А судді хто?!! Спостерігачі від СНД не знають норм, на основі яких працюють?
Субота, 20 листопада 2004, 20:28
Запитання, колись поставлене Чацьким у Грибоєдовому "Горі від розуму", стало першою реакцією на матеріал "СНДівські спостерігачі не дадуть ОБСЄ звинувачувати Януковича". Другою реакцією виявилося бажання прокоментувати доволі сміливі заяви "СНДівських спостерігачів".
Ці спостерігачі, об'єднані за два тижні до першого туру у тимчасову групу "Міжнародна місія чесності", виголошують намір, за словами керівника групи Сергія Мирзоєва, "спостерігати за спостерігачами і робити висновки про їх діяльність, ... оцінювати позицію спостерігачів і якість їх роботи".
Не більше і не менше. Бо ж спостерігачі від ОБСЄ, виявляється, "працюють за стандартами, невідомими його тимчасовій групі і українським громадянам".
Така позиція викликає, щонайменше, подив. Документи ОБСЄ є частиною українського законодавства (були належним чином ратифіковані).
А, наприклад, Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод в державах учасницях Співдружності Незалежних Держав, на підставі якої спостерігачі від країн СНД діють у більшості країн СНД – ні.
Тому спостерігачі від країн СНД, які приїхали в Україну, повинні діяти на засадах, передбачених документами ОБСЄ (саме в силу зобов'язань України перед цією організацією на території країни діють закордонні спостерігачі).
Виходить, члени групи "Міжнародна місія чесності" із цими стандартами не знайомі? Яким тоді чином вони проводять спостереження?
До виборів іще залишається час, тож розвіємо сумніви поважних спостерігачів. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ: "основний інститут ОБСЄ, відповідальний за людський вимір", у тому числі дотримання права людини на вільний вибір) – організації відкриті. Уся документація наявна у вільному доступі.
Зокрема, стандарти, за якими оцінюють вибори спостерігачі, працюючі під "парасолькою" ОБСЄ, коротко підсумовані у документі: "Міжнародні стандарти виборів: документ Копенгагенської сесії Конференції з питань людського виміру ОБСЄ" (International Standards of Elections: Document of the Copenhagen meeting of the Conference on the human dimension of the CSCE) від 29 червня 1990 року.
Щоправда, цей документ представлено на сайті ОБСЄ/БДІПЛ англійською мовою (російськомовна версія "має з'явитися найближчим часом"). Однак сподіваюся, що представники поважних міжнародних установ, які входять до групи "Міжнародна місія чесності", дадуть собі з тим раду.
Пункт 7 зазначеного Документа дає перелік критеріїв, якими мають послуговуватися країни – члени ОБСЄ. Відповідно, саме за цими критеріями спостерігачі оцінюють ступінь вільності і справедливості виборів.
Отже:
"Для того, аби воля людей служила основою влади уряду, держави-учасниці будуть:
7.1. – проводити вільні вибори за встановленою законом розумною періодичністю;
7.2. – дозволити, аби всі мандати принаймні у одній із палат законодавчого органу розподілялися за вільними загальними виборами;
7.3. – гарантувати загальні і рівні виборчі права дорослим громадянам;
7.4. – застосовувати таємне голосування або еквівалентну вільну процедуру виборів, при цьому голоси мають бути підраховані і оголошені чесно, офіційні результати мають бути опубліковані;
7.5. – поважати право громадян балотуватися на політичні чи публічні посади, на індивідуальній основі чи як представникам політичних партій або організацій, без дискримінації;
7.6. – поважати право громадян і груп створювати, цілком вільно, власні політичні партії чи інші політичні організації та надавати цим партіям і організаціям необхідні законодавчі гарантії для можливості змагатися між собою на засадах їх рівності перед законом і владою;
7.7. – гарантувати, що закон і політична практика забезпечують проведення політичних кампаній у справедливій і вільній атмосфері, при чому ані адміністративні заходи, ані порушення, ані погрози не повинні перешкоджати партіям і кандидатам вільно представляти свої погляди і кваліфікацію, або перешкоджати виборцям дізнаватися і обговорювати ці погляди та кваліфікації, або віддавати свій голос без страху переслідування;
7.8. – забезпечити відсутність будь-яких законодавчих чи адміністративних обмежень безперешкодного доступу до медіа, на бездискримінаційній основі, всіх політичних груп та індивідів, що бажають брати участь у виборчому процесі;
7.9. – гарантувати, аби кандидати, що отримали необхідну за законом кількість голосів, належним чином обійняли відповідну посаду і могли перебувати на ній, доки не спливе термін їх повноважень, або ці повноваження не припиняться у інший спосіб, визначений законом у відповідності до демократичних парламентських і конституційних процедур".
Наскільки "політична практика" українських виборів відповідає цим стандартам? І чи не тому деякі спостерігачі із цілком певних країн вважають за ліпше "не знати" цих стандартів?
Із попереднім звітом спостерігачів ОБСЄ, присвяченим І туру українських виборів, можна ознайомитися на сайті цієї організації.
Отримати розгорнуту інформацію про стандарти вільних виборів, прийнятих у рамках ОБСЄ, спостерігачам від "Міжнародної місії чесності" також можуть допомогти їх українські колеги: ці стандарти перераховано і в україномовному джерелі. (Дивись: "Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування").
Звичайно, кожна сторона на виборах використовує ті прийоми і методи, які вважає за потрібне. Відповідно до власних інтелектуальних, моральних і креативних засад, а також ставлення до законодавства країни.
Але сумнів у об'єктивності і порядності представників авторитетних міжнародних установ повинен мати серйозні підґрунтя. Серйозніші за необізнаність деяких осіб із міжнародними документами, підписаними і Україною, і Росією, і практично всіма державами-членами СНД. А то "неудобно" якось вийти може... і за державу образливо.
Ростислав Павленко, кандидат політичних наук, доцент, директор програм школи політичної аналітики при Національному університеті "Києво-Могилянська Академія"
Ці спостерігачі, об'єднані за два тижні до першого туру у тимчасову групу "Міжнародна місія чесності", виголошують намір, за словами керівника групи Сергія Мирзоєва, "спостерігати за спостерігачами і робити висновки про їх діяльність, ... оцінювати позицію спостерігачів і якість їх роботи".
Не більше і не менше. Бо ж спостерігачі від ОБСЄ, виявляється, "працюють за стандартами, невідомими його тимчасовій групі і українським громадянам".
Така позиція викликає, щонайменше, подив. Документи ОБСЄ є частиною українського законодавства (були належним чином ратифіковані).
А, наприклад, Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод в державах учасницях Співдружності Незалежних Держав, на підставі якої спостерігачі від країн СНД діють у більшості країн СНД – ні.
Тому спостерігачі від країн СНД, які приїхали в Україну, повинні діяти на засадах, передбачених документами ОБСЄ (саме в силу зобов'язань України перед цією організацією на території країни діють закордонні спостерігачі).
Виходить, члени групи "Міжнародна місія чесності" із цими стандартами не знайомі? Яким тоді чином вони проводять спостереження?
До виборів іще залишається час, тож розвіємо сумніви поважних спостерігачів. Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ: "основний інститут ОБСЄ, відповідальний за людський вимір", у тому числі дотримання права людини на вільний вибір) – організації відкриті. Уся документація наявна у вільному доступі.
Зокрема, стандарти, за якими оцінюють вибори спостерігачі, працюючі під "парасолькою" ОБСЄ, коротко підсумовані у документі: "Міжнародні стандарти виборів: документ Копенгагенської сесії Конференції з питань людського виміру ОБСЄ" (International Standards of Elections: Document of the Copenhagen meeting of the Conference on the human dimension of the CSCE) від 29 червня 1990 року.
Щоправда, цей документ представлено на сайті ОБСЄ/БДІПЛ англійською мовою (російськомовна версія "має з'явитися найближчим часом"). Однак сподіваюся, що представники поважних міжнародних установ, які входять до групи "Міжнародна місія чесності", дадуть собі з тим раду.
Пункт 7 зазначеного Документа дає перелік критеріїв, якими мають послуговуватися країни – члени ОБСЄ. Відповідно, саме за цими критеріями спостерігачі оцінюють ступінь вільності і справедливості виборів.
Отже:
"Для того, аби воля людей служила основою влади уряду, держави-учасниці будуть:
7.1. – проводити вільні вибори за встановленою законом розумною періодичністю;
7.2. – дозволити, аби всі мандати принаймні у одній із палат законодавчого органу розподілялися за вільними загальними виборами;
7.3. – гарантувати загальні і рівні виборчі права дорослим громадянам;
7.4. – застосовувати таємне голосування або еквівалентну вільну процедуру виборів, при цьому голоси мають бути підраховані і оголошені чесно, офіційні результати мають бути опубліковані;
7.5. – поважати право громадян балотуватися на політичні чи публічні посади, на індивідуальній основі чи як представникам політичних партій або організацій, без дискримінації;
7.6. – поважати право громадян і груп створювати, цілком вільно, власні політичні партії чи інші політичні організації та надавати цим партіям і організаціям необхідні законодавчі гарантії для можливості змагатися між собою на засадах їх рівності перед законом і владою;
7.7. – гарантувати, що закон і політична практика забезпечують проведення політичних кампаній у справедливій і вільній атмосфері, при чому ані адміністративні заходи, ані порушення, ані погрози не повинні перешкоджати партіям і кандидатам вільно представляти свої погляди і кваліфікацію, або перешкоджати виборцям дізнаватися і обговорювати ці погляди та кваліфікації, або віддавати свій голос без страху переслідування;
7.8. – забезпечити відсутність будь-яких законодавчих чи адміністративних обмежень безперешкодного доступу до медіа, на бездискримінаційній основі, всіх політичних груп та індивідів, що бажають брати участь у виборчому процесі;
7.9. – гарантувати, аби кандидати, що отримали необхідну за законом кількість голосів, належним чином обійняли відповідну посаду і могли перебувати на ній, доки не спливе термін їх повноважень, або ці повноваження не припиняться у інший спосіб, визначений законом у відповідності до демократичних парламентських і конституційних процедур".
Наскільки "політична практика" українських виборів відповідає цим стандартам? І чи не тому деякі спостерігачі із цілком певних країн вважають за ліпше "не знати" цих стандартів?
Із попереднім звітом спостерігачів ОБСЄ, присвяченим І туру українських виборів, можна ознайомитися на сайті цієї організації.
Отримати розгорнуту інформацію про стандарти вільних виборів, прийнятих у рамках ОБСЄ, спостерігачам від "Міжнародної місії чесності" також можуть допомогти їх українські колеги: ці стандарти перераховано і в україномовному джерелі. (Дивись: "Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування").
Звичайно, кожна сторона на виборах використовує ті прийоми і методи, які вважає за потрібне. Відповідно до власних інтелектуальних, моральних і креативних засад, а також ставлення до законодавства країни.
Але сумнів у об'єктивності і порядності представників авторитетних міжнародних установ повинен мати серйозні підґрунтя. Серйозніші за необізнаність деяких осіб із міжнародними документами, підписаними і Україною, і Росією, і практично всіма державами-членами СНД. А то "неудобно" якось вийти може... і за державу образливо.
Ростислав Павленко, кандидат політичних наук, доцент, директор програм школи політичної аналітики при Національному університеті "Києво-Могилянська Академія"
