Звільнений із полону Жемчугов зізнався, що партизанив

Володимир Жемчугов, звільнений після майже року полону в бойовиків, зізнався, що входив до одного з партизанських загонів і виконував завдання на Донбасі.

Про це він розповів в інтерв'ю газеті "Факти".

46-річний Жемчугов потрапив у полон у Луганській області восени 2015 року, підірвавшись на розтяжці. У Володимира до ліктя ампутовано обидві руки, вилучено частину кишківника, він практично не бачить. Зараз його обстежують у Центрі хірургії профілактичної й клінічної медицини Державного управління справами.

"Праве око взагалі нічого не бачить. А ліве – тільки якісь плями. Ви сидите поруч, а я не бачу ні вашого обличчя, ні одягу – тільки пляма. Але лікарі, які мене тут обстежили, обнадіяли: шанс хоча б частково відновити зір є. Тепер необхідне обстеження у вузькопрофільній клініці", – розповів Жемчугов у лікарні.

"Насправді те, що я залишився живий після мінно-вибухового поранення, уже саме по собі диво. Осколки потрапили в груди, але не дійшли до серця. Один із них зупинився за два сантиметри від вени, ще один – не дійшов до головного мозку", – зазначив він.

Чоловік підтвердив, що отримав поранення, підірвавшись на міні.

"Не буду приховувати, що опинився в полі не просто так – був на бойовому завданні. На окупованій бойовиками території давно діють партизанські загони. Я був в одному з них. Вступив туди тому, що хотів захистити свою країну", – заявив Жемчугов.

"Родом я із Красного Луча Луганської області. У молодості був шахтарем, потім займався бізнесом у Луганській області, а пізніше разом із дружиною виїхав до Грузії. У Тбілісі в мене була хороша робота, ми прожили там багато років. У 2008 році пережили війну в Грузії… Я цікавлюся історією, багато читав про абхазький і південноосетинський конфлікти, які, як і у випадку з нашою країною, розв'язала Росія", – зазначив він.

"Коли у 2014 році ми з Лєною приїхали до моєї мами в Красний Луч, там уже стояли на блокпостах так звані ополченці. Я зрозумів, що не можу як ні в чому не бувало повернутися до Грузії, коли в моїй країні таке відбувається. Вивіз у Тбілісі дружину й маму, а сам повернувся в Луганську область" – заявив Жемчугов.

Його дружина Олена підхопила: "Я навіть не знала, що чоловік входить у партизанський загін. Він мені про це не розповідав. Але знала, що Володя допомагає місцевим жителям: вивозить їх з окупованої території – чоловік допоміг багатьом нашим знайомим, пенсіонерам, які не можуть виїхати, доставляє продукти й ліків".

"29 вересня минулого року, коли я була у Тбілісі, мені подзвонили так звані поліцейські з Луганська й сказали, що чоловік перебуває в обласній лікарні у важкому стані", – розповіла вона.

Володимир уточнив: "Це трапилося вночі на полі біля Луганського аеропорту. Там, як відомо, ішли запеклі бої, і територія навколо замінована. Зачепившись правою ногою за розтяжку, я почув глухий звук і зрозумів, що потрібно бігти. Не встиг. У момент вибуху інстинктивно намагався закрити себе руками…".

За словами Жемчугова, отямившись, він зрозумів, що осліп і стікає кров'ю, але, пролежавши з півгодини, вирішив доповзти до дороги.

"Повз на звук машин. Якщо чесно, робив це не заради порятунку. Рідним буде боляче це чути, але я хотів покінчити життя самогубством, щоб не потрапити в полон. Я знав, що вночі по трасі з Росії в Луганськ ідуть "Урали" зі снарядами. Доповз до дороги й ліг під колону військової техніки. Але військові машини мене… об'їхали", – сказав він.

"Швидше за все, хтось мене помітив і кудись подзвонив – тому що незабаром за мною приїхала машина. Мені вкололи знеболювальне, а що було далі, не пам'ятаю. Отямився за кілька днів у реанімації. Уже без рук", – додав він.

За даними Жемчугова, на захопленій території йому зробили кілька операцій.

"Через важке осколкове поранення живота почався перитоніт. Мене дивом урятували. Я нічого не бачив, але розумів, що в палаті перебуваю під цілодобовою охороною" – розповів він.

"Бойовики знали, що я не простий місцевий житель, і хотіли з пристрастю допитати партизана. Вони оплачували моє лікування, бо потрібен був їм живим. Чув, як вони між собою говорили: "Треба, щоб він був притомним. Нехай розповість усе – чисельність партизанського загону, адреси, явки, паролі…", – заявив Жемчугов.

Олена Рощенко, УП