Війна й мир. Перші враження

Напередодні офіційного старту виборчих перегонів головною темою, що, здається, найбільше хвилювала спостерігачів та непрямих учасників процесу, включно із спікером Литвином, - було питання про збереження миру та стабільності під час та після обрання нового президента.

При цьому прозорість та чесність здійснення кампанії та власне голосування й підбиття підсумків – в переліку необхідних засобів уникнення "холодної громадянської війни" займали далеко не перше місце.

Зокрема, спікер Литвин в своїй заключній промові на закритті 5 сесії ВР висловився не лише за підписання "пакту про ненапад" між кандидатами, але й за те, аби кожен обіцяв, ставши президентом, залучити до своєї команди представників опонентів. Цю штуку, до слова, колись, здається, використав в своїй кампанії мер столиці О.Омельченко.

Ще Литвин на словах побажав, аби гарантом миру виступила Верховна Рада. Але на практиці нічого такого до початку кампанії не відбулося. Може, лише тому, що на той момент, як, до речі, й зараз, ще не були відомі всі суб"єкти виборчих перегонів, яким можна було б запропонувати підписання цієї угоди. Можливо, коли відкриється 6 сесія – спікер ще спробує зреалізувати цей проект?

Наразі ж всі запам"ятали, що головним миротворцем себе призначив саме В.Литвин. А миротворці, як відомо, мають реальну вагу, або принаймні роботу там, де про мир тільки говорять. Себто – в гарячих точках...

Лінія "фронту"

Безпосередній старт перегонів одразу визначив головний принцип наступної "війни". Це не буде війна "всіх проти всіх", як намагаються задекларувати апологети "холодної громадянської війни".

Це буде бійка за принципом "всі на одного", і цей "один" одразу демонстративно викликав на себе вогонь своїм самовисуванням, - мабуть, правильно відкинувши витрату часу на перелік віртуальних сценаріїв.

А, сам на сам із собою, підписавши Декларацію про чесні вибори, запропонувавши приєднуватись всім іншим кандидатам доброї волі, - мабуть, свідомо поставив себе одночасно в сильну і слабку позицію.

З цього моменту всі порушення кампанії, які можна буде "повісити" на нього та його команду, - співвідноситимуться навіть не з законом, а саме з його особистими зобов"язаннями. Й використовуватимуться для контрпропаганди "чесного кандидата".

З іншого боку – це так званий "прорив інформаційної блокади" для Ющенка: мовляв, нехай "клєвєщут"...

В той же час "кандидат від народу", задекларувавши чесну кампанію, досі не дав своїм виборцям зрозуміти, як саме можна в чесній боротьбі отримати перемогу в цій країні, та ще й намагаючись виграти майже без союзників.

Звісно, Юля – це могутня сила, і вона вчергове довела чоловікам, хто є справжнім чоловіком, коли підписала коаліцію "Сила народу". Але це лише посилило агресивність чергового етапу проекту "Антиющенко", який знов –таки ніхто не відміняв.

В цьому контексті особливо пікантні міркування О.Мороза про те, як би раптом не опинитися на полі АП, треба розуміти – по один з нею бік лінії "фронту"...

В будь-якому разі, можливо, "військова таємниця" про перемогу Ющенка у "дружньо"-ворожому оточенні дійсно існує. Але наразі вона виглядає як ..."провокація" щодо купи суперників перейти межу відносно майбутньої "жертви", не гребувати нічим і так накопичити критичну масу порушень, які зіграють свою роль наприкінці гонитви. АП та комуністи так хвилювалися щодо "каштанової революції" – то нехай підготують її власноруч?

До речі, першим же викликом справжнім провокаторам була, схоже, сама акція самовисування Ющенка на Співочому полі з подальшою ходою по вулицях Києва до ЦВК і мітингами, що нагадували учасникам національне свято, яке має завершитися через 4 місяці урочистою перемогою. Як сказано – в першому ж турі.

Про перший тур – трохи нижче, а щодо урочистостей 4 липня, то є цікаві деталі.

"Добра війна", якої не сталося

Знаменита історія з "евакуацією" до Запоріжжя з"їзду Партії Регіонів, особливу увагу до якої привернули чутки про те, що ніби Януковичу сама ДУСя відмовила в приміщенні Палацу "Україна", - мала наслідком фактичне звільнення Києва владою для урочистостей Ющенка.

Але навряд влада мала на увазі одразу вінчувати "народного кандидата". Вже тоді скидалося на те, що сцену розчищено для іншого спектаклю.

З"їзди СПУ та КПУ, що тихо проходили тимчасом в колишніх музеях Леніна та Жовтневому палаці, створювали для цього "безмежжя" ющенкового свята самовисування таке собі "тло", яке могло бути використаним...

Нині добре відомі дрібні, - як на потенційно можливий сценарій – провокації проти "нашоукраїнців" біля стін Українського дому та пам"ятника Леніну, а також позов донецьких молодих регіоналів до "УП" на захист честі й гідності за незадовільне спростування інформації про їхню нібито участь в підготовці провокацій в Києві - лише побіжно нагадують картину того, що могло б відбутися в столиці України в перший же день кампанії і одразу пустити її по найгіршому шляху.

Шляху, який дав би Кучмі той самий привід або негайно вступити в передвиборчий марафон, або навіть просто створити ситуацію надзвичайного стану та принаймні відкласти вибори.

Ну, хто не пригадує, як Кучма хотів побачити на власні очі "Україну без Кучми", а паузу, яку він сам зробив замість пояснити сакральний зміст натяку, так дохідливо розтлумачив Піховшек: мовляв, президент мав на увазі, щоб без нього тут бува одне одного не перестріляли.

Тож 4 липня Київ – столицю нашої Батьківщини – можливо, розчищали для того, аби "перестріляли" одне одного праві з лівими, без жодної участі Регіонів та тим більше – СДПУ(о)?

Що завадило глобальному "Мукачеву"? Чи не самі "Регіони" навмисне створили ситуацію підвищеної цікавості до свого "евакуйованого" з"їзду, аби уникнути небажаного не лише для Ющенка, але й для себе розвитку подій?

Можливо. Але це – припущення. Тому можна послатися на інші обставини, що убезпечили Мукачево-2. Ну, скажімо, своєчасна згадка про заплановане на наступний день, 5 липня, пронесення по Києву олімпійського вогню. Чи очікувана тоді участь Кучми в хоч і безплідному, але поза тим декларативно важливому саміті Україна-ЄС в Гаазі.

Після саміту Україна-НАТО, де Кучма сам підкреслив відсутність спільних цінностей офіційного Києва та Брюсселя, йому, очевидно, важливо було ще й Євросоюзу "дати відкоша", - аби більше не лізли в наші справи. Так він і зробив, заявивши, про вступ до ЄС Україна навіть не ставить питання.

Хтось посперечається, що це ЄС дав Кучмі відкоша, відмовивши в статусі країни з ринковою економікою? Але ж це Кучма заздалегідь попередив, що без цього статусу Україна взагалі не підписуватиме жодних паперів з ЄС...

А вже реверс "Одеса-Броди" остаточно закріпив наші стосунки з колишніми партнерами по ЄС. Ми вміємо хряснути дверима, які надто довго тримають для нас відкритими, чого вже там... І, головне, щоб винними почувалися всі, окрім нас.

Але в будь-якому разі тепер вже руки в Кучми для "доброї війни" в себе вдома - розв"язані. Тепер його не обходитиме, чи повірить Європа в те, що представник української влади може виграти в чесних виборах, про що він не змовчав в Гаазі.

"Поганий мир", або Янукович проти "Кучми-3"

Щоправда, тепер вже вдома на Кучму почався серйозний тиск з боку...Януковича та його "коаліції".

Можна зрозуміти прем"єра: йому набридло чекати, коли "тато", нарешті, зніме з нього отой тягар відповідальності і сам піде на третій термін.

В так званої ж "коаліції", очевидно, існують абсолютно раціональні побоювання, що кучмине важке замислення над власними кроками тимчасом руйнує процес консолідації зусиль владного табору та надає фору Ющенкові.

З свого боку Янукович особисто підкреслює, що, всупереч уявленню Кучми – жодних побоювань відповідальності не відчуває, і навіть навпаки.

Ближче ж оточення Януковича з ПР твердить абсолютно відкрито всім ЗМІ, що навіть якби Кучма пішов на вибори – лідер Партії Регіонів з дистанції б не зійшов і, як от каже Мороз про себе, йшов би не до кінця, а до перемоги...

Мабуть, всі без винятку спостерігачі, як, можливо, й команда Ющенка багато чого б віддали, аби побачити одночасне балотування Кучми та Януковича.

Але наразі коаліція робить усе, аби такого задоволення нікому не надати.

Загалом провладні сили розгорнули свою тиху війну проти Кучми, ніби не розуміючи, що тільки додатково стимулюють його до пролонгації своєї влади в будь-який спосіб. Таке враження, ніби це вони роблять замість СПУ Мороза, що вирішив більше з владою не боротися і поганого про неї не казати, бо на його розсуд – все вже про неї сказано.

Так би мовити, вибач, Гію, нічого особистого: є час заробляти на радикальній опозиційності, а є час пояснювати суспільству, як не помилитися з вибором "доброго царя"- бо реформи ж не сталося...

А от коаліція Януковича не вважає, що Кучма є фактом минулого, і тому робить все, на що здатна фантазія її керманичів.

Або – конвоїрів. Бо не для підвищення ж рейтингу Януковича з"явився поруч з ним на врученні кандидатського посвідчення В.Медведчук. І навряд задля того, аби посперечатися за лаври причетності до кар"єрного злету Януковича з Лазаренком.

Чи не сам Медведчук розпустив з АП "витік" про можливу свою відставку Кучмою, що ніби має полегшити гаранту балотування на третій термін? В межах цієї "концепції" – і поява досі ще глави АП в оточенні кандидата від Партії Регіонів. А можна, навпаки, це вважати символом благословіння Кучмою прем"єра на остаточний статус "єдиного кандидата від влади"...Для бажаючих поламати голову...

Тим часом то з дніпропетровського осередку НДП (було якось таке повідомлення в ефірі радіо "Ера"), то з кримського осередку ДемПУ лунають натяки на те, що бажаючі не ламати голову, а висунути Кучму на третій термін – є.

А ще під час останніх днів парламентської сесії в кулуарах ВР можна було почути до дрібниць розроблений "сценарій", як Кучма 9 липня поїде до Дніпропетровська, а там від аеропорту до Південмашу його зустрічатимуть шпалери вірнопідданих з вимогою "Кучму на царство"! Ну, і на рідному заводі ж, звісно...

З цього сценарію добре випливало перенесення або призначення кількох знакових партійних з"їздів потенційних коаліціонерів на 10-11 липня...

Тому, мабуть, саме нині і з"явився проект закону про гарантії екс-президентам. Зміст його в головному пункті – про імунітет проти кримінального переслідування – майже такий самий нездійсненний, принаймні в цьому складі парламенту, - як і механізм імпічменту. Та ще й виписаний некоректно й недетально...

Але політичний його підтекст надто промовистий: мовляв, "тату", йдіть вже спокійно, ніхто вас ніколи не зачепить з вашими колишніми злочинами...

Між іншим, читається в цьому проекті і ...альтернатива конституційній реформі: а й дійсно, пообіцяти Кучмі карну недоторканість легше і так би мовити переконливіше, ніж посаду прем"єра. Навіть пообіцяти.

Те, що автори проекту, зокрема В.Пустовойтенко, який щойно увійшов до прем"єрської передвиборчої коаліції, - фактично визнають за Кучмою наявність злочинів, від яких слід ховатись за довічний імунітет, - вже якось і нецікаво.

Що в цей час Генпрокуратура займається емоційним листуванням із "Індепендент", також підкреслюючи-"перекреслюючи" велику політичну вагу справи Гонгадзе, а насправді дбає лише про убезпечення свого власного статусу, підірваного незграбними та нерезультативними діями в справі Ю.Тимошенко – також тільки деталь.

Але зовсім не деталь, хоча на неї, звісно, ніхто публічно увагу не зверне, - що гарантії екс-президентам стосуються не лише самого Кучми, а й його наступникам на цій посаді.

Простіше кажучи, імунітет Кучмі сьогодні – це індульгенція Януковичу та його команді – завтра. Або, якщо комусь зручніше дивитися в такий спосіб і волати про "оточення доброго царя" – це індульгенція Ющенку, Морозу, Симоненку тощо...

В разі ухвалення такого закону про будь-які домовленості з новим президентом чи то в межах реформованої Конституції, чи то без цієї прикраси – взагалі зайве говорити.

Звідси – й перспектива його ухвалення на шостій сесії: знову війна, перенесена до ВР, засіб для агітації за реформу і, насправді – жодних гарантій ані Кучмі, ані тим більше – мирного завершення виборчого процесу Україні.

Адже якщо Кучма, повіривши в закон про гарантії, таки пропустить момент висунення на кандидата, - то коли у вересні його "прокинуть" із гарантіями – він знайде інші відомі способи...

Якщо ж не "прокинуть" – то тим більше. Бо вже не залишиться жодної відповідальності і жодних гальм. І гай-гай, де тоді опиняться "миротворці".

Головні політтехнологи – силовики

Це визначення належить улюбленому в Україні галеристові М.Гельману, який не став надто критися перед слухачами одного з ефірів "Громадського радіо". Це коли він назвав поразку Ющенка своєю особистою справою честі.

В поєднанні цих двох тез, щоправда, немає сенсу, хіба що пан Гельман вже безпосередньо керує українськими силовиками.

Але відвертість пана Гельмана принаймні викликає більше поваги, ніж намагання українських політологів запропонувати собі та політикам якісь угоди чи меморандуми про чесні вибори.

Краще б вони чесно визнали, що втратили роботу в штабах кандидатів, поступившись місцем отим самим силовикам.

І лише через це на них раптом зійшло і "передчуття громадянської війни", і намагання через філософські міркування про добро і зло – "відмитися" від підозр в змові на користь влади (яка, власне, їх більше не потребує), а відтак вже - залишити за собою хоч би статус "арбітрів" в питанні про те, що вважатиметься наприкінці кампанії "чесними виборами".

Я дуже люблю читати наших політологів – здебільшого в них прекрасний літературний стиль. Але коли один розповідає, що особисто отримав від Кучми обіцянку підтримати конституційну реформу, і вважає це повідомлення гарантією позиції президента, та ще на цій підставі "пресує" опозицію...А інший, попрацювавши в штабі чи біля штабу кандидата від влади – потім публічно скаржиться на відсутність в оточенні цього достойника гарного виховання...А третій відверто розповідає, що заробітки в консультанта, який дає поради бізнесменам, на яку "конячку" ставити, більші, ніж в чорнороба поточних технологій перемоги...

В усіх цих і інших випадках в мене закрадається стійкий сумнів в тому, які критерії чесності виборів вони можуть запропонувати.

І, звісно ж, більше подобається пряме попередження Гельмана: хлопці, вас будуть душити, готуйтеся.

Що силовики давно приготувалися, - ми знаємо ще зі слів міністра внутрішніх справ Білоконя щодо пиятики міліціонерів в разі перемоги провладного кандидата в першому турі. Про це ж свідчить і різке підвищення активності прокуратури по будь-яких напрямках: чи то стосовно резонансних справ, чи то особисто Юлі, чи то кабельників, чи то дрібних пакостей на початку виборчої кампанії...

Питання, чи приготувалися до цього інші.

Судячи з того, що проблема Мукачевого так і залишилось без розв"язання в парламенті, де за нього відповідав теперішній керівник виборчої кампанії Ющенка О.Зінченко, - ні.

Гірше: питання, схоже, вчергове "розміняли". Не важливо на що: на повернення до ГПУ справи Тимошенко, на "нездатність" заслухати у ВР звіт Генпрокурора про справу Гонгадзе, на відмову Кучми від "Кучми-3" чи на "гарантії" з боку Кучми, що битимуть "сильно, але акуратно", а можливо, ще й визнають "наступником" Ющенка (такі розмови і публікації особливо зворушливі щодо згоди на Ющенка з боку Путіна, і саме вони лягли в підгрунтя псевдолистівок СПУ, через які вже завелася "сварка" щодо "брудних технологій" між СПУ та Рухами)...

В усіх випадках українці так і не дізналися, куди поділися бюлетені з виборів в Мукачевому, а від ВР саме це й вимагалося: дізнатися про бюлетені, а не звільнити силовиків...

Тепер, власне, не має великого значення, який черговий витік інформації щодо планів глобальної фальсифікації виборів нададуть опозиції приховані прихильники Ющенка з АП, і чи не буде це з їхнього, прихильників, боку, чергова провокація...

Має значення, що парламент, який, за Литвином, мав би бути гарантом виборчого процесу, таким ніколи не стане: він весь час переводить проблему в приватно-кон"юнктурну площину.

Тож сценарій дуже простий: залишать Литвина на посаді спікера – він визнає чистими та чесними будь-які вибори, навіть якщо фальшиві протоколи писатимуться на очах в цілого світу прямо на вулицях столиці.

І переконуватиме в цьому міжнародних спостерігачів. Повірять – добре. Не повірять – їхні справи. Нам своє робить...

Переможці
Одного великого переможця виборчої президентської кампанії в Україні вже можна назвати – Москва, Кремль, Путін.

Реверс нафтогону, а з ним і поразку України та, головне, всієї Європи в диверсифікації енергобезпеки він вже виграв.

НАТО від своїх кордонів відігнав. З ЄС домовлятиметься через голову України про все йому цікаве й далі.

Може, саме тепер йому вже дійсно все одно, хто буде наступним президентом України?

Ні, чому ж. Саме нині час диктувати свої конкретні вимоги.

Прізвище? Не треба загадувати: нас повідомлять.

Мета? Звісно ж, мир в усьому світі.

Засоби? Ну, хто ж не знає: хочеш миру – готуйся до війни. Особливо якщо можеш впливати, як на ціни та бюджет – і на політичний істеблішмент "дружньої суверенної держави"... Хтось має сумнів, за кого голосуватимуть українські громадяни, для яких від голосування залежатиме наявність опалення в хаті, палива для пересування, ціни на хліб тощо?

Сумнів залишається щодо термінів: фаворити кампанії на її початковому етапі задекларували перемогу в першому ж турі.

Не будемо, як ті політологи, фантазувати про ще можливий альянс Ющенка з Морозом, і як Турчинов – довіряти витокам інформації про заготовлену фальсифікацію з АП.

Спробуємо проаналізувати.

Перемога в першому турі для Ющенка можлива за умов: сума рейтингів довіри Ющенка та Тимошенко мінус "негативний баланс довіри-недовіри" до Тимошенко мінус адмінресурс плюс чесні вибори плюс обчислюваний в 30% обсяг електорату, що не підтримує ані опозицію, ані владу. Якщо все це можливо – можлива перемога в першому турі...

Для Януковича: його особистий рейтинг мінус рейтинги членів його коаліції, мінус особистий "баланс довіри-недовіри" Медведчука плюс весь наявний адмінресурс Кучми мінус сам "Кучма-3"...Вірогідно? З великою натяжкою, але так.

Ну і, нарешті, "Кучма-3". Тут жодних плюсів та мінусів. Просто маленька переможна війна. І в першому, і в другому, і в будь-якому іншому турах, якщо вони все ще називатимуться виборами...