Луценко: Ніхто не впевнений в перемозі Ющенка. Тобто, святкові столи накривати ще зарано
П'ятниця, 20 серпня 2004, 19:44
У разі перемоги на президентських виборах будь–якого кандидата, окрім Олександра Мороза, до влади в Україні прийде новий "Кучма". Таким є чи не найпомітніший акцент передвиборчої агітаційної риторики "групи підтримки" кандидата від СПУ в регіонах.
Не став винятком у цьому сенсі й тур Мороза по електорально просоціалістичній Полтавщині. Вже перші рядки виступу однопартійця Юрія Луценка про "не пов’язаність народного кандидата Мороза з кучмівською зграєю" на площі Кірова перед трьома сотнями жителями Лубен засвідчили одне – передвиборчі зустрічі лідера Соцпартії за змістом та формою організовані по принципу "подалі від злочинного режиму, поближче до народу".
В ході передвиборчої поїздки Полтавщиною Мороз виступив також на місцевому стадіоні у Миргороді та на Сорочинському ярмарку. Охочим послухати передвиборчі обіцянки кандидата у президенти тут же роздавалися свіжі номери газети захисту інтересів селян України – "Сільські вісті". Дехто з журналістів навіть отримав у подарунок збірку поезій Мороза "…З відстані".
"Нам потрібен не президент–економіст чи президент–господарник, а, насамперед, чесна й порядна людина, як от Олександр Мороз, що не має відношення до нині діючої влади", – продовжив Луценко.
Додавши при цьому, що лише чесний президент може вирішити три головних завдання для країни: підвищити мінімальну зарплату і пенсію, об’єднати країну, а також створити умови для об’єктивного суду та неупередженої генпрокуратури з тим, щоб "шестеро людей в країні сиділи не в телевізорах, а там, де їм належить сидіти по закону".
Для більшої переконаності у здійсненні подібних погроз, на сцені виднівся плакат намальованого за ґратами олігарха із надписом: "НІ! – БАНДИТИЗМУ!!! МИ – ЗА ЧЕСНУ ВЛАДУ!".
Втім, переконувати полтавського виборця в симпатіях до лівих партійно–політичних ідей навряд чи доводиться. За рівнем підтримки Соцпартії Полтавщина займає лідируюче місце серед областей України. У першому турі президентських виборів 1999 року за Мороза віддали свої голоси 26% полтавчан, при тому, що Симоненко отримав 21,8%, а Кучма – 19,6%.
На парламентських виборах 2002–го саме на Полтавщині СПУ перемогла з результатом 22,04%. Тоді як друге місце зайняла "Наша Україна" – 20,48%, а третє КПУ – 17,68% голосів виборців.
Крім Соцпартії, неабиякою популярністю на Полтавщині користуються анекдоти про українську владу. Луценко потішив прихильників Мороза байкою про те, як Кучма загубився в полтавському лісі. Фантазують при цьому, що гарант, блукаючи, зустрів полтавського хлопчика і пообіцяв йому орден, якщо той допоможе вийти на дорогу.
На що хлопчик, порадившись попередньо з батьком, наївно запитав: "А посмертного ордена дасте? Бо батько сказав, що як виведу Кучму з лісу, то вб’є".
Схоже, ми маємо справу з технологією соціалістів. Бо саме цей анекдот місяць тому Мороз розповідав мешканцям Чернігівщини.
Судячи із запитань, що безперервно надходили до лідера соціалістів, людей найбільше хвилювало роз’єднаність опозиції на виборах, зокрема по лінії "СПУ–КПУ" та "СПУ–"Наша Україна".
Щоправда, запевнення Мороза в своєму остаточному рішенні "йти до переможного кінця", полтавчан, за їх же власними словами, не дуже потішило. За словами місцевої жительки, те ж саме їм обіцяв під час свого нещодавнього приїзду головний комуніст країни Симоненко і обіцятиме, найімовірніше, в ході очікуваного 21 серпня приїзду до Лубен Ющенко.
Серпневий "наплив" кандидатів у президенти на Полтавщину пов’язаний, вочевидь, з відкриттям знаменитого Сорочинського ярмарку, який щорічно збирає ледь не мільйон людей.
Прояснити настрої в Соцпартії та справжні мотиви самостійної гри соціалістів "Українська правда" спробувала в Юрія Луценка, який вважається центром внутрішньопартійної опозиції.
– Сьогодні в Соцпартії є місце для різних точок зору. На останньому з’їзді СПУ щодо висунення кандидатом в президенти Олександра Мороза багато хто чекав протистояння, зокрема з мого боку. Та я вважаю, що з огляду на зовнішні чинники, єдино правильним варіантом поведінки нашої партії є висунення Мороза на посаду президента.
Говорячи про зовнішні сили, я маю на увазі не лише владу, проти якої ми ведемо свою кампанію. Йдеться також й про колег в минулому по опозиції, які порушили ряд домовленостей, не зрозумівши, що впроваджена з 2006–го або, принаймні, після президентських виборів конституційна реформа, могла б стати ключем для об'єднання всіх лівих і правих ланок опозиції.
Та оскільки цього не сталося з їх вини, попри підписаний "четвіркою" (СПУ, КПУ, БЮТ, "Нашою Україною") меморандум, ми прийняли рішення проводити окрему кампанію кандидата в президенти Мороза.
Для мене особисто така кампанія є абсолютно комфортною з точки зору особистих переконань. Бо агітувати сьогодні за когось іншого я маю надзвичайно багато застережень. Що ж до Мороза, то на зустрічах з людьми мені не соромно дивитися йому у вічі, не соромно давати обіцянки і пояснювати нашу програму.
Загалом же, жодної напруженості в Соцпартії з цього питання на даний момент не існує. Тут партія, підкреслюю, єдина, як ніколи. Можливо, навіть більш єдина, ніж в 1999 році.
– Пригадується, ще зовсім недавно ви закликали до об’єднання з опозицією, зокрема "Нашою Україною" та підтримки єдиного кандидата від найбільшої парламентської фракції. Чи не видається, що сьогоднішня позиція СПУ – це позиція ображеної сторони, що не припустимо у вирішальний для нації момент?
– Ні, мені так не здається. Тому що ми висунули Мороза не від образи, і не від того, що хтось нам не дав якоїсь посади. Ми, на відміну від інших колег, ніколи не вели торги за посади.
Просто йдеться про те, що переможною опозиційною кандидатурою може бути лише та, яка зможе об’єднати лівих і правих, від комуністів до рухівців. До того ж, ми чудово розуміємо, що серед прихильників комуністів знайдеться багато таких, які голосуватимуть в другому турі так само, як в 1994–му: по принципу "аби не націоналіст Кравчук".
Тому, єдиним містком до порозуміння між лівими, в тому числі й комуністами, і правими, в тому числі й рухівцями, була б конструкція спільної команди, прийнятна для всіх.
нашоукраїнці, на жаль, не мають спільної мови з комуністами. Знову ж таки, підписавши меморандум про зміну системи влади, ми сказали "а", і робимо далі. Тоді як наші колеги сказали "а", та, перепрошую, не треба бути "б".
Вони чомусь вирішили, що це будуть забавки. Та ми послідовно добиваємося цього. Саме політична реформа, впроваджена після президентських виборів, знайшла б кожному своє органічне місце.
– Але ж "Наша Україна" виступала за проведення політичної реформи саме після президентських виборів…
– Виступала на словах, але ніколи за це не голосувала. Доходило, перепрошую, до маразму, коли нашоукраїнці тримали Мороза на парламентській трибуні по 10–12 годин з тим, щоб не голосувати за те, чого ми спільно добивалися впродовж багатьох років, – за пропорційні вибори до Верховної Ради та місцевих рад.
"Наша Україна", на жаль, декларує це, але нічого не хоче зробити. Так, вони мотивують свої дії тим, що, мовляв, існує небезпека впровадження цієї реформи до виборів. Але її б не було, якби вони були союзниками.
Сьогодні Соцпартія – одна маленька група в 20 чоловік – намагається крутити хвіст, намагається крутити собакою більшості. Якби опозиція була єдина, ситуація була б зовсім іншою.
При політреформі президентом могли б стати і Ющенка, і Юля, і хто завгодно з опозиції.
Мороз заявляв публічно неодноразово, що політична реформа є ціною підтримки іншого кандидата від опозиції, в тому числі й Ющенка. Бо тоді це був би зовсім інший ризик для держави, і зовсім інші амбіції для політичних сил. При тому Соцпартія, підкреслюю, ніколи не ділила портфелі.
Але на цей момент політичної реформи, на жаль, немає. А отже ми далі ризикуємо людиною, яка сьогодні може грати в "доброго царя", а завтра раптом перетворитися в звичайного Кучму, але з іншим прізвищем. І це питання не амбіцій Мороза, а того, що немає можливості сконструювати переможну команду.
У цій ситуації у нас немає іншого виходу, як балотуватися, наполягаючи на реформуванні системи влади вже до завершення першого туру з її вступом в дію після президентських виборів. І якщо політичне відчуття у ющенківців їх не зрадить, то вони вчинять саме так. Згадайте історію.
Якщо раніше Ющенко був абсолютно переконаний в перемозі, навіть без опозиції, потім він вважав, що ми переможемо лише разом з опозицією, зокрема СПУ, то тепер, наскільки я розумію, ніхто вже не впевнений в перемозі "Нашої України" при будь–яких розкладах. Тобто, святкові столи, вочевидь, ще зарано накривати.
– Власне, ці шанси ще більше зменшуються при появі суперника у особі СПУ за аналогічний електорат в центральній Україні. До речі, при цьому виникає питання, а які шанси є в лідера соціалістів, з урахуванням уроків історії двох попередніх виборчих кампаній?
– Я думаю, що сьогодні настав час не політичної арифметики, а політичної алгебри. Нам треба усвідомити, що дуже не популярна влада виграє постійно тому, що поруч з собою виводить людину, за яку голосуватиме лише частина України.
В 1999 це був комуніст, який опирався на голоси сходу України. Сьогодні, як бачимо, витягують кандидатуру, за яку голосуватимуть на Заході і частково в Центрі.
Ми пропонуємо подумати алгебраїчно. Хто з кандидатів в президенти від опозиції має сьогодні найменший рейтинг недовіри. Іншими словами, за кого проголосує і націоналіст Львова, і комуніст Луганська. Ось тут і закладено сенс висування Мороз.
– А як щодо рейтингу популярності кандидата?
– Ще раз повторюю, важливий не рейтинг популярності, а рейтинг непопулярності. Так от, найменший рейтинг непопулярності серед опозиціонерів саме у Мороза.
Думаю, тільки така людина переможе. При певних гарантіях, що той, хто більш грамотніший в економіці, був би прем’єр–міністром, а той, хто має політичні амбіції, керував би парламентом, тощо.
Сьогодні суспільство не виграє, якщо опозиціонер збере голоси як регіональний лідер для Західної України і частково Центральної – а саме таким зробили Ющенка його оточення та провладні ЗМІ. Те ж саме було на минулих виборах з Симоненком.
Чи зменшуються шанси Ющенка за умови участі Мороза? Навіть якщо гіпотетично уявити собі, що Мороз сьогодні знімає свою кандидатуру, то Ющенко не переможе в першому турі. І це очевидно. Навіть якщо скласти максимальні цифри Ющенка в 30% і реальні, а не занижені рейтингами, СПУ в 10%, ніяк не виходить 51%.
Якщо ми зможемо домовитися з комуністами і висунути кандидатуру Мороза, тоді в другому турі не буде ніякого Януковича, і вибори будуть чистими, безпечними для суспільства.
– Ви все ще допускаєте, що така домовленість з комуністами може відбутися?
– На керівництво КПУ я не розраховує. Як показує кампанія, вони забули про боротьбу і з "антинародним режимом", і з буржуазним націоналізмом. Максимальна критика спрямована на соціалістів. Дійшло до того, що Симоненко в деяких містах називає Мороза ставлеником Кучми і Пінчука.
Тому розрахунок можна вести лише щодо здорового глузду рядових симпатиків КПУ, тих, які не хочуть повторення другого кола 1999 року. Тих, які розуміють об'єктивність подвійного скорочення фракції КПУ в парламенті тощо... На жаль, керівництво КПУ і "Нашої України" не готові до алгебри. Вони йдуть в лобову, як ми йшли в 1999–му. А це дуже ризиковано.
– Тобто ви визнаєте, що йшли в лобову в 1999–му?
– Так, ми йшли в лобову, і будували кампанію виключно на критиці режиму, вважали це переможною тактикою без домовленостей з іншими, скажімо так, другорядними кандидатами.
Я зараз не хоче заглиблюватися, чи це було тоді можливо. Тоді був зовсім інший час. Але сьогодні "Наша Україна", маючи зовсім іншу розкладку в суспільстві, намагається повторити той подвиг, який не дає гарантованої перемоги. І це дуже небезпечно.
Отже, з моєї точки зору, ідеальний варіант – це висунення Мороза спільним кандидатом від всіх опозиціонерів, проведення політреформи, призначення Ющенка прем’єр–міністром, Юлі – на відповідну посаду в уряді, комуністів – на посади, які їхні амбіції вимагають.
Інший варіант – розрахунок на небажання значної частини електорату обирати між Ющенком, Януковичем і Симоненком. Ми пропонуємо їм Мороза як альтернативу вибору з трьох зол. Та наразі у мене песимізм по відношенню до обох цих сценаріїв.
Думаю, не треба остаточно відкидати варіант не визнання владою результатів виборів. З моєї точки зору, це найбільш вірогідний варіант поведінки Медведчука – Кучми. Ставлю першим у ланцюжку Медведчука, бо саме він сьогодні визначає цю стратегію.
Судячи з того, як Кучма активно піариться і позитивно світиться в новинах, він або хоче зробити для Януковича подарунок 24 серпня, заявивши про самостійний відхід, – в що я абсолютно не вірю, або готує щось серйозніше.
За моїми даними, влада готується до масових безпорядків, масових публічних порушень закону про вибори, аби їх не визнати. Бо сьогодні Медведчук, а в тому числі й Кучма, боїться перемоги Януковича не менше, ніж перемоги будь–якого кандидата від опозиціонерів. Тому у мене враження, що поки ми тут роз’їжджаємо з агітаційними поїздками, інший штаб досить професійно готується до інших подій.
Я можу перечислити ряд факторів, таких собі невидимих вершечків айсбергів, які плавають під водою.
А це і виграш донецьких на конкурсі по виготовленню прозорих урн на цьогорічні вибори, це і їхня підготовка комп'ютерної програми для ЦВК, це й прийняття приміщень для голосування лише у разу наявності там підсобних приміщень, це й колосальна перевага членів дільничних комісій від так званих технічних кандидатів (які насправді підтримують владу) над опозиційними, це інформація з різних місць від низової міліції про очікування бригад з іншої частини України, які мають нищити бюлетені, урни, організовувати безпорядки а–ля Мукачеве.
Словом, багато всякого бруду. І мені здається, що це означає, що білий кінь для Рудого ще пасеться у високій траві, і він може виїхати і сказати, що тільки він об'єднає Україну. Відповіддю на це може бути лише принцип конкуренції з владою, а не між собою, тільки максимальна співпраця опозиції по забезпеченню чесних прозорих виборів.
– Наскільки серйозна ваша гіпотеза про зрив виборів?
– Абсолютно серйозна. Після повернення до Києва я готовий надати вам матеріали, які це підтверджують.
– Якщо все таки буде так, як прогнозує більшість експертів – у другий тур вийдуть Ющенко і Янукович. Кого підтримує Соцпартія?
– Наша команда буде робити все, щоб такого вибору не було, щоб у друге коло вийшли Ющенко і Мороз. Але якщо так не станеться, з'їзд СПУ офіційно прийняв рішення за жодних обставин не підтримувати кандидата від влади.
– Але ваша відповідь не звучить як підтримка Ющенка…
– У названій вами парі Ющенко–Янукович це абсолютно конкретна відповідь. Хоч такий другий тур – це не найкращий вибір для суспільства. Однак я персонально скажу – я агітуватиму проти кандидата від влади.
Не став винятком у цьому сенсі й тур Мороза по електорально просоціалістичній Полтавщині. Вже перші рядки виступу однопартійця Юрія Луценка про "не пов’язаність народного кандидата Мороза з кучмівською зграєю" на площі Кірова перед трьома сотнями жителями Лубен засвідчили одне – передвиборчі зустрічі лідера Соцпартії за змістом та формою організовані по принципу "подалі від злочинного режиму, поближче до народу".
В ході передвиборчої поїздки Полтавщиною Мороз виступив також на місцевому стадіоні у Миргороді та на Сорочинському ярмарку. Охочим послухати передвиборчі обіцянки кандидата у президенти тут же роздавалися свіжі номери газети захисту інтересів селян України – "Сільські вісті". Дехто з журналістів навіть отримав у подарунок збірку поезій Мороза "…З відстані".
"Нам потрібен не президент–економіст чи президент–господарник, а, насамперед, чесна й порядна людина, як от Олександр Мороз, що не має відношення до нині діючої влади", – продовжив Луценко.
Додавши при цьому, що лише чесний президент може вирішити три головних завдання для країни: підвищити мінімальну зарплату і пенсію, об’єднати країну, а також створити умови для об’єктивного суду та неупередженої генпрокуратури з тим, щоб "шестеро людей в країні сиділи не в телевізорах, а там, де їм належить сидіти по закону".
Для більшої переконаності у здійсненні подібних погроз, на сцені виднівся плакат намальованого за ґратами олігарха із надписом: "НІ! – БАНДИТИЗМУ!!! МИ – ЗА ЧЕСНУ ВЛАДУ!".
Втім, переконувати полтавського виборця в симпатіях до лівих партійно–політичних ідей навряд чи доводиться. За рівнем підтримки Соцпартії Полтавщина займає лідируюче місце серед областей України. У першому турі президентських виборів 1999 року за Мороза віддали свої голоси 26% полтавчан, при тому, що Симоненко отримав 21,8%, а Кучма – 19,6%.
На парламентських виборах 2002–го саме на Полтавщині СПУ перемогла з результатом 22,04%. Тоді як друге місце зайняла "Наша Україна" – 20,48%, а третє КПУ – 17,68% голосів виборців.
Крім Соцпартії, неабиякою популярністю на Полтавщині користуються анекдоти про українську владу. Луценко потішив прихильників Мороза байкою про те, як Кучма загубився в полтавському лісі. Фантазують при цьому, що гарант, блукаючи, зустрів полтавського хлопчика і пообіцяв йому орден, якщо той допоможе вийти на дорогу.
На що хлопчик, порадившись попередньо з батьком, наївно запитав: "А посмертного ордена дасте? Бо батько сказав, що як виведу Кучму з лісу, то вб’є".
Схоже, ми маємо справу з технологією соціалістів. Бо саме цей анекдот місяць тому Мороз розповідав мешканцям Чернігівщини.
Судячи із запитань, що безперервно надходили до лідера соціалістів, людей найбільше хвилювало роз’єднаність опозиції на виборах, зокрема по лінії "СПУ–КПУ" та "СПУ–"Наша Україна".
Щоправда, запевнення Мороза в своєму остаточному рішенні "йти до переможного кінця", полтавчан, за їх же власними словами, не дуже потішило. За словами місцевої жительки, те ж саме їм обіцяв під час свого нещодавнього приїзду головний комуніст країни Симоненко і обіцятиме, найімовірніше, в ході очікуваного 21 серпня приїзду до Лубен Ющенко.
Серпневий "наплив" кандидатів у президенти на Полтавщину пов’язаний, вочевидь, з відкриттям знаменитого Сорочинського ярмарку, який щорічно збирає ледь не мільйон людей.
Прояснити настрої в Соцпартії та справжні мотиви самостійної гри соціалістів "Українська правда" спробувала в Юрія Луценка, який вважається центром внутрішньопартійної опозиції.
– Сьогодні в Соцпартії є місце для різних точок зору. На останньому з’їзді СПУ щодо висунення кандидатом в президенти Олександра Мороза багато хто чекав протистояння, зокрема з мого боку. Та я вважаю, що з огляду на зовнішні чинники, єдино правильним варіантом поведінки нашої партії є висунення Мороза на посаду президента.
Говорячи про зовнішні сили, я маю на увазі не лише владу, проти якої ми ведемо свою кампанію. Йдеться також й про колег в минулому по опозиції, які порушили ряд домовленостей, не зрозумівши, що впроваджена з 2006–го або, принаймні, після президентських виборів конституційна реформа, могла б стати ключем для об'єднання всіх лівих і правих ланок опозиції.
Та оскільки цього не сталося з їх вини, попри підписаний "четвіркою" (СПУ, КПУ, БЮТ, "Нашою Україною") меморандум, ми прийняли рішення проводити окрему кампанію кандидата в президенти Мороза.
Для мене особисто така кампанія є абсолютно комфортною з точки зору особистих переконань. Бо агітувати сьогодні за когось іншого я маю надзвичайно багато застережень. Що ж до Мороза, то на зустрічах з людьми мені не соромно дивитися йому у вічі, не соромно давати обіцянки і пояснювати нашу програму.
Загалом же, жодної напруженості в Соцпартії з цього питання на даний момент не існує. Тут партія, підкреслюю, єдина, як ніколи. Можливо, навіть більш єдина, ніж в 1999 році.
– Пригадується, ще зовсім недавно ви закликали до об’єднання з опозицією, зокрема "Нашою Україною" та підтримки єдиного кандидата від найбільшої парламентської фракції. Чи не видається, що сьогоднішня позиція СПУ – це позиція ображеної сторони, що не припустимо у вирішальний для нації момент?
– Ні, мені так не здається. Тому що ми висунули Мороза не від образи, і не від того, що хтось нам не дав якоїсь посади. Ми, на відміну від інших колег, ніколи не вели торги за посади.
Просто йдеться про те, що переможною опозиційною кандидатурою може бути лише та, яка зможе об’єднати лівих і правих, від комуністів до рухівців. До того ж, ми чудово розуміємо, що серед прихильників комуністів знайдеться багато таких, які голосуватимуть в другому турі так само, як в 1994–му: по принципу "аби не націоналіст Кравчук".
Тому, єдиним містком до порозуміння між лівими, в тому числі й комуністами, і правими, в тому числі й рухівцями, була б конструкція спільної команди, прийнятна для всіх.
нашоукраїнці, на жаль, не мають спільної мови з комуністами. Знову ж таки, підписавши меморандум про зміну системи влади, ми сказали "а", і робимо далі. Тоді як наші колеги сказали "а", та, перепрошую, не треба бути "б".
Вони чомусь вирішили, що це будуть забавки. Та ми послідовно добиваємося цього. Саме політична реформа, впроваджена після президентських виборів, знайшла б кожному своє органічне місце.
– Але ж "Наша Україна" виступала за проведення політичної реформи саме після президентських виборів…
– Виступала на словах, але ніколи за це не голосувала. Доходило, перепрошую, до маразму, коли нашоукраїнці тримали Мороза на парламентській трибуні по 10–12 годин з тим, щоб не голосувати за те, чого ми спільно добивалися впродовж багатьох років, – за пропорційні вибори до Верховної Ради та місцевих рад.
"Наша Україна", на жаль, декларує це, але нічого не хоче зробити. Так, вони мотивують свої дії тим, що, мовляв, існує небезпека впровадження цієї реформи до виборів. Але її б не було, якби вони були союзниками.
Сьогодні Соцпартія – одна маленька група в 20 чоловік – намагається крутити хвіст, намагається крутити собакою більшості. Якби опозиція була єдина, ситуація була б зовсім іншою.
При політреформі президентом могли б стати і Ющенка, і Юля, і хто завгодно з опозиції.
Мороз заявляв публічно неодноразово, що політична реформа є ціною підтримки іншого кандидата від опозиції, в тому числі й Ющенка. Бо тоді це був би зовсім інший ризик для держави, і зовсім інші амбіції для політичних сил. При тому Соцпартія, підкреслюю, ніколи не ділила портфелі.
Але на цей момент політичної реформи, на жаль, немає. А отже ми далі ризикуємо людиною, яка сьогодні може грати в "доброго царя", а завтра раптом перетворитися в звичайного Кучму, але з іншим прізвищем. І це питання не амбіцій Мороза, а того, що немає можливості сконструювати переможну команду.
У цій ситуації у нас немає іншого виходу, як балотуватися, наполягаючи на реформуванні системи влади вже до завершення першого туру з її вступом в дію після президентських виборів. І якщо політичне відчуття у ющенківців їх не зрадить, то вони вчинять саме так. Згадайте історію.
Якщо раніше Ющенко був абсолютно переконаний в перемозі, навіть без опозиції, потім він вважав, що ми переможемо лише разом з опозицією, зокрема СПУ, то тепер, наскільки я розумію, ніхто вже не впевнений в перемозі "Нашої України" при будь–яких розкладах. Тобто, святкові столи, вочевидь, ще зарано накривати.
– Власне, ці шанси ще більше зменшуються при появі суперника у особі СПУ за аналогічний електорат в центральній Україні. До речі, при цьому виникає питання, а які шанси є в лідера соціалістів, з урахуванням уроків історії двох попередніх виборчих кампаній?
– Я думаю, що сьогодні настав час не політичної арифметики, а політичної алгебри. Нам треба усвідомити, що дуже не популярна влада виграє постійно тому, що поруч з собою виводить людину, за яку голосуватиме лише частина України.
В 1999 це був комуніст, який опирався на голоси сходу України. Сьогодні, як бачимо, витягують кандидатуру, за яку голосуватимуть на Заході і частково в Центрі.
Ми пропонуємо подумати алгебраїчно. Хто з кандидатів в президенти від опозиції має сьогодні найменший рейтинг недовіри. Іншими словами, за кого проголосує і націоналіст Львова, і комуніст Луганська. Ось тут і закладено сенс висування Мороз.
– А як щодо рейтингу популярності кандидата?
– Ще раз повторюю, важливий не рейтинг популярності, а рейтинг непопулярності. Так от, найменший рейтинг непопулярності серед опозиціонерів саме у Мороза.
Думаю, тільки така людина переможе. При певних гарантіях, що той, хто більш грамотніший в економіці, був би прем’єр–міністром, а той, хто має політичні амбіції, керував би парламентом, тощо.
Сьогодні суспільство не виграє, якщо опозиціонер збере голоси як регіональний лідер для Західної України і частково Центральної – а саме таким зробили Ющенка його оточення та провладні ЗМІ. Те ж саме було на минулих виборах з Симоненком.
Чи зменшуються шанси Ющенка за умови участі Мороза? Навіть якщо гіпотетично уявити собі, що Мороз сьогодні знімає свою кандидатуру, то Ющенко не переможе в першому турі. І це очевидно. Навіть якщо скласти максимальні цифри Ющенка в 30% і реальні, а не занижені рейтингами, СПУ в 10%, ніяк не виходить 51%.
Якщо ми зможемо домовитися з комуністами і висунути кандидатуру Мороза, тоді в другому турі не буде ніякого Януковича, і вибори будуть чистими, безпечними для суспільства.
– Ви все ще допускаєте, що така домовленість з комуністами може відбутися?
– На керівництво КПУ я не розраховує. Як показує кампанія, вони забули про боротьбу і з "антинародним режимом", і з буржуазним націоналізмом. Максимальна критика спрямована на соціалістів. Дійшло до того, що Симоненко в деяких містах називає Мороза ставлеником Кучми і Пінчука.
Тому розрахунок можна вести лише щодо здорового глузду рядових симпатиків КПУ, тих, які не хочуть повторення другого кола 1999 року. Тих, які розуміють об'єктивність подвійного скорочення фракції КПУ в парламенті тощо... На жаль, керівництво КПУ і "Нашої України" не готові до алгебри. Вони йдуть в лобову, як ми йшли в 1999–му. А це дуже ризиковано.
– Тобто ви визнаєте, що йшли в лобову в 1999–му?
– Так, ми йшли в лобову, і будували кампанію виключно на критиці режиму, вважали це переможною тактикою без домовленостей з іншими, скажімо так, другорядними кандидатами.
Я зараз не хоче заглиблюватися, чи це було тоді можливо. Тоді був зовсім інший час. Але сьогодні "Наша Україна", маючи зовсім іншу розкладку в суспільстві, намагається повторити той подвиг, який не дає гарантованої перемоги. І це дуже небезпечно.
Отже, з моєї точки зору, ідеальний варіант – це висунення Мороза спільним кандидатом від всіх опозиціонерів, проведення політреформи, призначення Ющенка прем’єр–міністром, Юлі – на відповідну посаду в уряді, комуністів – на посади, які їхні амбіції вимагають.
Інший варіант – розрахунок на небажання значної частини електорату обирати між Ющенком, Януковичем і Симоненком. Ми пропонуємо їм Мороза як альтернативу вибору з трьох зол. Та наразі у мене песимізм по відношенню до обох цих сценаріїв.
Думаю, не треба остаточно відкидати варіант не визнання владою результатів виборів. З моєї точки зору, це найбільш вірогідний варіант поведінки Медведчука – Кучми. Ставлю першим у ланцюжку Медведчука, бо саме він сьогодні визначає цю стратегію.
Судячи з того, як Кучма активно піариться і позитивно світиться в новинах, він або хоче зробити для Януковича подарунок 24 серпня, заявивши про самостійний відхід, – в що я абсолютно не вірю, або готує щось серйозніше.
За моїми даними, влада готується до масових безпорядків, масових публічних порушень закону про вибори, аби їх не визнати. Бо сьогодні Медведчук, а в тому числі й Кучма, боїться перемоги Януковича не менше, ніж перемоги будь–якого кандидата від опозиціонерів. Тому у мене враження, що поки ми тут роз’їжджаємо з агітаційними поїздками, інший штаб досить професійно готується до інших подій.
Я можу перечислити ряд факторів, таких собі невидимих вершечків айсбергів, які плавають під водою.
А це і виграш донецьких на конкурсі по виготовленню прозорих урн на цьогорічні вибори, це і їхня підготовка комп'ютерної програми для ЦВК, це й прийняття приміщень для голосування лише у разу наявності там підсобних приміщень, це й колосальна перевага членів дільничних комісій від так званих технічних кандидатів (які насправді підтримують владу) над опозиційними, це інформація з різних місць від низової міліції про очікування бригад з іншої частини України, які мають нищити бюлетені, урни, організовувати безпорядки а–ля Мукачеве.
Словом, багато всякого бруду. І мені здається, що це означає, що білий кінь для Рудого ще пасеться у високій траві, і він може виїхати і сказати, що тільки він об'єднає Україну. Відповіддю на це може бути лише принцип конкуренції з владою, а не між собою, тільки максимальна співпраця опозиції по забезпеченню чесних прозорих виборів.
– Наскільки серйозна ваша гіпотеза про зрив виборів?
– Абсолютно серйозна. Після повернення до Києва я готовий надати вам матеріали, які це підтверджують.
– Якщо все таки буде так, як прогнозує більшість експертів – у другий тур вийдуть Ющенко і Янукович. Кого підтримує Соцпартія?
– Наша команда буде робити все, щоб такого вибору не було, щоб у друге коло вийшли Ющенко і Мороз. Але якщо так не станеться, з'їзд СПУ офіційно прийняв рішення за жодних обставин не підтримувати кандидата від влади.
– Але ваша відповідь не звучить як підтримка Ющенка…
– У названій вами парі Ющенко–Янукович це абсолютно конкретна відповідь. Хоч такий другий тур – це не найкращий вибір для суспільства. Однак я персонально скажу – я агітуватиму проти кандидата від влади.
