"Росія хоче миру": як пропаганда готувала росіян до вторгнення в Україну
Аналітики Atlantic Council оприлюднили доповідь про російську пропаганду з 2014 до лютого 2022 року, базові твердження якої формували громадську думку щодо вторгнення Росії в Україну.
Джерело: "Meduza", "Atlantic Council"
Дослівно: "Згідно з формулюванням Римського статуту, злочин агресії передбачає приготування і підготовку до акту агресії проти суверенної держави. У цьому контексті, на думку аналітиків Атлантичної ради, пропаганда і дезінформація, яку в Росії почали поширювати задовго до початку повномасштабної війни з Україною, може бути доказом того, що російська влада готувалася до вторгнення".
Деталі: Зокрема, за період з 2014 по 2021 рік аналітики вивчили 9 тисяч публікацій проєктів StopFake і EUvsDisinfo. На підставі цих даних було складено список пропагандистських тверджень про Україну, поширюваних російськими ЗМІ.
Серед них: "українська армія і добровольчі формування проявляють жорстокість"; "Україна перетворилася на державу, що не відбулася, після того, як пішла за Європою"; "українці - нацисти"; "реформи в Україні спрямовані проти росіян"; "Росія - не агресор"; "Україна підтримує тероризм".
Теза про те, що "українці - нацисти" і про жорстокість української армії просувалась з 2014 року, твердження про те, що "Україна перетворилася на державу, що не відбулася" з'явилося у 2016-му. Тоді ж пропаганда почала поширювати твердження, що "Україна готується до війни".
Аналітики також вивчили понад 10 тисяч публікацій російських провладних ЗМІ за період з 16 грудня 2021 року до початку вторгнення. В них аналітики виділили кілька основних тверджень російської пропаганди.
"Росія хоче миру" - це найпоширеніше твердження. Насамперед, воно з'являлося в контексті вимог Росії надати їй гарантії безпеки.
Одночасно пропаганда просувала такі тези: "Росія готова до переговорів із Заходом"; "для Росії питання безпеки - це не тільки питання України"; "інші країни підтримують діалог Росії з НАТО"; "російська армія встановить мир"; "Росія не збирається нападати на Україну"; "Росія не є стороною внутрішнього конфлікту України з Донбасом"; "визнання республік Донбасу принесе мир".
"У Росії є моральні зобов'язання щодо захисту регіону" - це друге за поширеністю твердження російської пропаганди.
Тут просувалися такі тези: "Росія допомагає біженцям із Донбасу"; "Росія відповість силою, якщо їй не нададуть гарантії безпеки"; "республіки Донбасу мають бути визнані незалежними"; "Путін - сильний лідер, який знайде рішення"; "У Росії немає вибору, окрім як використовувати силу".
"Україна - агресор" - третє за поширеністю твердження російських провладних ЗМІ безпосередньо перед початком війни.
Ось як пропаганда його конкретизувала: "Україна планує напасти на Донбас"; "Україна постійно атакує Донбас"; "Україна не дотримується мінських угод"; "Україна влаштовує провокації на Донбасі"; "Україна здійснює акти геноциду в Донбасі".
"Захід створює напругу в регіоні" - таке твердження найчастіше зустрічалося в публікаціях, присвячених вимогам Росії про надання гарантій безпеки.
Основні тези з цих публікацій: "розширення НАТО має бути зупинено"; "Захід не враховує стурбованість Росії в питаннях безпеки"; "НАТО хоче збільшити свою присутність біля російських кордонів"; "Захід не дотримувався колишніх угод із Росією"; "Захід ігнорує ситуацію в Донбасі".
"Україна - маріонетка Заходу" - таке твердження порівняно рідко використовувалося в російській пропаганді безпосередньо перед початком війни. Здебільшого - в контексті вимог Росії про надання гарантій безпеки.
Головні тези: "США контролюють Європу та Україну"; "Україна перебуває в центрі протистояння США і Росії"; "США використовують Україну"; "Захід узяв Україну в заручники".
В доповіді вказано на необхідність документувати всі випадки поширення російської пропаганди, щоб після закінчення війни ці дані могли бути використані для обґрунтування звинувачення на адресу тих, хто розв'язав війну з Україною.
