Конституційні війни. Епізод перший
Понеділок, 4 вересня 2000, 20:10
Те, що так просто, вибачте за слово, імплементувати здобутки референдуму не вдасться, тепер зрозуміло навіть сліпому…
Цілого ранку Ваш покірний слуга ходив коридорами комісій Верховної Раді з надією “розкопати” таємничі місця, де ідеологи більшості позакопували своїх собак. Знайти перекуплених комуністів, або соціалістів, готових за дешево продатися, не вдалося. Зустрівся, правда, один з найактивніших у минулому депутатів Сергій Гмиря, він пожартував, що готовий продатися за три бюджети України. Коли я запитав, чому так недешево, він дав буквально сакраментальну відповідь – “принципи коштують дорого”!
Розмова з Петром Симоненком показала, що ліміт “пархатих овець” у фракції вичерпано, принаймні, там так вважають. А ще там переконані, що ситуація у імплементантів не така оптимістична, як їм здається, і складається все далеко не так, як комусь хотілося б.
Представник правої опозиції Анатолій Матвієнко вважає, що в адміністрації президента вже придумали оригінальний план дій.
Після спроб протягнути поправки з ходу буде винесено начебто альтернативну пропозицію довантажити відповідні тексти (поправки) відповідними законами, по один-два на кожну. Формально вони знівелюють зміни у конституцію до міри, яка, можливо, влаштує і тих, хто зараз проти, а може й допоможе знайти для себе внутрішнє виправдання і мотиви для тих, хто проти категорично. Одним словом, і вовки ситі, і вівці начебто цілі. Такий собі парламентський лохотрон – всі знають, що їх нажухають, але все одно грають.
Втім, вже згадана мною собака зарита не в самому процесі ухвалення поправок, чи текстах законів, якими супроводять ці поправки. Чорного песика збираються зарити живого, аби потім відкопати шляхом поступового скасування ухвалених до поправок законів. Адже, аби відправити будь-якій закон (окрім Основного) у смітник, достатньо 226 голосів… Відчуваєте, в чому різниця, шановні?
Загалом, ідея виглядає привабливо, але нереальна для виконання. На думку екс-спікера ВР Віктора Мусіяки, всі спроби загорнути, або модифікувати поправки під виглядом нових законопроектів не можуть бути легітимними. У імплементантів є лише один шлях - подавати поправки без жодних змін, такими, якими за них "проголосував" народ на референдумі. Навіть якщо їм і вдасться протягнути через парламент "модифіковані" варіанти поправок, то тоді вони, безумовно, увійдуть у протиріччя з Конституцією.
Ми не будемо зараз розмірковувати на тему, чи готовий парламент порушувати Основний Закон, але ми можемо твердо і впевнено сказати, що ініціатори змін готові заплатити за це велику ціну, у тому числі, і фінансову. Якщо добре подумати, то це так само є порушенням Конституції…
Цілого ранку Ваш покірний слуга ходив коридорами комісій Верховної Раді з надією “розкопати” таємничі місця, де ідеологи більшості позакопували своїх собак. Знайти перекуплених комуністів, або соціалістів, готових за дешево продатися, не вдалося. Зустрівся, правда, один з найактивніших у минулому депутатів Сергій Гмиря, він пожартував, що готовий продатися за три бюджети України. Коли я запитав, чому так недешево, він дав буквально сакраментальну відповідь – “принципи коштують дорого”!
Розмова з Петром Симоненком показала, що ліміт “пархатих овець” у фракції вичерпано, принаймні, там так вважають. А ще там переконані, що ситуація у імплементантів не така оптимістична, як їм здається, і складається все далеко не так, як комусь хотілося б.
Представник правої опозиції Анатолій Матвієнко вважає, що в адміністрації президента вже придумали оригінальний план дій.
Після спроб протягнути поправки з ходу буде винесено начебто альтернативну пропозицію довантажити відповідні тексти (поправки) відповідними законами, по один-два на кожну. Формально вони знівелюють зміни у конституцію до міри, яка, можливо, влаштує і тих, хто зараз проти, а може й допоможе знайти для себе внутрішнє виправдання і мотиви для тих, хто проти категорично. Одним словом, і вовки ситі, і вівці начебто цілі. Такий собі парламентський лохотрон – всі знають, що їх нажухають, але все одно грають.
Втім, вже згадана мною собака зарита не в самому процесі ухвалення поправок, чи текстах законів, якими супроводять ці поправки. Чорного песика збираються зарити живого, аби потім відкопати шляхом поступового скасування ухвалених до поправок законів. Адже, аби відправити будь-якій закон (окрім Основного) у смітник, достатньо 226 голосів… Відчуваєте, в чому різниця, шановні?
Загалом, ідея виглядає привабливо, але нереальна для виконання. На думку екс-спікера ВР Віктора Мусіяки, всі спроби загорнути, або модифікувати поправки під виглядом нових законопроектів не можуть бути легітимними. У імплементантів є лише один шлях - подавати поправки без жодних змін, такими, якими за них "проголосував" народ на референдумі. Навіть якщо їм і вдасться протягнути через парламент "модифіковані" варіанти поправок, то тоді вони, безумовно, увійдуть у протиріччя з Конституцією.
Ми не будемо зараз розмірковувати на тему, чи готовий парламент порушувати Основний Закон, але ми можемо твердо і впевнено сказати, що ініціатори змін готові заплатити за це велику ціну, у тому числі, і фінансову. Якщо добре подумати, то це так само є порушенням Конституції…
