Рука Москви добралася до Марчука?
Вівторок, 21 вересня 2004, 21:20
20 вересня у новинах державного російського телеканалу РТР було показано розгорнутий сюжет про Україну.
Його особливістю було те, що в ньому реанімовано висловлювання Марчука кількамісячної давнини про можливість зникнення зі складів Міноборони небоєздатних ракет, утилізованих наприкінці 1980-их років.
Та справа уже забута в Україні, тож слід нагадати, що Марчук тоді заявив буквально наступне: "Кажуть, вони (зняті з озброєння небоєздатні ракети) утилізовані. Добре, утилізовані. У кожній такій ракеті є золото, срібло, платинова група металу. Де результати утилізації?".
Часто російське телебачення "випускає" із поля зору набагато більш важливі події в Україні – а тут така увага.
Висновок сюжету щодо давніх висловлювань Марчука був відповідний – ну як такий міністр може керувати українською армією?
Він не здивував – чого чекати від телебачення Росії щодо міністра, який є одним з прихильників (нині дуже нечисленних) євроінтеграції в уряді України?
Здивувало інше. Вже ПІСЛЯ показу цього сюжету відбулася прес-конференція в Генеральній прокуратурі, на якій було продемонстровано документи за підписами Марчука щодо погодження Міноборони на роботу українських льотчиків за контрактом у Туреччині. Нагадаємо, що там нещодавно зазнав катастрофи український вертоліт, який тушив пожежу, в результаті чого двоє українців загинули.
Судячи з усього, Міноборони ніколи не робило секрету з такої своєї діяльності. Інциденти тут не рідкість. Наприклад, у травні 2003 у Конго літак ІЛ-76, орендований у ВПС України державною "Українською авіатранспортною компанією", розгерметизувався в повітрі і розгубив пасажирів (за різними даними від 7 до 170 чоловік). Нагадаємо, що це було ще до міністерства Марчука.
Однак, Генпрокуратура чомусь саме зараз вирішила зробити сенсацію. І, що найцікавіше, уже після "наїзду" на Марчука російського телебачення.
Зв‘язок між українською прокуратурою і державним каналом сусідньої держави, як кажуть, простежується.
Москва має свої відносини з Медведчуком, який, у свою чергу, на думку багатьох експертів, керує українським генпрокурором.
Безумовно, можна й треба мати претензії до Марчука в його керівництві Збройними Силами. Однак, так само треба розуміти – коли держава віддає таку важливу справу як кадрова політика в руки іншої держави, це означає катастрофу державності. Книга президента Кучми "Україна – не Росія" просто може застаріти, з усіма відповідними наслідками для українського народу.
Як це не жахливо, але вже сьогодні значна частина адміністрації президента й керівництва силових відомств з усією очевидністю працює проти України. Тим більше необхідна незалежна кадрова політика держави, коли вона стосується такої унікально важливої сфери, як оборона та зовнішня безпека.
Його особливістю було те, що в ньому реанімовано висловлювання Марчука кількамісячної давнини про можливість зникнення зі складів Міноборони небоєздатних ракет, утилізованих наприкінці 1980-их років.
Та справа уже забута в Україні, тож слід нагадати, що Марчук тоді заявив буквально наступне: "Кажуть, вони (зняті з озброєння небоєздатні ракети) утилізовані. Добре, утилізовані. У кожній такій ракеті є золото, срібло, платинова група металу. Де результати утилізації?".
Часто російське телебачення "випускає" із поля зору набагато більш важливі події в Україні – а тут така увага.
Висновок сюжету щодо давніх висловлювань Марчука був відповідний – ну як такий міністр може керувати українською армією?
Він не здивував – чого чекати від телебачення Росії щодо міністра, який є одним з прихильників (нині дуже нечисленних) євроінтеграції в уряді України?
Здивувало інше. Вже ПІСЛЯ показу цього сюжету відбулася прес-конференція в Генеральній прокуратурі, на якій було продемонстровано документи за підписами Марчука щодо погодження Міноборони на роботу українських льотчиків за контрактом у Туреччині. Нагадаємо, що там нещодавно зазнав катастрофи український вертоліт, який тушив пожежу, в результаті чого двоє українців загинули.
Судячи з усього, Міноборони ніколи не робило секрету з такої своєї діяльності. Інциденти тут не рідкість. Наприклад, у травні 2003 у Конго літак ІЛ-76, орендований у ВПС України державною "Українською авіатранспортною компанією", розгерметизувався в повітрі і розгубив пасажирів (за різними даними від 7 до 170 чоловік). Нагадаємо, що це було ще до міністерства Марчука.
Однак, Генпрокуратура чомусь саме зараз вирішила зробити сенсацію. І, що найцікавіше, уже після "наїзду" на Марчука російського телебачення.
Зв‘язок між українською прокуратурою і державним каналом сусідньої держави, як кажуть, простежується.
Москва має свої відносини з Медведчуком, який, у свою чергу, на думку багатьох експертів, керує українським генпрокурором.
Безумовно, можна й треба мати претензії до Марчука в його керівництві Збройними Силами. Однак, так само треба розуміти – коли держава віддає таку важливу справу як кадрова політика в руки іншої держави, це означає катастрофу державності. Книга президента Кучми "Україна – не Росія" просто може застаріти, з усіма відповідними наслідками для українського народу.
Як це не жахливо, але вже сьогодні значна частина адміністрації президента й керівництва силових відомств з усією очевидністю працює проти України. Тим більше необхідна незалежна кадрова політика держави, коли вона стосується такої унікально важливої сфери, як оборона та зовнішня безпека.
