РосЗМІ поговорили з контрактником із Бучі: російські військові пиячили і вбивали чоловіків

Російські ЗМІ поговорили з російським контрактником, який воював в Україні, зокрема в Бучі, а потім утік зі свого батальйону в Росію. Ще один контрактник втік в Казахстан і планує отримати "гуманітарну візу в Німеччині".

Джерело: російська служба BBC

Деталі: ЗМІ погоріли з 20-річним Сергієм із Краснодара, він був навідником артилерії.

Його призвали в армію навесні 2021 року і вже в серпні запропонували укласти контракт із Міноборони РФ. У січні 2022 року його разом із товаришами по службі відправили на навчання в Білорусь, а 23 лютого - в Україну. За його словами, втекти можливості не було.

На початку березня його батальйон в'їхав у Бучу. У центрі міста російські військові потрапили під обстріл: "Одразу мінус два заступники командира полку, наш комбат і купа рядових".

У Бучі російські військові, за словами Сергія, почали грабувати порожні будинки та магазини: "Їсти було нічого від самого початку, ми забирали консерви та хліб".

Пряма мова Сергія: "Якщо на наші позиції місцеві заходили - їх брали, допитували і майже одразу вбивали. Вони по телефонах посилали ЗСУ теги нашого розташування. Бувало, сидиш, повз мужик на велосипеді проїхав, і за хвилину по нас прилітає дуже точно".

Росіянин розповів, що в Бучі військові пили багато алкоголю і, якщо приходили координати цілі, йшли стріляти п'яними.

Він також повідомив, що місцеві жителі не приходили до російських солдатів під час затишшя: "Вони всі знали, якщо вони вийдуть із будинків із підвалів - по них відкривають вогонь. Їм одразу це сказали, коли ми приїхали в Бучу. Коли обходили будинки і зачищали тих, хто працював у поліції, ЗСУ, хто з документами, у кого в телефонах що було... Насправді забирали всіх мужиків".

На запитання, що робили з мешканками Бучі, він відповів: "По-різному було. Я нічого. І моя перша батарея теж нічого".

19 березня українська артилерія підбила один із російських танків. Він загорівся, і вогонь перекинувся на сусідні машини. У підсумку, за словами окупанта, шість танків із семи згоріли.

Протягом двох днів російським солдатам видали нову зброю і пригнали два танки. В одного, розповів контрактник, був зламаний важіль перемикання передач, другий виявився 1964 року випуску і не стріляв. 

У квітні, після відведення військ з київсько-чернігівського напрямку, підрозділ Сергія повернувся в Росію через Білорусь. На першій зупинці, за його словами, піти захотіли дві роти по 90 осіб у кожній, але командири переконали їх, що вони всі сядуть до вʼязниці - і роти залишилися в батальйоні.

Сергій разом із товаришами по службі провів два тижні в Бєлгороді. Він розповів, що солдати жили в наметах у лісі й самі їздили в місто по продукти, оскільки там "теж не годували, ніяких сухпайків не було".

Повернувшись до Росії, контрактник двічі намагався звільнитися зі служби.

Контрактник з іншого батальйону, 19-річний Антон з Іванова, який служив снайпером, розповів, що його та інших військових командири "лякали трибуналом, гнобили, кричали, що розстріляють у спину, якщо повернемося і підемо".

Але дехто їхав без рапорту, на варті зброю складали і йшли.

Своє рішення покинути батальйон Антон пояснив великими втратами і впливом війни на психіку.

Пряма мова Антона: "Я як почав у людей стріляти і розуміти, що це... важко... І вони ще хлопців додому не відправляють, які вбиті. Прямо там ховали при мені. Дуже рідко роблять груз 200. Особливо коли там спека була майже 40 градусів. Вони просто одразу розкладаються. А батькам нічого не кажуть, пишуть - зниклий безвісти. Там дуже багато хлопців, у яких контракт закінчувався через місяць-два. Їм усім по 19-20 років. І тепер вони зниклі безвісти".

У середині квітня Сергія відправили назад в Україну - спочатку під Ізюм, а потім у бік Лисичанська.

Там військові наказали брати село Берестове. "Двадцять один будинок. Ми його брали півтора тижні", - розповів контрактник. За його словами, на той момент із 600 осіб, які заїхали з боку Білорусі в лютому, в його батальйоні залишилася одна рота з 90 осіб.

У липні полк Сергія вивели в Попасну, звідки він утік разом зі ще 7-ма військовослужбовцями, здавши зброю командиру.

На кордоні біля Первомайська вони зустріли прикордонників і опинилися на допиті у ФСБ.

За словами Сергія, військових довго не допитували, а тільки дивувалися розповідям про вбитих. Після цього він вирішив не їхати в частину і вирушив додому. За даними ЗМІ, за п'ять місяців війни контрактник отримав близько 700 тисяч рублів.

Через кілька тижнів Сергія викликали на допит у військову комендатуру: "Запитували, коли вийшов із зони дій, чому. Я сказав, що набридло, і показав відео розбитої і спаленої вщент нашої дивізії в Бучі".

23 вересня військовий прокурор знову викликав Сергія. У частині, повідомив контрактник, йому дали направлення на медкомісію і сказали: "В тебе два варіанти. Або до в'язниці, або назад туди поїдеш".

Контрактник вирішив нікуди не ходити. Він поговорив з адвокатом і тепер обирає з двох варіантів: отримати умовний термін за розірвання контракту і непокору мобілізації або використати у військкоматі висновок від психіатра.

Ще один контрактник Сергій Боков з Уралу, який спілкувався з журналістами в травні, виїхав до Казахстану і збирається отримати гуманітарну візу в Німеччині. Антон з Іванова 25 вересня повернувся на передову.

Як повідомляє видання, інших контрактників, які звільнилися з російської армії, теж знову відправляють на передову.