Військовим РФ погрожують за відмову воювати, але справи не порушують – росЗМІ

Сотні чи тисячі російських військових відмовляються їхати воювати в Україну, на них тиснуть і погрожують командири, але кримінальну справу за відмову не можуть відкрити.

Джерело: Медіазона

Деталі: Як пише видання, кількість військових, які відмовилися їхати в Україну, невідома, але рахунок іде на сотні чи навіть тисячі.

За відсутності воєнного стану в РФ порушити проти них справу за невиконання наказу важко, тому командири тиснуть на своїх підлеглих умовляннями, погрозами та звільненнями.

Адвокат Максим Гребенюк пояснив виданню, що за відсутності воєнного стану практично неможливо довести склад статті 332 КК (невиконання наказу), яка передбачає наявність "істотних збитків" для порушення справи. За словами Гребенюка, з 24 лютого досі не було порушено жодної справи за цією статтею.

"Проблема в тому, що наказів про участь у бойових діях на закордонній території не існує, адже у нас не запроваджено воєнного стану. Військовослужбовців просто ставлять перед фактом: їдемо туди, відкриваємо вогонь там. Їхню думку, готові вони чи не готові, запитують лише на стадії укомплектовування. Тим, хто каже, що готові, наказують. А той, хто не готовий, наказ цей не отримує взагалі", - розповів адвокат.

Інженер однієї з сибірських частин, контрактник Василь Нікітенко відмовився їхати в Україну, але, можливо, все одно скоро опиниться на цій війні.

Першого ж тижня війни командир опитав Василя та інших військовослужбовців з його частини про бажання взяти участь у так званій "спеціальній операції". Отримавши від багатьох негативну відповідь, попросив від цих солдатів написати рапорт про причину відмови. Надалі такі рапорти відмовникам доводилося писати щотижня. Через кілька таких відмов Нікітенка викликали та сказали, що звільнятимуть за невиконання умов контракту.

Пізніше до частини прийшла телеграма від вищого штабу про те, що Нікітенко, незважаючи на відмову, все одно повинен вирушити в один із прикордонних регіонів.

"За словами людей більш досвідчених, я їду в розпорядження свого прямого начальника, і переходу кордону не буде. Але знаючи, як усе це влаштовано в структурі збройних сил, я впевнений, що він буде. Звичайно, там я теж піду у відмову, а там уже й до кримінальної справи за дезертирство недалеко", — прогнозує Нікітенко.

За відсутності можливості покарати підлеглого в рамках Кримінального кодексу командири намагаються тиснути на відмовників за допомогою погроз та принижень.

"Товаришу полковнику, завантажте його завтра в БТР і вивезіть, зрозуміло? Завтра завантажити та вивезти, і мені доповісти! Можете зв'язати нах..й, можете так його… як кульок туди… запхати!" — так відреагував один із командирів на відмову військового Валерія Редькіна знову вирушати на війну в Україні невдовзі після повернення звідти.

На записі цієї розмови командир називає Редькіна "негідником", "боягузливою істотою", "козлиною", "сволотою" та "твариною".

Також відомі випадки, коли батькам відмовника надходять листи із твердженнями, що їхній син "не виправдав високе звання "Захисника Вітчизни", самоусунувся від виконання службових обов'язків, відмовився (злякався) їхати на чергові навчання, тим самим недбало виконував свої службово-посадові обов'язки, став на шлях злочину, подавав поганий приклад товаришам по службі".

Також командири використовують погрози карного переслідування.

"Ви не можете не їхати. Не поїдете туди — поїдете, бл…, на 15 років зону топтати і все", — каже на іншому записі командир ще одного військовослужбовця Валерія Соловйова.

Видання зазначає, що за відмову контрактника брати участь у "спеціальній операції" може бути звільнення. Але часто цього хоче й сам військовослужбовець.

Випадки відмови від відправки в Україну були серед льотчиків. За словами співрозмовника "Медіазони", знайомого з процедурою звільнення одного з них, почувши на диктофонному записі формулювання поставленого командиром завдання, цей льотчик сказав, що виконувати його не стане. Коли його відправили на розмову до командира, льотчик сказав, що не вважає Україну ворогом, а війну назвав несправедливою.

Командир почав умовляти льотчика, використовуючи аргументи, які можна порівняти з тим, як війну виправдовують пропагандисти на російському телебаченні. Льотчика після відмови погрожували звільнити, але так і не звільнили.