Прощавай, "зброя" № 4180?

Реформа як "мирна угода"

Проект 4180 вигулькнув з Конституційного суду на піку політичного передвиборчого напруження, коли все найгірше, що нібито може статися 31 жовтня, вже на порозі й лякає учасників до нестями. Як не перемога Януковича – то "силовий сценарій", як не "силовий" – то безрезультатність виборів...

Зрозуміло, що на тлі цих жахів повернення конституційної реформи мало б виглядати як пропозиція "мирних переговорів" із наступним укладенням "миру" без анексій та контрибуцій.

Так воно, до речі, й виглядало в день оприлюднення висновків КС після напівтаємного розгляду в самому Суді. Чомусь про початок розгляду проекту 4180 прес-служба КС вирішила не повідомляти, тож багато хто вже сподівався, ніби саме тут проект і застрягне. І коли він, навпаки, виринув зовсім несподівано – це був однозначний сигнал, що без нього владі не обійтися.

Про це свідчила і відсутність захвату самих конституційних суддів від цього документу. Особливо від його надто умовної неідентичності попередньому проектові 4105, яка нібито полягає в заміні слова "більшість" на слово "коаліція" та зміні перехідних та прикінцевих положень.

Також специфічну роль проекту 4180 досить прозоро підкреслив заступник голови АП Базів.

Щоправда, ця очевидна "миролюбна" роль проекту 4180 за два тижні до виборів і напередодні останнього пленарного передвиборчого тижня в парламенті виглядала надто відверто. Вона довела, що "умови" для його актуалізації створювалися штучно, брудна кампанія розгорталася виключно як тиск на Ющенка та Януковича – і більше нічого.

Звідси автоматично випливає, що і останні рейтинги Януковича, і загроза силового сценарію, і навіть пошук процедури визнання виборів такими, що не відбулися, – не більше як віртуальна гра на нервах у кандидатів і виборців. Але головним чином – таки кандидатів.

Та якщо "умови" для реформи – несправжні, про яку реформу можна казати? Коло замкнулося.

Кучма - "жертва" рейтингів

І питання про конституційну реформу у вигляді проекту 4180 вже можна було б списувати в архів як непотріб, якби не виявилось, що буквально за два дні воно зіграло роль неабиякого тесту для деяких фігурантів виборчого процесу.

Перш за все – для команди Януковича. Це вже після Кучми сам прем'єр заявив, що не бачить необхідності поспішати з реформою до виборів. Тут, на відміну від питань про мову та подвійне громадянство, у Януковича вистачило клепки почекати, що скаже чинний президент.

Але до Кучми та Януковича, і навіть до Базіва, чия думка про темпи проведення реформи якось не співпала з думкою гаранта, - телеканал "Інтер" встиг подати досить жорстку позицію нібито фракції "Регіони України".

Лідерка фракції Богатирьова переконливо виставила чи не ультиматум всім недоброзичливцям проекту 4180 (а їх в день оголошення висновків КС була переважна більшість), що коли реформа не пройде – постане питання про "демонтаж" всіх домовленостей, які укладалися під неї. Зокрема, пропорційного закону про вибори народних депутатів.

Як на мене, цей нежартівливий підхід "Регіонів", що підтверджує кричущу невпевненість в перемозі Януковича на виборах президента, – абсолютно логічний.

Для прем'єра, звісно, корисно, що заборона на публікацію рейтингів припала саме на той момент, коли соціологи щойно встигли зафіксувати ефект від пенсійного хабаря. Але голосування за кандидатів відбудеться вже на тлі іншого "подарунку" уряду народові – шаленого зростання цін.

При цьому сам Янукович, лаючи місцеву владу за неможливість регулювання цін, практично визнав, що адміністративна вертикаль – не його. Посилання на опозицію – смішні, бо адмінресурсом володіє Кучма, або ніхто. В усякому разі, як засвідчив досвід, – не Янукович.

За цих умов жоден російський технолог не дасть тепер гарантії кандидату від влади, що лівий електорат, спочатку покинувши заради Януковича Симоненка, тепер не ломанеться до Ющенка.

А чи вдасться компенсувати українськими бюлетенями з Росії втрату власного ж електорату в східних областях України – велике питання.

І навіть очікуваний нині візит до України самого Путіна, який, наче та золота рибка на побігеньках в знавіснілої баби, має начебто також особисто підтримати Януковича, - лише додає переконаності, що без цих надзвичайних заходів про якусь перемогу Януковичеві годі говорити.

Тому абсолютно зрозуміло, що саме команді Януковича, що знає реальну ціну рейтингам свого кандидата, за цих умов потрібні конституційні зміни. І саме ця команда, як ніхто інший, пам'ятає головні переваги для себе цього проекту.

Які, нагадаймо, дозволяли б теперішньому урядові зберегти свої повноваження і після обрання нового президента, звісно ж - Ющенка. І не лише дозволяли б, а саме гарантували його від відставки. Незалежно від того, яку "соціальну політику" і на користь яких "спекулянтів" цей уряд провадив до виборів.

Але тут з'явився Кучма і... Якщо прикласти вислів Базіва – загальмував "пологи" реформи, якою нібито "вагітна" Україна.

А в перекладі на інтереси Януковича та його команди – прямо заборонив єдиному кандидату навіть думати про те, що він може за якихось обставин навіть намагатися домовитися з опозицією.

Вперед, тільки вперед, на отримання посади президента, - так можна перекласти табу Кучми на спробу провести проект 4180 через парламент до виборів.

Що так сильно вплинуло на Кучму? Рейтинги?

Якщо так, то рейтинги Януковича позбавили головного болю про реформу команду Ющенка...

Янукович – президент в адміністрації Кучми?

Я не готова аналізувати тут, яке відношення до медично-ліричних висловів Базіва в Києві та "гальмівних" висловів Кучми в ту ж годину в Криму має Медведчук, що знаходився саме біля Кучми.

Але, зрозуміло, не можу пройти повз погрозу, що випливла зі специфічних алюзій клерка АП. Мені здалося, він натякав або на "кесарів розтин", або на летальний фінал.

У цей самий час Кучма спростовував вигадки опозиції про силовий сценарій, зокрема, пов'язаний з парадом 28 жовтня. А також пропонував просто "пережити" важкі часи брудної виборчої кампанії. Так, наче не він особисто 7 вересня в тому ж Криму перед лавами спецназівців погрожував "не допустити" й "не дозволити".

Нині ж він навіть обіцяв накласти вето на поправки до закону про вибори президента щодо визначення переможця за 50%-м бар'єром прихильності громадян. Тобто доводив, що вже хто-хто, а він зовсім не прагне створювати умови для визнання виборів такими, що не відбулися.

Влада м'яка й поступлива, як ніколи, Кучмі вже не потрібно нічого – ані реформи, ані зриву виборів, ані силового сценарію? Тільки Янукович як президент з усім обсягом повноважень?

Ба, більше: відмова від реформи, себто від розширених повноважень глави уряду, означає, що Кучмі просто немає сенсу потикатися в прем'єри. Це – логічно, бо після складання ним президентських повноважень його і так ніхто туди не запропонує. Тому є сенс нібито відмовитись самому.

Все це, знаючи вдачу гаранта, продовжує насторожувати.

Натомість дивні "розборки" Кучми з Медведчуком, якщо саме його зловісні плани висловлені у виступі Базіва, можна тлумачити навіть так: Кучма, замість просто звільнити вже набридлого і некорисного "кризового менеджера", просто "підсиджує" Медведчука на його теперішній посаді, аби той раптом не залишився главою АП при президентові Януковичі.

Ви будете сміятися, але цей стиль викликає в мене навіть таке припущення: а що, коли Кучма вирішив залишити собі справжнє повноважне місце в теперішній системі влади - посаду глави АП? Тоді, нарешті, старовинний анекдот отримає правильне звучання.

Янукович працюватиме президентом в адміністрації Кучми.

Можна примусити його підписати такий указ, в разі обрання, між другим туром та інавгурацією.

Та, власне, Кучма й сам може підписати такий або будь-які інші укази на період, коли він вже не буде президентом. Адже підписав він указ про 2005 рік - Рік Грузії в Україні.

Ніхто не проти Року Грузії, але сам принцип!

Окрім того, Кучма активно перебудовує СБУ, а скільки інших структурно-організаційних та кадрових указів ще може видати для майбутнього нового президента. І, до речі, з юридичного боку навіть не відомо, що з ними потім робити. Скасовувати через КС?

З іншого боку, "скасуванням" реформи до виборів Кучма не залишив і собі іншого шляху, як "Кучма-3". Бо навіть закон про гарантії більше не розглядається у ВР...

"Коаліція" зайва

На диво, початок останнього перед виборами пленарного тижня у ВР засвідчив, що, попри звинувачення виключно в бік "Нашої України" та БЮТ щодо небажання провадити реформу, - з Кучмою фактично погодились і більшовики, і комуністи, і навіть соціалісти. Погоджувальна рада ВР практично не цікавилася цим питанням.

Зокрема, Гавриш заявив, що головне – це зберегти проект 4180 на поствиборчий період. А спікер Литвин припустив, що після розгляду його тексту в конституційній комісії та наступної погоджувальної ради – йтиметься хіба що про спробу голосування між першим та другим турами виборів. Але вже нині спікер розмірковує про те, що варто вдатися до чергової політичної угоди щодо схвалення реформи за нового президента.

До речі, Литвин вже зовсім перестав панікувати, і радить не згадувати силовий сценарій чи зрив виборів. Навіть попри те, що запропонована ним зустріч кандидатів, і навіть його самого (якщо вірити його запевненням) з Кучмою на тему усунення загрози дестабілізації не відбулася ще з 7 вересня. Окрім незграбних спроб СБУ слідкувати за спікером – його, схоже, вже ніщо не хвилює.

Чому б це все?

Невже той факт, що "Наша Україна" та БЮТ відмовляються визнавати наперед свою поразку й рятуватися через реформу – скасовує попередні запевнення деяких більшовиків, ніби в середовищі Ющенка є готові за неї голосувати.

І невже через це зовсім зникла потреба для Пінчука та Медведчука обмежити повноваження, принаймні, їхнього вимушеного кандидата – Януковича?

Зовсім навпаки.

Небажання ставити проект 4180 на голосування ВР до виборів таке: прибічники реформи не хочуть, аби, як і проект 4105, він був остаточно провалений і не залишилось зовсім нічого, що вимагати від нового президента після обрання.

А вимагати вони збираються. Хоча їхні аргументи вже після виборів зрозуміти буде важко не лише новому президентові, хто б ним не став.

Після виборів проект автоматично втрачає юридичну оцінку, нині зафіксовану Конституційним судом, деяких важливих норм, що відбивають поточну кон'юнктуру.

Зокрема, це стосується перехідних та прикінцевих положень про терміни введення в дію окремих повноважень президента, уряду та парламенту, що є невід'ємною частиною документу, і кожного разу змінювалися у відповідності до моменту. Після виборів цей розділ знову доведеться переробляти та спрямовувати до КС.

Теоретично ці положення можна просто відкинути, разом, до речі, з конституційним закріпленням пропорційних виборів, - але тоді за проект знову не набереться 300 голосів.

Хіба що ліві, отримавши абсолютно розгромну поразку під час цих виборів, погодяться визнати це й на майбутнє. І зречуться пропорційки заради кількох квотованих мандатів через відновлений мажоритарний закон.

А проект такого закону вже знову зареєстровано і, як попереджала пані Богатирьова, руйнує всі попередні домовленості щодо реформи.

Але й без пропрційки уникнути повного хаосу із почерговим введенням нових повноважень гілок влади – не вдасться. Більше того, обов'язково – за Ющенка чи Януковича – виникне питання про те, що змінювати всі без винятку повноваження можна лише з 2006 року. А це означає – переписувати перехідні положення.

Що ж до спроби взагалі відокремити ці положення від Конституції, а тим більше вводити їх в дію не законом, а постановою ВР, – то це вже нонсенс. І навіть за нього зачепиться новий президент, аби відкинути реформу якнадовше.

Тому швиденько проштовхнути проект 4180 вже після виборів, але ще на цій сесії ВР - аж ніяк не вдасться.

Натомість за цей час новий президент повністю на свій розсуд змінить уряд, можливо, й силовиків. Що матиме від цього, зокрема, теперішня так звана "коаліція"? Вона спробує знову диктувати склад уряду?

Розігнати парламент в разі незгоди з кандидатурою прем'єра, щоправда, президент не зможе без додаткових на це повноважень, що надаються проектом 4180. Хоча для цієї благородної справи в президента вже є більш-менш придатний вердикт КС про 30 днів недієздатності за чинною Конституцією.

Але якщо парламент розігнати (а для президента Януковича це, мабуть, була б вправа номер один за будь-яких умов) – то хто буде провадити реформу, нехай і на наступній сесії?

Тож доводиться констатувати: якщо Кучма відмовився від реформи, не бажаючи ризикувати до виборів, то дійсно може попрощатися з нею як не назавжди, то надовго.

Навіщо ж він про неї продовжує говорити?

Говоріть і ви...

Але якщо насправді "загадка Кучми" може вирішитися в будь-який момент через повернення до силового сценарію (хоча й з непередбачуваним фіналом), то зовсім не розв'язаною залишається проблема основних кланів та теперішньої "коаліції".

Їхня давня мрія поділити Україну "на трьох" явно розбивається вщент.

Куди там "на трьох", коли навіть в разі обрання Януковича йому доведеться всіма їхніми статками розраховуватися не те що з якимись російськими технологами, а з самим Путіним...

Щоправда, вони ще можуть в останні дні виборчої кампанії спробувати довести Януковичу, ніби працювали на нього, не покладаючи рук.

Зокрема, замість зривати роботу парламенту – використовувати її трибуну, як і опозиція, на користь свого кандидата, а не лише проти Ющенка.

Це фактично запропонував більшовикам сам Литвин: говоріть і ви. В сенсі – якщо опозиція робить весь час заяви на користь свого кандидата – то може не полінуватись і більшість.

А то й справді в Януковича залишиться стійке враження, ніби його коаліція – дуже ненадійні партнери. Це він помітив ще під час розвалу більшості. Відтак, він їм нічого не зобов'язаний.

Хоча якщо вони навіть рватимуть жили – чи буде результат?

Водночас, як уже йшлося, не маючи через відсутність реформи у вигляді теперішнього проекту 4180 жодної "страховки" для себе як прем'єр-міністра, - звісно, і Януковичу нічого не залишається, як перемагати в будь-який спосіб.

"Будь-які способи" відтепер перестають вважатися прерогативою Кучми-Медведчука, а можуть бути приписані лише Януковичу. Зокрема, після останніх "миролюбних" висловів Кучми – лише на карб кандидата від влади зараховується й "викриття терористів" з організації "Пора".

Хоча з прем'єра так і сиплються популістські обіцянки, і, здавалося б, йому зовсім не потрібні інші способи перемоги, - якщо, за рейтингами, на них так "клюють" виборці. Чи – не клюють?

Тому й не зрозуміло, яку справжню мету передбачають ці "викриття терористів".

Просто залякування виборців, що навряд дасть ефект? Заборону проведення мітингів та пікетів в ніч підрахунку голосів з подальшим силовим розгоном "порушників"?

Підготовку рішення РНБО, що досі так і не відбулося на вимогу Пустовойтенка, а лише чекає більшої кількості "доказів"?

Чи, може, все йде, наприклад, до "спроби замаху" на найважливішого "члена команди Януковича" – самого ВВП?

Адже лише це, здається, може виглядати як більш-менш ґрунтовна підстава для якогось радикального рішення РНБО. Тим більше, пан Жиріновський вже чомусь вважає за потрібне нагадувати, що в нас з Росією аж такий спільний простір, що навіть і військовий...

Може, для цього в Україну Путін і збирається, - аби потім мати найпереконливіші аргументи вже не до непевного президента України, а до всієї країни в цілому?

Але якби був саме такий сценарій – чого в нашій ситуації, попри заспокоєння Литвина, не можна виключати аж ніяк – то кудись знову зникає і перспектива перемоги Януковича...А натомість знову з'являється "Кучма-3".

З огляду на все це - я б не стала ставити остаточний хрест на перспективі розгляду проекту 4180 навіть ближчими днями.

Так, про всяк випадок.

Можливо, це ще буде спроба змінити сценарій перемоги і Кучми, і Януковича, і всієї коаліції – але без Путіна.

А можливо, крок до остаточного провалу псевдореформи.

Після чого залишиться тільки один нормальний варіант розвитку подій – за свідомої участі коаліції, та й всього парламенту також.

Але вже і без Путіна, і без Кучми...