На Банковій не знають, чи дозволив КС судити за інтерес до "Межигір`я"

Рішення Конституційного Суду щодо збирання та використання інформації про особу не обмежує доступ до публічної інформації.

Про це заявив у п'ятницю прес-конференції на крівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації адміністрації президента Денис Іванеско, передає УНІАН.

"Я не вважаю, що рішення КС "звужує" доступ до публічної інформації. Воно безпосередньо не стосується доступу до публічної інформації. Рішення КС стосується права на приватність, ця інформація не створюється органами державної влади, тому вона немає безпосереднього відношення до закону про доступ до публічної інформації",- сказав він.

Іванеско повідомив, що за 8 місяців дії закону про доступ до публічної інформації, до адміністрації президента надійшло понад 2 тисячі 300 запитів, з яких 317 від журналістів.

Загалом до органів державної влади звернулися понад 18 тисяч запитувачів.

"Цей Закон допоміг журналістам, які займаються журналістськими розслідуваннями, отримати більше інформації від держави, принаймні отримати офіційну точку зору, офіційні цифри", - сказав Іванеско.

Щодо судової практики, він повідомив, що за 8 місяців судами розглянуто 133 справи щодо доступу до публічної інформації, у 69 судових справах держава програла, тобто запитувачі не отримали відповідної інформації, як це було визначено законом.

"Раніше держава програвала набагато більше справ, тобто якість виконання закону про доступ до публічної інформації з часом покращувалася", - додав Іванеско.

Відповідаючи на запитання, чи можуть притягнути до кримінальної відповідальності журналістів за те, що вони хочуть щось дізнатися про приватне життя президента, зокрема, щодо його резиденції в Межигір`ї, Іванеско відповів: "На мою думку, це прохання про правову консультацію. Я не вважаю себе настільки обізнаним юристом, щоб надавати вам консультацію".

Як відомо, Конституційний Суд встановив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням у її особисте та сімейне життя і допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.