Кучма вирішив стати військовим диктатором
Вівторок, 7 вересня 2004, 14:32
Леоніду Даниловичу наснилося, що він міг би бути непоганим військовим диктатором. Ну, як Пол Пот із Камбоджі чи Тейлор із Ліберії. Спробувати себе у новій ролі він вирішив у реальному житті. Щоправда, поки лише в усній формі. Екзамен із диктаторської риторики Кучма склав на "відмінно".
У вівторок Кучма пішов до прямих погроз опозиції. Президент, який два місяці не з'являється на своєму робочому місці на вулиці Банковій, у вівторок об'явився у військовій частині №4125 в Криму. Це не просто казарми – тут розквартировано полк "спецназу".
Формальний привід приїзду Кучми дуже важливий – вручення бойового прапору та грамоти від свого імені. О 12 годині дня тут же у присутності гаранта відбулася хвилина мовчання за загиблими у Беслані.
Насправді, схоже, все це робилося з однією метою – прочитати виступ, спрямований на залякування власного народу, який вже втомився відбивати зарубки до дня відходу Леоніда Даниловича на пенсію.
Промова гаранта гідна широкого цитування – вона набагато різкіша навіть за виступ Кучми на День незалежності, коли люди, роками навчені до заяв рідного президента, піднімали щелепи з полу.
Отже, для початку Кучма згадав "уроки з трагічних подій у Росії".
"Перший з цих уроків для нас полягає у тому, що горе у Росії повинно об’єднати українців. Сьогодні, як ніколи, історія вимагає єдності українського народу".
За словами Кучми, жертвами "різного роду авантюристів" стають країни, які відзначаються "нестабільністю внутрішньої політичної ситуації".
"Україна сьогодні до таких держав, на щастя, не належить. Але чи усі її громадяни дбають про таке її міцне суспільне здоров'я, чи зусилля усіх нас спрямовані на посилення цього імунітету? На жаль, ствердної відповіді дати не можна", - інтригує Кучма.
Хто ж винен? Логіка Кучми за десять років не змінилася. Звісно, що крайній – не він, а опозиція.
"З особливою агресивністю повипливали на поверхню любителі розхитувати державний човен саме тепер, у розпалі виборчої кампанії", - сказав Кучма, вживши улюблене порівняння України з легкими плавзасобами, які так любить отримувати гарант на дні народження.
Однак ідемо далі:
"Не буду приховувати, що мене серйозно непокоять наполегливі і, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії. Підкреслюю, мова йде про штучне, навмисне нагнітання атмосфери у суспільстві".
"Із запилених історичних архівів новоявлені борці витягують вибухонебезпечну троцькістську фразеологію і жонглюють, як запаленими факелами, такими словечками, як революція, повстання, переворот і т.д", - заявив Кучма.
Щоправда, не зрозуміло, кого він має на увазі: Юлію Тимошенко, яка обіцяє у разі фальсифікації виборів "справжнє народне повстання", чи друга свого канцеляриста Дмитра Корчинського – який погрожує "вуличними заворушеннями" просто так.
У подальшому виступі Леонід Данилович лише кидається образливими словами, однак не прояснює ситуацію:
"Дехто вбачає у цьому не більше, ніж витівки запальних парубків чи дівиць від політики, таких собі безневинних політичних хуліганів. Але я не став би спрощувати ситуацію і применшувати загрозу суспільному спокою, і закликаю сприймати її адекватно, із належною громадянською і державною відповідальністю", - додав перцю Кучма.
Далі, щоправда, у нього проскочила фраза, за якою читається чи то бажання заборонити інтернет, чи то нерозуміння взагалі сучасних інформтехнологій. Отже, що пропонує Кучма? "Вибухи на Троєщинському ринку в Києві, інструкції з виготовлення бомб в Інтернеті і таке інше – ми не маємо права сприймати це, як рядові дорожньо-транспортні пригоди".
"Криваві кризи завжди розпочинаються з окремих проявів. З цим легковажити не можна", - додав він. "Випустити джина із пляшки – легко. А що далі? Ми бачимо, що навіть Росія, велика і могутня, не завжди у змозі впоратися із свавіллям екстремістів".
Однак, замість того, щоб порозмірковувати над світовим тероризмом чи поспівчувати братньому народу, Кучму знову понесло на своїх внутрішніх ворогів:
"Слово "повстання" – страшне слово. Людей, які вимовляють його, я хочу запитати: про що ви думаєте, закликаючи до заколоту? Це ж те саме, що загрожувати нам тероризмом. Гірше того! Повстання – це не тільки кров, знедолені діти, покалічені долі. Це – цивільна міжусобиця, розкол нації, це – брат на брата, батько на сина, син на батька".
Схоже, чи-то Кучма перечитався на відпочинку історичних романів, чи-то сценаріїв "повстання", написаних Медведчуком. Однак ідемо далі:
"Невже ви думаєте, що ми, зумівши ціною неймовірних зусиль забезпечити протягом 13 років спокійне і безпечне життя майже 50 мільйонів співвітчизників, дозволимо вам все споганити, втоптати у бруд і кров плоди цих зусиль?"
Тут явно проситься фраза "з плеча". І Кучма її вимовляє:
"Я ще раз твердо заявляю – ніяких повстань і революцій в Україні не буде! Немає мети, задля досягнення якої може бути принесено у жертву мир і спокій у нашому домі, у кожній українській родині".
"Як би цього не хотілося деяким доморощеним революціонерам, їм ніхто не дозволить піднятися до вершин влади на хвилі безладдя й беззаконня".
Далі Кучма розповідає анекдот: "Вибори відбудуться у заплановані терміни і пройдуть чесно й відкрито".
"Очевидно, що така перспектива сьогодні не влаштовує деяких діячів із табору так званої опозиції, які намагаються свої власні політичні провали виправдовувати неіснуючою протидією влади".
"Облиште це заняття, панове. Народ сам розбереться, кому віддати перевагу. Без підказок і провокаційних закликів".
Однак, і на цьому гарант не може заспокоїтися. Він утретє повертається до теми заворушень.
"Що повинна робити влада, коли суспільству і державі загрожують заколотами?" - запитує він сам себе.
І відповідає – так, що сам не зрозумів, що мав на увазі. Не пропускаючи при цьому кількох стилістичних помилок – тавтології. Отже:
"Скажу так: влада знає, що їй робити, і вона зробить усе, що зобов'язана зробити для забезпечення спокою та безпеки громадян і країни загалом".
Ну, а ось і обіцяне залякування:
"Саме у цьому ми покладаємося також і на вас, працівників підрозділу МВС – тих, чий обов’язок підтримувати стабільність у державі, робити все, щоб кожен громадянин відчував себе захищеним".
Кучма був би не Кучмою, якби ще не згадав про ті тіньові сили, які фінансують екстремістів. Коли його скидали в 2000 році, гарант скаржився на закордонні фінансові вливання. Зараз, очевидно, зрозумів, що якби тоді за нього взялися по-справжньому, то виступав би він не перед спецназом, а перед пенсіонерами-сусідами десь в районі Барвіхи. Тож тепер треба шукати падлючих донорів опозиції усередині України:
"Крім того, саме в цей час – напередодні виборів – активізується діяльність різних тіньових структур, які акумулюють кошти на виборчу кампанію, вдаються до різних схем відмивання грошей, до різних видів економічної злочинності".
Закінчив гарант свій виступ традиційною "одою стабільності":
"Ми всі повинні докласти зусиль, щоб наше головне завоювання за ці роки – стабільність, громадянський, міжконфесійний та міжетнічний мир і злагода – у жодному разі не постраждало. Щоб не дати можливості спричинити хаос, не допустити неконтрольованого розвитку подій".
Передостання фраза – ще один "привіт" опозиції. Гарант не закликає стріляти, але уже і так ду-у-уже лячно:
"Я глибоко переконаний, що у найскладніших ситуаціях вартові Закону виправдають сподівання, які покладають на них наші співвітчизники".
"Ще раз вітаю вас зі святом", - закінчив свій виступ Леонід Данилович Піночет.
P.S. І після цього ви думаєте, що Кучма збирається віддавати владу?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ПОВНИЙ ТЕКСТ ВИСТУПУ КУЧМИ ПЕРЕД "СПЕЦНАЗІВЦЯМИ"
У вівторок Кучма пішов до прямих погроз опозиції. Президент, який два місяці не з'являється на своєму робочому місці на вулиці Банковій, у вівторок об'явився у військовій частині №4125 в Криму. Це не просто казарми – тут розквартировано полк "спецназу".
Формальний привід приїзду Кучми дуже важливий – вручення бойового прапору та грамоти від свого імені. О 12 годині дня тут же у присутності гаранта відбулася хвилина мовчання за загиблими у Беслані.
Насправді, схоже, все це робилося з однією метою – прочитати виступ, спрямований на залякування власного народу, який вже втомився відбивати зарубки до дня відходу Леоніда Даниловича на пенсію.
Промова гаранта гідна широкого цитування – вона набагато різкіша навіть за виступ Кучми на День незалежності, коли люди, роками навчені до заяв рідного президента, піднімали щелепи з полу.
Отже, для початку Кучма згадав "уроки з трагічних подій у Росії".
"Перший з цих уроків для нас полягає у тому, що горе у Росії повинно об’єднати українців. Сьогодні, як ніколи, історія вимагає єдності українського народу".
За словами Кучми, жертвами "різного роду авантюристів" стають країни, які відзначаються "нестабільністю внутрішньої політичної ситуації".
"Україна сьогодні до таких держав, на щастя, не належить. Але чи усі її громадяни дбають про таке її міцне суспільне здоров'я, чи зусилля усіх нас спрямовані на посилення цього імунітету? На жаль, ствердної відповіді дати не можна", - інтригує Кучма.
Хто ж винен? Логіка Кучми за десять років не змінилася. Звісно, що крайній – не він, а опозиція.
"З особливою агресивністю повипливали на поверхню любителі розхитувати державний човен саме тепер, у розпалі виборчої кампанії", - сказав Кучма, вживши улюблене порівняння України з легкими плавзасобами, які так любить отримувати гарант на дні народження.
Однак ідемо далі:
"Не буду приховувати, що мене серйозно непокоять наполегливі і, прямо скажемо, небезпечні спроби штучно посилити природну напругу президентської виборчої кампанії. Підкреслюю, мова йде про штучне, навмисне нагнітання атмосфери у суспільстві".
"Із запилених історичних архівів новоявлені борці витягують вибухонебезпечну троцькістську фразеологію і жонглюють, як запаленими факелами, такими словечками, як революція, повстання, переворот і т.д", - заявив Кучма.
Щоправда, не зрозуміло, кого він має на увазі: Юлію Тимошенко, яка обіцяє у разі фальсифікації виборів "справжнє народне повстання", чи друга свого канцеляриста Дмитра Корчинського – який погрожує "вуличними заворушеннями" просто так.
У подальшому виступі Леонід Данилович лише кидається образливими словами, однак не прояснює ситуацію:
"Дехто вбачає у цьому не більше, ніж витівки запальних парубків чи дівиць від політики, таких собі безневинних політичних хуліганів. Але я не став би спрощувати ситуацію і применшувати загрозу суспільному спокою, і закликаю сприймати її адекватно, із належною громадянською і державною відповідальністю", - додав перцю Кучма.
Далі, щоправда, у нього проскочила фраза, за якою читається чи то бажання заборонити інтернет, чи то нерозуміння взагалі сучасних інформтехнологій. Отже, що пропонує Кучма? "Вибухи на Троєщинському ринку в Києві, інструкції з виготовлення бомб в Інтернеті і таке інше – ми не маємо права сприймати це, як рядові дорожньо-транспортні пригоди".
"Криваві кризи завжди розпочинаються з окремих проявів. З цим легковажити не можна", - додав він. "Випустити джина із пляшки – легко. А що далі? Ми бачимо, що навіть Росія, велика і могутня, не завжди у змозі впоратися із свавіллям екстремістів".
Однак, замість того, щоб порозмірковувати над світовим тероризмом чи поспівчувати братньому народу, Кучму знову понесло на своїх внутрішніх ворогів:
"Слово "повстання" – страшне слово. Людей, які вимовляють його, я хочу запитати: про що ви думаєте, закликаючи до заколоту? Це ж те саме, що загрожувати нам тероризмом. Гірше того! Повстання – це не тільки кров, знедолені діти, покалічені долі. Це – цивільна міжусобиця, розкол нації, це – брат на брата, батько на сина, син на батька".
Схоже, чи-то Кучма перечитався на відпочинку історичних романів, чи-то сценаріїв "повстання", написаних Медведчуком. Однак ідемо далі:
"Невже ви думаєте, що ми, зумівши ціною неймовірних зусиль забезпечити протягом 13 років спокійне і безпечне життя майже 50 мільйонів співвітчизників, дозволимо вам все споганити, втоптати у бруд і кров плоди цих зусиль?"
Тут явно проситься фраза "з плеча". І Кучма її вимовляє:
"Я ще раз твердо заявляю – ніяких повстань і революцій в Україні не буде! Немає мети, задля досягнення якої може бути принесено у жертву мир і спокій у нашому домі, у кожній українській родині".
"Як би цього не хотілося деяким доморощеним революціонерам, їм ніхто не дозволить піднятися до вершин влади на хвилі безладдя й беззаконня".
Далі Кучма розповідає анекдот: "Вибори відбудуться у заплановані терміни і пройдуть чесно й відкрито".
"Очевидно, що така перспектива сьогодні не влаштовує деяких діячів із табору так званої опозиції, які намагаються свої власні політичні провали виправдовувати неіснуючою протидією влади".
"Облиште це заняття, панове. Народ сам розбереться, кому віддати перевагу. Без підказок і провокаційних закликів".
Однак, і на цьому гарант не може заспокоїтися. Він утретє повертається до теми заворушень.
"Що повинна робити влада, коли суспільству і державі загрожують заколотами?" - запитує він сам себе.
І відповідає – так, що сам не зрозумів, що мав на увазі. Не пропускаючи при цьому кількох стилістичних помилок – тавтології. Отже:
"Скажу так: влада знає, що їй робити, і вона зробить усе, що зобов'язана зробити для забезпечення спокою та безпеки громадян і країни загалом".
Ну, а ось і обіцяне залякування:
"Саме у цьому ми покладаємося також і на вас, працівників підрозділу МВС – тих, чий обов’язок підтримувати стабільність у державі, робити все, щоб кожен громадянин відчував себе захищеним".
Кучма був би не Кучмою, якби ще не згадав про ті тіньові сили, які фінансують екстремістів. Коли його скидали в 2000 році, гарант скаржився на закордонні фінансові вливання. Зараз, очевидно, зрозумів, що якби тоді за нього взялися по-справжньому, то виступав би він не перед спецназом, а перед пенсіонерами-сусідами десь в районі Барвіхи. Тож тепер треба шукати падлючих донорів опозиції усередині України:
"Крім того, саме в цей час – напередодні виборів – активізується діяльність різних тіньових структур, які акумулюють кошти на виборчу кампанію, вдаються до різних схем відмивання грошей, до різних видів економічної злочинності".
Закінчив гарант свій виступ традиційною "одою стабільності":
"Ми всі повинні докласти зусиль, щоб наше головне завоювання за ці роки – стабільність, громадянський, міжконфесійний та міжетнічний мир і злагода – у жодному разі не постраждало. Щоб не дати можливості спричинити хаос, не допустити неконтрольованого розвитку подій".
Передостання фраза – ще один "привіт" опозиції. Гарант не закликає стріляти, але уже і так ду-у-уже лячно:
"Я глибоко переконаний, що у найскладніших ситуаціях вартові Закону виправдають сподівання, які покладають на них наші співвітчизники".
"Ще раз вітаю вас зі святом", - закінчив свій виступ Леонід Данилович Піночет.
P.S. І після цього ви думаєте, що Кучма збирається віддавати владу?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ ПОВНИЙ ТЕКСТ ВИСТУПУ КУЧМИ ПЕРЕД "СПЕЦНАЗІВЦЯМИ"
