Янукович і Ко: інколи краще мовчати...
Вівторок, 7 вересня 2004, 11:17
Чіплятися до слів – у більшості випадків справа невдячна. Особливо, коли мова йде про вислови високих посадовців. Або тих, хто просто тимчасово крутиться навколо них з надією і самому "піднятися".
Але події останніх двох тижнів дають підстави замислитися, чи взагалі розуміють окремі українські можновладці те, що вони верзуть? Чи розуміють вони наслідки того, що роблять? Здавалося б: до першого туру президентських виборів лишилося ще два місяці, а в таборі "тому що послідовного" кандидата вже поступово втрачають відчуття реальності.
Не будемо торкатися окремих голів колгоспів, які легесенько так натякають, що якщо "хоть одна бл...ь не проголосуєт за Януковича", то всі побачать, який він, Армагедон, в окремо взятому районі.
Звернемо увагу лише на вислови трьох головних дійових осіб, які зараз уособлюють у публічному просторі "сильну як ніколи" владу, а саме - Віктора Януковича власною персоною, офіційного прес-секретаря його кампанії, а також, за сумісництвом, голови НБУ (у відпустці) Сергія Тігіпка та представника Віктора Федоровича у Центрвиборчкомі Степана Гавриша. Всі вони відмітилися не ділом, а якраз-таки словом. І це дуже схоже на загрозливу тенденцію.
Сергій Тігіпко почав "відмічатися" вже давно. Багато людей, які до середини липня ставилися до нього з великою симпатією і вважали серйозною людиною, з не менш великим подивом дізналися, яким нещирим може бути чи не найприйнятніший для діалогу з опозицією представник влади.
Хронічна необізнаність Тігіпка з таким явищем як адмінресурс, про що він постійно нагадує, спроби пояснити і "відмазати" Януковича від численних порушень, які чиняться в ім’я перемоги "тому що надійного", зводять нанівець всі тиради Сергія Леонідовича про прихильність до чесних і прозорих виборів.
Але остання теза Тігіпка стосовно проведення екзит-полу 31 жовтня, озвучена ним 27 серпня під час прес-конференції, просто переповнила чашу.
Виявляється, Сергій Леонідович вважає екзит-поли та паралельний підрахунок голосів технологією впливу на громадян. "Насправді (альтернативний підрахунок голосів) є ще однією технологією забезпечення голосів", – переконаний Тігіпко.
Цікаво, чи давно він так думає? На підтвердження своєї позиції він навів приклад Венесуели – далеко не зразкової у плані демократії країни. Не Франції, не Великої Британії, не Німеччини, де екзит-поли випробовувалися десятиліттями, а саме Венесуели. Можливо, з цією країною його пов’язує щось особливе.
Тезу Тігіпка, як мантру, повторили всі провладні канали, а В'ячеслав Піховшек у своєму "Епіцентрі" навіть цілий сюжет про Венесуелу показав і проспівав дифірамби тамтешньому президенту Уго Чавесу. Мовляв, десантник, рецидивіст, друг Фіделя Кастро і просто гарний латинос.
Тепер всі громадяни України мають вірити, що екзит-пол – це не засіб об’єктивного контролю за підрахунком голосів, сотні разів перевірений на практиці, а найганебніша вигадка опозиції, яка намагається сфальсифікувати вибори і вкрасти перемогу у найкращого серед єдиних кандидатів.
Тобто, як завжди, у всьому винен Ющенко. Але все одно було не зрозуміло, чого соратники Януковича так причепилися до нещасних опитувань.
Відповідь надійшла "з перших уст". Остаточно прояснив причину такого неприязного ставлення до екзит-полів сам Віктор Федорович. Прем’єр не став згадувати ніяких там Венесуел і просто, по-донецьки відрубав:
"Я не вірю в екзит-поли. Це нові сучасні технології, які будуть вперше в Україні випробовуватись. І як ними МАНІПУЛЮВАТИ, ми не знаємо".
Дарма, що екзит-пол вперше було застосовано в Україні ще під час парламентських виборів 1998. Януковича можна зрозуміти, він тоді був губернатором Донецької області і гадки про українські справи не мав. Але щоб так прямо зізнатися у невмінні щось робити – це треба мати неабияку мужність.
Суто риторичне запитання. Як можна оцінювати нинішню кампанію, якщо найвищі керівники держави публічно ставлять під сумнів демократичні процедури на підставі того, що не навчилися ними маніпулювати? Може, взагалі вибори не проводити?
Одразу виникла ідея: запропонувати якійсь із громадських організацій, наприклад – Комітету виборців України, провести тренінг для керівників штабу Януковича з маніпулювання екзит-полами. Великий грант можна отримати.
Але, схоже, розпочалася епідемія "одкровень" представників влади. Скоріше за все, у них просто здають нерви, адже заговорюватися почав наддосвідчений Степан Гавриш, який вважає себе гарним риториком.
Ще не осіла пилюка, піднята вибухами на Троєщинському ринку, як координатор парламентської більшості заявив, що з його точки зору "це політична провокація". Він не виключив, що "є опозиційні сили, які роздмухують кадило громадянського протистояння, які закликають людей до насильства, які проектують масові протести проти влади".
Тільки жидо-масонський заколот на чолі з окремими лідерами опозиції з метою обрання Ющенка на посаду Папи Римського забув "не виключити"!
Степан Богданович переконаний, що "влада ніколи не піде на те, щоб пожертвувати хоча б однією людиною для такої дрібної і малоефективної провокації". Щасливий, нам би його впевненість. Також він не виключив, що подібні вибухи повторюватимуться у майбутньому.
Як-то кажуть, у воду глядів. Минуло три дні, як у під’їзді власного будинку було підірвано заступника директора сумнозвісного ринку. Слідство триває, але вся ця історія настільки вже нагадує кримінальні розборки, що слова Гавриша про "політичний слід" виглядають повною нісенітницею. Цілком очевидно, що опозиція тут ні до чого, але народу, звісно, про це ніхто нічого не скаже.
Проте, одразу виникає кілька запитань до керівника парламентської більшості. Якщо цей випадок – суто кримінальні розборки і влада в них не замішана, бо це "дрібно і малоефективно", то коли слід очікувати "великих і ефективних провокацій", за для яких влада погодиться пожертвувати людьми?
Якщо Гавриш із такою впевненістю "не виключає" продовження вибухів, можливо, він знає їх замовників і виконавців?
Зрозуміло, що як і кожний свідомий доктор юридичних наук на його місці, Степан Богданович має повідомити про цих негідників відповідні органи. Але щось нічого не відомо про те, чи передав головний "більшовик" цю інфу до Генпрокуратури чи СБУ.
Хоча, можливо, все це поки традиційно зберігається у таємниці в інтересах слідства і з часом у подробицях буде оприлюднене.
Напевно, щоб відволікти увагу зловмисників від теми вибухів, Гавриш виступив із новою цікавою ініціативою. Він запропонував перевести парламент на підпільний режим роботи на найближчі 2 місяці. Мовляв, щоб не загострювати ситуацію.
За його схемою, озвученою в інтерв’ю одному з українських тижневиків, народні депутати протягом вересня – жовтня мають працювати у комітетах, і раз на місяць робити вилазки до зали пленарних засідань для ухвалення найважливіших рішень. Одним словом "ша, пацани, треба лягти на дно". Цікаво, як відреагує на цю ідею спікер Володимир Литвин.
Отже, влада "видає" один сюрприз за іншим. Тепер можна зрозуміти, чому у західних спостерігачів, які прискіпливо придивляються до України впродовж тривалого часу, завжди такі великі очі і витягнуті від здивування обличчя. Вони ніяк не можуть звикнути до українських "реалій".
А реалії ці такі. Будь-який кандидат у президенти для сил, які його підтримують, - це певний еталон, мірило, приклад для наслідування. Висуваючи кандидата і, тим більше, активно працюючи на його перемогу, політичні сили і окремі політики демонструють усім: дивіться, оце наш погляд на життя, оце наш стандарт, за яким ми будуватимемо країну, це – наше обличчя, краще, що ми можемо запропонувати народу. І діють відповідно до цього "еталону".
Можливо, Віктор Янукович – це краще, що можуть запропонувати Україні окремі кола Донецька. Окремі, бо там є й інші люди. Та невже Харків у особі Гавриша, Дніпропетровськ у особі Тігіпка чи Пустовойтенка, і решта регіонів не бачать іншої альтернативи? Невже це "висота", до якої вони прагнуть дотягнутися?
Можливо, вони не усвідомлюють, що життя триватиме і після 22 листопада. І зі всім "надбанням" виборчої кампанії треба буде жити далі. Можливо, вони поки не розуміють, що за наслідки своїх дій, навіть у випадку гіпотетичної перемоги, їм доведеться платити нарівні з усією країною. "Тому що" за "базар" нада отвєчать...
Прикладів достатньо. Чи не час схаменутися?
Читайте також:
ТІГІПКО ПІДСВІДОМО ВИЗНАЄ ФАЛЬСИФІКАЦІЮ НА КОРИСТЬ ЯНУКОВИЧА?
Янукович ще не вміє маніпулювати екзит-полами
Гавриш попереджає про нові теракти і пише книги для школярів
Але події останніх двох тижнів дають підстави замислитися, чи взагалі розуміють окремі українські можновладці те, що вони верзуть? Чи розуміють вони наслідки того, що роблять? Здавалося б: до першого туру президентських виборів лишилося ще два місяці, а в таборі "тому що послідовного" кандидата вже поступово втрачають відчуття реальності.
Не будемо торкатися окремих голів колгоспів, які легесенько так натякають, що якщо "хоть одна бл...ь не проголосуєт за Януковича", то всі побачать, який він, Армагедон, в окремо взятому районі.
Звернемо увагу лише на вислови трьох головних дійових осіб, які зараз уособлюють у публічному просторі "сильну як ніколи" владу, а саме - Віктора Януковича власною персоною, офіційного прес-секретаря його кампанії, а також, за сумісництвом, голови НБУ (у відпустці) Сергія Тігіпка та представника Віктора Федоровича у Центрвиборчкомі Степана Гавриша. Всі вони відмітилися не ділом, а якраз-таки словом. І це дуже схоже на загрозливу тенденцію.
Сергій Тігіпко почав "відмічатися" вже давно. Багато людей, які до середини липня ставилися до нього з великою симпатією і вважали серйозною людиною, з не менш великим подивом дізналися, яким нещирим може бути чи не найприйнятніший для діалогу з опозицією представник влади.
Хронічна необізнаність Тігіпка з таким явищем як адмінресурс, про що він постійно нагадує, спроби пояснити і "відмазати" Януковича від численних порушень, які чиняться в ім’я перемоги "тому що надійного", зводять нанівець всі тиради Сергія Леонідовича про прихильність до чесних і прозорих виборів.
Але остання теза Тігіпка стосовно проведення екзит-полу 31 жовтня, озвучена ним 27 серпня під час прес-конференції, просто переповнила чашу.
Виявляється, Сергій Леонідович вважає екзит-поли та паралельний підрахунок голосів технологією впливу на громадян. "Насправді (альтернативний підрахунок голосів) є ще однією технологією забезпечення голосів", – переконаний Тігіпко.
Цікаво, чи давно він так думає? На підтвердження своєї позиції він навів приклад Венесуели – далеко не зразкової у плані демократії країни. Не Франції, не Великої Британії, не Німеччини, де екзит-поли випробовувалися десятиліттями, а саме Венесуели. Можливо, з цією країною його пов’язує щось особливе.
Тезу Тігіпка, як мантру, повторили всі провладні канали, а В'ячеслав Піховшек у своєму "Епіцентрі" навіть цілий сюжет про Венесуелу показав і проспівав дифірамби тамтешньому президенту Уго Чавесу. Мовляв, десантник, рецидивіст, друг Фіделя Кастро і просто гарний латинос.
Тепер всі громадяни України мають вірити, що екзит-пол – це не засіб об’єктивного контролю за підрахунком голосів, сотні разів перевірений на практиці, а найганебніша вигадка опозиції, яка намагається сфальсифікувати вибори і вкрасти перемогу у найкращого серед єдиних кандидатів.
Тобто, як завжди, у всьому винен Ющенко. Але все одно було не зрозуміло, чого соратники Януковича так причепилися до нещасних опитувань.
Відповідь надійшла "з перших уст". Остаточно прояснив причину такого неприязного ставлення до екзит-полів сам Віктор Федорович. Прем’єр не став згадувати ніяких там Венесуел і просто, по-донецьки відрубав:
"Я не вірю в екзит-поли. Це нові сучасні технології, які будуть вперше в Україні випробовуватись. І як ними МАНІПУЛЮВАТИ, ми не знаємо".
Дарма, що екзит-пол вперше було застосовано в Україні ще під час парламентських виборів 1998. Януковича можна зрозуміти, він тоді був губернатором Донецької області і гадки про українські справи не мав. Але щоб так прямо зізнатися у невмінні щось робити – це треба мати неабияку мужність.
Суто риторичне запитання. Як можна оцінювати нинішню кампанію, якщо найвищі керівники держави публічно ставлять під сумнів демократичні процедури на підставі того, що не навчилися ними маніпулювати? Може, взагалі вибори не проводити?
Одразу виникла ідея: запропонувати якійсь із громадських організацій, наприклад – Комітету виборців України, провести тренінг для керівників штабу Януковича з маніпулювання екзит-полами. Великий грант можна отримати.
Але, схоже, розпочалася епідемія "одкровень" представників влади. Скоріше за все, у них просто здають нерви, адже заговорюватися почав наддосвідчений Степан Гавриш, який вважає себе гарним риториком.
Ще не осіла пилюка, піднята вибухами на Троєщинському ринку, як координатор парламентської більшості заявив, що з його точки зору "це політична провокація". Він не виключив, що "є опозиційні сили, які роздмухують кадило громадянського протистояння, які закликають людей до насильства, які проектують масові протести проти влади".
Тільки жидо-масонський заколот на чолі з окремими лідерами опозиції з метою обрання Ющенка на посаду Папи Римського забув "не виключити"!
Степан Богданович переконаний, що "влада ніколи не піде на те, щоб пожертвувати хоча б однією людиною для такої дрібної і малоефективної провокації". Щасливий, нам би його впевненість. Також він не виключив, що подібні вибухи повторюватимуться у майбутньому.
Як-то кажуть, у воду глядів. Минуло три дні, як у під’їзді власного будинку було підірвано заступника директора сумнозвісного ринку. Слідство триває, але вся ця історія настільки вже нагадує кримінальні розборки, що слова Гавриша про "політичний слід" виглядають повною нісенітницею. Цілком очевидно, що опозиція тут ні до чого, але народу, звісно, про це ніхто нічого не скаже.
Проте, одразу виникає кілька запитань до керівника парламентської більшості. Якщо цей випадок – суто кримінальні розборки і влада в них не замішана, бо це "дрібно і малоефективно", то коли слід очікувати "великих і ефективних провокацій", за для яких влада погодиться пожертвувати людьми?
Якщо Гавриш із такою впевненістю "не виключає" продовження вибухів, можливо, він знає їх замовників і виконавців?
Зрозуміло, що як і кожний свідомий доктор юридичних наук на його місці, Степан Богданович має повідомити про цих негідників відповідні органи. Але щось нічого не відомо про те, чи передав головний "більшовик" цю інфу до Генпрокуратури чи СБУ.
Хоча, можливо, все це поки традиційно зберігається у таємниці в інтересах слідства і з часом у подробицях буде оприлюднене.
Напевно, щоб відволікти увагу зловмисників від теми вибухів, Гавриш виступив із новою цікавою ініціативою. Він запропонував перевести парламент на підпільний режим роботи на найближчі 2 місяці. Мовляв, щоб не загострювати ситуацію.
За його схемою, озвученою в інтерв’ю одному з українських тижневиків, народні депутати протягом вересня – жовтня мають працювати у комітетах, і раз на місяць робити вилазки до зали пленарних засідань для ухвалення найважливіших рішень. Одним словом "ша, пацани, треба лягти на дно". Цікаво, як відреагує на цю ідею спікер Володимир Литвин.
Отже, влада "видає" один сюрприз за іншим. Тепер можна зрозуміти, чому у західних спостерігачів, які прискіпливо придивляються до України впродовж тривалого часу, завжди такі великі очі і витягнуті від здивування обличчя. Вони ніяк не можуть звикнути до українських "реалій".
А реалії ці такі. Будь-який кандидат у президенти для сил, які його підтримують, - це певний еталон, мірило, приклад для наслідування. Висуваючи кандидата і, тим більше, активно працюючи на його перемогу, політичні сили і окремі політики демонструють усім: дивіться, оце наш погляд на життя, оце наш стандарт, за яким ми будуватимемо країну, це – наше обличчя, краще, що ми можемо запропонувати народу. І діють відповідно до цього "еталону".
Можливо, Віктор Янукович – це краще, що можуть запропонувати Україні окремі кола Донецька. Окремі, бо там є й інші люди. Та невже Харків у особі Гавриша, Дніпропетровськ у особі Тігіпка чи Пустовойтенка, і решта регіонів не бачать іншої альтернативи? Невже це "висота", до якої вони прагнуть дотягнутися?
Можливо, вони не усвідомлюють, що життя триватиме і після 22 листопада. І зі всім "надбанням" виборчої кампанії треба буде жити далі. Можливо, вони поки не розуміють, що за наслідки своїх дій, навіть у випадку гіпотетичної перемоги, їм доведеться платити нарівні з усією країною. "Тому що" за "базар" нада отвєчать...
Прикладів достатньо. Чи не час схаменутися?
Читайте також:
ТІГІПКО ПІДСВІДОМО ВИЗНАЄ ФАЛЬСИФІКАЦІЮ НА КОРИСТЬ ЯНУКОВИЧА?
Янукович ще не вміє маніпулювати екзит-полами
Гавриш попереджає про нові теракти і пише книги для школярів
