Міжнародна система безпеки вийшла з ладу, час її змінити – Єрмак
Керівник Офісу президента України Андрій Єрмак наголошує, що нинішня міжнародна система безпеки вичерпала себе, бо вся прогнила. Її залишки зруйновано, а між її обломками поховано світовий порядок, що діяв раніше, водночас спроби відновити щось – марна справа.
Джерело: Єрмак у своїй колонці для TIME
Деталі: Очільник ОП наголошує – агресія РФ проти України стала наслідком безперервної низки воєнних конфліктів, в яких брала участь Росія після розпаду СРСР, і за які Москву не було покарано.
"Ніхто не може передбачити, як довго це триватиме", - вважає Єрмак і додає, що Росія свідомо обрала шлях архаїзації міжнародних відносин і вирішила послідовно заперечувати верховенство міжнародного права над національним.
Пряма мова: "Це спроба відтворити переломні моменти в історії та скасувати або компенсувати незадовільні результати, включаючи Карибську кризу, розпад радянського блоку та подальше розширення НАТО. Кремль вже давно цим успішно займається. У нього є спільники. Ми знаємо їхні імена.
Дехто, наприклад угорська влада, все ще готові вести бізнес з Росією на умовах Кремля. Ми знаємо, як європейські еліти послідовно підривають європейські цінності в обмін на російські гроші та енергію. Ми пам’ятаємо, як Ангела Меркель і Ніколя Саркозі нехтували інтересами всієї Європи, щоб зміцнити позиції Німеччини та Франції…
Відмова Україні та Грузії у членстві в НАТО була фактичною згодою на агресію Росії проти обох країн. Почалася ера гібридності в сучасних міжнародних відносинах".
Деталі: Єрмак наголосив, що міжнародні організації продемонстрували повну неспроможність зупинити агресора. Так, у Євросоюзі консенсусні рішення, спрямовані на стримування та покарання Росії, систематично послаблюються національними урядами. А ООН не може ефективно виконувати свої функції. Рада Безпеки ООН потребує реформування, наголошує очільник ОП.
Він додав, що НАТО все ще дозволяє Росії втручатися у питання розширення Альянсу, як безпосередньо, так і через "обережних політиків, які страждають на амнезію".
Пряма мова: Як показують поточні події, НАТО продовжує проводити політику подвійних стандартів. Його готовність прийняти Фінляндію та Швецію всупереч невизначеним сигналам і постійним затримкам щодо заявки України.
Прагнення двох держав приєднатися до Альянсу є прямим наслідком російського вторгнення в Україну, яка де-факто залишалася нейтральною саме через відмову НАТО надати їй чіткий шлях до членства. Результати зрозумілі. Російські ракети руйнують українські міста. Російські солдати тисячами ґвалтують та вбивають громадян України, навіть дітей. І деякі з союзників все ще намагаються уникнути конфронтації, незважаючи на погрози з боку російського керівництва.
На тлі безпорадного Будапештського меморандуму сигнал очевидний: у разі вторгнення держави, які не мають зброї масового знищення і не потрапили під парасольку колективної безпеки, можуть розраховувати на безмежне занепокоєння. Гуманітарна допомога та відкриття кордонів для біженців теж ймовірні. Але перспектива покарання агресора для цих країн стає невизначеною. Так було у 2014 році, коли Росія окупувала український Крим і Донбас. Багато хто в Європі хотіли б зберегти статус-кво навіть зараз.
У НАТО ще є шанс показати свою відповідальність і незалежність. Замість того, щоб говорити про "двері відкриті для всіх", саме час відкрити їх для України. Зараз російське керівництво впевнене, що має право знищити Україну.
Але запеклий опір українського народу зіпсував гру. Наше прагнення до свободи виявилося сильнішим. Тільки після трагедій у Маріуполі, Бучі, Гостомелі, Чернігові, Харкові та десятках інших місць міжнародна спільнота почала розуміти, з чим ми маємо справу. Кожен день приносить жахливі кадри нелюдських злочинів російської армії. Але цих трагедій можна було б уникнути, якби були лідери, які могли б захистити світовий порядок.
Маріуполь, Буча, Ірпінь та десятки інших місць довели, що можуть. Отже, Україні потрібні надійні, вичерпні та обов’язкові гарантії безпеки. Світ потребує таких гарантій. Без них будь-яка угода з Росією буде лише перемир’ям, тимчасовим і крихким.
Але щоб змусити Росію його підписати, нам потрібно триматися.
…Ленд-ліз (від США - УП) допоможе Україні вижити. Відновити цілісність держави. Поверніть наших людей. Покарайте агресора рішуче і суворо. Це буде наша перемога. Але є питання, яке потрібно вирішити зараз.
Росія втрачає силу. Звірства, які чинять російські солдати, є ознакою слабкості, ознакою деградації, перенапруження сил імперії та її неминучого розпаду. Тому зараз слушний час для таких реформ. Зараз слушний час для поєднання інтересів і справедливості, цінностей і реальної політики. Час реформувати міжнародні інституції. Створити ефективний формат безпеки на випадок, якщо НАТО не наважиться проявити рішучість — рішучість, яка створила її ще в 1949 році. Рішучість громадян держав-членів Альянсу підтримувати наші євроатлантичні прагнення та нашу справедливу боротьбу.
Ми пропонуємо новий колективний договір про гарантії безпеки для України — як основу для колективної відповіді на глобальні виклики безпеки. Очевидно, що нейтралітет не може бути ключовим питанням у цій угоді.
Ця угода має забезпечити статус України як демократичної, суверенної та цілісної держави, не виводячи за дужки питання Донбасу та Криму. Умови забезпечення такого статусу є предметом обговорення, але зрозуміло, що серед гарантів є місце і для Заходу, і для Сходу. Для Америки, Європи, Азії та Африки. Для членів Ради Безпеки ООН, Польщі, Італії, Німеччини, Туреччини, Канади, Ізраїлю… Клуб відкритий. Україна є одним із провідних гарантів світової продовольчої безпеки, тому її забезпечення є не лише моральним, а й суто практичним питанням.
Більше того, Україна є тим щитом, що захищає Європу від вторгнення, про який відверто говорять російські чиновники. Ви можете їм не повірити, як ми не вірили до 2014 року, але історія чітко показує, що імперії мають лише два стани: розширення та розпад.
У майбутньому українська безпекова платформа має стати основою багатостороннього формату U-24, United for Peace. Своєрідною службою порятунку відповідальні держави забезпечили б країни, які потребують допомоги. Служба, яка, незважаючи на параліч ООН і право вето вето, зможе протягом 24 годин надати допомогу — гуманітарну, фінансову, матеріальну та військово-технічну — державі, яка постраждала від агресії. Служба, яка протягом 24 годин покарає агресора шляхом накладення санкцій".