Кучма розповів про свої перемоги і страхи

Екс-президент Леонід Кучма вважає найбільшим досягненням свого президентства об'єднання країни і реакцію на події навколо коси Тузла.

Про це Кучма сказав в інтерв'ю газеті "Факти", опублікованому в п'ятницю.

"Якщо говорити про досягнення мого президентства в цілому, то це - пройдений Україною шлях від фантастичної, понад 10 тисяч відсотків, інфляції до першого місця в Європі по темпах промислового росту", - сказав він.

"Між цими пунктами хочеться особливо відзначити два досягнення. Перше: припинення гострого церковно-релігійного протистояння. Це була найтяжка проблема, що дісталася мені. Довелося взяти на себе роль посередника між сторонами конфлікту, був головним вмовляючим", - розповів він.

"Друге: мені здається, таки об'єднати країну. Гасло: "Україна - насамперед!" почало працювати. Якщо ж говорити не про досягнення, а про вчинки, якими пишаюся, то це моя реакція на події, що одержали назву "Тузла". А шкодувати... Не шкодую ні про що", - додав Кучма.

Відповідаючи на питання, чим була для нього підтримка Папи Іоанна Павла II, який під час касетного скандалу, перебуваючи в Україні сказав, що приїхав підтримати Кучму у важку хвилину, він відповів:

"Ці слова значили дуже багато. Коли тебе розуміє і підтримує така людина і діяч, як Іоанн Павло II, переоцінити це неможливо".

"У мене є відповідь: напевно, він був ближче до Бога і, як говориться, усе бачив. Він бачив, що на мені немає того гріха, що мені приписували і продовжують приписувати. Він бачив це краще світових світських діячів першої ланки. Крім нього, тільки президент Польщі Олександр Кваснєвський, не коливаючись, простягнув мені руку моральної і політичної підтримки. Цим двом полякам - вічна моя подяка!" – додав Кучма.

Відповідаючи на питання, у який момент він зовсім чітко усвідомив що став главою величезної багатомільйонної держави, він сказав:

"Я добре уявляв собі, у якому стані в 1994 році знаходилася країна, особливо її економіка. Після того як Центвиборчком оголосив попередні результати виборів, приїхав у Київ із Дніпропетровська, прийшов на Банкову, сів за стіл у президентському кабінеті. Перше відчуття - страх. Тривало воно, напевно, з хвилину. Потім пішла робота. Боятися стало ніколи. От уже точно: якщо не я, то хто ж!"