США проникли в систему стеження за росіянами, яку використовує ФСБ – хакер

Спецслужби США понад 10 років тому могли зламати СОРМ – російський апаратно-програмний комплекс для стеження за телефонними розмовами, СМС і всіма повідомленнями, якими жителі РФ обмінюються в інтернеті.

Джерело: американський хакер і журналіст Джейкоб Епплбаум, який мав доступ до документів із витоку Едварда Сноудена, у своїй дисертації, яку вивчила "Медуза"

Дослівно "Медуза": "Якщо це справді трапилося (а підстави так вважати є), інформацію про приватне життя звичайних росіян отримала не тільки російська, а й американська влада".

Деталі: Джейкоб Епплбаум стверджує, що в раніше не опублікованих документах Едварда Сноудена згадується злам російського СОРМ спецслужбами США. Це випливає з дисертації Епплбаума "Комунікація у світі всепроникного стеження", яку захистили в Технічному університеті нідерландського Ейндховена в березні 2022 року.

Уривок із дисертації: "Неопубліковані документи АНБ (Агентства національної безпеки США – ред.) конкретно вказують на компрометацію інфраструктури російського "законного перехоплення" СОРМ як на приклад успіху АНБ під час компрометації цивільної телекомунікаційної інфраструктури з метою шпигунства за об'єктами, які досяжні для російської системи СОРМ. На слайдах АНБ є напис "ви говорите, ми слухаємо", виконаний кирилицею на куртках двох російських офіцерів".

"Медуза" вважає, що йдеться про період до 2013 року, коли Сноуден передав журналістам документи спецслужб. У виносці до цього абзацу Епплбаум вказав як джерело інформації огляд неопублікованих документів Сноудена, не навівши жодних посилань. 

За словами автора, у цих документах ідеться про діяльність АНБ, спрямовану на компрометацію систем "законного перехоплення", а також постачальників такого обладнання або програмного забезпечення.

Жодної додаткової інформації про злам російського СОРМ у дисертації немає. Слайди АНБ із зображенням російських офіцерів у ній або інших джерелах також не опубліковані. 

Невідомо, яким чином було зламано СОРМ і до якої інформації про росіян могли отримати доступ американські спецслужби. Російська СОРМ уже на той час, тобто в період до витоку Сноудена у 2013 році, являла собою кілька систем: 

• одна – для прослуховування телефонних розмов (СОРМ-1);
• друга – для стеження в інтернеті (СОРМ-2);
• третя – для довготривалого зберігання зібраної інформації (СОРМ-3).

Співробітники АНБ могли отримати доступ тільки до однієї з систем, але теоретично – і до всіх. Другий варіант видається складнішим у реалізації, адже довелося б скомпрометувати одразу багато видів обладнання або програмного забезпечення, що постачалося для російського СОРМ.

Епплбаум на запитання "Медузи" не відповів.

Раніше на його дисертацію звернув увагу анонімний автор блогу Electrospaces.net, присвяченого радіоелектронній розвідці, забезпеченню безпеки зв'язку і телекомунікацій керівників США та інших держав (головним чином, блог аналізує діяльність саме Агентства національної безпеки США). У вересні 2023 року на Electrospaces.net з'явився огляд дисертації Епплбаума. 

Джейкоб Епплбаум у 2010-х був дуже відомим і діяльним активістом. Із 2008 року він входив до складу найстарішого хакерського угруповання Cult of the Dead Cow, члени якого в 1980-ті фактично винайшли концепцію хактивізму – використання хакерських навичок для просування соціальних чи політичних змін. У 2010-му його називали єдиним відомим американцем, який працював у проєкті Джуліана Ассанжа WikiLeaks.

У 2011 році після тримісячних суперечок Мін'юст США змусив Google видати владі метадані облікового запису Епплбаума у Gmail у рамках кримінального розслідування діяльності WikiLeaks. Одночасно відомство заборонило технологічній компанії повідомляти про це самому активісту. Про надання інформації стало відомо лише 2015 року, після оприлюднення судом відповідних документів.

Щонайменше у 2013-2015 роках Епплбаум разом з іншими західними журналістами та незалежними експертами займався вивченням архівів Сноудена і публікував дослідження діяльності АНБ на сайтах Norddeutscher Rundfunk (NDR) і heise.de, у журналі Der Spiegel і в газеті Le Monde.