ISW проаналізував заяви Путіна про "досягнемо цілей" у війні проти України

Фахівці Інституту вивчення війни проаналізували заяви Путіна під час його пресконференції 14 грудня.

Джерело: ISW

Деталі: Аналізуючи пресконференцію президента Росії Володимира Путіна, ISW зазначають, що російський диктатор використав захід, щоб обговорити свої цілі в Україні, конкретні оперативно-тактичні ситуації на фронті та конкретні занепокоєння російських військовослужбовців і добровольців у набагато більш публічний і тривалий спосіб, ніж у своїх попередніх заявах про війну з моменту початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Готовність Путіна присвятити значну частину свого виступу війні в Україні свідчить про зростання його впевненості в тому, що він може звертатися до російської громадськості з цього питання, а це, у свою чергу, може свідчити про його впевненість у перспективах Росії в Україні після відносно успішних російських оборонних операцій у західній частині Запорізької області та відчутних коливань у підтримці України з боку Заходу.

Путін не запропонував нового підходу до війни, не описав, як Росія має намір досягти перемоги в Україні, і не уточнив, як виглядатиме російська перемога.

"Багато заяв Путіна від 14 грудня схожі на шаблонні заяви про російську війну в Україні, які він зробив, наприклад, під час виступу на засіданні колегії Міністерства оборони Росії майже рік тому", – кажуть аналітики.

Також у звіті зазначають: "Путін не описав, які саме зміни в українських Збройних силах становитимуть "демілітаризацію", хоча мета Росії майже напевно полягає в тому, щоб позбавити Україну засобів для самозахисту і дозволити Росії нав'язувати Україні свою волю силою, коли Кремль цього забажає".

Його заклики до українського "нейтралітету" є вимогами до України внести зміни до Конституції, яка наразі зобов'язує Україну прагнути до членства в НАТО, і взяти на себе зобов'язання не вступати до НАТО або Європейського Союзу.

Вони є частиною довшого переліку ширших російських цілей за межами України, які включають постійний мораторій на розширення НАТО, заборону на розміщення західних ударних озброєнь поблизу Росії, а також фактичне повернення сил НАТО до рівня 1997 року.

Путін вчергове висловив своє небажання брати участь у переговорах з Україною і заявив, що мир буде лише тоді, коли Росія досягне своїх максималістських цілей.

ISW продовжує оцінювати, що максималістські цілі Путіна рівнозначні повній капітуляції України і Заходу. Ці максималістські цілі також не відповідають інтересам України і Заходу.

Крім того, Путін заявив, що угруповання російських військ в Україні є набагато більшим, ніж визнають навіть російські офіційні особи, ймовірно, намагаючись одночасно зняти постійні побоювання Росії щодо нової хвилі мобілізації та деморалізувати Захід і Україну.

Ключові висновки ISW за 14 грудня:

• Президент Росії Володимир Путін продемонстрував помітну впевненість у публічному обговоренні війни Росії проти України 14 грудня, але не зміг чітко визначити кінцеву мету повномасштабного вторгнення, яке він розпочав 24 лютого 2022 року.
• Він підтвердив свої максималістські цілі російської війни в Україні.
• Ці максималістські цілі також не виключають анексії Росією окупованих українських територій або додаткових територіальних завоювань.
• Путін спробував риторично контекстуалізувати подальші максималістські цілі Росії в Україні в рамках ширшої концепції російського "суверенітету" – ідеологічної лінії, яка була послідовною у формулюванні Кремлем російської національної безпеки та зовнішньої політики ще до повномасштабного вторгнення в Україну.
• Російський диктатор заявив, що угруповання російських військ в Україні є набагато більшим, ніж його характеризують навіть російські офіційні особи, ймовірно, намагаючись одночасно зняти постійні російські побоювання щодо нової хвилі мобілізації і деморалізувати Захід і Україну.
• Різниця в кількості російських військовослужбовців, які беруть участь у війні, ймовірно, пов'язана з різною категоризацією і не відображає значного збільшення чисельності росіян на фронті.
• Путін, зокрема, торкнувся тактичної та оперативної ситуації у східній (лівобережній) частині Херсонської області, але утримався від обговорення активних російських наступальних операцій на сході України.
• Публічні дискусії Путіна про проблеми на фронті та про російські військові зусилля в цілому можуть перенаправити громадський гнів щодо проблем у війні на Міністерство оборони  Росії.
• Путін також намагався переконати російську громадськість, що економіка РФ є стійкою перед обличчям міжнародних санкцій і наслідків війни в Україні.
• Він продовжував висловлювати все більш антиізраїльську позицію щодо війни між Ізраїлем і ХАМАСом, що, ймовірно, свідчить про подальше погіршення російсько-ізраїльських відносин.
• Також Путін намагався применшити погіршення вірменсько-російських відносин і зняти з російських сил будь-яку відповідальність за втрату Вірменією Нагірного Карабаху, оскільки Вірменія, схоже, фактично утримується від участі в очолюваній Росією Організації Договору про колективну безпеку.
• Російські війська продовжували наступальні операції вздовж лінії Куп'янськ-Сватове-Кремінна, поблизу Бахмута, під Авдіївкою, на захід і південний захід від Донецька, у прикордонній зоні Донецької та Запорізької областей, на заході Запорізької області, а на деяких ділянках просунулися вперед.