілітацію".
Бойко вніс протести у Донецького обласного суду на обидва вироки, 27 грудня 1978 р. президія протести задовольнила, вироки щодо Януковича скасувала, але справи замість того, щоби направити в суд першої інстанції для повторного розгляду та постановляння нового вироку, закрила за ст. 6 п. 2 КПК УРСР за відсутністю в діях Януковича складу злочину. При цьому наглядова інстанція вийшла за межі своїх повноважень та порушила вимоги ст. 395 КПК УРСР.
11. У 1980-81 рр. обставини прийняття Януковича до лав КПРС перевірялися Комітетом партійного контролю при ЦК КПРСР. При цьому самі кримінальні справи не вивчалися. Скоріше за все матеріали справ на той момент уже були знищені. Контролери обмежилися довідкою з Донецького обласного суду про скасування обвинувальних вироків відносно Януковича.
12. Зараз у жодному архіві Донецької області немає на тільки самих матеріалів кримінальних справ, але навіть вироків щодо Януковича й актів знищення справ, які мали зберігатися довічно. Скоріше за все, самі справи були знищені перед приїздом у 1981 р. до Донецька відповідального контролера Комітету партійного контролю при ЦК КПРС Люнькова, який мав перевірити обставини прийняття до лав Комуністичної партії двічі засудженої людини.
Що стосується вироків і актів знищення справ, то, скоріше за все, сліди минулих судимостей Януковича були вилучені з архівів після призначення його на посаду голови Донецької облдержадміністрації в сподіванні, що інформація про минулі судимості Януковича ніколи не стануне надбанням громадськості.
13. Кампанія з "відмивання" Януковича готувалася задовго до приходу Герман на посаду його прес-секретаря. При цьому Герман на брифінгу 13 травня 2004 щось, м'яко кажучи, переплутала, запевняючи журналістів у тому, що вона провела власне розслідування й переконалася в невинуватості Януковича в тих злочинах, за які він був колись засуджений.
Насправді вона ніякого розслідування не проводила, матеріалів справ не вивчала, в архівах не працювала, зі слідчими, свідками, суддями не зустрічалася, а лише озвучила під час брифінгу підготовлений іншими текст.
Насамкінець хочеться ще раз наголосити на тому, що в будь-якому випадку зараз прем’єр-міністр України є людиною несудимою, а постанови президії Донецького обласного суду, якими були скасовані вироки щодо нього – чинними. Той факт, що багато років тому Янукович притягувався до кримінальної відповідальності насправді не є ані мінусом (як запевняє опозиція), ані плюсом (як запевняє прес-служба прем’єра) його біографії.
Що ж стосується дослідницької роботи Ганни Герман, то радимо їй вивчати не юнацькі гріхи і її роботодавця, а те, що Янукович коїв впродовж п’яти років перебування на чолі Донецької області. Інтерес становлять не колишні, а нинішні зв’язки прем’єр-міністра з кримінальним світом, і цього інтересу з боку виборців оточенню Януковича не уникнути ніякими пропагандистськими заходами. В натурє.
Читайте також:
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІV
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІІ
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІ
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина І
ЯНУКОВИЧ ШАПОК НЕ КРАВ. Його засудили за крадіжку годинника
Янукович суддів за геніталії власноруч не підвішував, але з головою облсуду наодинці зустрічався
ЗНИКЛИ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ, ПОРУШЕНІ ПРОТИ ЯНУКОВИЧА
Судимості Януковича, слід КДБ і аналогії з Медведчуком
Імідж Януковича – хлоркою!
Курс кримінального прем`єрознавства. Частина 2
Курс кримінального прем’єрознавства. Частина 1
Янукович на зоні анашу не курив
КУЧМІ СМІШНО, КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ЗГАДУВАТИ ПРО СУДИМОСТІ ЯНУКОВИЧА
Янукович про себе та свої доходи
Капкан для Януковича в Європейському суді з прав людини
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІV
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІІ
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІ
- Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина І
З Хама в пани
Як вже говорилося на самому початку статті, давати зараз юридичні оцінки судовим рішенням бозна якої давнини неможливо. Але історичні (зокрема історико-правові) оцінки судових документів тієї пори, пов’язаних з минулим Януковича, були б доречними, оскільки певною мірою проливали б світло на біографію одного з кандидатів у Президенти.
Так, наприклад, у багатьох склалося враження, що постанови президії Донецького обласного суду, розрекламовані прес-службою Януковича, були виготовлені зовсім недавно. На користь такого припущення свідчить не тільки відмова прем’єр-міністра надати ті документи представникам ЗМІ для ознайомлення й не тільки явна невідповідність змісту постанов законодавству того часу.
Найголовнішим аргументом слід вважати те, що лише пару місяців тому іміджмейкери Януковича навіть і гадки не мали, що їхній бос був колись реабілітований. Достатньо пригадати недавні теледебати на 5-му каналі за участю тієї ж Ганни Герман (на той момент – керівника київського бюро радіо "Свобода" та професійної викривальниці злочинного режиму) і, вже, на жаль, покійного, помічника прем’єр-міністра Зиновія Кулика.
Коли Герман завела мову про судимості Януковича, Зиновій Володимирович говорив все що завгодно – і про те, яким непростим було в ті роки життя, і про те, що відвідування місць позбавлення волі додало Януковичу певного досвіду та загартувало його характер – але тільки не про те, що вироки були скасовані в порядку нагляду як незаконні.
Тим не менш, є "залізний" аргумент, який доводить, що не пізніше 1980 р. герой нашого дослідження дійсно був реабілітований, а вироки щодо нього – скасовані з закриттям справи. Бо без цього Янукович ні за яких обставин не був би прийнятий наприкінці 1980р. до лав КПРС.
Вступ до Комуністичної партії двічі судимого в минулому громадянина напевно шокував багатьох у славному місті Єнакієвому. За традицією тих часі народ став писати анонімні скарги – аж до Центрального Комітету КПРС.
 Олександр Медяник |
Зі слів Олександра Васильовича, десь на початку 1981 р. йому зателефонували з приймальні тодішнього голови Комісії партійного контролю при ЦК КПРС товариша Пельше. На своєму вже історичному брифінгу 13 травня 2004 р. прес-секретар прем’єра запевняла, що Пельше власноручно копирсався в справах Януковича, доки не переконався в в незаконності його засудження.
Але це дуже сумнівно. Арвід Янович Пельше на той момент уже розміняв дев’ятий десяток і не мав часу та натхнення особисто перевіряти чистоту партійних кадрів, а лише освячував своєю присутністю засідання КПК на правах людини, що бачила Леніна. Насправді Медянику зателефонував не Пельше, а його заступник Іван Степанович Густав, який і повідомив про анонімки, що надійшли в ЦК у зв’язку зі вступом до партії якогось там Януковича.
Якби в природі існували виправдовувальні вироки відносно Януковича, де було б сказано, що він не винуватий в скоєнні злочинів, то ніякої перевірки анонімок проводити не було б потреби. Але таких вироків не було й бути не могло (у тім то й уся річ!), оскільки президія обласного суду не направила справи на повторне слухання, а просто закрила їх своєї постановою з явно незаконних підстав.
Очевидно, в Москві не повірили тому, що людину можна спочатку двічі незаконно засудити, а потім – реабілітувати та ще й у такий дивний спосіб. Тому, з огляду на унікальність ситуації, Комітет партконтролю вирішив відрядити з перевіркою до Донецька відповідального контролера КПК Михайла Яковича Люнькова.
Думається, саме тоді в Єнакіївському міському нарсуді раптом пригадали, що вже давно закінчився строк зберігання матеріалів кримінальних справ Януковича. Точніше кажучи, пригадали не в самому суді, а в іншому місці, бо нагляд за зберіганням й знищенням документів у Радянському Союзі належав до компетенції лише одного органу – Комітету держбезпеки.
Після скасування в 1978 вироків сама по собі наявність у архіві справ становила величезну небезпеку для Януковича, оскільки в будь-який момент вищі партійні інстанції могли "докопатися", що реабілітація відбулася, по-суті, незаконно, після чого прокурором УРСР неминуче був би принесений протест у Верховний Суд УРСР з наступним переглядом справ у порядку нагляду та скасуванням постанов президії Донецького обласного суду.
Лише фізична відсутність матеріалів справ могла унеможливити подібну ситуацію за принципом "на "немає" й суду немає".
І дійсно, матеріали самих кримінальних справ професійні революціонери Люньков і Медяник так і не побачили. Але, як розповів журналістам через 24 роки Медяник, висока комісія дійшла висновку, що жодних підстав відмовляти Януковичу в партійному квитку не було, оскільки обласний суд надав довідку про те, що справи були закриті за відсутністю в діяннях Януковича ознак злочину й юридично він вважався невинуватим. "Якщо людина в дитинстві мочилася, то що, її все життя сцикуном дражнити?", - так Медяник резюмував висновки партійної перевірки.
Але листи продовжували надходити – очевидно, судимості Януковича не давали спокою його землякам. Зокрема, аналогічна скарга на надійшла й на адресу XXVI партійного з’їзду. Тоді було прийнято рішення більше на анонімки щодо Януковича не реагувати й ніяких перевірок надалі не проводити.
З такими прес-секретарями й ворогів не треба
Найперше враження, що склалося в підсумку турне по місцях подвигів Януковича – це те, що прем’єр-міністр є жертвою. Жертвою власних піарників.
Взагалі-то Віктор Федорович завжди любив масові заходи з розповідями про те, який він чесний, законослухняний та богобоязнений. Варто пригадати тільки фестивалі "Золотий Скіф", що раніше регулярно проводилися в Донецьку, з оперними змаганнями на честь керівництво області, масовим розвезенням по всій країні копій металевої "пальми Мерцалова" та польотами на повітряних кулях.
Але при всьому цьому кидалося в очі, що іміджмейкери Януковича ставляться до нього як до грошовитого спонсора, з якого можна безкарно витягувати гроші влаштуванням безглуздих піарних акцій.
Доки Янукович був самодержцем у себе в регіоні, задоволення його невибагливого смаку отими пальмами та щотижневими феєрверками якщо й завдавало кому шкоди, то тільки місцевому бюджетові. Але ситуація помінялася, коли персони на кшталт Ганни Герман стали привселюдно "прати" імідж Януковича як кандидата на посаду президента.
Насправді для того, щоби поставити крапку в питанні щодо судимостей Януковича, достатньо було свого часу, ще тоді, коли Віктор Федорович тільки "йшов на прем’єра", лише оприлюднити довідку, аналогічну тій, що була зараз роздана за підписом голови Апеляційного суду Донецької області Кондратьєва.
І навіть після того, як останнім часом стали з’являтися статті з аналізом інформації про минулі гріхи Януковича, можна було, при професійному підході, цю тему загасити. Для цього було б достатньо без шумних брифінгів і влаштування поїздок тільки грамотно подати інформацію про те, що вироки відносно Януковича були скасовані, а справи закриті за реабілітуючими обставинами.
Ну хто став би зараз перевіряти законність постанов президії Донецького обласного суду за 1978 рік чи вимагати зустрічі з людьми, які колись проходили з Януковичем по одній справі?
Натомість оточення Януковича вибрало найгірший варіант, який тільки можна було собі уявити – публічну "помивку" з поїздкою журналістів невідомо заради чого до Донецька, Слов’янська, Єнакієвого.
Треба думати, що після висвітлення цієї подорожі всіма каналами телебачення не тільки читачі опозиційних інтернет-сайтів, але й кожна доярка в самому глухому селі знатиме, що прем’єр-міністр України пройшов тюремні університети по повній програмі й носив на зоні прізвисько "Хам". Не виключено, що після цього членів "самого успішного уряду" в народі величатимуть не інакше як "Хамові діти", а журналісти на наступних брифінгах пані Герман вимагатимуть інформації про тюремні наколки на тілі прем’єр-міністра.
Кампанія по відмиванню Януковича готувалася давно. Принаймні, до того ж судді Хованського в м. Слов’янськ посланці прем’єр-міністра приїздили ще кілька місяців тому з копією постанови президії обласуду та проханням публічно розповісти про те, як був реабілітований Віктор Федорович.
Але якби своєчасно були опубліковані хоча б витяги з тих постанов, користі для Януковича від того було б значно більше, аніж від влаштованого в Єнакієвому спектаклю, тобто зустрічей з Целковським, Мартиненком, старою вчителькою й однокласницею прем’єра.
Ну що могла корисного для Януковича розповісти вчителька? – Принаймні, переконати журналістів у тому, що прізвисько "Хам" на Єнакіївському діалекті означало "хороший аккуратный мальчик", їй було явно не по силах.
А яке враження могло залишитися у виборців від влаштованого по телебаченню шуму навколо судимостей одного з претендентів на президентське крісло? – Тільки одне: чи то Янукович шапку вкрав, чи то в Януковича шапку вкрали, але щось було.
Люди з команди прем’єра не врахували також і таку особливість Януковича, як неймовірну міфологізованість та кримінальну харизматичність його постаті. Все попереднє життя нинішній прем’єр своєю поведінкою, мовою, вчинками доводив, що він – "справжній пацан". Саме таким його сприймають не тільки пересічні донеччани, але й чиновники з апарату Донецької облдержадміністрації та Кабміну.
Найрізноманітніші легенди щодо кримінального минулого Януковича – і відносно судимості за зґвалтування, і про те, як його затримували за підозрою в розкраданні соціалістичної власності, і щодо справжніх причин кар’єрних успіхів – з’явилися не сьогодні й навіть не вчора. Причому, політичні опоненти Януковича до поширення тих чуток відношення не мають.
В президенти з чистою совістю
Після поїздки по місцях буремної молодості Віктора Януковича виникло ще одне запитання, а саме: ну чому донецькі пацани так пишаються своїм прем’єром, якому насправді далеко до таких "зеків" зі стажем, як Степан Хмара чи Левко Лук’яненко?
Ну який приклад можуть брати з Віктора Федоровича його бритоголові земляки, якщо він перебував на тюремній баланді лише 2 роки й 9 місяців і після переїзду до Києва навіть перестав вживати тюремно-табірний жаргон у спілкування з журналістами?
Що ж стосується інших висновків, то їх можна вкласти в наступні 13 пунктів.
1. 15 грудня 1967 році Віктор Янукович був уперше засуджений до 3 років позбавлення волі за участь у пограбуванні за статтею 141 ч.2 КК УРСР. У зв’язку з амністією з нагоди 50-ти річчя Жовтневої революції термін покарання був зменшений судом до 1,5 роки.
Тим не менше, суд не тільки не звільнив Януковича повністю від покарання з огляду на його неповноліття й оголошену амністію, а направив нинішнього прем’єр-міністра до місцю позбавлення волі попри те, що подібне в ті часи не практикувалося відносно осіб, які були вперше засуджені до позбавлення волі на строк не більше 3 років.
Можливо це було пов’язано з тим, що суд врахував участь Януковича в єнакіївському угрупуванні "Пивновка". На користь цієї версії свідчить також те, що запобіжним заходом Януковичу під час попереднього слідства й розгляду справи в суді було обрано тримання під вартою в слідчому ізоляторі м.Артемівськ.
2. Янукович визнав свою вину в скоєнні пограбування й вирок суду він не оскаржував попри те, що мав таку можливість, оскільки йому, як неповнолітньому, за рахунок державу був призначений захисник, який надавав правову допомогу.
3. Покарання Янукович відбував у колонії м. Кременчук впродовж 6-7 місяців і був умовно-достроково звільнений на клопотання адміністрації за взірцеву поведінку. За свідченням мешканця м. Сміла Миколи Московченка, який у той час також перебував у цій колонії, Янукович співпрацював з адміністрацією виправної установи.
4. Вдруге до кримінальної відповідальності Янукович був притягнути за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ст. 102 КК України й засуджений 8 червня 1978 р. до 2 років позбавлення волі. Але при цьому з невідомих зараз причин досудове слідство й розгляд справи в суді тягнулися 9 місяців.
За свідченням Олександра Мартиненка, запрошеного прес-службою прем’єр-міністра на зустріч з журналістами, під час інциденту була присутня якась дівчина, яку Янукович начебто захистив під п’яних залицянь. Але ця дівчина, яка могла підтвердити невинуватість Януковича, судом не допитувалася, Янукович її також не вказав на суді як людину, що може підтвердити його алібі, вирок щодо себе Янукович не оскаржував.
Побутує легенда, що начебто справа насправді порушувалася за зґвалтування (точніше – за "задоволення статевої пристрасті неприроднім способом" відповідно до ст. 118 КК УРСР), але завдяки співпраці Януковича з "органами" буцімто зникла заява потерпілої, а справа була перекваліфікована на "середній телесняк". Перевірити цю версію наразі неможливо, оскільки матеріали кримінальних справ відсутні, а вирок і постанову президії Донецького облсуду, які, напевно, зберігаються в Януковича, журналістам для ознайомлення не надали.
5. Де відбував покарання Янукович удруге достеменно невідомо, але мешканці м. Єнакієвого вважають, що повага до закону прищеплювалася нинішньому керівникові "самого успішного уряду" у виправно-трудовій установі №52, яка розташована поблизу цього міста.
6. 18 липня 1973 р., через рік після відбуття другого покарання, ухвалою народного суду м. Єнакієвого "на клопотання трудового колективу" з Януковича були достроково зняті обидві судимості, термін погашення яких закінчувався в липні 1975 р. Тим не менш, вироки Януковича в порядку нагляду переглянути не були. Можливо, Янукович звертався з відповідними клопотаннями, але вони були відхилені як безпідставні.
7. У 1974 р. Янукович виїхав за кордон для участі в авторалі в Монте-Карло. Цей факт свідчить про особливі взаємини, які на той момент склалися в двічі засудженого Януковича з Комітетом державної безпеки.
8. У липні 1974 року Янукович, попри велику перерву в навчанні, викликану двома "ходками на зону", з першого ж разу поступає на заочне відділення Донецького політехнічного інституту.
9. У 1976 році студент 2-го курсу Янукович попри темне минуле призначається директором автобази виробничого об’єднання "Ордженікідзевугілля"
10. 14 жовтня 1978 р. до голови Донецького обласного суду Віталія Бойка звернувся депутат Верховної Ради СРСР від Єнакієвого льотчик-космонавт СРСР Георгій Береговий з проханням "повернутися до вивчення законності засудження Януковича і за наявності до того підстав вирішити питання про його реабілітацію".
Бойко вніс протести у Донецького обласного суду на обидва вироки, 27 грудня 1978 р. президія протести задовольнила, вироки щодо Януковича скасувала, але справи замість того, щоби направити в суд першої інстанції для повторного розгляду та постановляння нового вироку, закрила за ст. 6 п. 2 КПК УРСР за відсутністю в діях Януковича складу злочину. При цьому наглядова інстанція вийшла за межі своїх повноважень та порушила вимоги ст. 395 КПК УРСР.
11. У 1980-81 рр. обставини прийняття Януковича до лав КПРС перевірялися Комітетом партійного контролю при ЦК КПРСР. При цьому самі кримінальні справи не вивчалися. Скоріше за все матеріали справ на той момент уже були знищені. Контролери обмежилися довідкою з Донецького обласного суду про скасування обвинувальних вироків відносно Януковича.
12. Зараз у жодному архіві Донецької області немає на тільки самих матеріалів кримінальних справ, але навіть вироків щодо Януковича й актів знищення справ, які мали зберігатися довічно. Скоріше за все, самі справи були знищені перед приїздом у 1981 р. до Донецька відповідального контролера Комітету партійного контролю при ЦК КПРС Люнькова, який мав перевірити обставини прийняття до лав Комуністичної партії двічі засудженої людини.
Що стосується вироків і актів знищення справ, то, скоріше за все, сліди минулих судимостей Януковича були вилучені з архівів після призначення його на посаду голови Донецької облдержадміністрації в сподіванні, що інформація про минулі судимості Януковича ніколи не стануне надбанням громадськості.
13. Кампанія з "відмивання" Януковича готувалася задовго до приходу Герман на посаду його прес-секретаря. При цьому Герман на брифінгу 13 травня 2004 щось, м'яко кажучи, переплутала, запевняючи журналістів у тому, що вона провела власне розслідування й переконалася в невинуватості Януковича в тих злочинах, за які він був колись засуджений.
Насправді вона ніякого розслідування не проводила, матеріалів справ не вивчала, в архівах не працювала, зі слідчими, свідками, суддями не зустрічалася, а лише озвучила під час брифінгу підготовлений іншими текст.
Насамкінець хочеться ще раз наголосити на тому, що в будь-якому випадку зараз прем’єр-міністр України є людиною несудимою, а постанови президії Донецького обласного суду, якими були скасовані вироки щодо нього – чинними. Той факт, що багато років тому Янукович притягувався до кримінальної відповідальності насправді не є ані мінусом (як запевняє опозиція), ані плюсом (як запевняє прес-служба прем’єра) його біографії.
Що ж стосується дослідницької роботи Ганни Герман, то радимо їй вивчати не юнацькі гріхи і її роботодавця, а те, що Янукович коїв впродовж п’яти років перебування на чолі Донецької області. Інтерес становлять не колишні, а нинішні зв’язки прем’єр-міністра з кримінальним світом, і цього інтересу з боку виборців оточенню Януковича не уникнути ніякими пропагандистськими заходами. В натурє.
Читайте також:
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІV
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІІ
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина ІІ
Екскурсія по місцях гоп-стоп слави Януковича. Частина І
ЯНУКОВИЧ ШАПОК НЕ КРАВ. Його засудили за крадіжку годинника
Янукович суддів за геніталії власноруч не підвішував, але з головою облсуду наодинці зустрічався
ЗНИКЛИ КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ, ПОРУШЕНІ ПРОТИ ЯНУКОВИЧА
Судимості Януковича, слід КДБ і аналогії з Медведчуком
Імідж Януковича – хлоркою!
Курс кримінального прем`єрознавства. Частина 2
Курс кримінального прем’єрознавства. Частина 1
Янукович на зоні анашу не курив
КУЧМІ СМІШНО, КОЛИ ПОЧИНАЮТЬ ЗГАДУВАТИ ПРО СУДИМОСТІ ЯНУКОВИЧА
Янукович про себе та свої доходи
Капкан для Януковича в Європейському суді з прав людини
