Росія посилювала свою армію в Криму після Харківських угод – розвідка
Росія могла готуватися до захоплення Криму ледь не від початку незалежності України, але активно почала посилювати свої війська на півострові після підписання "Харківських угод" у квітні 2010 року.
Джерело: проєкт "Радіо Свобода" – "Крим.Реалії"
Деталі: Представник Головного розвідувального управління Міноборони України Вадим Скібіцький розповів, що після "Помаранчевої революції" в Україні 2004 року Росія посилила ідеологічний фронт у Криму, почала підживлювати там проросійські настрої. За його словами, тоді Росія почала впроваджувати "м’яку силу": в АРК з’явилося багато об’єднань, організацій і партій, які несли ідею про "русский мир".
А 21 квітня 2010 року у Харкові президент Віктор Янукович угодою з президентом РФ Дмитро Медведєвим погодився продовжити базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі до 2042 року в обмін на знижку в ціні на російський газ.
За словами Скібіцького, після цього Росія почала приховано привозити модернізовану або відремонтовану техніку на територію Криму, щоб посилити свої військові угруповання.
Скібіцький зазначає, що ще в 2013 році Росія й Білорусь проводили навчання за легендою про наведення ними ладу на території сусідньої держави у випадку, коли там безлад, захоплення влади і діють незаконні збройні формування. За словами Скібіцького, у 2014 році на Донбасі російські війська діяли за відпрацьованим тоді сценарієм.
Після навчань "Захід-2013" частина російських Збройних сил не повернулася до пунктів постійної дислокації. 37 тисяч військових залишилися біля кордонів України і використовувалися під час окупації Кримського півострова.
На думку Скібіцького, ЧФ РФ у будь-який момент міг розпочати широкомасштабні дії проти України, ознаки загрози "чітко проявилися саме в 2013 році, тоді вже необхідно було вживати контрзаходів для того, щоб не допустити розвитку такої ситуації".
Адмірал Військово-морських сил ЗСУ Ігор Воронченко також вважає, що безпосередня підготовка до анексії Криму почалася восени 2013 року: в листопаді на російську базу в Гвардійському завезли 45 цистерн авіаційного гасу замість звичайних 12, і це було пальне для "Іл"-ів, які прилетіли на півострів у лютому 2014-го.
Скібіцький додає, що у 2013 році було створено російське угруповання, яке під приводом безпеки зимових "Олімпійських ігор" у Сочі 2014 року відпрацьовувало блокування морської акваторії і повітряного простору, проведення розвідувальних операцій. Зокрема, здійснювало "агресивні розвідувальні дії щодо України".
Тоді до Криму перекинули підрозділи російських мобільних десантно-штурмових військ із досвідом Чеченської та Грузинської війн. Розвідка фіксувала, що повітряно-десантні війська з Тули, Рязані, Кубинки повітряним шляхом перекидали в Анапу, Ростов-на-Дону. Ці підрозділи до Криму – на першому етапі приховано – перевозили великими десантними кораблями Чорноморського флоту Росії "Азов" і "Фільченков".
20 лютого 2014 року українська розвідка фіксувала агресивні дії Росії у Криму, 22 лютого бригада морської піхоти в Севастополі й батальйон морської піхоти у місті Темрюк отримали команду "повна бойова готовність", а 23 лютого почалася широкомасштабна окупація Криму.
При цьому в 2010 році, за президентства Віктора Януковича, в Україні переписали військову доктрину, викресливши Росію з загроз. У 2010 році було рішення РНБО нарощувати сили в Криму, але нова влада виконувати його не стала, змінила курс від євроатлантичної інтеграції в бік Росії.
Колишній перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ генерал-майор Віктор Назаров згадує, що при Вікторі Ющенку у 2005-2006 роках у воєнну доктрину України внесли зміни, вписали одним із джерел загроз Росію, але в адміністрації Януковича була установка "Росія не може розглядатися нами як ворог". Павло Лебедєв навіть доповідати про таке Януковичу не хотів.
Тож почалися "реально руйнівні для ЗСУ" процеси: обмежене фінансування не дозволяло забезпечити боєздатність і боєготовність армії.
Хоча віцеадмірал Сергій Гайдук, який командував ВМС України з 7 березня 2014-го до 2016 року.ю вважає, що Росія готувалась до анексії Криму ще з 1992 року, коли визнала указ президії Верховної ради СРСР 1954 року, яким Крим було включено до складу Української РСР, таким, що не має юридичної сили.
На його думку, ця денонсація була викликом для України, але на нього належним чином не відреагували.
Пряма мова Гайдука: "Ви пам'ятаєте, як розвивалися події, починаючи від так званої "мєшковщини", потім потренувалися на зриві навчань "Сі Бриз", потім Тузла (у 2003 році – ред.), потім Грузія (2008 року – ред.). На моє переконання, те що відбулося в Криму у лютому-березні 2014 року, – це кінцева фаза, активна фаза операції, яка тривала фактично з моменту незалежності України".
Нагадаємо:
- 24 січня 2019 року Оболонський райсуд Києва заочно визнав екс-президента Віктора Януковича винним у державній зраді та пособництві в агресивній війні через окупацію Росією Криму, президента-втікача засудили до 13 років позбавлення волі.
- 28 січня 2021 року Офіс генпрокурора України повідомив Януковичу про підозру в державній зраді через підписання "Харківських угод".
- Президент РФ Володимир Путін 2 квітня 2014 року, після окупації АРК, денонсував "Харківські угоди" та низку угод щодо перебування Чорноморського флоту в Криму.
- Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков також називав однією з причин окупації Криму "Харківські угоди", за якими Росія збільшила військовий контингент на півострові.
Читайте також: Як ми втрачали Крим. Свідчення перших осіб України