Савченко розповіла, чому не втекла з полону
Звільнена з російської в’язниці українка Надія Савченко могла утекти з полону на Донбасі, але не хотіла підставляти під загрозу життя інших бійців, яких також полонили бойовики.
Про це вона розповіла, виступаючи як народний депутат України у ПАРЄ у Страсбурзі у вівторок.
"Я могла втекти з полону. Але зробити це я могла одна. А в сусідній кімнаті сиділи ще 8 хлопців – і щоб піти з полону, мені б довелося вбити трьох сепаратистів. І чи вижили б ці вісім після того, як я б пішла, забравши життя трьох?" – сказала Савченко.
"Вивести всіх не було можливості. І тому я, як офіцер, прийняла рішення бути зі своїм особовим складом до кінця", – пояснила вона.
Савченко розповіла, що у першу ніч полону її побратимів били:
"Війна – вона не без болю. Але є поняття надлюдського, а є те, що ще можна зрозуміти – просто людська ярість, злоба. Вночі у перший день полону прийшли двоє, які були на емоціях, сказали, що загинуло багато їхніх друзів у тому бою. Вони побили хлопців дуже сильно у кімнаті поруч, мене залишили "на закуску", як вони сказали".
"Потім один повернувся і почав говорити зі мною, і сказав: "Я сегодня пять ваших убил – как мне с этим жить?". Я йому сказала: ти вибрав сам… Навіть цей сепаратист – йому було нелегко від цього (убивства – ред..)… Потисли один одному руку – і розійшлися", – згадала Савченко.
Вона переконана, що "і ворога можна поважати – і навіть краще, якщо ти поважаєш ворога, якщо є за що поважати".
У в’язниці у Росії, за словами Савченко, з нею поводилися доволі чемно: "Люди зазвичай не стають сволочами, якщо їм немає наказу стати сволоччю – поводилися вони так, як вони себе поводять. Якщо наказ був, то працювали, як сказали".
Щодо голодування депутат сказала: "Мені було просто легше не їсти, ніж їсти. Мені було дуже погано, бо я людина дуже вільна, для мене обмеження… дуже важко жити в 10 квадратних метрах, не маючи права вийти, звичайні речі заборонені… про все доводиться просити, постійно приниження до стану раба…".
Голодувати для Савченко "не було важко", але їй було важко дивитися російське телебачення, була постійна напруга.
"Голод – це був єдиний протест, коли мені погано фізично, а їм від цього гірше морально. Бо коли я починала, вони там жартували, вишукували шоколадки приховані, а десь на день 40-й вони ходили з круглими очима й питали: "А как она так может?". Потім вони почали там жарит картоплю – таки метод подразнити смакові рецептори, щоб я почала їсти. На мене це не діяло, бо в мене була ціль", – заявила українка
"І чим більше вони бісилися, тим легше мені ставало. Чим більше я їм створювала проблем хоч якихось там – бо весь світ за мене бореться, а я нічого не роблю, фізично не можу там нічого зробити. Тому чим більше я їм створювала цього кип\ятку… Вся ця внутрішня боротьба мені додавала сил", – додала депутат .
Олена Рощенко, УП
