Ющенко не може звільнити своїх друзів-сумісників, бо має велике серце?
Вівторок, 21 червня 2005, 21:59
Українські політологи вважають, що існують певні причини, з яких президент Віктор Ющенко не звільняє депутатів-сумісників, і чекають від нього рішучих дій.
На прохання Центру досліджень політичних цінностей експерти відповідали на запитання: "Чому президент дотепер не звільнив сумісників?"
Директор Європейського інституту інтеграції і розвитку Дмитро Видрін вважає, що в цьому питанні "є як політичні мотиви, так і психологічні".
"Політичні мотиви - не хочеться зменшувати свою присутність і в законодавчому і у виконавчому просторі одночасно. А психологічний момент - видно, йому складно відмовити своїм друзям. Оскільки, президент у нас відрізняється великим серцем і широкою натурою, очевидно, він ще не навчився відмовляти своїм друзям", - відзначив політолог.
Керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній вважає, що "антиконституційне сумісництво представників вищих ешелонів нової влади - це приклад подвійних стандартів і моральної неохайності чиновників "нового призову".
"Ситуація вже давно переросла з проблеми непорядності конкретних міністрів і губернаторів у проблему виконання президентом своїх функцій як гаранта Конституції", - відзначив Доній.
На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, якщо президент піде масове звільнення сумісників, це буде "кадрова мініконтрреволюція".
"Це, звичайно ж, привело б виконавчу владу до нестабільності (пошук, узгодження нових кандидатур), таким чином сталася б своєрідна криза виконавчої влади. І знову таки, де взяти нові кадри? З того ж депутатського корпусу, принаймні, велику частину, і знову наштовхуватися на прецедент сумісництва", - відзначив він.
За словами Карасьова, президент може тільки "надавити морально на сумісників, однак щось його стримує бути різким стосовно депутатів-сумісників".
Керівник соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко розглядає проблему у світлі зниження моральних і політичних стандартів, "які характерні для будь-якого постреволюційного часу". "Розруха в головах - це дуже серйозно", - заявив він.
Директор Інституту національних стратегій Кость Бондаренко заявляє, що нинішня влада "не є ні прозорою, ні цілком демократичною, ні такою, що буде чітко дотримуватися законів і Конституції". "Після Кучми змінилися люди, змінилися лідери, але залишилася система. З іншого боку, існує кадровий голод, який треба якимсь чином угамувати, тому доводиться суміщати по дві посади одночасно, але це не виправдання".
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко впевнений, що президентові під силу звільнити сумісників. "Тому будемо чекати, коли він це зробить", - відзначив він.
Директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимир Маленкович заявляє, що причин того, що президент не звільняє сумісників може бути кілька.
"Пояснення можуть бути найрізноманітніші, у тому числі, тисне на нього його команда, багато хто з них ховається за депутатською недоторканністю, інші бояться, що їх можуть відправити у відставку, і вони залишаться без місця", - відзначив політолог.
Інтерфакс-Україна
На прохання Центру досліджень політичних цінностей експерти відповідали на запитання: "Чому президент дотепер не звільнив сумісників?"
Директор Європейського інституту інтеграції і розвитку Дмитро Видрін вважає, що в цьому питанні "є як політичні мотиви, так і психологічні".
"Політичні мотиви - не хочеться зменшувати свою присутність і в законодавчому і у виконавчому просторі одночасно. А психологічний момент - видно, йому складно відмовити своїм друзям. Оскільки, президент у нас відрізняється великим серцем і широкою натурою, очевидно, він ще не навчився відмовляти своїм друзям", - відзначив політолог.
Керівник Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній вважає, що "антиконституційне сумісництво представників вищих ешелонів нової влади - це приклад подвійних стандартів і моральної неохайності чиновників "нового призову".
"Ситуація вже давно переросла з проблеми непорядності конкретних міністрів і губернаторів у проблему виконання президентом своїх функцій як гаранта Конституції", - відзначив Доній.
На думку директора Інституту глобальних стратегій Вадима Карасьова, якщо президент піде масове звільнення сумісників, це буде "кадрова мініконтрреволюція".
"Це, звичайно ж, привело б виконавчу владу до нестабільності (пошук, узгодження нових кандидатур), таким чином сталася б своєрідна криза виконавчої влади. І знову таки, де взяти нові кадри? З того ж депутатського корпусу, принаймні, велику частину, і знову наштовхуватися на прецедент сумісництва", - відзначив він.
За словами Карасьова, президент може тільки "надавити морально на сумісників, однак щось його стримує бути різким стосовно депутатів-сумісників".
Керівник соціологічної служби "Український барометр" Віктор Небоженко розглядає проблему у світлі зниження моральних і політичних стандартів, "які характерні для будь-якого постреволюційного часу". "Розруха в головах - це дуже серйозно", - заявив він.
Директор Інституту національних стратегій Кость Бондаренко заявляє, що нинішня влада "не є ні прозорою, ні цілком демократичною, ні такою, що буде чітко дотримуватися законів і Конституції". "Після Кучми змінилися люди, змінилися лідери, але залишилася система. З іншого боку, існує кадровий голод, який треба якимсь чином угамувати, тому доводиться суміщати по дві посади одночасно, але це не виправдання".
Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко впевнений, що президентові під силу звільнити сумісників. "Тому будемо чекати, коли він це зробить", - відзначив він.
Директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень Володимир Маленкович заявляє, що причин того, що президент не звільняє сумісників може бути кілька.
"Пояснення можуть бути найрізноманітніші, у тому числі, тисне на нього його команда, багато хто з них ховається за депутатською недоторканністю, інші бояться, що їх можуть відправити у відставку, і вони залишаться без місця", - відзначив політолог.
Інтерфакс-Україна
