"За єду!" - низький старт під високу планку
Вівторок, 26 березня 2002, 10:54
Блок "За єдину Україну!" став наймасштабнішим політичним проектом парламентських виборів. Наймасштабнішим за розмахом, за амбіціями, за перспективами. За розміром адміністративного, політичного і організаційного ресурсу, який залучається на кампанію. 1 квітня дехто з числа тих, хто пройде за списком "За ЄдУ!" до парламенту, назве цей проект успішним.
Однак вже сьогодні ряд лідерів блоку розчаровані у своєму дітищі.
Блок спеціального призначення
"Я упевнений, що в наступному столітті адміністративна система вже не зможе експлуатувати країну так само успішно для себе, як тепер. Їй просто не вистачить конкурентоздатності, кваліфікації, необхідної для розв'язання задач, що ускладнилися".
Президент України Леонід Кучма, з книги "Про найголовніше".
Сотні років мислителі аналізували рецепти утримання політичної влади. Чи може служити об'єднавчою ідеєю для групи людей службове становище, що займається ними, або лояльність до глави держави? Історія показує, що об'єднують тільки політичні і економічні інтереси. Союз за формальними ознаками: "за честь мундира", "державників" або "друзів Сім'ї", - нежиттєздатний.
Ми спробуємо побудувати критику діяльності "За єду!" по можливості об'єктивно, на основі даних, якими неофіційно поділилися ряд лідерів блоку, а також деякі керівні працівники адміністрації президента і уряду. Багато фактів, приведених в статті, наші співрозмовники доповіли самому Леоніду Даниловичу. Даний матеріал узгоджений з людьми, які особисто вирішують нелегку задачу проходження "За єду!" до парламенту, і їх імена згадуються в тексті. (Але з деякими персонами матеріал не погоджено - цю ремарку попросив зробити помічник однієї з дійових осіб).
Теорія "партії влади" вже встигла провалитися на парламентських виборах 1998 року. Народно-демократична партія прем'єр-міністра Пустовойтенка своїм трагіфарсовим прикладом довела, що бюрократія уміє шикуватися в шеренгу, але не уміє творити. Адже, як зазначав знаменитий французький політтехнолог Жак Сегела: "Вибори схожі на шлюбний танок. Немає бажання - немає акту".
За словами людей, близьких до Леоніда Кучми, в минулому році президент проводив тривалі багатосторонні консультації з усіма угрупуваннями своїх прихильників на тему створення блоку влади. Блоку, який забезпечив би Леоніду Даниловичу лояльну більшість у парламенті напередодні виборів нового глави держави в 2004 році. Президент шукав зручну особисто для себе форму консолідації політичної еліти. І, зрозуміло, не знайшов. Зате знайшов віру в свої сили.
Леонід Данилович переконаний, що влада стала сильнішою за останні чотири роки. Сила, в розумінні колишнього директора рекетобудівного заводу, тотожна ефективності. Лідери найбільших фінансово-промислових груп намагалися відкрити очі Леонідові Даниловичу на реальний стан речей, і пояснити, що політичний блок під егідою влади не може керуватися імпотентною бюрократією. Що найбільш ефективним кроком стала б координація дій трьох-чотирьох пропрезидентських об'єднань, ідеологічно диференційованих, але таких, що діють в рамках єдиної стратегії.
Однак Кучма не зважився віддати свою долю після 2006 року в руки прагматичних бізнесменів, які, як показали президентські вибори-99, схильні вести самостійну гру. І в результаті всі елегантні технологічні комбінації залишилися на папері, разом з амбіціями їх авторів.
Неприємно пахнучі аналізи
"Повага, якої вимагали екзальтовані особистості, звичайно, щоб підтвердити свій авторитет, згодом перетворюється в закостенілий етикет, який перешкоджає їм в діяльності і не дає знаходити знання, необхідні для досягнення успіху. Королі більше не можуть керувати в битвах, оскільки вони надто священні, їм не можна говорити складну для сприйняття правду, оскільки вони можуть знищити того, хто її вимовив".
Англійський філософ Бертран Рассел, з книги "Влада"
У кінці лютого численні "доброзичливці" звернули увагу президента на різку невідповідність між райдужними рапортами обласного начальства про зростання впливу партії влади і її реальними рейтингами. Лідер блоку Володимир Литвин почав робити заяви про "повій-соціологів".
Адже "За Єду!" покликана стати системоутворюючим центром майбутньої політичної моделі імені Кучми. Леонід Данилович особисто висловлює підтримку блоку. І значить, вибори стануть одночасно і референдумом довіри народу до президентської влади. Принаймні, так їх стануть трактувати спостерігачі за кордоном.
Однак розмови про майбутні проблеми "За єду!" перетворилися на скандал вже сьогодні. Безпосереднім приводом до спалаху президентського гніву стало соціологічне дослідження, проведене фахівцями блоку в лютому. Опитування, проведені у всіх областях, показали рейтинг по країні 5,8 %.
Цей показник Леонід Данилович назвав провальним. Ще б пак! Адже програма-мінімум встановлена на рівні 15 процентів. А по більшості областей губернатори встановили абсолютно фантастичні плани збору голосів - від 25 до 70 %!
У даний момент песимісти в рядах "За єду!" кажуть про те, що реальним досягненням було б отримання 7-8 % голосів. Справа в тому, що можливості по вкиданню бюлетенів за партію влади будуть досить обмежені.
По-перше, конкуренти не дрімають, а інші пропрезидентські партії не дозволять "заїдам" "кинути" всіх інших.
По-друге, зараз технологія друку бюлетенів значно ускладнилася, і друкувати фальшивки технологічно дуже складно.
По-третє, на виборах очікується висока явка виборців - не менше за 75 %, а в деяких регіонах - до 90. Тому поле для нелегальних маневрів звузиться.
Замість технологів вирішити виборчі проблеми "За ЄдУ!" зараз намагається сам президент. В зв'язку з цим найрезонанснішою подією, яка глибоко зачепила Литвина, стала бесіда Кучми з лідером "Демократичного союзу" Олександром Волковим. На початку березня президент запропонував Волкову щедру фінансову компенсацію за підтримку "Демсоюзом" партії влади.
Була висунена конкретна пропозиція передати голоси виборців "ДС" на користь "старших товаришів", і безпосередньо підпорядкувати волковські структури для надання екстреної технологічної підтримки. Знятися з дистанції Волков відмовився. Але, зрозуміло, не зважився залишити президента незадоволеним. Зараз всі обласні підрозділи "ДС" отримали розпорядження надати творчу консультативну допомогу структурам "За Єду!"
Хоч очевидно, що власні творчі, адміністративні, фінансові резерви "За Єду!" має колосальні. І тому звертання за якою-небудь зовнішньою допомогою є абсурдом. Розкрутити блок не дозволяє аж ніяк не нездатність думки, а закономірності системи, що породила партію влади на глиняних ногах і з чавунною головою.
Команда втраченого покоління
Чому кампанія "Заєду!" проводиться на низькому професійному рівні? Причина очевидна – блок не є командою однодумців. Політичні структури, що входять до його складу, не мають рівного представництва і рівного ступеня впливу на рішення, що приймаються. І цей конфлікт був закладений спочатку, ще при формуванні виборчого штабу.
У серпні минулого року, коли цей процес був в самому розпалі, група "технократів", що входять до "Трудової України" – Сергій Тігіпко, Андрій Деркач, Віктор Пінчук, Ігор Шаров – виступили з ініціативою найняти для розробки всієї креативної частини кампанії одне або навіть декілька зарубіжних рекламних агентств.
Крім налагоджених зв'язків з багатьма найбільшими російськими піар-структурами, вищезгадані добродії пропонували розглянути питання залучення і західних фахівців.
Тігіпко особисто виїжджав у Францію для участі в семінарах по сучасному піару. У ході цих візитів він зустрічався з самим метром Сегелою - "творцем президентів". Лідери блоку висловлювали готовність асигнувати не менше 5 мільйонів доларів на креативні розробки і менеджмент кампанії з боку зарубіжних фахівців. Багато західних професіоналів виявили бажання запропонувати свої послуги. У штаб Тігіпко навіть був залучений французький консультант, співробітник агентства "Гавас".
Пінчук під час візиту до Москви був буквально засипаний пропозиціями з боку найавторитетніших російських піарщиків.
Все думалося - тепер влада прочумається, тепер покаже, яка вона сильна? Багато хто вважав, що двічі президент не наступить на одні і ті ж граблі, не захоче, щоб партія влади повторила безславну долю НДП зразка 98-го.
Але Леонід Данилович не зраджує логіці апаратної системи "притримок і противаг", яку він вибудовував довгі роки. І тому всі наполеонівські плани "технократів" провалилися. Президент їм не повірив, і віддав годівницю кампанії в руки бюрократичної машини.
Далі буде
Однак вже сьогодні ряд лідерів блоку розчаровані у своєму дітищі.
Блок спеціального призначення
"Я упевнений, що в наступному столітті адміністративна система вже не зможе експлуатувати країну так само успішно для себе, як тепер. Їй просто не вистачить конкурентоздатності, кваліфікації, необхідної для розв'язання задач, що ускладнилися".
Президент України Леонід Кучма, з книги "Про найголовніше".
Сотні років мислителі аналізували рецепти утримання політичної влади. Чи може служити об'єднавчою ідеєю для групи людей службове становище, що займається ними, або лояльність до глави держави? Історія показує, що об'єднують тільки політичні і економічні інтереси. Союз за формальними ознаками: "за честь мундира", "державників" або "друзів Сім'ї", - нежиттєздатний.
Ми спробуємо побудувати критику діяльності "За єду!" по можливості об'єктивно, на основі даних, якими неофіційно поділилися ряд лідерів блоку, а також деякі керівні працівники адміністрації президента і уряду. Багато фактів, приведених в статті, наші співрозмовники доповіли самому Леоніду Даниловичу. Даний матеріал узгоджений з людьми, які особисто вирішують нелегку задачу проходження "За єду!" до парламенту, і їх імена згадуються в тексті. (Але з деякими персонами матеріал не погоджено - цю ремарку попросив зробити помічник однієї з дійових осіб).
Теорія "партії влади" вже встигла провалитися на парламентських виборах 1998 року. Народно-демократична партія прем'єр-міністра Пустовойтенка своїм трагіфарсовим прикладом довела, що бюрократія уміє шикуватися в шеренгу, але не уміє творити. Адже, як зазначав знаменитий французький політтехнолог Жак Сегела: "Вибори схожі на шлюбний танок. Немає бажання - немає акту".
За словами людей, близьких до Леоніда Кучми, в минулому році президент проводив тривалі багатосторонні консультації з усіма угрупуваннями своїх прихильників на тему створення блоку влади. Блоку, який забезпечив би Леоніду Даниловичу лояльну більшість у парламенті напередодні виборів нового глави держави в 2004 році. Президент шукав зручну особисто для себе форму консолідації політичної еліти. І, зрозуміло, не знайшов. Зате знайшов віру в свої сили.
Леонід Данилович переконаний, що влада стала сильнішою за останні чотири роки. Сила, в розумінні колишнього директора рекетобудівного заводу, тотожна ефективності. Лідери найбільших фінансово-промислових груп намагалися відкрити очі Леонідові Даниловичу на реальний стан речей, і пояснити, що політичний блок під егідою влади не може керуватися імпотентною бюрократією. Що найбільш ефективним кроком стала б координація дій трьох-чотирьох пропрезидентських об'єднань, ідеологічно диференційованих, але таких, що діють в рамках єдиної стратегії.
Однак Кучма не зважився віддати свою долю після 2006 року в руки прагматичних бізнесменів, які, як показали президентські вибори-99, схильні вести самостійну гру. І в результаті всі елегантні технологічні комбінації залишилися на папері, разом з амбіціями їх авторів.
Неприємно пахнучі аналізи
"Повага, якої вимагали екзальтовані особистості, звичайно, щоб підтвердити свій авторитет, згодом перетворюється в закостенілий етикет, який перешкоджає їм в діяльності і не дає знаходити знання, необхідні для досягнення успіху. Королі більше не можуть керувати в битвах, оскільки вони надто священні, їм не можна говорити складну для сприйняття правду, оскільки вони можуть знищити того, хто її вимовив".
Англійський філософ Бертран Рассел, з книги "Влада"
У кінці лютого численні "доброзичливці" звернули увагу президента на різку невідповідність між райдужними рапортами обласного начальства про зростання впливу партії влади і її реальними рейтингами. Лідер блоку Володимир Литвин почав робити заяви про "повій-соціологів".
Адже "За Єду!" покликана стати системоутворюючим центром майбутньої політичної моделі імені Кучми. Леонід Данилович особисто висловлює підтримку блоку. І значить, вибори стануть одночасно і референдумом довіри народу до президентської влади. Принаймні, так їх стануть трактувати спостерігачі за кордоном.
Однак розмови про майбутні проблеми "За єду!" перетворилися на скандал вже сьогодні. Безпосереднім приводом до спалаху президентського гніву стало соціологічне дослідження, проведене фахівцями блоку в лютому. Опитування, проведені у всіх областях, показали рейтинг по країні 5,8 %.
Цей показник Леонід Данилович назвав провальним. Ще б пак! Адже програма-мінімум встановлена на рівні 15 процентів. А по більшості областей губернатори встановили абсолютно фантастичні плани збору голосів - від 25 до 70 %!
У даний момент песимісти в рядах "За єду!" кажуть про те, що реальним досягненням було б отримання 7-8 % голосів. Справа в тому, що можливості по вкиданню бюлетенів за партію влади будуть досить обмежені.
По-перше, конкуренти не дрімають, а інші пропрезидентські партії не дозволять "заїдам" "кинути" всіх інших.
По-друге, зараз технологія друку бюлетенів значно ускладнилася, і друкувати фальшивки технологічно дуже складно.
По-третє, на виборах очікується висока явка виборців - не менше за 75 %, а в деяких регіонах - до 90. Тому поле для нелегальних маневрів звузиться.
Замість технологів вирішити виборчі проблеми "За ЄдУ!" зараз намагається сам президент. В зв'язку з цим найрезонанснішою подією, яка глибоко зачепила Литвина, стала бесіда Кучми з лідером "Демократичного союзу" Олександром Волковим. На початку березня президент запропонував Волкову щедру фінансову компенсацію за підтримку "Демсоюзом" партії влади.
Була висунена конкретна пропозиція передати голоси виборців "ДС" на користь "старших товаришів", і безпосередньо підпорядкувати волковські структури для надання екстреної технологічної підтримки. Знятися з дистанції Волков відмовився. Але, зрозуміло, не зважився залишити президента незадоволеним. Зараз всі обласні підрозділи "ДС" отримали розпорядження надати творчу консультативну допомогу структурам "За Єду!"
Хоч очевидно, що власні творчі, адміністративні, фінансові резерви "За Єду!" має колосальні. І тому звертання за якою-небудь зовнішньою допомогою є абсурдом. Розкрутити блок не дозволяє аж ніяк не нездатність думки, а закономірності системи, що породила партію влади на глиняних ногах і з чавунною головою.
Команда втраченого покоління
Чому кампанія "Заєду!" проводиться на низькому професійному рівні? Причина очевидна – блок не є командою однодумців. Політичні структури, що входять до його складу, не мають рівного представництва і рівного ступеня впливу на рішення, що приймаються. І цей конфлікт був закладений спочатку, ще при формуванні виборчого штабу.
У серпні минулого року, коли цей процес був в самому розпалі, група "технократів", що входять до "Трудової України" – Сергій Тігіпко, Андрій Деркач, Віктор Пінчук, Ігор Шаров – виступили з ініціативою найняти для розробки всієї креативної частини кампанії одне або навіть декілька зарубіжних рекламних агентств.
Крім налагоджених зв'язків з багатьма найбільшими російськими піар-структурами, вищезгадані добродії пропонували розглянути питання залучення і західних фахівців.
Тігіпко особисто виїжджав у Францію для участі в семінарах по сучасному піару. У ході цих візитів він зустрічався з самим метром Сегелою - "творцем президентів". Лідери блоку висловлювали готовність асигнувати не менше 5 мільйонів доларів на креативні розробки і менеджмент кампанії з боку зарубіжних фахівців. Багато західних професіоналів виявили бажання запропонувати свої послуги. У штаб Тігіпко навіть був залучений французький консультант, співробітник агентства "Гавас".
Пінчук під час візиту до Москви був буквально засипаний пропозиціями з боку найавторитетніших російських піарщиків.
Все думалося - тепер влада прочумається, тепер покаже, яка вона сильна? Багато хто вважав, що двічі президент не наступить на одні і ті ж граблі, не захоче, щоб партія влади повторила безславну долю НДП зразка 98-го.
Але Леонід Данилович не зраджує логіці апаратної системи "притримок і противаг", яку він вибудовував довгі роки. І тому всі наполеонівські плани "технократів" провалилися. Президент їм не повірив, і віддав годівницю кампанії в руки бюрократичної машини.
Далі буде
