Російські військові свідомо скинули бомби на театр у Маріуполі – Amnesty International

Міжнародна організація Amnesty International після розслідування дійшла висновку, що російські військові 16 березня свідомо завдали удару по драмтеатру в Маріуполі: знали, що там переховуються люди, – але пішли на воєнний злочин.

Джерело: "Amnesty International" і її звіт "Діти: Напад на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі"

Деталі: Команда кризового реагування Amnesty International опитала багатьох тих, хто вижив, і зібрала численні цифрові докази, дійшовши висновку, що атаку майже напевно здійснили російські винищувачі, які скинули дві 500-кілограмові бомби на театр..

У період з 16 березня по 21 червня Amnesty International зібрала та проаналізувала низку доказів, пов’язаних із авіаударом на театр. 

Було зібрано свідчення 53 вцілілих та свідків нападу та його наслідків, 28 із яких перебували всередині театру або поруч із ним у момент нападу.

Також проаналізовано супутникові знімки та дані безпосередньо до нападу та після нього; радіолокаційні дані до нападу та після нього; перевірено фото- й відеоматеріали, надані постраждалими та свідками; два комплекти архітектурних планів театру; а також інформацію з відкритих джерел.

Від початку повномасштабної війни 24 лютого й до знищення театр був притулком для мирних мешканців, які рятувалися від насильства в інших частинах міста; центром розподілу їжі, води й отримання важливої інформації про довгоочікувані коридори евакуації; а також визначеним пунктом збору для майбутньої евакуації. 

У театрі перебували більше тисячі людей.

Із 24 лютого до 4 березня його використовували як укриття близько сотні людей. Це були переважно чинні та колишні працівники театру, їхні родини, а також люди, які тікали від насильства на початку конфлікту.

5 березня різко зросла кількість людей, які переховувалися в театрі, бо містом поширилася новина, що 5-го числа буде створений "офіційний" гуманітарний коридор, через який люди зможуть виїхати з міста. Коли очікуваної евакуації не відбулося, кілька сотень людей вирішили залишитися в театрі. 

З 5 по 14 березня, із наближенням вуличних боїв, до театру прибувало більше людей. 

14 березня кількість людей у театрі дещо зменшилася, а 15 березня різко впала завдяки неофіційним "гуманітарним колонам" на підконтрольну Росії територію.

Напад на театр відбувся 16 березня близько 10 ранку. Під час атаки в театрі та поруч із ним все ще перебували сотні цивільних, тривала "евакуація". 

Точна кількість жертв невідома, але ймовірно, вона набагато менша, ніж повідомлялося раніше, зазначають в Amnesty International.

Одразу після нападу в Маріупольській міськраді заявили, що загинули близько 300 осіб. Журналісти Associated Press дійшли висновку, що могли загинути близько 600 людей. Amnesty International на основі свідчень і публікацій встановила, що загинули принаймні 12 людей, але ймовірно, що ще багато смертей залишаються невідомими. 

Російська тактична авіація, швидше за все, скинула на театр дві 500-кілограмові бомби. 

Атака російською крилатою ракетою можлива, але малоймовірна. Розслідування не виявило достовірних доказів на підтримку інших версій, включно з атакою українських сил із застосуванням бомб або балістичних ракет або нападом будь-якої зі сторін конфлікту із застосуванням легшої зброї, наприклад, реактивної артилерії.

Орім того, слідство не знайшло переконливих доказів на підтримку пояснення Міноборони РФ про те, що напад був операцією "під чужим прапором" полку "Азов". 

Докази свідчать про те, що напад здійснили російські війська і що драматичний театр безпосередньо було визначено об'єктом нападу: він був єдиною великою будівлею в центрі парку, поруч із ним було багато людей, на землі перед центральним і заднім входом принаймні протягом трьох днів до нападу російською було написано "ДІТИ" буквами достатньо великого розміру, щоб їх було видно з літака. 

Театр не був "військовою ціллю": немає жодних доказів, що театр у певний момент перестав бути цивільним об'єктом, військових цілей поблизу не було, значної військової присутності всередині театру чи поруч із ним не було ні під час нападу, ні у дні перед ним.

Дослівно: "Присутність цивільних, яку було легко визначити, а також відсутність значних військових сил на території вказує на те, що російські сили найімовірніше навмисне цілилися в театр, знаючи, що це цивільний об'єкт, – це становить воєнний злочин. 

Слідчі, які розслідують цей інцидент, зокрема Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду, мають уважно розглянути цю версію як найімовірніше пояснення інциденту. 

Докази також вказують на те, що навіть за будь-якої раціональної інтерпретації трьох інших сценаріїв – що театр став мішенню через його сприйняття як військову ціль, що в нього влучили помилково, цілячись у щось інше, чи що в нього поцілили під час невибіркового нападу – напад все одно становив би воєнний злочин. 

Серйозність злочину та масштаб завданого страждання людям вказують на те, що потрібно провести негайне прозоре розслідування, щоб визначити кількість жертв та притягнути винних до відповідальності за цивільні жертви, серйозні травми, завдані людям, та руйнування цивільної інфраструктури".