ISW пояснив, чому Пригожин звинуватив МО РФ у спробі знищити "вагнерівців" при виході з Бахмута

Спонсор ПВК "Вагнер" Євген Пригожин загострив ворожнечу з Міністерством оборони РФ, щоби применшити свій конфлікт з главою Чечні Рамзаном Кадировим, переконані аналітики Інституту вивчення війни.

Джерело: звіт ISW

Деталі: Євген Пригожин заявив 2 червня, що представники Міноборони РФ розмістили протитанкові міни та інші вибухові пристрої вздовж маршрутів, якими сили "Вагнера" відходили з Бахмута. За словами Пригожина, міни були розміщені в тилових районах, де не ведеться ніякої активності з боку України, а тому МО, ймовірно, мало на меті, влаштувати "Вагнеру" "публічну порку".

3 червня Євген Пригожин також відреагував на скоординовану інформаційну атаку на нього з боку чеченських командирів. Спонсор "Вагнера" заявив, що вони з Кадировим врегулювали конфлікт. Пригожин стверджує, що він зателефонував Кадирову 1 червня, і вони домовилися, що "вся історія про конфлікт розвіється". При цьому Пригожин припустив, що конфлікт між силами Кадирова і "Вагнером" могла розпочати група в Кремлі, та натякнув, що Кремль часто грає в "небезпечні ігри", які можуть дестабілізувати міжетнічні відносини в Росії. Кадиров зі свого боку досі публічно не прокоментував конфлікт між чеченськими командирами і "Вагнером".

Дослівно ISW: "Пригожин, ймовірно, звинуватив МО в спробі знищити сили "Вагнера", а Кремль – у створенні конфлікту з чеченським командуванням, щоб швидко переорієнтувати російську дискусію на звичні об'єкти свого гніву – російське військове і політичне керівництво.

Пригожин, ймовірно, прагне згуртувати провоєнні ультранаціоналістичні групи, зокрема Кадирова і чеченських командирів, щоб вони приєдналися до нього в критиці цих об'єктів, як він це робив раніше.

Кричущі звинувачення Пригожина, ймовірно, також є спробою утримати свою ініціативність в російському інформаційному просторі після захоплення Бахмута.

Пригожин послідовно формував дискусії в російському інформаційному просторі до захоплення Бахмута і після завершення операції "Вагнера" в місті, беручи участь у майже щоденній серії публічних виступів і демонстративних акцій. Він використав свою підвищену популярність після захоплення Бахмута, щоб посилити свої атаки на російський військовий істеблішмент та еліти, а також підкріпити свої спроби закріпитися в якості центральної фігури російської ультранаціоналістичної спільноти.

Скоординована атака чеченських командирів стала першим випадком після захоплення Бахмута, коли Пригожин не був тим, хто ініціював широку дискусію про нього та "Вагнер" в російському інформаційному просторі.

Пригожин регулярно використовував заявлену "Вагнером" відповідальність за тактичні досягнення для легітимізації свого прагнення до впливу і критики інших. Ймовірно, він також стурбований тим, що незабаром може втратити свою нинішню здатність домінувати в дискусіях про себе і "Вагнера", оскільки сили "Вагнера" відходять у тилові райони для поповнення і відновлення.

Драматичні звинувачення Пригожина на адресу МО мають на меті зняти будь-які обмеження, пов'язані з його конфліктом з Кадировим, перевести розмову до критики його опонентів в МО та допомогти йому надалі визначати, як його і "Вагнера" зображатимуть у ЗМІ".