Нація "підписантів"
Четвер, 23 вересня 2004, 14:44
Згідно з даними Центральної виборчої комісії, на свою підтримку всі кандидати разом подали більше 26 мільйонів 600 тисяч підписів. Якби кожний громадянин міг поставити свій підпис лише за одного кандидата (а не за необмежену їх кількість, як дозволяє чинний Закон про вибори Президента України), то це становило би 72% відсотки від всього дорослого населення України.
Як свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова з 9 по 14 вересня 2004 року, лише 24% респондентів зізналися в тому, що ставили свій підпис на підтримку того чи іншого кандидата. Тобто, виходить, що кожен "підписант" у середньому повинен був поставити свій підпис у трьох підписних листах за різних кандидатів.
Соціологи ставили ще одне запитання: "На підтримку яких кандидатів Ви ставили свій підпис?", відповідь на яке, швидше, ставлить нові запитання.
Віктор Янукович - 11,8% до всіх опитаних;
Віктор Ющенко - 8,1% до всіх опитаних;
Петро Симоненко - 2,0% до всіх опитаних;
Олександр Мороз - 1,0% до всіх опитаних;
Інші кандидати - 1,5% до всіх опитаних;
Не пам’ятаю - 0,7% до всіх опитаних;
Не ставили свій підпис на підтримку жодного з кандидатів - 76,2% до всіх опитаних.
(Опитування проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 9 по 14 вересня 2004 року в усіх регіонах України за репрезентативною вибіркою. Опитано 2012 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3% (без врахування дизайн-ефекту) .
Насамперед це стосується так званих "низькорейтингових" кандидатів (тобто тих, які не входять до "четвірки лідерів" (Ющенко, Янукович, Симоненко, Мороз), які в наведеному в таблиці запитанні фіксувалися як "інші кандидати".
Згідно з поданими списками, на їхню підтримку зібрано загалом близько 15,5 млн. підписів. А за соціологічними даними, на їхню підтримку підписалися лише 1,5% наших співгромадян.
До цих півтора відсотків можна додати ще 0,7% тих, хто не пам’ятає, за кого поставив підпис, оскільки факт підпису за більш відомих політиків, швидше за все, люди все-таки запам’ятали б. Тобто загалом 2,2%.
2,2% від усіх громадян, що мають право голосу, - це трохи більше 800 тис. Звичайно, потрібно зважати на похибку вибірки, можна також припустити, що частина респондентів не захотіла під час опитування зізнаватися у тому, що підписувалася за когось із кандидатів. Та навіть якщо ми збільшимо це число майже вдвічі, до 1,5 мільйона, то виходить, що кожен повинен був підписатися в середньому за 10 "низькорейтингових" претендентів. А це вже викликає сумніви.
Кількість респондентів, які відповіли, що поставили свій підпис на підтримку Симоненка (2%), істотно не відрізняється від заявленої кількості підписів на його підтримку (950 тисяч).
Дещо більше розходження у Мороза - зазначили, що поставили свій підпис на його підтримку 1% опитаних, а у ЦВК зареєстровано 1 млн. 233 тис. підписів (тобто 3% громадян, що мають право голосу).
Однак, зважаючи на похибку вибірки та на можливість того, що частина респондентів могла "не зізнатися" соціологам, що підтримала лідера Соціалістичної партії, цю різницю також можна вважати неістотною.
Ющенко - єдиний серед кандидатів, факт підпису на підтримку якого засвідчив більший відсоток опитаних (8%), ніж частка серед дорослого населення тих 1 млн. 754 тис. осіб, чиї підписи були передані до ЦВК (менше 5% від громадян, що мають право голосу).
Це перевищення можна пояснити як тим, що працівники виборчого штабу Ющенка "відбракували" значну частину зібраних підписів, які з тих чи інших причин викликали у них сумніви, так і, можливо, тим, що якась частина респондентів, впевнених, що підписалися за Ющенка, насправді поставили свої підписи на підтримку якогось іншого кандидата.
Дещо інша ситуація з Януковичем. Як відомо, його виборчий штаб здав до ЦВК 7 млн. 183 тис. підписів, тобто більше 19% громадян, що мають право голосу. Але під час опитування трохи менше 12% респондентів зізналися у тому, що ставили підпис на підтримку Януковича.
При цьому 1% від усіх опитаних зазначили, що поставили свій підпис за Януковича під тиском представників влади, керівників підприємств чи установ, на яких вони працюють.
Жоден з опитаних не зізнався, що внаслідок адміністративного тиску підписався за Симоненка, 0,1% визнали, що під тиском підписалися за Мороза, 0,1% опитаних - за Ющенка, 0,2% - за інших кандидатів.
Ще 2% опитаних зазначили, що їх примушували поставити свій підпис за Януковича, але вони відмовилися це зробити. Таку ж відповідь стосовно Мороза дали 0,2% опитаних, стосовно Симоненка - 0,1%, стосовно Ющенка - 0,3%, стосовно інших кандидатів - 0,4%.
Досить цікавий територіальний розподіл тих, хто підписався за Януковича. Не знаю, яким є цей розподіл за поданими до ЦВК списками, але за результатами опитування, майже половина (45%) із тих, хто відповів, що поставив на підтримку цього кандидата свій підпис - мешканці Донецької області.
Явною є невідповідність між числом підписів, поданих на підтримку багатьох кандидатів, і часткою тих респондентів, які висловлюють намір за них голосувати.
Так, згідно з поданими до ЦВК списками, за кожного з претендентів, що не входять до "четвірки лідерів", поставили в середньому свій підпис по 740 тис. громадян, що становить близько 2% дорослого населення. І було б цілком логічно, якби ці 2% (або хоча б більша їх частина) також засвідчили свою готовність проголосувати за цього ж політика на виборах.
Однак, серед цих кандидатів, за даними того ж опитування, лише Вітренко має підтримку 2% виборців, за Кінаха висловлюють намір проголосувати 1% опитаних, за Бойка - 0,8%. За сімох кандидатів - від 0,1 до 0,4% опитаних, а за одинадцятьох - 0,0%.
Виникає запитання, а в чому тоді взагалі сенс збирання підписів на підтримку кандидата? Адже і саме слово "підтримка" стосовно більшості кандидатів за таких умов повинно вживатися лише в лапках.
І чи не варто відмовитися від вимоги Закону про вибори Президента України щодо необхідності для кандидатів представлення 500 тис. підписів. Якщо метою цього положення було обмежити коло учасників виборів, то ці надії не справдилися.
Судячи з усього, збір підписів став однією з банальних виборчих процедур, і з’явилися люди та організації, які поставили її "на конвеєр". Керівники деяких соціологічних служб навіть скаржилися, що їхніх інтерв’юерів "переманюють", обіцяючи хоч і сезонну, проте більш високооплачувану роботу по збиранню підписів.
Зрозуміло, що "хотілося, як краще", але, мабуть, ще на етапі прийняття виборчого закону можна було здогадатися, що "вийде, як завжди". То, може, праві ті, хто вважає, що граблі все-таки потрібно помістити на нашому державному гербі?
Автор: Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова
Як свідчать результати опитування, проведеного Центром Разумкова з 9 по 14 вересня 2004 року, лише 24% респондентів зізналися в тому, що ставили свій підпис на підтримку того чи іншого кандидата. Тобто, виходить, що кожен "підписант" у середньому повинен був поставити свій підпис у трьох підписних листах за різних кандидатів.
Соціологи ставили ще одне запитання: "На підтримку яких кандидатів Ви ставили свій підпис?", відповідь на яке, швидше, ставлить нові запитання.
Віктор Янукович - 11,8% до всіх опитаних;
Віктор Ющенко - 8,1% до всіх опитаних;
Петро Симоненко - 2,0% до всіх опитаних;
Олександр Мороз - 1,0% до всіх опитаних;
Інші кандидати - 1,5% до всіх опитаних;
Не пам’ятаю - 0,7% до всіх опитаних;
Не ставили свій підпис на підтримку жодного з кандидатів - 76,2% до всіх опитаних.
(Опитування проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 9 по 14 вересня 2004 року в усіх регіонах України за репрезентативною вибіркою. Опитано 2012 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки – 2,3% (без врахування дизайн-ефекту) .
Насамперед це стосується так званих "низькорейтингових" кандидатів (тобто тих, які не входять до "четвірки лідерів" (Ющенко, Янукович, Симоненко, Мороз), які в наведеному в таблиці запитанні фіксувалися як "інші кандидати".
Згідно з поданими списками, на їхню підтримку зібрано загалом близько 15,5 млн. підписів. А за соціологічними даними, на їхню підтримку підписалися лише 1,5% наших співгромадян.
До цих півтора відсотків можна додати ще 0,7% тих, хто не пам’ятає, за кого поставив підпис, оскільки факт підпису за більш відомих політиків, швидше за все, люди все-таки запам’ятали б. Тобто загалом 2,2%.
2,2% від усіх громадян, що мають право голосу, - це трохи більше 800 тис. Звичайно, потрібно зважати на похибку вибірки, можна також припустити, що частина респондентів не захотіла під час опитування зізнаватися у тому, що підписувалася за когось із кандидатів. Та навіть якщо ми збільшимо це число майже вдвічі, до 1,5 мільйона, то виходить, що кожен повинен був підписатися в середньому за 10 "низькорейтингових" претендентів. А це вже викликає сумніви.
Кількість респондентів, які відповіли, що поставили свій підпис на підтримку Симоненка (2%), істотно не відрізняється від заявленої кількості підписів на його підтримку (950 тисяч).
Дещо більше розходження у Мороза - зазначили, що поставили свій підпис на його підтримку 1% опитаних, а у ЦВК зареєстровано 1 млн. 233 тис. підписів (тобто 3% громадян, що мають право голосу).
Однак, зважаючи на похибку вибірки та на можливість того, що частина респондентів могла "не зізнатися" соціологам, що підтримала лідера Соціалістичної партії, цю різницю також можна вважати неістотною.
Ющенко - єдиний серед кандидатів, факт підпису на підтримку якого засвідчив більший відсоток опитаних (8%), ніж частка серед дорослого населення тих 1 млн. 754 тис. осіб, чиї підписи були передані до ЦВК (менше 5% від громадян, що мають право голосу).
Це перевищення можна пояснити як тим, що працівники виборчого штабу Ющенка "відбракували" значну частину зібраних підписів, які з тих чи інших причин викликали у них сумніви, так і, можливо, тим, що якась частина респондентів, впевнених, що підписалися за Ющенка, насправді поставили свої підписи на підтримку якогось іншого кандидата.
Дещо інша ситуація з Януковичем. Як відомо, його виборчий штаб здав до ЦВК 7 млн. 183 тис. підписів, тобто більше 19% громадян, що мають право голосу. Але під час опитування трохи менше 12% респондентів зізналися у тому, що ставили підпис на підтримку Януковича.
При цьому 1% від усіх опитаних зазначили, що поставили свій підпис за Януковича під тиском представників влади, керівників підприємств чи установ, на яких вони працюють.
Жоден з опитаних не зізнався, що внаслідок адміністративного тиску підписався за Симоненка, 0,1% визнали, що під тиском підписалися за Мороза, 0,1% опитаних - за Ющенка, 0,2% - за інших кандидатів.
Ще 2% опитаних зазначили, що їх примушували поставити свій підпис за Януковича, але вони відмовилися це зробити. Таку ж відповідь стосовно Мороза дали 0,2% опитаних, стосовно Симоненка - 0,1%, стосовно Ющенка - 0,3%, стосовно інших кандидатів - 0,4%.
Досить цікавий територіальний розподіл тих, хто підписався за Януковича. Не знаю, яким є цей розподіл за поданими до ЦВК списками, але за результатами опитування, майже половина (45%) із тих, хто відповів, що поставив на підтримку цього кандидата свій підпис - мешканці Донецької області.
Явною є невідповідність між числом підписів, поданих на підтримку багатьох кандидатів, і часткою тих респондентів, які висловлюють намір за них голосувати.
Так, згідно з поданими до ЦВК списками, за кожного з претендентів, що не входять до "четвірки лідерів", поставили в середньому свій підпис по 740 тис. громадян, що становить близько 2% дорослого населення. І було б цілком логічно, якби ці 2% (або хоча б більша їх частина) також засвідчили свою готовність проголосувати за цього ж політика на виборах.
Однак, серед цих кандидатів, за даними того ж опитування, лише Вітренко має підтримку 2% виборців, за Кінаха висловлюють намір проголосувати 1% опитаних, за Бойка - 0,8%. За сімох кандидатів - від 0,1 до 0,4% опитаних, а за одинадцятьох - 0,0%.
Виникає запитання, а в чому тоді взагалі сенс збирання підписів на підтримку кандидата? Адже і саме слово "підтримка" стосовно більшості кандидатів за таких умов повинно вживатися лише в лапках.
І чи не варто відмовитися від вимоги Закону про вибори Президента України щодо необхідності для кандидатів представлення 500 тис. підписів. Якщо метою цього положення було обмежити коло учасників виборів, то ці надії не справдилися.
Судячи з усього, збір підписів став однією з банальних виборчих процедур, і з’явилися люди та організації, які поставили її "на конвеєр". Керівники деяких соціологічних служб навіть скаржилися, що їхніх інтерв’юерів "переманюють", обіцяючи хоч і сезонну, проте більш високооплачувану роботу по збиранню підписів.
Зрозуміло, що "хотілося, як краще", але, мабуть, ще на етапі прийняття виборчого закону можна було здогадатися, що "вийде, як завжди". То, може, праві ті, хто вважає, що граблі все-таки потрібно помістити на нашому державному гербі?
Автор: Михайло Міщенко, заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова
