Кучма, НАТО, вибори і "російське питання"
Понеділок, 26 липня 2004, 20:53
Указ президента Кучми про вилучення з нашої військової доктрини (яку він, до речі, підписав лише місяць тому) положень щодо вступу України до НАТО і ЄС – це черговий випадок порушення Конституції тим, хто повинний гарантувати її дотримання.
Так, згідно зі ст. 106 (п.17) основного закону нашої держави президент "здійснює керівництво у сферах національної безпеки й оборони". Він також вправі, у відповідності до ст. 107, вводити своїми указами в дію рішення Ради національної безпеки й оборони.
Але в тій же 107-ій статті чітко сказано: РНБОУ "координує й контролює діяльність органів виконавчої влади в області безпеки й оборони". І ніхто не давав йому права визначати основні напрямки безпеки держави.
Визначення основ внутрішньої і зовнішньої політики, зокрема, й у питаннях безпеки, – компетенція аж ніяк не президента країни, а Верховної Ради, тобто парламенту (п. 5, ст. 85 конституції). До того ж у конституції записано: "Винятково законами України визначаються. Основи національної безпеки, організації Збройних сил України" (п. 17, ст. 92).
Навряд чи хтось сумнівається в тому, що питання: "Входити чи не входити Україні в НАТО?" є украй важливим для нашої безпеки, тобто є принциповим елементом нашої зовнішньої політики і національної безпеки. І РНБОУ як координуючий орган, а також президент як голова цього органу не вправі це питання вирішувати. (Утім, перевищив свої повноваження РНБОУ і тоді, коли взяв курс на приєднання до НАТО.)
Повторю: подібні рішення може ухвалювати парламент, і тільки парламент. А указ Кучми з'явився, явно не випадково, тоді, коли наш парламент відпочиває. І ще довго буде відпочивати.
Чому ж усе-таки Кучма зробив цей крок? Звичайно, якоюсь мірою на настрій Кучми, не схильного, як відомо, до самокритики, вплинули нещодавні зауваження лідерів НАТО на адресу України і її керівників. Але головне, думаю, не особисті емоції президента, а те, що наша влада вимушено поступилася політичному тиску Росії.
До жовтневих виборів залишається три місяці. А різниця рейтингів Януковича і Ющенка поки не скорочується, а після травня навіть трохи збільшилася. Зараз у Ющенка перевага в 9-10%. Щоб обійти Ющенка, команді Януковича потрібно терміново щось почати.
Безумовно, будуть задіяні 8 млрд. гривень, приховані спеціально для передвиборних соціальних проектів, але цих грошей може не вистачити для радикальної зміни ситуації. А тому, напевно, будуть використані в якості козирних так звані "русская" і "российская" карти.
Говорячи про "русскую карту", я маю на увазі питання про правовий статус російської мови в Україні. Ця тема пріоритетна для 10 – 12% населення, за рішення цієї проблеми висловлюється більше половини всіх наших громадян. Винесення в парламент уже восени законопроекту "Про мови" може серйозно підірвати позиції Ющенка, якщо він зі свого боку не зробить зустрічного кроку.
Зрозуміло, що його прихильники ніколи не погодяться на визнання за російською мовою статусу державної, але в цьому і немає необхідності. Важливо, щоб Ющенко визнав, відповідно до європейських стандартів, наявність визначеного правового статусу не тільки в етнічних, але й у мовних груп.
Йому було б украй вигідно самому ініціювати закріплення в законі норм про вільне використання російської мови в приватній сфері (у тому числі й у частині мас-медіа, включаючи електронні), а також норм, що підтверджують право громадян самостійно визначати мову навчання в школах й інших навчальних закладах. Зрозуміло, в усіх, без винятку, школах з першого до останнього класу має викладатися українська мова.
Не сумніваюся, подібна ініціатива могла б забезпечити Ющенку перемогу, але дуже сумніваюся в тому, що його оточення дозволить йому піти на такий крок.
Як би там не було, вирішальною може виявитися "российская карта". Захід зробив помилку, відмовившись запропонувати Україні нехай і обмежені якимись умовами ("чисті вибори", вільна преса і т.п.), але все-таки конкретні шляхи зближення з Євросоюзом. Тим самим він наче сказав: "Наші інтереси зараз закінчуються біля ваших кордонів, що буде відбуватися на території СНД, нас мало хвилює". Стратегічний прорахунок, яким спробує скористатися Кремль.
Не сумніваюся, Путін дуже хоче, щоб Україна залишалася у сфері політичного впливу Москви. Він прекрасно розуміє, що у випадку перемоги Ющенка цього не буде. І тоді вся історія з ЄЕП поступово стихне.
Західний вектор, у цьому випадку, буде домінуючим, що відповідає стратегічним інтересам України. Стратегічним, але не тактичним. Захід сьогодні нам нічого, крім розмов про свободу й демократію, мало цікавих більшості українських громадян, не пропонує. А Путін, розуміючи, що іншого вибору в нього нема, готовий підтримати Януковича і, заради його перемоги, Україні дещо конкретне запропонувати.
Щоб перешкодити перемозі Ющенка, він, думаю, може піти на серйозні поступки в питаннях зони вільної торгівлі і на скасування або скорочення ПДВ на продаж Україні російських енергоресурсів. І те, і інше потрібне Україні, від цього виграють мільйони людей. Правда, російський виробник і російський платник податків у результаті постраждають (певно, мова йде про сотні мільйонів доларів), але успіхи у відтворенні імперії, із погляду Путіна, варті того.
І все-таки Путіну потрібні гарантії. Реверсний напрямок трубопроводу Одеса – Броди - свого роду демонстрація готовності української влади йти на політичні поступки Москві. Але тільки цього Путіну замало. Ще одне запевняння – обговорюваний указ Кучми.
Відмова від вступу нашої країни в НАТО, як би вона формально не мотивувалася, - ще одна гарантія того, що ми від Москви "ні на крок". Думаю, Путіну знадобляться ще й інші гарантії, у тому числі і юридично оформлена згода України на створення наддержавного регулюючого органу в ЄЕП.
Наближення виборів змушує Путіна, Кучму і Януковича поспішати. Суспільні настрої не змінюються помахом чарівної палички. Тому від рішень, що можуть уплинути на результати виборів, потрібно одержати віддачу вже у вересні, максимум у жовтні.
Виходить, ці рішення потрібно приймати вже зараз. Зрештою влада розрахувала точно. У ситуації цейтноту від опозиції складно очікувати ефективної реакції. До того ж зараз парламентські канікули... Навіть обговорити питання буде ніде і нікому. Відповідь же повинна бути не тільки швидкою, але і добре продуманою.
Очевидно, нам не потрібна політична залежність від держави, у якій зміцнюється авторитарний режим. У той же час в Україні не повинно бути місця етнічному націоналізмові, інакше українські громадяни неукраїнського походження і неукраїнських мовних груп будуть почувати себе тут "приймаками" і будуть усе більше поглядати на одноплемінників за кордоном. І підтримувати стратегічно не потрібні нашого народу політичні рішення. У такому випадку наш рух у Європу може надовго загальмуватися.
Щоб номенклатурно-олігархічний режим не зміг на свою користь розіграти "российскую карту", потрібно позитивно вирішити "русский вопрос" в Україні.
Автор: Володимир Малинкович, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень
Читайте також:
КУЧМА ВІДМОВИВСЯ ВСТУПАТИ ДО ЄС І НАТО
Ющенко перемагає на виборах президента
Так, згідно зі ст. 106 (п.17) основного закону нашої держави президент "здійснює керівництво у сферах національної безпеки й оборони". Він також вправі, у відповідності до ст. 107, вводити своїми указами в дію рішення Ради національної безпеки й оборони.
Але в тій же 107-ій статті чітко сказано: РНБОУ "координує й контролює діяльність органів виконавчої влади в області безпеки й оборони". І ніхто не давав йому права визначати основні напрямки безпеки держави.
Визначення основ внутрішньої і зовнішньої політики, зокрема, й у питаннях безпеки, – компетенція аж ніяк не президента країни, а Верховної Ради, тобто парламенту (п. 5, ст. 85 конституції). До того ж у конституції записано: "Винятково законами України визначаються. Основи національної безпеки, організації Збройних сил України" (п. 17, ст. 92).
Навряд чи хтось сумнівається в тому, що питання: "Входити чи не входити Україні в НАТО?" є украй важливим для нашої безпеки, тобто є принциповим елементом нашої зовнішньої політики і національної безпеки. І РНБОУ як координуючий орган, а також президент як голова цього органу не вправі це питання вирішувати. (Утім, перевищив свої повноваження РНБОУ і тоді, коли взяв курс на приєднання до НАТО.)
Повторю: подібні рішення може ухвалювати парламент, і тільки парламент. А указ Кучми з'явився, явно не випадково, тоді, коли наш парламент відпочиває. І ще довго буде відпочивати.
Чому ж усе-таки Кучма зробив цей крок? Звичайно, якоюсь мірою на настрій Кучми, не схильного, як відомо, до самокритики, вплинули нещодавні зауваження лідерів НАТО на адресу України і її керівників. Але головне, думаю, не особисті емоції президента, а те, що наша влада вимушено поступилася політичному тиску Росії.
До жовтневих виборів залишається три місяці. А різниця рейтингів Януковича і Ющенка поки не скорочується, а після травня навіть трохи збільшилася. Зараз у Ющенка перевага в 9-10%. Щоб обійти Ющенка, команді Януковича потрібно терміново щось почати.
Безумовно, будуть задіяні 8 млрд. гривень, приховані спеціально для передвиборних соціальних проектів, але цих грошей може не вистачити для радикальної зміни ситуації. А тому, напевно, будуть використані в якості козирних так звані "русская" і "российская" карти.
Говорячи про "русскую карту", я маю на увазі питання про правовий статус російської мови в Україні. Ця тема пріоритетна для 10 – 12% населення, за рішення цієї проблеми висловлюється більше половини всіх наших громадян. Винесення в парламент уже восени законопроекту "Про мови" може серйозно підірвати позиції Ющенка, якщо він зі свого боку не зробить зустрічного кроку.
Зрозуміло, що його прихильники ніколи не погодяться на визнання за російською мовою статусу державної, але в цьому і немає необхідності. Важливо, щоб Ющенко визнав, відповідно до європейських стандартів, наявність визначеного правового статусу не тільки в етнічних, але й у мовних груп.
Йому було б украй вигідно самому ініціювати закріплення в законі норм про вільне використання російської мови в приватній сфері (у тому числі й у частині мас-медіа, включаючи електронні), а також норм, що підтверджують право громадян самостійно визначати мову навчання в школах й інших навчальних закладах. Зрозуміло, в усіх, без винятку, школах з першого до останнього класу має викладатися українська мова.
Не сумніваюся, подібна ініціатива могла б забезпечити Ющенку перемогу, але дуже сумніваюся в тому, що його оточення дозволить йому піти на такий крок.
Як би там не було, вирішальною може виявитися "российская карта". Захід зробив помилку, відмовившись запропонувати Україні нехай і обмежені якимись умовами ("чисті вибори", вільна преса і т.п.), але все-таки конкретні шляхи зближення з Євросоюзом. Тим самим він наче сказав: "Наші інтереси зараз закінчуються біля ваших кордонів, що буде відбуватися на території СНД, нас мало хвилює". Стратегічний прорахунок, яким спробує скористатися Кремль.
Не сумніваюся, Путін дуже хоче, щоб Україна залишалася у сфері політичного впливу Москви. Він прекрасно розуміє, що у випадку перемоги Ющенка цього не буде. І тоді вся історія з ЄЕП поступово стихне.
Західний вектор, у цьому випадку, буде домінуючим, що відповідає стратегічним інтересам України. Стратегічним, але не тактичним. Захід сьогодні нам нічого, крім розмов про свободу й демократію, мало цікавих більшості українських громадян, не пропонує. А Путін, розуміючи, що іншого вибору в нього нема, готовий підтримати Януковича і, заради його перемоги, Україні дещо конкретне запропонувати.
Щоб перешкодити перемозі Ющенка, він, думаю, може піти на серйозні поступки в питаннях зони вільної торгівлі і на скасування або скорочення ПДВ на продаж Україні російських енергоресурсів. І те, і інше потрібне Україні, від цього виграють мільйони людей. Правда, російський виробник і російський платник податків у результаті постраждають (певно, мова йде про сотні мільйонів доларів), але успіхи у відтворенні імперії, із погляду Путіна, варті того.
І все-таки Путіну потрібні гарантії. Реверсний напрямок трубопроводу Одеса – Броди - свого роду демонстрація готовності української влади йти на політичні поступки Москві. Але тільки цього Путіну замало. Ще одне запевняння – обговорюваний указ Кучми.
Відмова від вступу нашої країни в НАТО, як би вона формально не мотивувалася, - ще одна гарантія того, що ми від Москви "ні на крок". Думаю, Путіну знадобляться ще й інші гарантії, у тому числі і юридично оформлена згода України на створення наддержавного регулюючого органу в ЄЕП.
Наближення виборів змушує Путіна, Кучму і Януковича поспішати. Суспільні настрої не змінюються помахом чарівної палички. Тому від рішень, що можуть уплинути на результати виборів, потрібно одержати віддачу вже у вересні, максимум у жовтні.
Виходить, ці рішення потрібно приймати вже зараз. Зрештою влада розрахувала точно. У ситуації цейтноту від опозиції складно очікувати ефективної реакції. До того ж зараз парламентські канікули... Навіть обговорити питання буде ніде і нікому. Відповідь же повинна бути не тільки швидкою, але і добре продуманою.
Очевидно, нам не потрібна політична залежність від держави, у якій зміцнюється авторитарний режим. У той же час в Україні не повинно бути місця етнічному націоналізмові, інакше українські громадяни неукраїнського походження і неукраїнських мовних груп будуть почувати себе тут "приймаками" і будуть усе більше поглядати на одноплемінників за кордоном. І підтримувати стратегічно не потрібні нашого народу політичні рішення. У такому випадку наш рух у Європу може надовго загальмуватися.
Щоб номенклатурно-олігархічний режим не зміг на свою користь розіграти "российскую карту", потрібно позитивно вирішити "русский вопрос" в Україні.
Автор: Володимир Малинкович, керівник українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень
Читайте також:
КУЧМА ВІДМОВИВСЯ ВСТУПАТИ ДО ЄС І НАТО
Ющенко перемагає на виборах президента