Луценко розповів, чому не втік закордон
Екс-голові МВС Юрію Луценку до арешту пропонували допомогу в оформленні статусу біженця закордоном, але він відмовився.
Про це він сказав в інтерв’ю газеті "Комерсант-Україна".
"Я знав про гіперактивність МВС і Генпрокуратури, які з квітня 2010 року перевернули масу документів, намагаючись знайти на мене компромат. Але я був спокійний - санаторіїв МВС при мені не крали, "фірми друзів" держзамовлень не отримували, палаців і дач я силами МВС не будував... Тому думки про еміграцію мені в голову й не приходили", - зазначив він.
"А потім прийшла новина - у МВС і ГПУ вважають незаконним святкування Дня міліції в 2008 і 2009 роках. Маячня, подумав я", - сказав Луценко, підкреслив, що на святкуванні був присутній президент, а "витрати складалися лише з оплати оренди залу й квітів для нагороджених держнагородами та вдів загиблих міліціонерів, жодної бюджетної копійки на другу - розважальну - частину не було витрачено".
Луценко розповів, що в листопаді минулого року він зустрівся з одним із керівників Генпрокуратури, які повідомив йому, що є "кримінальна справа про стаж водія".
"Перспективи справи, за його словами, були нульові, але керівництво ГПУ сильно тиснуло, вимагаючи активного слідства. "Ти ж не збираєшся їхати через цей маразм?" - запитав він. "Звісно, ні", - відповів я. "Не переживай, про арешт не може бути й мови", - сказав він. Але мені стало ясно - саме до цього йде", - сказав Луценко.
"Через декілька днів усе остаточно встало на свої місця: незважаючи на абсурдність обвинувачень, справу розслідують 11 слідчих-"важняків", темпи розслідування - ударні, завдання - мій арешт", - зазначив він.
"Перспективи оскаржити справу в суді - нульові, бо слідство за день до суду оголошувалося закінченим, суд у зв'язку з цим не розглядав скаргу про законність порушення справи по суті, а через пару днів слідство знову відкривалося й рух до поставленої мети - Луценка в камеру - тривав", - додав Луценко.
Він пригадав: "Багато політиків говорили мені, що в таких умовах не можна випробовувати долю. Деякі, у тому числі закордонні друзі, пропонували допомогу в оформленні статусу біженця".
"Рішення я приймав разом із родиною. З одного боку, я в країні, де рідний брат голови ГПУ керує вищою для мене судовою інстанцією (Микола Пшонка, заступник голови Вищого спецсуду з розгляду цивільних і кримінальних справ), і, отже, перспективи справедливого суду нульові…", - сказав Луценко.
"З іншого боку - не з моєю фізіономією переховуватися й не з моїми грошима жити в еміграції. І головне - чому я повинен тікати, тим самим даючи привід поливати мене брудом, а моїх соратників по опозиції без слів заарештовувати через прецедент втечі?", - заявив він
"Родина мене підтримала. Вони знають, що я не зможу жити в боягузтві. Я ніколи не ховався за спини, завжди брав удар на себе. Я й сьогодні готовий відповідати, упевнений у своїй правоті. Єдина проблема: де знайти незалежний суд?", - додав Луценко.
