Клімкін розповів про стратегію повернення Криму
Стратегія України щодо повернення Криму складається з двох базових частин - політико-дипломатичної та інформаційної.
Про це повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін, в ефірі програми "Право на владу" на телеканалі "1 + 1", передає Інтерфакс-Україна.
За його словами, перша частина плану - політико-дипломатична: це підтримка єдності і солідарності з Україною цивілізованого світу, підтримка політики невизнання окупації Криму і підтримка санкцій щодо Росії.
Сюди ж міністр включив роботу з усіма країнами світу і громадянським суспільством, "щоб встановити чіткий пресинг на Росію для недопущення порушень прав людини".
Він зазначив, що одночасно слід тиснути на Росію в рамках міжнародних конвенцій: Конвенції морського права, конвенції по боротьбі з тероризмом, а також підтримувати українські компанії, які судяться в арбітражі для компенсації збитку від анексії Криму.
Другий елемент стратегії, сказав Клімкін, - інформаційний.
"Жителі Криму знаходяться під шаленою пропагандою, ми повинні їм показати нашим прикладом, що їх майбутнє - в європейській демократичній Україні, а не в Криму під російською тимчасовою окупацією, де вони можуть йти тільки в нікуди", - висловив переконання міністр.
Як відомо, Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року початком тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією. 7 жовтня 2015 року президент Петро Порошенко підписав відповідний закон.
Міжнародні організації визнали окупацію і анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили низку економічних санкцій. Росія ж вважає окупацію АРК "поновленням історичної справедливості".
Після захоплення півострова Росією місцева влада масово переслідує активістів та журналістів, які не підтримали анексію, особливо – кримських татар.
22 лютого 2016 року у Верховній Раді оприлюднили стенограму засідання Ради національної безпеки України від 28 лютого 2014 року, на якому обговорювали проблему Криму й здатність України відбити агресію Російської Федерації – і не наважилися вводити воєнний стан.
