Новий віраж Януковича: "спадкоємець" проти "старої влади"
Вівторок, 16 листопада 2004, 16:37
Одним з головних підсумків теледебатів став радикальний поворот в іміджевій стратегії Віктора Януковича. Він спробував представити себе в якості "нової влади", яка вже прийшла на зміну "старій", до якої прем'єр зарахував і Віктора Ющенка.
Політики і політологи вже давно озвучували ідею, що Віктору Януковичу значно більше за "російську карту" могла б допомогти позиція відстоювання "змін без революцій". У такому разі він зміг би критикувати сучасний стан речей і заручитися підтримкою поміркованої частини електорату, не готової до барикадної форми розвитку політичного процесу.
Однак, до останнього часу прем'єр залишався в парадигмі "спадковості влади", яку йому визначили Кучма і Медведчук. Глава АП Віктор Медведчук одного разу в інтерв'ю журналові "Кореспондент" так і заявив, що іншої політики, ніж політика Кучми, Януковичу "не дозволить народ".
Дуже довго про "спадковість влади" говорив і сам Янукович, більша частина ресурсу кампанії якого побудована на належності до влади.
Такий поворот може означати лише одне – прем'єр усвідомив, що одного владного ресурсу не вистачає для перемоги.
Президент Кучма нещодавно в інтерв'ю "Епіцентру" щодо перемоги у другому турі заявив: "У першому турі в 1994 році я набрав 31%, а Кравчук набагато більше. Але в другому турі я спокійно переміг Кравчука". Однак, проблема для Януковича як раз і полягає в тому, що в 1994 році Леонід Кучма виступав саме як опозиціонер, і тільки таким чином зміг акумулювати протестні настрої, які нині явно на боці Ющенка.
Варто згадати цілком опозиційну риторику Кучми 1994 року.
Тоді він обіцяв, що "використовуючи всі президентські повноваження, поведу жорстку непримиренну боротьбу проти корупції, мафії та інших проявів злочинності, проводитиму політику реального розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, сприятиму судовій реформі; наполягатиму на проведені пенсійної реформи, що забезпечить справедливе формування пенсій майбутнім пенсіонерам та своєчасні виплати їм сьогодні, реалізую програму адресної допомоги непрацездатним; вживу необхідних заходів по зупиненню катастрофічного падіння життєвого рівня населення, запобіганню масовому безробіттю, розпаду системи охорони здоров'я, освіти, науки, культури".
Цікавим може виявитися для представників нинішніх провладних сил ще один посил Януковича: "Прийде час, і ми ще розберемося, хто зробив країну жебрачкою, і український народ. Хто всі ці роки знущався з людей". Слід відзначити, що в суспільстві в цілому склався консенсус щодо питання, хто винен у перелічених прем'єром бідах.
Тож, у разі сумнівної з точки зору легітимності перемоги Януковича, в нього могла б виникнути нездоланна спокуса забезпечити свою суспільну легітимність через демонстративну розправу з парою-трійкою олігархів, ненависних населенню. За таке задоволення український народ міг би пробачити багато що. А там міг би з'явитися і смак до таких справ.
Тож не дивно, що в таборі влади помітні очевидні хитання, зокрема і навколо питання політичної реформи. Вони пов'язані з тим, що як сказав президент Кучма, "занадто великий ризик" віддавати нинішній обсяг президентських повноважень кому б то не було.
Що ж стосується населення, то опозиційна фронда Януковича навряд чи справить бажаний для нього вплив. Слово і діло тут розходяться перпендикулярно.
Отже "стара влада", від якої щойно вперше спробував дистанціюватися Янукович, насправді усі останні місяці день і ніч працює на його перемогу всіма законними і протизаконними методами.
Політики і політологи вже давно озвучували ідею, що Віктору Януковичу значно більше за "російську карту" могла б допомогти позиція відстоювання "змін без революцій". У такому разі він зміг би критикувати сучасний стан речей і заручитися підтримкою поміркованої частини електорату, не готової до барикадної форми розвитку політичного процесу.
Однак, до останнього часу прем'єр залишався в парадигмі "спадковості влади", яку йому визначили Кучма і Медведчук. Глава АП Віктор Медведчук одного разу в інтерв'ю журналові "Кореспондент" так і заявив, що іншої політики, ніж політика Кучми, Януковичу "не дозволить народ".
Дуже довго про "спадковість влади" говорив і сам Янукович, більша частина ресурсу кампанії якого побудована на належності до влади.
Такий поворот може означати лише одне – прем'єр усвідомив, що одного владного ресурсу не вистачає для перемоги.
Президент Кучма нещодавно в інтерв'ю "Епіцентру" щодо перемоги у другому турі заявив: "У першому турі в 1994 році я набрав 31%, а Кравчук набагато більше. Але в другому турі я спокійно переміг Кравчука". Однак, проблема для Януковича як раз і полягає в тому, що в 1994 році Леонід Кучма виступав саме як опозиціонер, і тільки таким чином зміг акумулювати протестні настрої, які нині явно на боці Ющенка.
Варто згадати цілком опозиційну риторику Кучми 1994 року.
Тоді він обіцяв, що "використовуючи всі президентські повноваження, поведу жорстку непримиренну боротьбу проти корупції, мафії та інших проявів злочинності, проводитиму політику реального розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, сприятиму судовій реформі; наполягатиму на проведені пенсійної реформи, що забезпечить справедливе формування пенсій майбутнім пенсіонерам та своєчасні виплати їм сьогодні, реалізую програму адресної допомоги непрацездатним; вживу необхідних заходів по зупиненню катастрофічного падіння життєвого рівня населення, запобіганню масовому безробіттю, розпаду системи охорони здоров'я, освіти, науки, культури".
Цікавим може виявитися для представників нинішніх провладних сил ще один посил Януковича: "Прийде час, і ми ще розберемося, хто зробив країну жебрачкою, і український народ. Хто всі ці роки знущався з людей". Слід відзначити, що в суспільстві в цілому склався консенсус щодо питання, хто винен у перелічених прем'єром бідах.
Тож, у разі сумнівної з точки зору легітимності перемоги Януковича, в нього могла б виникнути нездоланна спокуса забезпечити свою суспільну легітимність через демонстративну розправу з парою-трійкою олігархів, ненависних населенню. За таке задоволення український народ міг би пробачити багато що. А там міг би з'явитися і смак до таких справ.
Тож не дивно, що в таборі влади помітні очевидні хитання, зокрема і навколо питання політичної реформи. Вони пов'язані з тим, що як сказав президент Кучма, "занадто великий ризик" віддавати нинішній обсяг президентських повноважень кому б то не було.
Що ж стосується населення, то опозиційна фронда Януковича навряд чи справить бажаний для нього вплив. Слово і діло тут розходяться перпендикулярно.
Отже "стара влада", від якої щойно вперше спробував дистанціюватися Янукович, насправді усі останні місяці день і ніч працює на його перемогу всіма законними і протизаконними методами.
